Ухвала суду № 138258083, 03.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2494/26

провадження № 4-с/753/43/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2026 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Кулика С.В., при секретарі судового засідання Щербак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савинський Сергій Миколайович, на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання зняти арешт з майна,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 в особі представника адвоката Савинського С.М. зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з майна боржника та зобов`язати усунути вказане порушення шляхом винесення постанови про зняття арешту з усього нерухомого майна скаржника.

В обґрунтування скарги зазначено, що що на виконанні у Дарницькому ВДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №753/17487/14, виданого 18.03.2015 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 110 946,31 грн. 26 листопада 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження. В ході здійснення виконавчих дій, з метою забезпечення виконання рішення суду, 14.09.2016 року державним виконавцем було накладено арешт на усе нерухоме майно боржника, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 29 жовтня 2020 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому арешт з майна боржника знято не було. Зазначено, що наразі відпали будь-які правові та фактичні підстави для подальшого збереження обтяжень. Зокрема, скаржником у повному обсязі погашено кредитну заборгованість перед банком-стягувачем, що підтверджується звітом бюро кредитних історій. Крім того, юридична особа стягувача ПАТ «ВТБ Банк» ліквідована без правонаступників, а процесуальні строки для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання безповоротно сплинули ще 29 жовтня 2023 року.

18 листопада 2025 року представник скаржника звертався до Дарницького ВДВС із письмовою вимогою про зняття арешту, проте листом від 01 грудня 2025 року №194513 державний виконавець безпідставно відмовив у її задоволенні, пославшись на нібито відсутність документальних підтверджень ліквідації банку та настання інших обставин.

Скаржник вважає, що така бездіяльність органу виконавчої служби є надмірно формальною, порушує її конституційне право на мирне володіння та розпорядження своїм майном, а тому підлягає визнанню неправомірною в судовому порядку.

Представник скаржника надав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги скарги підтримав в повному обсязі, наполягав на її задоволенні.

Державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Оскільки неявка стягувача, боржника, державного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд в порядку, визначеному ч. 2 ст. 450 ЦПК України вважає за можливе розглянути скаргу за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного.

Відповідно до положень статей 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З змісту кредитного звіту з ТОВ «Українське бюро кредитних історій» станом на 04.11.2025 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 26253240500082, загальна поточна заборгованість та поточна прострочена заборгованість скаржника перед банком становить 0.00 грн.

З витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що АСВП № НОМЕР_1 відкрите 26.11.2015 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , тсягувачем ПАТ «ВТБ Банк» станом на 14.11.2025 року є завершеним.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на все нерухоме майно ОСОБА_1 , накладено арешт Дарницьким районним відділом ДВС м. Києві.

З відповіді Дарницького ВДВС у м. Києві № 194513 від 01.12.2025 року вбачається, що перевірко даних АВСВП встановлено,що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 753/17487/14 від 18.03.2015 року виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 100946,31 грн. 29.10.2020 року виконавцем винесено постану про повернення виконавчого документа стягувачу. Зазначено, що у зв`язку з тим, що відділу не надходили належене підтвердження передбачені п.4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та п.16 підтвердження для зняття арешту розділу Інстукції з організації примусового виконання рішень у відділі відсутні підстави для припинення обтяженнь у вказаному виконавчому провадженні.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частинами четвертою, п`ятою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Результат аналізу ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що частинами першою - четвертою цієї статті визначені підстави зняття арешту з майна під час виконання судового рішення, які є вичерпними.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Віповідно до пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу арешт знімається, якщо діяльність стягувача - юридичної особи припинена, за відсутності правонаступництва. Вказана процесуальна норма містить імперативну вимогу і не залишає державному виконавцю простору для дискреційних повноважень чи оціночних суджень у разі настання такого факту.

Відповідно до п. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після поверненя виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов?язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб?єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) божника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Аналізуючи матеріали справи, суд враховує, що виконавче провадження № НОМЕР_1 було завершено шляхом повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Після звернення представника скаржника із заявою про зняття арешту державним виконавцем було перевірено наявність передбачених законом підстав для вчинення відповідних виконавчих дій та надано відповідь про їх відсутність.

Суд зазначає, що державний виконавець є суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Підстави для зняття арешту виконавцем визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» та є вичерпними. Так само пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено конкретні випадки, за яких після повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець має право зняти арешт з майна боржника. За відсутності належного документального підтвердження настання таких обставин державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно вирішувати питання про припинення арешту.

Посилання скаржника на те, що ПАТ «ВТБ Банк» є ликвидованим без правонаступництва, суд оцінює критично, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження саме цих обставин матеріали справи не містять.

Крім того, скаржник посилається на повне погашення кредитної заборгованості, підтвердженням чого надано кредитний звіт ТОВ «Українське бюро кредитних історій». Однак зазначений документ лише містить інформацію про відсутність поточної заборгованості за кредитним договором № 26253240500082 та сам по собі не підтверджує виконання саме того судового рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

При цьому із наданих суду доказів не вбачається, що виконавче провадження № НОМЕР_1 стосувалося саме виконання зобов`язань за кредитним договором № 26253240500082. Доказів, які б дозволяли суду ідентифікувати підставу виникнення заборгованості, що стягувалася у межах зазначеного виконавчого провадження, матеріали справи не містять. Відтак наданий кредитний звіт не є належним доказом виконання судового рішення, яке перебувало на примусовому виконанні.

Інші доводи скарги також не підтверджують наявності передбачених законом підстав для висновку про неправомірність дій чи бездіяльності державного виконавця.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відмовляючи у знятті арешту, діяв у межах наданих йому законом повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для визнання його бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту відсутні.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 183, 258-261, 353-355, 447-453 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савинський Сергій Миколайович, на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання зняти арешт з майна - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя С.В. Кулик