Рішення № 138255948, 16.07.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/3116/25

Провадження № 2/615/184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Павлович В.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №7625545 від 26.02.2024 року в розмірі 28 730,00 грн та судовий збір в розмірі 2442,40 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що 26.02.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №7625545 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. 24.12.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-35/24, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-35/24 від 24.12.2024 року, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №7625545 складає: 28730,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість заДоговором №7625545 від 26.02.2024 року становить: - заборгованість по тілу - 6330,00 грн, заборгованість по відсотках - 16170,00 грн, неустойка - 6230,00 грн, загальна заборгованість - 28730,00 грн.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 13.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позові просить розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено факт укладання Договору з Відповідачем та його істотних умов, єдиним доказом чого може бути оригінал примірнику такого договору в електронній формі з усіма реквізитами, у тому числі підписами Сторін, згідно зі ст. 100 ЦПК України та ч. 1 ст. 5, абз. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 4 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", який дозволить перевірити наявність електронних цифрових підписів обох сторін договору у дату його укладання, щоб встановити достовірний незмінний зміст підписаного сторонами Договору і застосувати його умови до правовідносин Сторін при прийнятті Судом рішення. Позивачем не надано доказів надання Відповідачу його примірнику оригіналу Договору ні під час, ні після його укладення, у редакції, яка б забезпечувала його цілісність та незмінність. Отже, Відповідач не може бути зобов`язаний виконувати умови, з якими він не був фактично ознайомлений, і такий правочин згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 2, 6 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» не є підставою виникнення обов`язків у Відповідача як споживача кредитних послуг. Позивачем також не доведено факту видачі кредиту та розміру заборгованості загального та по її складовим (основному боргу, відсоткам, неустойці, які не були погоджені у письмовій формі). Тобто позивачем не надано належних та допустимих (взагалі ніяких) доказів видачі Позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: не було надано оригіналу кредитного договору, меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника кредитором, виписки з рахунку кредитора за дату виплати коштів Відповідачу. Нараховані Позивачем суми не відповідають законодавству України, у тому числі ст. 1048 ЦК України, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та заявленим самим Позивачем у наданих копіях договорів та графіків платежів умовам кредитування, і є непропорційно великою сумою, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільно- правових відносин та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.02.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7625545.

В пункті 1.3 Договору зазначено, що сума кредиту складає 7000,00 грн.

Згідно п. 1.4 договору, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів.

Пункт 1.5. визначає, що за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 1.5.1 стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4.

Відповідно до п.п. 2.1 договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Вищевказаний кредитний договір підписаний ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3451 26.02.2024 17:28:16.

В матеріалах справи наявний підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту, в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника: тип кредиту, мета отримання кредиту, сума/ліміт кредиту, спосіб та строк надання кредиту, строк кредитування; інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника; процентна ставка; тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше

Також, ОСОБА_2 підписала паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором RU0568 26.02.2024 року 17:26:50.

Суд вважає наведені докази допустимими та належними.

На підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивачем надано лист ТОВ «Пейтек» від 26.12.2024 вих.№20241226-41.2, у якому вказується про перерахування коштів ТОВ «Авентус Україна» його клієнту на підставі договору № 190122-1 від 19.01.2022, а саме 26.02.2024 о 17:29:05 на суму 7 000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Авентус Україна», загальний розмір заборгованості за кредитним договором відповідача становить 28730,00 грн, яка складається з: заборгованість по тілу 6330,00 грн; заборгованість по відсотках 16170,00 грн; пеня 6230,00 грн.

24.12.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-35/24.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-35/24 від 24.12.2024 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 28730,00 грн.

Згідно з частиною 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 7625545 у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного підпису.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «С3451» кредитного договору позикодавцем ТОВ «Авентус Україна» на виконання вимог кредитного договору мало бути перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перерахування кредитних коштів позивач підтверджує листом ТОВ «Пейтек» від 26.12.2024 вих.№20241226-41.2, у якому вказується про перерахування коштів ТОВ «Авентус Україна» його клієнту на підставі договору № 190122-1 від 19.01.2022, а саме 26.02.2024 о 17:29:05 на суму 7 000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , проте до позову не долучено доказів наявності правовідносин між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек», що могли би свідчити про здійснення переказу коштів на рахунок відповідача від імені позивача.

Однак, даний лист не може бути підтвердженням переказу коштів відповідачу, оскільки позивачем не додано доказів наявності договору між ТОВ ПЕЙТЕК та ТОВ Авентус Україна про організацію переказу грошових коштів. Також у даному листі не вказано в межах якого договору було здійснено переказ, на чиє ім`я здійснювався переказ.

Також на підтвердження наявності заборгованості та її розміру позивач надав розрахунок заборгованості.

Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, можуть бути первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018 (далі - Положення) передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Відповідно до п. 46 Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.

До позову не додано виписку з клієнтського рахунку, клопотань від позивача про витребування судом документів протягом розгляду справи не надходило. Матеріали справи не містять доказів, що власником рахунку НОМЕР_1 є відповідач.

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, лист ТОВ «Пейтек» не може відноситись до первинної бухгалтерської документації, не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не представлено доказів про наявність договірних відносин між позивачем та ТОВ «Пейтек» з переказу платежів, за своїм змістом даний доказ не підтверджує переказ коштів на виконання договору №7625545 від 26.02.2024 року.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, також не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

За змістом ч.ч.1-2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати слід покласти на позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ: 37616221;

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

Суддя А.М. Левченко