Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 569/10300/22
номер провадження 1-кп/570/105/2024
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 серпня 2024 року Рівненський районний суд Рівненської області
у складі колегії суддів головуючої судді ОСОБА_1
судді ОСОБА_2 ,
судді ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції, його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42021180000000025 про обвинувачення: ОСОБА_8 за ч.1 ст.255-2, ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_14 за ч.2 ст.255, ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_15 за ч.2 ст.307 КК України, та ОСОБА_16 , в частині обвинувачення якого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку зі смертю цього обвинуваченого, -
в с т а н о в и в :
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, які зможуть забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, окрім як тримання під вартою неможливе.
У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор вказує, що ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу обвинуваченому не зникли та не зменшилися. У відповідності до ст. 177 КПК України зазначає обставини, які свідчать про те, що наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_17 , а саме необхідністю запобігти спробам останнього переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_6 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність переховування від суду. Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_6 має непогашені судимості: 20.10.2011 р. Ківерцівським районним судом Волинської області до 7 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України (таємне викрадення майна, розбій, грабіж). Звільнений умовно-достроково невідбутий строк 3 роки 2 місяці 11 днів; 08.11.2017 р. Апеляційним судом Волинської області до 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187 КК України (таємне викрадення майна, розбій, грабіж). Приєднано невідбутий строк 1 рік, загальний строк 9 років позбавлення волі; 07.04.2021 р. Маневицьким районним судом Волинської області до 1 рік 9 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ст. 391 КК України (злісна непокора вимогам адміністрації виконання покарань). За останнім вироком з 17.06.2021 р. відбував покарання в ДУ "Городищенська виправна колонія №96", до переведення в січні 2022 р. в ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" у зв`язку з обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які підозрюваному у кримінальному провадженні №42021180000000025 від 17.02.2021 р.
Будучи засудженим за умисні корисливі злочини та злочин, пов`язаний зі злісною непокорою вимогам адміністрації виконання покарань, на шлях виправлення не став.
Будучи неодноразово раніше судимий за вчинення умисних злочинів на шлях виправлення не став, а навпаки відбуваючи покарання, продовжив вчинення умисних особливо тяжких злочинів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , просить не визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважають його необґрунтованим, просять обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання в АДРЕСА_1 , або ж визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, згідно ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України 1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. 2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. 3. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Заслухавши думку учасників процесу, беручи до уваги положення процесуального закону щодо цілей і мети запобіжного заходу у даному конкретному випадку колегія суддів відхиляє аргументи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , як такі, що не переважують вимог громадського інтересу щодо забезпечення завдань кримінального провадження.Обвинуваченим не було надано доказів щодо наявності міцних соціальних зв`язків, наявності житла для проживання у м.Рівне.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
Частинами 1, 3 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 1 статті 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Як вбачається з ухвали Рівненського районного суду від 08.07.2024 р., строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 закінчується 05.09.2024 р.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Наявність ризику переховування від суду у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку колегії суддів, тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Так, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є особливо тяжкими.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.93 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Тому, на думку колегії суддів, ризики переховування обвинуваченого від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, існують під час судового провадження. Колегія суддів вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.
На той факт, що обвинувачений буде переховуватися від суду вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, обвинувачений намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду.
Крім того, колегія суддів бере до уваги введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, щодо якого вирішується клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є особою молодого віку, працездатний, має непогашені судимості, легальних доходів не має, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, та обставини, встановлені під час його розгляду, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений зможе переховуватися від суду.
Також, аналізуючи зміст заявленого прокурором клопотання, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який був підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не зменшився і на даний час.
Колегія суддів вважає, що клопотання підлягає до задоволення, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких; за вчинення яких передбачено максимальну міру покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі; дії обвинуваченого являють підвищену суспільну небезпеку, він може переховуватися від суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Окрім того, у п.36 справи ЄСПЛ «Москаленко проти України» (Заява№ 37466/04) від 20 травня 2010 року, зазначено, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Відтак, колегія суддів не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не існує, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, колегія суддів використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Тому, з огляду на вказане та з метою запобігання вище переліченим ризикам і дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, клопотання прокурора слід задоволити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраний судом запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Враховуючи положення статті 183 КПК України та з урахуванням застережень, що містяться в п.5 ч.4 ст. 183 КПК України колегія суддів вважає за необхідне не визначати при постановленні ухвали розміру застави у вказаному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.176-179, 331 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задоволити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ківерці Волинської області, громадянину України, раніше судимому, раніше проживав за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 27.10.2024 р., без визначення розміру застави.
Ухвала суду про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3
Судове рішення № 138276789, Рівненський районний суд Рівненської області було прийнято 29.08.2024. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 569/10300/22. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: