Рішення № 138255592, 16.07.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2852/24

Провадження № 2/548/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Матвієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хоролу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним Договором № 482972-КС-001 про надання кредиту від 12.12.2023 року, що становить 62 895,44 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.12.2023 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Договір №482972-КС-001про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізпозика» 12.12.2023року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 482972-КС-001 про надання кредиту.

12.12.2023 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 482972-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6784, на номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 12.12.2023 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 , було укладено Договір №482972-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.

Сторони в п.3 Кредитного Договору, погоджено «Графік платежів», відповідно до котрого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 482972-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 18.12.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 482972-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 62 895, 44 грн., що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту 15 000,00 грн.;- Суми прострочених платежів по процентах 47 895, 44 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2024 року відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

12.02.2025 року представником відповідача адвокатом Шелудько О.О., через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , з огляду на наступне.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, стало відомо, що Позивач вважає не правомірним нарахування відсотків у розмірі 47 895,44 грн., що разом із тілом кредиту становить суму в розмірі 62 895,44 грн., що порушує п. 2.8. Договору, в якому зазначена орієнтовна загальна вартість Кредиту 39 000,00 грн. Нарахована позивачем сума по відсоткам кредитним договором в розмірі - 47 895,44 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів.

Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч.3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

2.Щодо нарахування відсотків за Кредитним договором № 482972-КС-001: До матеріалів справи Позивачем долучено копію Кредитного договору №482972 КС-001. Вказаний договір містить наступні істотні умови: · · · сума кредиту - 15 000,00 грн.; строк кредиту - 24 тижнів; Процентна ставка: стандартна - 2,00000000 % та знижена ставка 1,15011689% Згідно розрахунку заборгованості, кредитодавцем у період з 12.12.2023 року по 02.01.2024 року відсотки нараховувались за зниженою ставкою 1,15011689% в день Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.02.2025 3 (172,52 грн. на день), що складає 3 795,44 грн. У період з 03.01.2024 року по 28.05.2024 року відсотки нараховувались за стандартною ставкою 2,00000000 % в день (300 грн. на день.). що складає 44 100 грн. Однак, із вказаним розрахунком не можливо погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Разом з тим, Закону України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ст. 18 згаданого Закону, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч.5 ст. 18 Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Закону України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. На момент укладення кредитного договору, положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», не містили умов щодо граничного розміру щоденної процентної ставки.

Однак, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до ч.5 ст. 8 Закону (п. 5 розділу І Закону України "Про споживче кредитування").

Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. При цьому, згідно п. 4, надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3цього розділу (п. 3 - це банки), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1 %. При цьому, надавачі фінансових послуг, яким є позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін. У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %;протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Однак позивач, незважаючи на те, що договір кредиту від 12.12.2023 продовжив свою дію після 24.12.2023, оскільки він укладений на строк до 28.05.2024 (строком на 24 тижні), не привів свою діяльність, умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині щоденної процентної ставки та продовжив після 23.04.2024 нараховувати відсотки за договором відповідачу за щоденною ставкою 2,0 % на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

Вищевказане, безумовно порушує права порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, положення кредитного договору в частині щоденної відсоткової ставки 2,0 % на день були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору підлягають зміні з урахуванням положень законодавства. Починаючи з 25.12.2023 року протягом перших 120 днів щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5%, а у подальшому не міг бути більшим за 1 % за відсутності домовленості сторін про ще менший розмір відсотків.

Тобто з 25.12.2023 по 22.04.2024 року (120 днів) максимальний розмір щоденної відсоткової ставки - 2,5 % З 23.04.2024 по 20.08.2024 року (120 днів) максимальний розмір щоденної відсоткової ставки - 1,5% З 21.08.2024 року максимальний розмір щоденної відсоткової ставки - 1 %

Відтак, за даним кредитним договором щоденна ставки за період з 12.12.2023 року по 02.01.2024 на рівні 1,15011689% щодня (загальна сума за 22 дні * 172,52 грн./день = 3 795,44 грн.), що було узгоджено кредитним договором та у відповідності до розрахунку заборгованості.

Відповідно за період 03.01.2024 по 22.04.2024 року, процентна ставка на рівні 2,00000000 щодня (загальна сума днів 110 * 300 грн./день = 33 000,00 грн.) що

Однак, починаючи з 23.04.2024 року, максимальний розмір щоденної відсоткової ставки не міг бути більший ніж 1,5% Тож, за період з 23.04.2024 року по 28.05.2024 (у межах позовних вимог) 35 днів, виходячи з розміру кредиту 15 000 грн. має право нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 225 грн. на день (1,5 %) а тому, розмір заборгованості по сплаті відсотків, за це період складає 7 875 грн. (35 днів * 225 грн./ на день = 7 875 грн.)

Отже за період з 12.12.2023 року по 02.01.2024 на рівні 1,15011689% - 3 795,44 грн. За період 03.01.2024 по 22.04.2024 на рівні 2,00000000% - 33 000,00 грн. За період 23.04.2024 року по 28.05.2024 на рівні 1,5% - 7 875,00 грн. Виходячи з викладеного, з урахуванням положень законодавства, Позивач мав би нарахувати заборгованість за відсотками за кредитним договором, в розмірі 44 670,44 грн. (3 795,44 + 33 000,00 грн. + 7 875,00 грн.) Що в свою чергу становить заборгованість за Кредитним договором №482972-КС-001 в розмірі 59 670,00 грн., з яких:- 15 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;- 44 670,44 грн. - сума заборгованості за відсотками.;

3. Щодо неналежних документів наданих до позовної заяви: В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору.

Додана до матеріалів «Інформаційна довідка про перерахунок 12.12.2023 року коштів в сумі 15 000,00 грн. не є належним доказом отримання Відповідачем коштів, оскільки вказана довідка не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

В довідці відсутня інформація про особу отримувача коштів, інформація про приналежність відповідної картки саме Відповідачу, а не іншій особі теж відсутня. Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З урахуванням викладеного позивач не довів факту надання коштів позичальнику оскільки не надав відповідних доказів (зокрема виписків за картковими рахунками позичальника).

Також, позивач не обґрунтував неможливість подання таких доказів та не звертався із клопотанням про їх витребування.

Отже, позивач не довів наявність заборгованості відповідача. Правова позиція щодо необхідності дослідження саме первинних документів в справах про стягнення кредитної заборгованості також знаходить відображення у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані компанією у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого Відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів Відповідачу не є можливим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховним Судом у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц зроблені наступні висновки.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу .

Надані позивачем документи, що містяться в матеріалах справи, не визнаються Відповідачем, а в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданих відповідачу кредитних коштів та розмір його заборгованості перед позивачем за вказаними кредитними договорами. Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредитів шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем первісним кредиторам, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини.

За таких умов в позові не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому Позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави для їх стягнення. Так, Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року, у справі 161/16891/15-ц з посиланням на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №553/1325/14-ц, у якій суд зазначає: «відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність вказаної у розрахунках заборгованості у відповідача перед банком». Таким чином, за наявними розрахунками позивача без первинних документів неможливо перевірити зазначену позивачем суму заборгованості, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі. Правова позиція щодо необхідності дослідження саме первинних документів в справах про стягнення кредитної заборгованості також знаходить відображення у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

Отже, Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. На підставі вищевикладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують підписання відповідачем кредитного договору з відповідними додатками, а також отримання нию коштів згідно вказаного договору, тобто докази існування між сторонами договірних правовідносин, отже відсутні правові підстави для стягнення коштів .

13.02.2025 року представником ТОВ «Бізнес Позика» Виноградовим Ю.Е. через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача підтримала заперечення викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Як передбачено ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Судом встановлено, що 12.12.2023 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Договір №482972-КС-001про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізпозика» 12.12.2023року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 482972-КС-001 про надання кредиту.

12.12.2023 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 482972-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6784, на номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 12.12.2023 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 , було укладено Договір №482972-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.

Сторони в п.3 Кредитного Договору, погоджено «Графік платежів», відповідно до котрого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 18.12.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 482972-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 62 895, 44 грн., що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту 15 000,00 грн.;- Суми прострочених платежів по процентах 47 895, 44 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідност.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно дост.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч.1ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідачем дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів.

Однак, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі .

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по процентах за користування кредитом 47895,44 грн. значно перевищує суму сплаченого кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку процентів є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування відсотків, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір процентів за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення процентів, суд, встановивши співрозмірність нарахованих процентів невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір процентів до розміру 15 000 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір процентів буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 482972--КС-001 про надання кредиту, в розмірі 30 000 грн., що складається з:

- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000,00 грн;

- Суми прострочених платежів по процентах 15 000 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України,судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір до пропорційно задоволених вимог в сумі 1155,24 грн.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 525,526, 612, 1048,1049,1050 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (юридична адреса: 01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, ел. пошта office@bizpozyka.com), представник позивача: Мишевська Наталія Миколаївна (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса знаходження: 01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за Кредитним договором ,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (юридична адреса: 01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, ел. пошта office@bizpozyka.com), заборгованість за Договором № 482972-КС-001 про надання кредиту від 12.12.2023 року, що становить 30 000 грн., яка складається з:-Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000,00 грн; Суми прострочених платежів по процентах -15 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (юридична адреса: 01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, ел. пошта office@bizpozyka.com) судовий збір в розмірі 1155,24 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16.07.2026 року.

Суддя : О.В. Коновод