Рішення № 138258082, 08.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21566/25

провадження № 2-а/753/380/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Щербак А.О., представника позивача Кубай Ю.М., представника відповідача Івашинюта І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 , з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначено, що 02.10.2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області Мордас В.В., винесено постанову серії ЕНА № 5852591 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Відповідно до зазначеної постанови, вбачається, що водій 02.10.2025 року о 23:00 год., на дорозі АД МО6 Київ-Чоп 267 км., водій керував транспортним засобом та не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, чим інкримінується вчинення порушення п.2.4а ПДР. Вважає зазначену постанову незаконною, та такою, що підлягає скасуванню. Зазначив, що згідно матеріалів справи вбачається, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, яке пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи немає. У даному випадку працівниками поліції не було повідомлено обґрунтованих підстав для зупинки та подальшої вимоги пред`явити документи. З матеріалів справи не вбачається і доказів того, що позивач порушив правила дорожнього руху, у поліцейських були об`єктивні підстави вимагати пред`явлення документів, розгляд справи фактично відбувся після винесення постанови, що грубо суперечить приписами норм КУпАП. Причини зупинки працівниками поліції названі не були, після чого з уже виписаною постановою поліцейський фактично розпочинав розгляд справи. Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, відтак, а позивач не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, вважаємо неправомірними дії посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів, і тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.02.2026 року відкрито провадження у справі, у порядку спрощеного позовного провадження, визначено строк для відповідача для подання відзиву на позов.

Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній проти задоволенні позовних вимог заперечував, зазначено, що 02.10.2025 року на а/д М-06, 267 км, лейтенантом поліції Тудзьо Романом В`ячеславовичем та рядовим поліції Мордас Василем Вікторовичем було помічено транспортний засіб SKODA OCTAVIA з номерним знаком НОМЕР_1 , який рухається із порушенням Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), а саме водій керуючи зазначеним транспортним засобом SKODA OCTAVIA з номерним знаком НОМЕР_1 , на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку та рухався на крайній лівій смузі, при вільній правій, без мети випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом, чим порушив п. 11.2 ПДР України. Внаслідок чого транспортний засіб SKODA OCTAVIA з номерним знаком НОМЕР_1 , було зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліції", де визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Після зупинки вказаного транспортного засобу, працівниками поліції неодноразово було роз`яснено водію причину зупинки транспортного засобу SKODA OCTAVIA з номерним знаком НОМЕР_1 , на що водій відреагував позитивно, дане вчинення ним порушення ПДР України не оспорював, навпаки лише підтвердив дані вчинені протиправні дії. В подальшому згідно п. 2.4 ПДР України працівники поліції заявили законну вимогу пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На неодноразову вимогу надати документи у відповідності до п. 2.4 ПДР України, водій транспортного засобу SKODA OCTAVIA з номерним знаком НОМЕР_1 відмовлявся надавати документи, обгрунтовуючи дані дії відсутністю підстав для зупинки транспортного засобу, що був під його керуванням. Також до відзиву долучено відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, де зафіксовано момент спілкування з водієм, оголошення причини зупинки, відмова водія надавати на вимогу поліцейського документи передбачені п. 2.4 ПДР України, розгляд поліцейським справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, оголошення прав особи відповідно до 286 КУпАП та 63 Конституції України. Враховуючи вищенаведене, вважає, що оскаржувана постанова, винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зокрема зазначено, що як вбачається з долученого відеозапису превентивний захід у вигляді зупинки транспортного засобу, керованого позивачем, здійснив лейтенант поліції Тудзьо Роман В`ячеславович, що зафіксовано портативним відео реєстратором №472824. Саме ОСОБА_2 згодом вимагав від ОСОБА_1 пред`явити документи, визначені п.2.1 ПДР України. Однак, оскаржувана постанова винесена рядовим поліції Мордас Василем Вікторовичем , який взагалі не звертався до водія із вимогою надати будь-які документи. Як на підставу для зупинки транспортного засобу лейтенант ОСОБА_2 послався на п.1 ч.1 ст.35 закону України «Про національну поліцію», повідомивши водієві, що той рухався у крайній лівій полосі при вільній праві, використовуючи при цьому протитуманні фари. В свою чергу водій пояснив, що вимушено рухався у крайній лівій полосі дороги через незадовільний її стан у правому ряді. Поміж тим, порушення ПДР - це юридично встановлений факт протиправної дії чи бездіяльності водія/пішохода, який фіксується уповноваженими особами (поліцією або камерами) згідно з КУпАП шляхом складання протоколу або постанови про адміністративне правопорушення. Як на момент зупинки позивача, так і згодом нібито порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України не було зафіксовано ні у відповідному протоколі, ні у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була незаконною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав зазначених у відзиві.

Суд, розглянувши матеріали справи приходить до наступного.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що постановою серія ЕНА № 5852591 від 02.10.2025 року, було притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП, за порушення вимог п.2.4, 2.1 ПДР України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має гуртуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

З долученого відеозапису вбачається, що транспортний засіб позивача було зупинено у зв`язку з тим, що, на думку працівника поліції, водій здійснював рух крайньою лівою смугою за наявності вільної правої смуги, а також використовував протитуманні фари. При цьому працівник поліції ОСОБА_2 одразу після зупинки повідомив позивачу саме ці підстави зупинки транспортного засобу та під час спілкування прямо зазначив, що постанову за вказані порушення Правил дорожнього руху складати не має наміру.

Разом із тим, незважаючи на відсутність наміру притягувати позивача до адміністративної відповідальності за ті порушення Правил дорожнього руху, які були названі як підстава для зупинки транспортного засобу, працівник поліції висунув вимогу про пред`явлення посвідчення водія.

При цьому судом не встановлено, що позивач категорично відмовився виконати законну вимогу поліцейського щодо пред`явлення посвідчення водія. Із дослідженого відеозапису вбачається, що водій не заявляв про відмову надати посвідчення водія під час розгляду справи, натомість між сторонами фактично виникла дискусія щодо законності самої зупинки транспортного засобу та правомірності вимоги про пред`явлення документів.

Крім того, суд звертає увагу на істотні процесуальні порушення, допущені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, із відеозапису вбачається, що фактичний розгляд справи здійснював лейтенант поліції Тудзьо Р.В., який спілкувався з позивачем, повідомляв йому про суть нібито вчиненого правопорушення, роз`яснював обставини справи та працював із службовим планшетом, використовуючи при цьому обліковий запис іншого працівника поліції - Мордаса В.В . Після оформлення та друку постанови Тудзьо Р.В. повідомив своєму колезі про те, що постанова була сформована від імені Мордаса В.В. , після чого вже надрукована постанова була передана останньому.

Лише після друку постанови інспектор Мордас В.В. формально розпочав розгляд справи, повторно оголосив позивачу його права та повідомив зміст постанови, яка фактично вже була складена та оформлена.

Наведені обставини свідчать про те, що розгляд справи був проведений формально вже після прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що суперечить вимогам статей 268, 280, 283 КУпАП. У даному випадку послідовність процесуальних дій була порушена, оскільки постанова фактично була сформована та роздрукована ще до проведення належного розгляду справи інспектором, від імені якого її винесено.

Таким чином, відповідачем не доведено, що оскаржувану постанову прийнято після належного розгляду справи уповноваженою посадовою особою з дотриманням гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП, а також не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

З огляду на викладене, враховуючи положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення, а також принцип презумпції невинуватості, закріплений статтею 62 Конституції України, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності винесення постанови серії ЕНА №5852591 від 02.10.2025 року, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.2,72-77,205,241-246,255,286,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.22, ст.121ч.1, ст.247, ст.251, ст.280, 284 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5852591 від 02.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 сплачений судовий збір в сумі 484 грн. 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя С.В. Кулик