Рішення № 138259544, 14.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2026Справа № 910/5982/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабвелл";

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;

про визнання недійсним та скасування рішення в частині.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Григоренко С. В.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: Заді Нільда, в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/5982/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабвелл" задоволено; визнано недійсними та скасовано пункти 1, 3 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 03 квітня 2025 року № 60/21-р/к.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2026 касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі № 910/5982/25 скасовано, справу № 910/5982/25 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026, справа № 910/5982/25 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 прийнято справу № 910/5982/25 до провадження та призначено слухання справи на 14.04.2026.

09.04.2026 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабвелл" надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 05.03.2026.

13.04.2026 до господарського суду від Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 05.03.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5982/25 до судового розгляду по суті.

13.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабвелл" подало до господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.07.2026 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своєму відзиві на позовну заяву.

У судове засідання 14.07.2026 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

14.07.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2025 Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - Відділення, відповідач) прийняла рішення № 60/21-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення, рішення № 60/21-р/к, спірне рішення, оскаржуване рішення) у справі № 394/60/64-рп/к.24 (далі також - Справа), яким визнала, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Біомедінвест" (далі також - ТОВ "Біомедінвест") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабвелл" (далі також - ТОВ "Лабвелл", позивач) вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210-III у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у тендерній процедурі закупівлі за предметом "ДК 021:2015: 38430000-8 Детектори та аналізатори (НК 024:2019: 36223 Хемілюмінесцентний аналізатор імуноферментного аналізу (CLIA))", яка проводилась Комунальним некомерційним підприємством Ковельського міськрайонного територіального медичного об`єднання Ковельської міської ради Волинської області (далі - Замовник), ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2020-01-02-000681-a (далі - Процедура закупівлі).

За вищевказані порушення на ТОВ "Лабвелл" накладено штраф на загальну суму 68 000 гривень.

Позивач не погоджуючись з висновками Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі №394/60/64-рп/к.24, звернувся до Господарського суду міста Києва на підставі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з позовом про визнання недійсними та скасування п. 1, 3 рішення № 60/21-р/к з підстав порушення та неправильного застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду 13.05.2025 з позовом про визнання недійсними п. 1, 3 оспорюваного рішення та їх скасування в межах строку, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання недійсними та скасування п. 1, 3 рішення від 03.04.2025 № 60/21-р/к у справі № 394/60/64-рп/к.24 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними та скасування п. 1, 3 рішення від 03.04.2025 № 60/21-р/к у справі № 394/60/64-рп/к.24 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Судом встановлено, що розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК від 18 квітня 2024 року №60/64-рп/к було розпочато розгляд справи №394/60/64-рп/к.24 за ознаками вчинення ТОВ "Біомедінвест" та ТОВ "Лабвелл" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі також - Закон №2210-III), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі.

Відповідачами у справі № 394/60/64-рп/к.24 були ТОВ "Біомедінвест" та ТОВ "Лабвелл" (далі разом - Учасники), які є суб`єктами господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Також судом встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством Ковельського міськрайонного територіального медичного об`єднання Ковельської міської ради Волинської області (далі - Замовник) проведено відкриті торги за предметом «ДК 021:2015: 38430000-8 Детектори та аналізатори (НК 024:2019: 36223 Хемілюмінесцентний аналізатор імуноферментного аналізу (CLIA))» за допомогою електронної системи «Прозорро», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2020-01-02-000681-a.

Процедура електронних торгів розпочалася 20 січня 2020 року об 11 год 15 хв та завершилася 20 січня 2020 року об 11 год 42 хв.

Очікувана вартість предмета закупівлі - 2 461 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі у Процедурі закупівлі свої тендерні пропозиції надали наступні суб`єкти господарювання: - ТОВ «Біомедінвест». Тендерна пропозиція подана 17.01.2020 о 14:21 та після проведення аукціону документи переможця 24.01.2020 о 12:10 та 15:13; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювіс», ідентифікаційний код юридичної особи «Інформація, доступ до якої обмежено» (далі - ТОВ «Ювіс»). Тендерна пропозиція подана 16.01.2020 о 12:01; - ТОВ «Лабвелл». Тендерна пропозиція завантажена 17.01.2020 о 16:03.

За результатами проведення електронного аукціону вказані вище суб`єкти господарювання запропонували ціни тендерних пропозицій для участі у Процедурі закупівлі, які наведені в таблиці 1 рішення.

Найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію ТОВ «Біомедінвест».

Із ТОВ «Біомедінвест» Замовник уклав договір про закупівлю товарів за державні кошти від 04.02.2020 № 4-Т на суму 2 450 300,00 грн з ПДВ.

Проте, Відділення дійшло висновку, що аналіз матеріалів Справи свідчить про антиконкурентну узгоджену поведінку ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» під час участі у Процедурі закупівлі.

Відділенням у оспорюваному рішення встановлено взаємозв`язок Учасників, що підтверджується таким.

За результатами аналізу інформації наданої Департаментом з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України, листом від 21.11.2024 №2800-060203-5/71781 (вх. № 60-01/2196кі від 21.11.2024) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 30.06.2020 №2600-0604-5/85560 (вх. №60-01/861кі від 14.07.2020) Відділенням встановлено, що у період з 01.03.2019 до 01.04.2020, в тому числі у період проведення процедури закупівлі, з ТОВ "Біомедінвест", зокрема, перебували в трудових відносинах на керівних посадах наступні особи (детально див. таблицю 2 п. 25 рішення):

- ОСОБА_1 - заступник директора з розвитку бізнесу відділу адміністративного управління;

- ОСОБА_4 - начальник адміністративного відділу.

Відповідно до національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, посади «заступник директора» (код КП 1210.1) та «начальника відділу» (код КП 1229.7) належать до професійної групи «Керівники».

До обов`язків головного заступника директора з розвитку бізнесу відділу адміністративного управління може входити, зокрема співпраця з виробниками, дистриб`юторами, постачальниками, задіяними в процесі постачання матеріалів чи комплектуючих для виробництва певного товару чи надання послуг, оцінка та розвиток нових маркетингових можливостей товару, послуги, марки товару, бренду чи всієї компанії; розробка маркетингової або інвестиційної стратегії, пов`язаної з певним продуктом, послугою чи брендом; вивчення та аналіз окремого сегменту ринку, споживачів, конкурентного середовища та позиції власного товару, послуги чи торгової марки на ринку та інші.

До функціональних обов`язків начальника адміністративного відділу може входити, зокрема організація роботи щодо забезпечення діяльності підприємства внутрішнім адміністративним координуванням та інформаційними зв`язками, організація, регулювання та контроль щодо проведення інформаційно-аналітичної роботи підприємства; бере участь у розробленні перспективних та поточних планів відповідно до загальної стратегії розвитку підприємства та інші.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були обізнаними щодо господарської діяльності та фінансової спроможності ТОВ «Біомедінвест».

Водночас відповідно до відомостей з актового запису про народження Відділу реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області від 05.05.1988 № 467 встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та відомостей з актового запису про шлюб Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20.12.2000 № 543 - ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_4 (див. схему 1 п. 30 рішення).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами. Можливість однієї чи більше пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив - спосіб відносин між суб`єктами господарювання, що характеризується відсутністю в особи, стосовно якої здійснюється вплив, здатності завжди незалежно визначати свою господарську поведінку на ринку.

Суд відзначає, що аналіз конкурентної поведінки учасників охоплює не лише момент подачі пропозиції чи оголошення торгів, а й весь підготовчий період, протягом якого відбувається обговорення участі, аналіз документації та формування цінової пропозиції. Особа, яка займала одну з керівних посад (в період проведення Торгів) могла впливати на підготовку до участі до моменту звільнення, особливо з урахування родинного зв`язку з представником іншого товариства (конкурента).

В даному випадку, наявність родинних зв`язків такої посадової особа та одного з засновників конкурента, надає можливість доступу до внутрішньої інформації товариства та можливість попереднього узгодження поведінки учасників.

Крім того, сам факт зв`язків вже є достатнім для встановлення наявності умов для обміну інформацією, що свідчить про потенційну можливість узгодженої поведінки.

Безперечно, сама по собі вказана потенційна можливість узгодженої поведінки ще не свідчить про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проте в сукупності з іншими встановленими обставинами може бути обґрунтованою підставою для таких висновків.

З огляду на вищезазначене, вказані фізичні особи були обізнані щодо фінансової спроможності та господарської діяльності обох Учасників, політики ціноутворення та умов реалізації (придбання) товарів, робіт, послуг в тому числі щодо цінових пропозицій, запропонованих Учасниками для участі у вказаних торгах, що свідчить про відсутність конкуренції між ними під час підготовки документів для участі в Процедурі закупівлі.

Таким чином, Учасники були пов`язані між собою через фізичних осіб ОСОБА_9., ОСОБА_3. (кінцеві бенефіціарні власники ТОВ «Лабвеля»), які перебували у родинних зв`язках з працівниками, що займали керівні посади у ТОВ «Біомедінвесит» - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Викладене вище свідчить про наявний взаємозв`язок між Учасниками, що передбачає, наявність умов для обміну інформацією між ними щодо господарської діяльності та фінансової спроможності ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл», а також свідчить про те, що під час підготовки та участі вказаних суб`єктів господарювання в Процедурі закупівлі, Учасники обмінювались інформацією та узгоджували свої дії.

Щодо господарських відносин між учасниками, суд зазначає наступне.

Згідно з інформацією, наданою ТОВ «Біомедінвест» листом від 06.10.2020 вих. № 20-125 (вх. № 60-01/3782 від 07.10.2020) (далі Лист № 60-01/3782] та ТОВ «Лабвелл» листом від 12.10.2020 № 1210/2020/057 (вх. № 60-01/3890 від 15.10.2020) [далі - Лист № 60-01/3890], між Учасниками існували господарські відносини у вигляді поставки товару та надання послуг.

На підтвердження даного твердження ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» надали копії договорів з додатками та копії видаткових накладних (див. таблицю 3 та 4 п. 35 рішення).

З вищезазначеного вбачається, що у період з 14.11.2017 до 25.03.2020, в тому числі у період проведення Процедури закупівлі, між ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» існували сталі господарські відносини у вигляді купівлі/продажу товарів медичного призначення та надання послуг з технічного обслуговування медичного обладнання, що свідчить про сталу співпрацю на одному ринку між Учасниками.

За результатами аналізу інформації, отриманої від акціонерного товариства «ОТП БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 21685166 (далі - АТ «ОТП БАНК») листами від 21.08.2020 № 71-1-1/12870-БТ (вх. № 60-01/1118кі від 28.08.2020) та від 27.11.2024 № 73-1-1/4464-БТ (вх. № 60-01/2317кі від 09.12.2024) [далі - Листи № 60-01/1118кі та № 60-01/2317кі] та акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ», ідентифікаційний код юридичної особи 20034231 (далі - АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ») листами від 20.08.2020 № 6007/08-БТ (вх. № 60-01/1095кі від 25.08.2020) [далі - Лист № 60-01/1095кі та від 21.01.2025 № 2924/01-25БТ (вх. № 60-01/172 кі від 24.01.2025), стосовно банківських операцій за відкритими розрахунковими рахунками Учасників, Відділенням встановлено, що між ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» до, у період проведення та після проведення Торгів існували спільні господарські відносини у вигляді взаємних розрахунків щодо купівлі / продажу товарів та надання послуг, інформація про які наведено нижче (див. таблицю 5 п. 37 рішення).

Водночас Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві, ідентифікаційний код юридичної особи 44116011 (далі - ГУ ДПС у м. Києві) листом від 29.01.2025 № 3099/5/26-15-04-04-03 (вх. № 60-01/217кі від 30.01.2025) [далі - Лист № 60-01/217кі] та листом від 05.02.2025 № 4033/5/26-15-04-04-03 (вх. № 60-0/293кі від 05.02.2025), надало інформацію згідно з інформаційними ресурсами ГУ ДПС у м. Києві щодо отриманих податкових накладних ТОВ «Біомедінвест».

Так, ТОВ «Лабвелл» придбало у ТОВ «Біомедінвест» (у свою чергу ТОВ «Біомедінвест» продало ТОВ «Лабвелл») (детальна інформація наведена в додатку до рішення) товарів, зокрема на суму: протягом 2019 року - 813 954,60 грн з ПДВ; протягом 2020 року - 620 572 гри з ПДВ; протягом 2021 року - 4 000 953,68 грн з ПДВ.

Товарами, які закуповувалися ТОВ «Лабвелл» у ТОВ «Біомедінвест» с медичне обладнання.

Також ГУ ДПС у м. Києві Листом № 60-01/217кі надало інформацію згідно з інформаційними ресурсами ГУ ДПС у м. Києві щодо виданих податкових накладних ТОВ «Лабвелл». Так, ТОВ «Лабвелл» продало ТОВ «Біомедінвест» (у свою чергу ТОВ «Біомедінвест» придбало ТОВ «Лабвелл») [детальна інформація наведена в додатку до Подання) товарів, зокрема на суму: протягом 2019 року - 62 116,84 грн з ПДВ; протягом 2020 року - 12 372,13 гри з ПДВ; протягом 2021 року - 26 648,9 грн з ПДВ.

Товарами, які закуповувалися ТОВ «Біомедінвест» у ТОВ «Лабвелл» є медичне обладнання.

Аналіз вказаних вище показників фінансово-господарських відносин свідчить про тривалі та сталі господарські відносини між Учасниками (у період до проведення, під час проведення та після проведення Торгів), що призводить до позиціонування цих суб`єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів. Наявність сталих господарських відносин зумовлює виникнення у суб`єктів, які пов`язані такими відносинами, певних прав та обов`язків.

Отже, такі відносини свідчать про наявність умов для обміну інформацією між Учасниками, зокрема і щодо участі в Процедурі закупівлі.

Використання Учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси підтверджується наступним.

Відповідно до інформації, яка була надана державним підприємством «Прозорро» (ідентифікаційний код юридичної особи 02426097) листом від 06.07.2020 № 206/01/1599/03 (вх. № 60-01/2654 від 14.07.2020), Відповідачі для участі у Процедурі закупівлі подавали свої тендерні пропозиції з електронного майданчика «Держзакупівлі. Онлайн» (власник товариство з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі. Онлайн», ідентифікаційний код юридичної особи 39008321) [далі - ТОВ «Держзакупівлі. Онлайн»] та ТОВ «Біомедінвест» заходило в аукціон з IP-адреси 46.219.103.25.

ТОВ «Держзакупівлі. онлайн» листом від 28.02.2020 № 280820-5 (вх. № 60-01/3284 від 07.09.2020) повідомило, що для подачі своєї тендерної пропозиції ТОВ «Біомедінвест» використовувало IP-адресу 46.219.103.25.

За результатами аналізу інформації, наданої АТ «ОТП БАНК» [Листи № 60-01/1118кі та № 60-01/2317кі) та АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» [Лист 60-01/1095кі] Відділенням встановлено, що у період з 01.03.2019 до 01.07.2020, втому числі у період проведення Процедури закупівлі. Учасники здійснювали керування своїми банківськими рахунками з використанням IP-адреси 46.219.103.25, зокрема в одні дні та близькі проміжки часу (див. таблицю 6 п. 49 рішення).

Відповідно до інформації, наданої ГУ ДПС у м. Києві листом від 08.07.2020 № 15456/9/26-15-02-06-19 (вх. № 60-01/872кі від 14.07.2020) [далі - Лист № 60-01/872кі], ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» подавали свою податкову звітність з використанням IP-адреси 46.219.103.25, зокрема в один день (див. таблицю 7 п. 50 рішення).

Також згідно з інформацією ГУ ДПС у м. Києві (Лист № 60-01/872кі), в період проведення Процедури закупівлі, ТОВ «Лабвелл» подавало податкову звітність з електронної поштової скриньки tov398944038@ukr.net.

За інформацією, наданою товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнет». ідентифікаційний код юридичної особи 25589169 листом від 01.01.2025 № 4/01/01-08 (вх. 60-01/36кі від 06.01.2025), ТОВ «Лабвелл» використовувало IP-адресу 46.219.103.25 для входу на свою електронну поштову скриньку tov398944038@ukr.net (див. таблицю 8 п. 52 рішення).

Відповідно до даних з мережі Інтернет (RIPE Database) послуги з доступу до мережі Інтернет за IP-адресою 46.219.103.25 надавались товариством з обмеженою відповідальністю «Фрінет», ідентифікаційний код юридичної особи 24592293 (далі - ТОВ «Фрінет»).

ТОВ «Фрінет» листом від 26.08.2020 № 510/10 (вх. № 60-01/3196 від 01.09.2020) та ТОВ «Біомедінвест» Листом № 60-01/3782 повідомили, що IP-адреса 46.219.103.25 з 17.12.2008 по день надання відповіді, закріплена за абонентом: ТОВ «Біомедінвест» на підставі договору від 17.12.2008 № 00013813. Адреса надання послуг: м. Київ, вул. Драгомирова (Андрія Верхогляда), буд. 4, оф. 122, 125 (місцезнаходження ТОВ «Біомедінвест»).

Водночас ТОВ «Біомедінвест» (Лист № 60-01/3782] повідомило, що у період з 01.10.2019 до 30.06.2020 фактично знаходилось за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова (Андрія Верхогляда), буд. 4 на підставі договорів оренди нежитлових приміщень від 01.07.2016 та від 02.01.2020, укладених з ТОВ «Скарабей».

ТОВ «Лабвелл» [Лист № 60-01/3890] повідомило, що у період з 01.10.2019 до 30.06.2020 фактично знаходилось за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17. Адреса складського приміщення: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25.

Отже, використання обома Учасниками (які фактично здійснювали господарську діяльність за різними адресами місцезнаходження) однієї і тієї ж IP-адреси, для здійснення керування банківськими рахунками та подання фінансової звітності, зокрема в одні дні та близькі проміжки часу, з якої ТОВ «Біомедінвест» входило в аукціон, завантажувало свою тендерну пропозицію, та яка була виділена останньому в користування на підставі укладеного з Інтернет-провайдером договору про надання послуг за місцем реєстрації, а також використання ТОВ «Лабвелл» цієї ж ІР-адреси для входу на свою електронну поштову скриньку, свідчить про обмін інформацією між Учаснкиами у період до проведення, під час проведення та після проведення Торгів.

Використання Відповідачами одного програмного забезпечення під час входу з однієї і тієї ж ІР-адреси підтверджується таким.

Відповідно до інформації, наданої АТ «ОТП БАНК» [Листи № 60-01/1118кі та № 60-01/2317кі] та АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» [Лист 60-01/1095 кі], Учасники входили до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування Інтернет-банкінг для керування банківськими рахунками з використанням одного й того ж програмного забезпечення, в тому числі в період проведення Процедури закупівлі.

Водночас вхід до Інтернет-банкінгу АТ «ОТП БАНК» (Листи № 60-01/1118кі та № 60-01/2317кі] здійснювали ОСОБА_2 [засновник (учасник) та керівник ТОВ «Лабвелл»] та ОСОБА_5 [головний бухгалтер ТОВ «Біомедінвест»), зокрема в одні дні та близькі проміжки часу (див. таблиці 9,10 п. 59 рішення).

Слід зауважити, що використання Учасниками одного програмного забезпечення [Microsoft Windows 7 (7601 / Service Pack 1)] відбувалось під час їх входу з використанням спільної ІР-адреси НОМЕР_1 , яка була надана в користування ТОВ «Біомедінвест» та надавалась за місцезнаходженням останнього.

Для порівняння, під час використання ТОВ «Лабвелл» для керування банківськими рахунками IP-адрес 176.103.71.31 та 62.80.168.192, які не є спільними, в Учасників відрізняється програмне забезпечення [ТОВ «Лабвелл» - Microsoft Windows 8 (9200) та ТОВ «Біомедінвест» - Microsoft Windows 7 (7601 / Service Pack 1)] (див. таблиці 9,10 п. 59 рішення).

Відповідно до даних з мережі Інтернет (RIPE Database), послуги з доступу до мережі Інтернет за IP-адресами 176.103.71.31 та 62.80.168.192 надавались наступними суб`єктами господарювання: 176.103.71.31 - товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕЙ НЕТ», ідентифікаційний код юридичної особи 38196162 (далі - ТОВ «ДЖЕЙ НЕТ»); 62.80.168.192 - товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТЕЛЕКОМ», ідентифікаційний код юридичної особи 22927111 (далі ТОВ «ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ»).

Відповідно до інформації, наданої ТОВ «ДЖЕЙ НЕТ» листами від 26.08.2020 вих. 26/08-20 (вх. № 60-01/3201 від 01.09.2020) та від 07.03.2025 № 07/09-25 (вх. № 60-01/551 кі від 07.03.2025), у період з 01.03.2019 до 01.07.2020, в тому числі у період проведення Процедури закупівлі, IP-адреса 176.103.71.31 була надана в користування ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 (далі - ОСОБА_6 ) на підставі договору від 25.11.2015 № 001348.

ОСОБА_6 листом від 28.01.2025 Вих. № 20250128-01 (вх. № 60-01/398 від 28.01.2025) повідомив (мова оригіналу): «.... За моєю особистою домовленістю з співробітником ТОВ «Лабвелл», я повідомив йому (на його прохання і на безоплатній основі) пароль WI-FI точки доступу, яка мала доступ в Інтернет через канал зв`язку, наданий компанією ТОВ «ДЖЕЙ НЕТ» згідно з договором № 001348 від 2015-11-25. Ім`я цього співробітника, якщо не помиляюсь Максим. Жодних господарських відносин з ТОВ «Лабвеля» та ТОВ «Біомедінвест» не існувало і не існує.......».

ТОВ «ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ» листом від 10.04.2024 вих. № 75 (вх. № 60-01/823кі від 11.04.2024) повідомило, що у період з 09.01.2020 до 28.02.2020, тобто в період проведення Процедури закупівлі, ІР-адреса НОМЕР_3 була надана в користування ТОВ «Лабвелл» на підставі договору про надання телекомунікаційних послуг від 09.01.2020 № 09-01-20/Ц, зазначивши, що у період з 01.01.2020 до 08.01.2020 IP-адреса 62.80.168.192 не використовувалась.

Таким чином, використання Учасниками одного програмного забезпечення під час керування своїми банківськими рахунками, з урахуванням вчинення таких дій з використанням спільної IP-адреси, що надана в користування одному з Учасників, не може бути пояснено об`єктивними чинниками та / або простим збігом обставин та свідчить про наявність умов для обміну інформацією між ними до проведення, у період проведення та після проведення Процедури закупівлі.

Щодо переходу працівників між Учасниками суд вказує таке.

Відповідно до інформації, наданої ДПЦРЦТЦ Пенсійного фонду України листом № 60-01/2196кі та листом від 04.02.2025 №2800-060203-5/7456 (вх. № 60-01/279кі від 04.02.20205), ГУ ПФУ у м. Києві Листом № 60-01/861кі та ГУ ДПС у м. Києві Листом № 60-01/2230кі, між ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» у 2019 та 2020 роках, відбувався перехід працівників (див. табл. 11 п. 67 рішення).

Отже, перехід працівників від одного Учасника (ТОВ «Біомедінвест») до іншого (ТОВ «Лабвелл»), у своїй сукупності з іншими обставинами справи, свідчить про наявність умов для обміну інформацією між Учасниками.

Щодо укладення договорів Учасниками з одними і тими ж суб`єктами господарювання суд зазначає наступне.

За результатами аналізу інформації, наданої ГУ ДПС у м. Києві Листом № 60-01/872кі та листом від 21.11.2024 № 34713/5/26-15-12-07-03 (вх. № 60-01/2230кі від 27.11.2024) [далі - Лист № 60-01/2230кі), Відділенням встановлено, що у період з 01.03.2019 до 01.06.2020, в тому числі у період проведення Процедури закупівлі, від ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» отримували дохід як фізичні особи-підприємці за кодом 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) одні і ті ж суб`єкти господарювання: Шелудько Іван Васильович (РНОКПП НОМЕР_4 ) [IV квартал 2019 - І квартал 2020]; Ширяев Кирило Вікторович (РНОКПП НОМЕР_5 ) [1 квартал 2019 -1 квартал 20201.

Водночас листом б/д б/н (вх. № 60-01/159 від 17.01.2025) фізична особа-підприємець Ширяев Кирило Вікторович, РНОКПП НОМЕР_5 (далі - ФОП Ширяев К.В.), повідомив, що з 01.03.2019 до 01.04.2020, в тому числі у період проведення Процедури закупівлі, надавав Відповідачам митно-брокерські послуги, що підтверджується наданими актами здачі-приймання робіт. Так, з ТОВ «Біомедінвест» було укладено (мова оригіналу) «договор від 12.01.2015 № 1/01-15 об оказании таможенно-брокерских услуг».

З ТОВ «Лабвелл» було укладено (мова оригіналу) «договор від 28.08.2017 № 2/08-17 об оказании услуг».

Предметом зазначених договорів є надання ФОП Ширяєвим К.В. (як Виконавця) послуг митного оформлення вантажів Замовника (ТОВ «Біомедінвест» ТОВ «Лабвелл»).

Оскільки ринок митного оформлення є конкурентним, укладення Учасниками договорів з одним надавачем митно-брокерських послуг, свідчить про спільні господарські інтереси, оскільки отримання послуг від одного і того ж суб`єкта господарювання (ФОП Ширяєв К.В.), спрощує координацію спільної господарської діяльності ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл».

Таким чином, укладення Учасниками договорів з одними і тими ж фізичними особами-підприємцями, свідчить про обмін інформацією між ними, в тому числі у період проведення Процедури закупівлі.

Щодо економічної поведінки Учасників та відсутності між ними змагальності, Відділенням встановлено таке.

Відповідно до умов тендерної документації Процедури закупівлі критерієм оцінки тендерних пропозицій є ціна, питома вага якої становить 100%.

За принципами побудови електронного аукціону, який полягає в повторіювальному процесі пониження цін (частина перша статей 29 і 30 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакціях, чинних на час проведення Процедури закупівлі), за умов справжньої конкуренції (змагання між учасниками) чим менше ціна пропозиції, тим вірогідніше здобуття перемоги.

За інформацією, яка міститься на вебпорталі «Прозорро» встановлено, що очікувана вартість у Процедурі закупівлі - 2 461 000,00 гри з ПДВ та розмір мінімального кроку пониження ціни - 12 305 грн. Під час участі у Процедурі закупівлі первинні цінові пропозиції подали, зокрема ТОВ «Біомедінвест» у розмірі 2 450 300,00 з ПДВ, що на 10 700 (0,44%) гри менше очікуваної вартості та ТОВ «Лабвелл» у розмірі 2 461 000,00 гри з ПДВ, що дорівнює очікуваній вартості зазначених торгів.

Учасники не здійснювали кроків пониження власних цінових пропозицій, як наслідок - встановлені ними первинні та остаточні цінові пропозиції залишились на тому ж рівні, що свідчить про те, що Учасники не намагались конкурувати між собою (див. таблицю 12 п. 80 рішення).

При цьому, ТОВ «Біомедінвест» листом № 60-01/3782 та ТОВ «Лабвелл» Листом № 60-01/3890 надали розрахунки своїх тендерних пропозицій (див. таблицю 13 п. 81 рішення).

Таким чином, з урахуванням запланованої торгівельної націнки (ТОВ «Біомедінвест» - 214 635,35 гри, ТОВ «Лабвелл» - 566 687,50 грн) та кроку аукціону у розмірі 12 305 грн, Учасники, у разі зацікавленості у власній перемозі. конкурували б між собою шляхом зниження розміру тендерної пропозиції, протилежна поведінка - не відповідає меті підприємницької діяльності (участі у Процедурі закупівлі) - отримання прибутку, і свідчить про формальну участь ТОВ «Лабвелл» у торгах з метою забезпечення перемоги ТОВ «Біомедінвест».

Отже, попри витрачені матеріальні (оплата за послуги електронного майданчика), часові, людські та інші ресурси, поведінка Учасників під час участі у Процедурі закупівлі, яка полягала у відсутності змагальності між ними за умови наявності економічної можливості для зниження цінових пропозицій, свідчить про заміну конкуренції у вказаних торгах на координацію їх дій.

Таким чином, зазначене вище свідчить про антиконкурентну поведінку Учасників та незабезпечення конкурентного відбору.

Щодо синхронності дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій, суд вказує наступне.

Під час участі у Процедурі закупівлі Відповідачі завантажували свої тендерні пропозиції / частини своїх пропозицій в один день (17.01.2020) із невеликим часовим інтервалом (з різницею в 50 хв), при умові, що час на подання тендерних пропозицій був з 02.01.2020 до 18.01.2020.

Незважаючи на це, ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвеля» розмістили свої пропозиції в перед останній день строку подання тендерних пропозицій (17.01.2020) [див. таблицю 14 п. 85 рішення].

Синхронність дій Учасників у часі під час завантаження тендерних пропозицій, вказує на їх погоджені спільні дії під час участі у Процедурі закупівлі, та свідчить про спільну участь ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» під час участі у вказаних торгах.

Як вбачається із матеріалів справи дії позивача кваліфіковано за ознаками п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абз. 2 ст. 1);

- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац 1 частини 1 та частина 2 статті 5);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина 1 статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини 2 статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 частини 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За приписами ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (ч. 1 і 2 ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Водночас, згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", до повноважень саме Антимонопольного комітету України належить, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У розгляді справ про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання органом Антимонопольного комітету України порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів через узгодження поведінки конкурсантами.

Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст ст. 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №916/3214/17, від 04.12.2018 у справі № 914/1912/17, від 18.12.2018 у справі № 922/5617/15, від 20.11.2018 у справі № 910/1339/18.

Сама собою відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства (постанови Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 922/3532/24, від 21.09.2021 у справі № 904/5842/20).

Факт пов`язаності суб`єктів господарювання, які брали участь у торгах, і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені в рішенні Комітету обставини в сукупності підтверджують якраз ту обставину, що надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність (постанова Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 910/267/20).

Для доведення порушення у вигляді спотворення результатів торгів не потрібно аналізувати пропозиції учасників процедури закупівлі на предмет їх економічної обґрунтованості, оскільки доведенню підлягає обмін або намір обмінятись інформацією (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 910/20099/20).

Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19 вказав, що порушення антиконкурентного законодавства шляхом встановлення таких обставин: одночасна пов`язаність трудовими відносинами декількох працівників; використання відповідачами спільного доменного імені; спільне використання однієї електронної поштової скриньки; спільні господарські відносини; пропонування однакового товару; завищення цінових пропозицій; подання однакових документів у складі своїх пропозицій; отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку; обмін інформацією.

У своїх постановах від 26.01.2021 у справі № 910/2576/20, від 08.04.2021 у справі № 916/191/20, від 08.07.2021 у справі № 914/938/20, від 28.05.2020 у справі № 910/1490/19 Верховний Суд прийшов до висновку, що змагання під час проведення торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи ст. 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; встановлені органом Комітету обставини виключають таку змагальність, що свідчить про узгоджену поведінку суб`єкта господарювання, яка й призвела до спотворення результатів торгів.

Для визнання органом Комітету порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом із тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору, з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. (Постанова Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/19150/20).

У постанові від 15.07.2021 у справі № 922/2940/20 Верховний Суд прийшов до висновку, що для визнання вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції органу Комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі, оскільки наслідки у вигляді спотворення результатів процедури закупівлі не сталися не у зв`язку з тим, що суб`єкти господарювання відмовилися від своїх дій щодо координації своєї поведінки в процесі проведення процедури закупівлі, не у зв`язку з добровільним припиненням ними таких дій, а з інших причин (через відміну торгів замовником).

Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині (постанова Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/13451/20).

Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому, питання про наявність або відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції», оскільки така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. Питання наявності узгоджених антиконкурентних дій вирішується господарським судом виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у цій справі, в їх взаємозв`язку.

Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (постанова Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/1983/19).

Сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства. Факт пов`язаності суб`єктів господарювання, які брали участь у торгах, і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені в рішенні Комітету обставини в сукупності підтверджують як раз ту обставину, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність (постанова Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 910/267/20).

Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині (постанова Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/13451/20).

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. При цьому мотиви, з яких учасники торгів узгоджують власну конкурентну поведінку, не впливають на кваліфікацію правопорушення, передбаченого пунктом четвертим частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (постанова Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/2512/18).

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію (постанова Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 922/1373/18, постанова Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/1983/19, постанова Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 910/2576/20, постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 916/191/20, постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 914/938/20).

Негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів/аукціонів (через узгодження поведінки конкурсантами) (постанова Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 922/2940/20, постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/1490/19).

Також, у постанові від 14.08.2025 у справі № 910/3374/24, Верховний Суд, зокрема, нагадав такі сталі та послідовні правові висновки щодо доведеності або недоведеності органом АМК в діях суб`єкта господарювання антиконкурентних узгоджених дій у т. ч. тих, які стосуються спотворення результатів торгів: у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факта погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині (постанова Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/13451/20).

Отже, вказані факти у своїй сукупності свідчать про те, що на всіх стадіях підготовки пропозицій для участі в Процедурі закупівлі Учасники у Справі Відділення були обізнані щодо участі один одного в Торгах, що підтверджується, зокрема, таким:

- взаємозв`язком Учасників через пов`язаних осіб;

- наявністю господарських відносин між Учасниками;

- використанням Учасниками однієї і тієї ж IP-адреси під час керування банківськими рахунками, яка була надана в користування одному з Учасників;

- використанням Учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси під час подання фінансової звітності, яка була надана в користування одному з Учасників;

- використанням Учасниками одного програмного забезпечення під час входу однієї і тієї ж ІР-адреси, яка була надана в користування одному з Учасників;

- переходом працівників між Учасниками;

- укладенням договорів з одними і тими ж фізичними особами підприємцями;

- економічною поведінкою Учасників та відсутністю змагальності;

- синхронністю дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій.

Судом встановлено, що відповідач у спірному рішенні дійшов правильного висновку, що ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» під час підготовки документів для участі у Процедурі закупівель діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, з наведеного вбачається, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та не відповідають обставинам, встановленими судом.

Враховуючи наявні у справі докази, беручи до уваги обставини, встановлені відповідачем в оспорюваному рішенні, суд погоджується з висновками, викладеними в оспорюваному рішенні відповідача, що узгодивши свою поведінку та свої пропозиції, учасники тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Матеріалами справи підтверджено, що узгодження пропозицій усунуло конкуренцію та змагальність між учасниками, чим порушило право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

Зазначені вище дії ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у зв`язку з чим, вони вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Стосовно строку давності притягнення до відповідальності суд відзначає, що згідно з частинами першою і другою статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі також - Закон № 2210), розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої, другої статті 42 Закону № 2210, суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З наведених норм убачається, що строк давності притягнення до відповідальності за узгоджені дії становить п`ять років. Перебіг цього строку починається з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Закінчується перебіг зазначеного строку прийняттям органами АМК рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому, на час розгляду органами АМК такої справи перебіг строку давності зупиняється. Отже, час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до визначеного частиною першою статті 42 Закону № 2210-III строку давності притягнення до відповідальності не включається.

Верховний Суд у справі № 910/6047/25 (постанова від 22 січня 2026 року), де інший учасник торгів - ТОВ "Біомедінвест" оскаржував це ж Рішення АМК (в частині, яка стосується його інтересів), дійшов висновку, що з 18 квітня 2024 року до 03 квітня 2025 року перебіг строку давності притягнення до відповідальності у антимонопольній справі № 394/60/64-рп/к.24 зупинявся, а тому твердження позивача про те, що розгляд Відділенням антимонопольної справи протягом більше 4-х років мало для нього юридичну невизначеність щодо остаточності вирішення питання порушення/непорушення ТОВ "Лабвелл" норм Закону № 2210-III, є необґрунтованим.

При цьому, посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі № 910/19008/21, є необґрунтованими.

У зазначеній справі суди застосовували норми Закону № 2210-III в редакції до 01 січня 2024 року, якими не встановлювався строк розгляду АМК справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, при цьому у наведеній справі такий строк тривав надто довго, майже понад 9 років, що не відповідало принципу належного урядування та створювало для позивача надмірний тягар.

Проте у цій справі № 910/5982/25 розгляд Відділенням справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тривав менше одного року (з 18 квітня 2024 року до 03 квітня 2025 року), що відповідає строкам, встановленим статтею 371 Закону № 2210-III, яка почала діяти з 01 січня 2024 року.

Отже, висновки Верховного Суду у справі № 910/19008/21 були сформовані за іншого правового регулювання та інших фактичних обставин, що виключає можливість їх врахування при розгляді цієї справи, а , розгляд справи № 394/60/64-рп/к.24 Відділенням не тривав довше, аніж загальний строк притягнення до відповідальності, отже Відділення діяло в межах своїх повноважень та в межах розумних строків.

А відтак, твердження позивача в цій частині є законодавчо необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим відхиляються судом.

Щодо порушення Відділенням процесуального права позивача на подання доказів у справі та обґрунтованих заперечень, суд вказує наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (далі також - Порядок), копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, яка має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, що забезпечує достатній захист та водночас повноту обґрунтування зроблених органом Комітету попередніх висновків, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам.

ТОВ «Лабвелл» визнає, що 17.03.2025 отримано лист Відділення від 11.03.2025 № 60-02/2010е (додаток 4) з витягом з другого подання з попередніми висновками П`ятого відділу досліджень та розслідувань Відділення від 11.03.2025 № 60-03/170-П (далі - ДРУГЕ ППВ або Подання-2).

Таким чином, ТОВ «Лабвелл» мало час на ознайомлення з Поданням -2 та надання доказів/заперечень, міркувань та/пояснень у справі.

Відповідно до абзацу другий пункту 7 розділу VII Порядку про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються листом засобами поштового зв`язку не пізніше ніж за п`ять днів до дня її розгляду.

Листом від 27.03.2025 року № 60-02/2512e Відділення повідомило ТОВ «Лабвелл» про засідання адміністративної колегії Відділення 03.04.2025 року о 10 год. 00. хв щодо розгляду колегією справи № 394/60/64-рп/к.24.

Таким чином, Відділенням не було порушено Порядок в частині строків, ТОВ «Лабвелл» мало змогу - з 17.03.2025 по 03.04.2025 зібрати необхідні докази та подати останні до Відділення, а також скласти власні заперечення/пояснення, тощо.

В свою чергу, відповідно до абзацу 2 пункту 6 розділу VII Порядку за вмотивованим клопотанням особи, яка бере участь у справі, про необхідність більш тривалого часу для розгляду подання та підготовки відповіді на нього розгляд справи може бути відкладено.

Так, вбачається, що відкладення розгляду справи є правом (дискреційним повноваженнями) органів АМК.

Обов`язкове відкладення засідання та розгляду справи Порядок, а також Закон № 2210 не містять.

Окрім того, розгляд клопотань на засіданні колегії безпосередньо не заборонено Порядком.

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України здійснює інші повноваження відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (частина 4 статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі також - Закон № 3659).

Аналогічне визначено підпунктом 11 пункту 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 (далі - Положення про ТВ).

Таким чином, твердження позивача в цій частині є законодавчо необґрунтованими та відхиляються судом.

Щодо не зазначення в Розділі 3 під назвою «ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ» рішення № 60/21-р/к двох клопотань позивача, то суд звертає увагу, що Порядок не містить взагалі форми актів органів АМК, в тому числі вимог до зазначення всіх процесуальних дій, вчинених Відділенням.

Відповідна форма є вільною та складається відповідно до внутрішніх прикладів (макетів) оформлення такого виду актів адміністративної колегії, як рішення. Всі вимоги, які визначені в Порядку, містяться в пункті 4 розділу VIII Порядку: у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності).

Щодо незадоволення заяви від 02.04.2025 № 0204/2025-2Д до Відділення про зупинення розгляду справи з підстави звернення ТОВ «Лабвелл» до Господарського суду міста Києва та Київського окружного адміністративного суду разом із заявами про забезпечення майбутнього позову в порядку ГПК України та КАС України, суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 38 Закону № 2210 розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, господарським судом пов`язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов`язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.

Відповідно до пункту 8 абзацу першого пункту 8 розділу VII Порядку розгляду справ розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Комітету чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Комітету, господарським судом пов`язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов`язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.

Як зазначено вище і щодо відкладення розгляду справи, стаття 38 Закону № 2210 та пункту 8 абзацу першого пункту 8 розділу VII Порядку прямо зазначаються про можливість зупинення, а не прямого обов`язку органів АМК зупиняти розгляд справи із зазначених підстав.

Адміністративна колегія Відділення, ознайомившись з підставами звернення, з огляду на те, що оскарження подання з попередніми висновками не стосується питання вирішення та розгляду справи № 394/60/64-рп/к.24, обґрунтовано відмовила у задоволенні такої заяви за власним переконанням, зазначивши про це в окремому листі № 60-02/2808е від 04.04.2025 повідомило про відмову.

Обґрунтування відмов зупинення розгляду справ Порядком не передбачено.

Зазначене є власним розсудом (дискреційним повноваженням) органу АМК, в якого відсутній обов`язок надання обґрунтованих відповідей на всі (в тому числі необґрунтовані) заяви, клопотання, листи суб`єктів господарювання, що можуть надходити в межах розгляду справи.

Щодо тверджень позивача про порушення Відділенням пункту 4 розділу VIII Порядку, суд зазначає, що рішення № 60/21-р/к містить мотиви, в ньому зазначаються встановлені Відділенням обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими Відділення керувалось, приймаючи рішення № 60/21-р/к, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності).

Отже, рішення прийнято відповідно до пункту 4 розділу VIII Порядку та відповідає вимогам, встановлених в останньому.

Щодо тверджень позивач про прийняття рішення № 60/21-р/к на підставі складання незаконного ДРУГОГО ППВ у справі, що не передбачено жодною нормою права, призвело до незаконного збору доказів після складання Першого Подання з попередніми висновками від 27.09.2024 № 60-03/369-П та винесення ДРУГОГО Подання з попередніми висновками, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Розділу VII Порядку уповноважені на розгляд справи працівники Комітету, територіального відділення, які здійснюють збір та аналіз доказів, проводять дії, спрямовані на всебічне, повне й об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін. За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, що вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа, разом із матеріалами справи.

ТОВ «Лабвелл» листом від 31.10.2024 № 3110/2024-10 (вх. № 60-01/4315 від 31.10.2024) надало заперечення на Подання з попередніми висновками у справі.

За результатами аналізу та розгляду Заперечень, врахування нових обставин, у Відділення виникла необхідність у зібранні та дослідженні додаткової інформації, за результатами якого Відділенням було складено Друге Подання з попередніми висновками у справі.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» та Порядок не містять заборони на складання декількох подань з попередніми висновками у межах однієї справи.

Більше того, відповідно до принципу офіційності та повноти з`ясування обставин, органи Антимонопольного комітету України мають право доповнювати або змінювати свої попередні висновки в межах процедури розгляду з урахуванням додатково зібраних доказів або нововиявлених обставин, з метою забезпечення всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Таким чином, відсутність прямої заборони в законодавстві щодо складання двох або більше подань з попередніми висновками свідчить про допустимість такого процесуального кроку, особливо, якщо це сприяє більш повному з`ясуванню фактичних обставин справи та реалізації принципу змагальності.

Зазначене не суперечить цілі та меті Закону № 2210 та складено в спосіб та у межах компетенції та повноважень, визначених Законом № 3659 та Положенням про територіальне відділення.

Рішення органів Комітету мають містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки. Відповідно до статті 41 Закону № 2210 доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Меж та способу збору відповідної інформації законодавства про захист економічної конкуренції а ні в частині процедурних норм, а ні в частині повноважень посадових осіб не містить.

Отже, збір та аналіз необхідно інформації, для реалізації та виконання завдань, передбачених статтею 3 Закону № 3659 здійснюється незалежно від наявності розпочатої справи за відповідним предметом (щодо відповідної особи - відповідача в антимонопольній справі).

А відтак, у зв`язку з вищевикладеним, суд відхиляє вказані твердження позивача як законодавчо необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Правила доказування у господарському процесі визначені у ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої, другої та третьої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України, рішення від 10.02.2010).

Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Позовна заява ж ТОВ "Лабвелл" містить виключно думку позивача щодо прийнятого Відділенням рішення, не містить жодного документального підтвердження доводів ТОВ "Лабвелл" та не спростовує встановлених Відділенням під час розгляду справи обставин та зібраних останнім доказів.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Відділення та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (зі змінами), у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини учасників.

Також суд вказує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/-их, на відміну від первісно обраного/-них, способу/-ів захисту порушеного права, у межах спірних правовідносин.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/2875/21).

При цьому, суд наголошує, що звертаючись до господарського суду з позовом про оскарження рішення, розпорядження органу Комітету, суб`єкт господарювання повинен брати до уваги, що відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства має індивідуальний характер.

Рішення Комітету, у тому числі, й те, яке стосується притягнення особи до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій з іншими особами (особою), зацікавлена особа має право оскаржити лише стосовно себе. Вимога про визнання недійсним рішення органу Комітету розглядається судом лише в тих частинах, які стосуються позивача (позивачів) у справі.

При цьому встановлені у такій справі обставини не набувають предиціального значення у розумінні приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України для іншої особи (осіб) - відповідача (відповідачів) в антимонопольній справі і ця (особа) має право на оскарження у встановленому законом порядку рішення органу Комітету в частинах, які стосуються безпосередньо її.

Наведена позиція Верховного Суду є сталою і послідовною та викладена, зокрема, у постановах від 29.09.2022 у справі № 910/17126/19, від 28.01.2020 у справі № 915/1860/18, від 13.03.2018 у справі № 910/2193/17.

Таким чином, в межах даної справи, суд не може розглянути вимогу про визнання недійсним та скасування п. 1 рішення № 60/21-р/к в частині, що стосується ТОВ "Біомедінвест", а відтак така вимога позивача не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Лабвелл" до Відділення про визнання недійсними та скасування п. 1, 3 рішення № 60/21-р/к не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.07.2026.

Суддя О.В. Мандриченко