Рішення № 138226806, 15.07.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1856/26

Провадження № 2/177/1547/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

15 липня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судового засідання Дятел К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/1856/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 01.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено між Договір №5503790 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», у відповідності до умов якого відповідач отримав строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 2 000,00 грн, на строк 360 днів, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 0,95% на день, на умовах строковості, зворотності, платності. 26.01.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 01.05.2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем.

13.06.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №2333598 та надано кредит у розмірі 2 000, 00 грн, строком на 360 днів до 07.06.2026. 27.01.2026 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-4/26, у відповідності до умов якого, ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 2333598 від 13.06.2025 року, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в загальному розмірі 18 525,61 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 03.06.20206 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, заявою просила розглянути справу за її відсутності, на позовних вимогах наполягала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.05.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5503790 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні (далі кредит) в сумі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95% на день. В окремих випадках, вcтановлених Договором (що в свою чергу не передбачають неналежне виконання позичальником зобов`язань) може застосовуватися знижена (акційна) процентна ставка, яка становить 0,01% на день.

26.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір Факторингу №01.02-02/26, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

В тому числі за даним Договором Факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна» за Кредитним договором №5503790 від 01.05.2025, що підтверджується додатком №1 (реєстр боржників) до договору факторингу №01.02-02/26, на загальну суму 7 500,61 грн, з яких 1 999,98 грн заборгованість по тілу кредиту, 4 500,63 грн заборгованість за відсотками, 1 000,00 грн комісія.

Крім того, 13.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено електронний договір № 2333598 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». Відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Н489».

Умовами кредитного договору та паспорту споживчого кредиту від 13.06.2025 передбачено, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн на строк 360 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

Факт надання кредиту позивачу підтверджується повідомленням №20260129-3480 від 29.01.2026, відповідно до якого між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №31102024-4 від 2024-10-31. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на суму 2 000,00 грн.

27.01.2026 ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклали договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до якого позивач набув право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 по кредитному договору № 2333598 від 13.06.2025, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 27.01.2026 та витягом з Реєстру боржників від 27.01.2026.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», станом на час відступлення прав вимоги 27.01.2026 заборгованість за тілом кредиту складає 11 025,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин між сторонами у справі було надано Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5503790 від 01.05.2025 та Договір про надання споживчого кредиту №2333598 від 13.06.2025, які були підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами.

Таким чином, вищевказані договори свідчить про те, що ОСОБА_1 умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Судом установлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «Свеа фінанс» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача. Договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «Свеа фінанс», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаними кредитними договорами.

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Свеа фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5503790 від 01.05.2025 та Договорі про надання споживчого кредиту №2333598 від 13.06.2025, однак, в порушення умов договору, відповідачем допущене порушення його зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5503790 від 01.05.2025, внаслідок чого кредитна заборгованість відповідача становить 7 500,61 грн, з якої:1 999,98 грн - основний борг, 4 500,63 грн - проценти, 1 000,00 грн- сума комісії за видачу кредиту.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №2333598 від 13.06.2025, внаслідок чого кредитна заборгованість відповідача становить 7 025,00 грн, з якої: 2 000,00 грн - основний борг, 5 025,00 грн - проценти.

Загальний розмір заборгованості за вище вказаними кредитними договорами складає 14 525,61 грн., тому дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по штрафах за кредитним договором № 2333598 від 13.06.2025 на суму 4 000,00 грн суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами означеної норми у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування нормами ЦК України позичальник в імперативному порядку звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Тож у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафів в загальному розмірі 4000 грн слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, суд повно і правильно встановивши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, вважає, що в задоволенні позову банку в частині стягнення тіла кредиту та відсотків, слід задовольнити, в той же час в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів, слід відмовити за безпідставністю, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (78,41%) в сумі 2 087,59 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №5503790 від 01.05.2025 в розмірі 7 500,61 (сім тисяч п`ятсот грн шістдесят одна коп.) гривень, за Договором про надання споживчого кредиту №2333598 від 13.06.2025 в розмірі 7 025,00 грн (сім тисяч двадцять п`ять) гривень, а також судові витрати в розмірі 2 087,59 (дві тисячі вісімдесят сім грн п`ятдесят дев`ять коп.) гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Лященко