Постанова № 138253031, 10.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4717/26

Провадження №3/201/1080/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Батуєв О.В., за участю прокурора Біжко Ю.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 16.03.2026 р. № 47-01/71/26, ОСОБА_1 в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію після припинення діяльності за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, з накладенням стягнення в межах санкції даної статті.

ОСОБА_1 два рази належним чином викликався у судові засідання на 17.04.2026 на 09-15 год, 24.04.2026 на 09-15 год. (а.с. 82-86).

24.04.2026 від його представника - адвоката Морозової О.С. надійшла заява про відкладення розгляду (а.с. 87-90).

В подальшому ОСОБА_1 і його адвокат три рази належним чином викликалися у судові засідання на 14.05.2026 на 11-30 год., 29.05.2026 на 10-30 год., 10.07.2026 на 14-00 год. (91-105).

Втім на судові виклики ОСОБА_1 і його адвокат не прибули. Про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 п`ять разів не з`явився в судове засідання, про яке він повідомлений, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність.

Судове засідання технічними засобами не фіксувалась у зв`язку із відсутністю відповідного клопотання.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацію особи уповноваженої на виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (декларація після припинення діяльності).

Відповідно до витягу з наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.12.2019 №30-к ОСОБА_1 призначено у порядку переведення на посаду заступника начальника управління - начальник Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.05.2024 №2765-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління - начальник Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.05.2024 за власним бажанням.

Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 посада заступника начальника управління - начальник Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відноситься до категорії "Б" посади державної служби.

ОСОБА_1 склав присягу державного службовця 13.07.2010.

Таким чином, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону.

Тому, згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 1 та 2 статті 45 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом адміністративного правопорушення.

Згідно з приміткою до ст. 56 Закону посади, які належать до посад державної служби категорії "Б" відносяться до службових осіб які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до Закону України від 08.07.2022 № 2381-IX «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», який набрав чинності 03.08.2022, суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», протягом дев`яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Законом України від 20.09.2023 № 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023, відновлено декларування у порядку та строки, визначені ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Частиною першою статті 651 Закону встановлено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Абзацом другим частини другої статті 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Частиною першою статті 45 Закону встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу II Порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за №1965/41021, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати декларацію за 2024 рік (декларація після припинення діяльності), не пізніше 31.03.2025, тобто до 00 годин 00 хвилин 01.04.2025.

Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію за 2024 рік, ОСОБА_1 подав 01.07.2025 о 18:28 (унікальний ідентифікатор декларації - c9210d7f-02cc-474b-809f-7b1b4c6691b8).

Згідно послідовності дій користувача Реєстру, які вчинив ОСОБА_1 дії по заповненню декларації за 2024 рік розпочав лише 30.06.2025.

При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_1 ознайомлений з вимогами, зокрема щодо подання декларацій, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно зі службовою запискою керівника Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 22.01.2026 №70-05/805-26, технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом період не зафіксовано.

Листом від 03.03.2026 №47-01/12998-26 ОСОБА_1 запрошувався до Національного агентства на 11:00 16.03.2026 для надання пояснень та, у разі наявності підстав, складання протоколів про адміністративні правопорушення. Для належного інформування вказаний лист також направлено на електронну адресу ОСОБА_1 , яка зазначена в особистому кабінету Реєстру - ІНФОРМАЦІЯ_2

11.03.2026 вказаний лист вручено ОСОБА_1 особисто, що підтверджується відомостями Укрпошти про отримання (ТТН R067113650181).

Поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 подати декларацію за 2024 рік після припинення діяльності у встановлений Законом строк, не встановлено.

Так, обов`язок подання суб`єктами декларування декларацій, встановлений статтею 45 Закону, є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь яких обставин (в тому числі, технічної, фізичної можливості суб`єкта декларування його реалізувати, або внаслідок некоректних дій або бездіяльності самого суб`єкта декларування або незнання закону тощо).

Правила декларування (подання або відтермінування) встановлює та змінює виключно Верховна Рада України.

12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України № 3384-IX Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено декларування у порядки та строки визначені Законом України «Про запобігання корупції».

З метою реалізації цього повноваження та на виконання пункту 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 № 3384-IX Національне агентство підготувало Роз`яснення від 13.11.2023 № 4 (зі змінами та доповненнями).

Обов`язок належної підготовки суб`єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб`єкта декларування.

Так, з початку кампанії декларування, а саме з 01.01.2025 року до кінцевого терміну подачі декларації - 31.03.2025, законодавцем надано достатньо часу для здійснення всіх необхідних дій для подачі декларації в установлений Законом термін.

Окрім іншого, Національне агентство, згідно з вимогами ст. 51-2 Закону, направило ОСОБА_1 повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (лист від 19.06.2025 №47-02/53235-25) з вимогою подати таку декларацію протягом десяти днів з дня отримання повідомлення. Після отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення, така декларація була подана 01.07.2025.

Невжиття заходів ОСОБА_1 щодо своєчасного подання декларації за 2024 рік (декларація після припинення діяльності) не може визнаватися реабілітуючою обставиною та поважною причиною для несвоєчасного подання декларацій, оскільки обов`язок виконання вимог Закону лежить виключно на суб`єкті декларування.

Згідно абз. 9 п.п. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 «щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб - сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16.05.2025 у справі №803/23/25).

Слід зауважити, що наявність чи відсутність умислу для наявності складу даного правопорушення, юридичного значення не має, оскільки з об`єктивної сторони вказане правопорушення має формальний склад, тобто законодавець встановив відповідальність суб`єкта декларування безпосередньо за несвоєчасне подання декларації, незалежно від наявності такого умислу, що підтверджується судовими рішеннями у справах №284/850/24 (Житомирський апеляційний суд від 13.03.2025), №150/160/25 (Чернівецький районний суд Вінницької області від 06.05.2025), № 752/8274/25 (Голосіївський районний суд міста Києва від 25.04.2025).

Разом з тим, несвоєчасне подання декларації є порушенням вимог антикорупційного законодавства, що посягає на принцип відкритості та підзвітності державної служби. Формальний склад правопорушення виключає необхідність встановлення негативних наслідків, а сама дія не може вважатися малозначною, оскільки підриває суспільну довіру до державних органів, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на встановлений порядок діяльності органів влади та місцевого самоврядування, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади та місцевого самоврядування (судове рішення Житомирського апеляційного суду від 13.03.2025 у справі №284/850/24; судове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.10.2025 у справі №456/4510/25).

Таким чином, поважних причин, які б перешкодили вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 не встановлено.

Отже, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію після припинення діяльності за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Дата виявлення адміністративного правопорушення: є дата складання протоколу, а саме 16.03.2026, тобто момент з`ясування всіх необхідних даних, для встановлення ознаки складу правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В листі №701/0/158-21 від 21.09.2021 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду висловив свою позицію щодо дати виявлення правопорушення, а саме щодо питання застосування судами положень статті 38 КУпАП у частині визначення дня, з якого починається перебіг строку накладення адміністративного стягнення, Верховний суд, зокрема, зазначив, що висновок про виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а саме сукупності його об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, яка уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Позиція Верховного Суду про те, що моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід вважати день складання протоколу про таке правопорушення уповноваженою посадовою особою також висловлено в листі від 09.04.2021 №1089/0/2-21 за результатами розгляду звернення Голови Національного агентства з питань запобігання корупції.

Отже, встановлено, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано, проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складення можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складанні протоколу.

Оскільки ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, у зв`язку із перебуванням на посаді заступника начальника управління - начальник Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), то місцем вчинення правопорушення слід вважати місцезнаходження його місця роботи: просп. Дмитра Яворницького, 21-а, м. Дніпро, 49619.

Час вчинення адміністративного правопорушення є дата фактичного подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 01.07.2025 о 18:28.

Потерпілий у адміністративній справі відсутній.

Матеріальну шкоду правопорушенням не заподіяно.

До адміністративної відповідальності протягом року ОСОБА_1 не притягувався.

Враховуючи особу винного, який до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення не притягувався, його майновий стан, ступінь вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, відсутність відомостей, що негативно характеризують його особу, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП), необхідним та достатнім для його виправлення буде застосування до нього міри адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі встановленого, керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 172-6, ст.ст. 283-285, 287, КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення, особою, щодо якої її винесено, її захисником - протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра.

Суддя О.В. Батуєв