Рішення № 138226805, 15.07.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1880/26

Провадження № 2/177/1563/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

15 липня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судового засідання Дятел К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/1880/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2267502 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в кредит в сумі 14 000,00 грн строком на 360 днів з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 1% в день. 26.11.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Новий Колектор» був укладений договір, за яким новий кредитор отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитним договором №2267502 від 29.04.2025 року становить 50 540,00 грн, з яких 14 000,00 грн тіло кредиту, 29 540,00 грн проценти, 7 000,00 грн штраф. Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 50 540,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 18.06.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явився, заявою просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.04.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір № 2267502 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

Згідно п.п. 1.2 - 1.3 договору сума кредиту (загальний розмір) становить 14 000,00 грн., строк кредиту 360 днів.

Пунктом 1.5. визначено тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою 1% в день, що застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору (360 днів).

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Згідно п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «К976», відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Додатком № 1 до Договору є графік платежів.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, 14 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251126-1321 від 27.11.2025.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №2267502 від 29.04.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», внаслідок невиконання договірних зобов`язань заборгованість ОСОБА_1 за період з 29.04.2025 по 26.11.2025 склала 50 540,00 грн, з яких 14 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 29 540,00 грн заборгованість за відсотками, 7 000,00 грн штраф.

26.11.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу №261125/1, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №261125/1 від 26.11.2025 ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 50 540,00 грн, з яких 14 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 29 540,00 грн заборгованість за відсотками, 7 000,00 грн штраф.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредит у ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», яке виконало свої обов`язки за електронним договором № 2267502 про надання споживчого кредиту від 29.04.2025 та надало відповідачу кредит в сумі 14 000,00 грн, однак останній належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість. Позивач набув права грошової вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача на підставі Договору факторингу № 261125/1 від 26.11.2025.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду у встановленому порядку заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов, доказів щодо обставин, які ураховуються при визначенні розміру суми заборгованості, у зв`язку з чим несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням цих процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору у визначені договором строки та набуття позивачем права вимоги до відповідача за даним кредитним договором, а відтак позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 000,00 грн за відсотками в сумі 29 540,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки штраф, який передбачений кредитним договором, нарахований у період дії в Україні воєнного стану, він підлягає списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача 7 000,00 грн штрафу задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 43 540,00 грн, з яких: 14 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 29 540,00 грн заборгованість за відсотками.

Оскільки вимоги позивача задоволено судом на 86,15% (14 000 + 29 540), з урахуванням приписів частини 1 статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 501,61 грн. (2293,66+207,95).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», ЄДРПОУ 43170298, кредитну заборгованість за кредитним договором №2267502 від 29.04.2025 у розмірі 43 540,00 (сорок три тисячі п`ятсот сорок) гривень, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 501,61 (дві тисячі п`ятсот одну грн шістдесят одну коп.) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Лященко