Ухвала суду № 138226125, 10.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3342/22

Провадження № 6/522/1017/26

УХВАЛА

10 липня 2026 року Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі матеріали цивільної справи № 522/3342/22 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича, про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича, за участі акціонерного товариства Акціонерний банк «Сенс банк», боржник: ОСОБА_1 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (в порядку статті 440, 443 Цивільного процесуального кодексу України), в якому просив:

- Визначити, що частка майна боржниці ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) у нерухомому майні, а саме: квартирі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12196651101, адреса - АДРЕСА_2 , загальною площею 68,3 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м., якою вона володіє спільно з колишнім чоловіком ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), складає 1/2 частки;

- Надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржниці ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на: 1/2 частки квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12196651101, адреса - АДРЕСА_2 , загальною площею 68,3 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м., право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав за її колишнім чоловіком ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Мотивує вимоги тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 78506284 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», заборгованість в загальному розмірі 32686,14 дол. США та судових витрат.

З метою забезпечення реального виконання вимог виконавчих документів, 02.12.2025 року приватним виконавцем були винесені постанови про арешт та розшук майна боржника, а саме: вищезазначеного транспортного засобу, однак на сьогодні достовірна інформація щодо місцезнаходження транспортного засобу відсутня, тому звернути стягнення - неможливо.

Таким чином, проведені заходи з розшуку майна, коштів та доходів боржника не дали позитивного результату, у зв`язку із чим майно, грошові кошти та інші активи, на які може бути звернене стягнення - не виявлені. В зв`язку з чим, виникла необхідність виділити частку, яка належить боржниці на праві спільної сумісної власності подружжя, а також надати дозвіл на її реалізацію у встановленому законом порядку, оскільки іншого майна, грошових коштів та інших активів, на яке можливо було б звернути стягнення, не знайдено. Крім того, боржниця не виконує вимоги виконавчих документів самостійно, що свідчить про відсутність наміру добровільно виконати рішення суду та зумовлює необхідність вжиття заходів примусового виконання.

Відповідно до положень ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подання про звернення стягнення на майно боржника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича знаходиться зведене виконавче провадження № 78506284, у склад якого входять: виконавче провадження №78505505 з примусового виконання виконавчого листа №522/3342/22, виданого від 24.04.2024 року Приморським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», заборгованість в загальному розмірі 32686,14 дол. США (відповідно до заяви стягувача залишок боргу складає - 32356,51 доларів США) та виконавче провадження №78505881 з примусового виконання виконавчого листа №522/3342/22, виданого від 24.04.2024 року Приморським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» витрати по сплаті судового збору у сумі 13951,51 грн. (відповідно до відмітки на виконавчому листі залишок боргу за виконавчим документом складає - 13855,30 гривень).

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем - АТ «Сенс банк» (згідно з витягом з державного реєстру банків Публічне акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» було перейменовано на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»).

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано.

02 липня 2025 року з метою забезпечення виконання рішення суду, приватним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на рахунках відкритих у банківських установах про що винесено постанову та направлено на виконання до банківських установ. Проте, зафіксувати грошові кошти на даних рахунках не вдалося.

Згідно з відповідями Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України актуальні відомості станом на 2026 рік щодо місця офіційного працевлаштування боржницею - відсутні.

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби щодо перетинання державного кордону слідує, що з моменту відкриття виконавчого провадження державний кордон не перетинався боржником.

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відсутня інформація стосовно прав власності боржниці на будь-яке майно.

Приватним виконавцем здійснено запити щодо наявності будь-якого майна, зареєстрованого за Боржником, який направлено до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

З відповіді БТІ вбачається, що будь-яка інформація про зареєстроване право власності за Боржником « ОСОБА_1 » відсутня (станом на 31.12.2012 року), але є інформація стосовно права власності « ОСОБА_3 » на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 (дата реєстрації 23.06.2000). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищезазначена квартира належить на праві приватної власності іншій особі, а саме - ОСОБА_4 , тому фактично звернути стягнення 1/3 частину цієї квартири неможливо.

З відповіді Держгеокадастру вбачається, що земельних ділянок за Боржником не зареєстровано.

За інформацією від МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, боржниці на праві приватної власності належить рухоме майно, а саме: легковий транспортний засіб марки та моделі - HYUNDAI GETZ, реєстраційний номер якого - НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , колір - синій, рік виробництва - 2004.

З метою забезпечення реального виконання вимог виконавчих документів, 02.12.2025 року приватним виконавцем були винесені постанови про арешт та розшук майна боржника, а саме: вищезазначеного транспортного засобу, однак на сьогодні достовірна інформація щодо місцезнаходження транспортного засобу відсутня, тому звернути стягнення - неможливо.

Таким чином, проведені заходи з розшуку майна, коштів та доходів боржника не дали позитивного результату, у зв`язку із чим майно, грошові кошти та інші активи, на які може бути звернене стягнення не виявлені.

Між тим, в ході вчинення виконавчих дій Приватним виконавцем встановлено, що актовим записом №2161 від 17.11.2007 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, здійснено реєстрацію шлюбу між Боржницею ОСОБА_1 (прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси за №522/28051/25-Е від 13 лютого 2026 року (набрало законної сили від 17.03.2026 року) вищезазначений шлюб було розірвано.

Також, в ході виконання виконавчого документа приватному виконавцю стало відомо, що за час шлюбу чоловік боржниці - ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) - придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності на квартиру, серія та номер якого: НОМЕР_5 , видане від 29.12.2012 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Відтак, приватний виконавець вважає, що оскільки майно було придбано на час існування шлюбу (шлюб зареєстровано у 2007 році, а квартира придбана у 2012 році), боржниці на праві спільної сумісної власності подружжя має належати 1/2 частина вищезазначеної квартири, однак вона не зареєструвала її у встановленому законом порядку. Тому приватний виконавець просить виділити частку, яка належить боржнику на праві спільної сумісної власності подружжя, а також надати дозвіл на її реалізацію у встановленому законом порядку, так як іншого майна, грошових коштів та інших активів, на яке можливо було б звернути стягнення, не знайдено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», завдання органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами., прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Частиною 3 статті 50 Закон України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з ч. 1 ст. 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

За ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Таким чином з положень ст. 440 ЦПК України вбачається, що можливо звернути стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстроване взагалі, а не на нерухоме майно, яке зареєстроване за іншою особою.

Так, відповідно до частин 5 та 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Також, положеннями ст. 371 ЦК України визначено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

Аналіз положень ст. ст. 366, 371-372 ЦК України,ст. 443 ЦПК України дає можливість встановити, що суд не просто визначає частку майна боржника у спільному майні, а саме виділяє частину майна в натурі з метою подальшого звернення стягнення на цю частину, що відповідно до ст. 443 ЦПК України має наслідком припинення права спільної сумісної власності подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який не є учасником судової справи № 522/3342/22 та не є боржником у виконавчому проваджені № 78506284.

Відповідно до вимог закону, існують виключення щодо загального правила про те, що все майно придбане під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя (ст. 60 СК України). Так, якщо майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали дружині (або чоловіку), воно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою приватною власністю дружини, чоловіка (п. 3 ч. 1, ч. 7ст. 57 СК України).

Отже, посилання приватного виконавця на те, що безумовною підставою для визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу у рівних частках є його набуття під час шлюбу є передчасним, оскільки для визначення часток у спільній сумісній власності подружжя законодавець обумовлює необхідність визначення підстав набуття права власності під час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Доводи приватного виконавця щодо наявності підстав для визначення частки боржника, не знайшли свого підтвердження при розгляді подання, оскільки не ґрунтуються на положеннях ст. ст. 366, 371 ЦК України, ч. 1 ст. 73 СК України, якими визначено підстави та порядок виділу частки у спільному майні.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 3-13, 76-82, 247, 258-260, 353, 354, 440, 443 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича, про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя