Ухвала суду № 138221433, 14.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

14.07.2026Справа № 910/6373/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Герасименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх. №07-10/10882/26 від 10.07.2026) Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі №910/6373/24 за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Обрій» про стягнення грошових коштів, за участі прокурора Лінер О.М., представників позивача Шевченко І.Є., відповідача-2 Сінчук С.В.

ВСТАНОВИВ

в провадженні суду перебуває справа за вказаним позовом.

У зв`язку з виконанням Ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2025 про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі № 910/6373/24 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» провадження у справі зупинене на час проведення судової будівельно-технічної експертизи.

10.07.2026 через систему «Електронний суд» заступником керівника Київської міської прокуратури подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, зокрема:

- бездіяльність та протиправна поведінка відповідачів негативно впливають на фінансовий стан позивача та на наповнюваність бюджету, особливо в умовах воєнного стану. При цьому кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів є джерелом формування бюджету розвитку місцевих бюджетів, їх стягнення безумовно становить собою інтерес територіальної громади та держави, пов`язаний з накопиченням бюджетних коштів, необхідних для нормального функціонування інституцій місцевого самоврядування та їх реальної змоги вирішувати питання місцевого значення, зокрема відновлення інфраструктури міста.

- з 20.11.2025 провадження зупинено, а справа перебуває на експертизі у Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса». Таким чином, справа тривалий час судом не розглядається, що надає змогу відповідачам зменшити активи, яких на даний час достатньо для виконання рішення, однак у подальшому буде недостатньо, що утруднить виконання судового рішення.

- з огляду на відкриті дані фінансових показників діяльності ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» та ТОВ «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій», існують об`єктивні підстави вважати, що виконання рішення може бути утруднено.

- Так, з відкритих даних щодо фінансової звітності ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» вбачається, що дохід товариства за 2025 рік становив 8 457 000 грн, з яких: чистий прибуток 331 000 грн. Водночас фінансові зобов`язання підприємства становлять 8 184 000 грн.

- Також, з відкритих даних фінансової звітності ТОВ «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій» встановлено, що дохід товариства за 2025 рік становив 23 877 900 грн, з яких: чистий прибуток 14 086 100 грн. При цьому фінансові зобов`язання підприємства становлять 97 043 900 грн.

- застосування заходів забезпечення, які зазначено прокурором у заяві про забезпечення позову у цьому спорі, відповідають процесуальним нормам, що регулюють відповідні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 провадження у справі №910/6373/24 поновлено для розгляду заяви заступника керівника Київської міської прокуратури. Призначено судове засідання для розгляду заяви заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову на 14.07.2026.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» надійшли заперечення на заяву, в яких відповідач просить: відмовити у задоволенні заяви заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/6373/24 (вих. № 15/2 5799-24 від 09.07.2026) повністю. У разі задоволення заяви - застосувати зустрічне забезпечення в порядку статті 141 ГПК України, зобов`язавши заявника внести його у визначений судом розмір та спосіб. Розглянути заяву про забезпечення позову та це заперечення без участі (за відсутності) представника Відповідача-1 - ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь».

Вказані вище заперечення обґрунтовуються, зокрема:

- Сама лише абстрактна можливість відповідача розпоряджатися своїм майном не є достатньою підставою для арешту без підтвердження реальної загрози. Забезпечення позову не може застосовуватися як засіб тиску або попереднього стягнення до вирішення спору по суті

- Прокурор не довів жодного факту недобросовісної поведінки Відповідача-1.

- Заявлений захід є неспівмірним і фактично становить подвійне забезпечення однієї вимоги (порушення ч. 3 ст. 137 ГПК України).

- Арешт коштів у заявленому розмірі паралізує господарську діяльність Відповідача-1 та порушує баланс інтересів сторін.

- Вимога прокурора про стягнення коштів пайової участі є спірною та заперечується відповідачами по суті.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Обрій» надійшли заперечення на заяву, в яких відповідач просить: відмовити у задоволенні заяви заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/6373/24 повністю. У разі вжиття заходів забезпечення позову - застосувати зустрічне забезпечення в порядку статті 141 ГПК України, зобов`язавши заявника у встановлений судом строк надати зустрічне забезпечення у розмірі, що дорівнює 15% від суми позовних вимог (що становить 2 915 245,00 грн), як мінімально необхідна сума для покриття потенційних штрафних санкцій та адміністративних витрат Відповідача-2 шляхом внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду або надання банківської гарантії чи іншого рівноцінного фінансового забезпечення.

Вказані вище заперечення обґрунтовуються, зокрема:

- Прокуратурою не надано жодного доказу того, що відповідач-2 вчиняє або має намір вчинити будь-які дії, спрямовані на відчуження, приховування чи зменшення своїх активів з метою ухилення від виконання можливого судового рішення. Наведене у заяві твердження про «беззаперечну можливість» відповідача розпорядитися коштами є абстрактним припущенням, а не доказом реального ризику. Сам по собі факт пред`явлення позову не є підставою для арешту майна відповідача.

- Прокуратура просить накласти арешт на грошові кошти в межах повної суми позову 19 434 966,68 грн окремо щодо кожного з двох відповідачів. Водночас позовна вимога є солідарною, тобто загальний розмір грошового зобов`язання, про стягнення якого заявлено, становить 19 434 966,68 грн, а не подвоєну суму. Задоволення заяви у заявленому обсязі призведе до одночасного блокування коштів на суму до 38 869 933,36 грн, тобто вдвічі більше ціни позову. Такий арешт очевидно перевищує розмір заявлених вимог і не є співмірним.

- Заходи забезпечення позову не можуть використовуватися як інструмент тиску та не повинні призводити до наслідків, протилежних меті цього інституту, до погіршення майнового стану відповідача та фактичної неможливості виконання ним зобов`язань. Можлива шкода Відповідачу-2 від заявленого арешту явно перевищує гіпотетичний ризик для позивача, що порушує баланс інтересів сторін, дотримання якого вимагають статті 136, 137 ГПК України.

- Наведені заявником фінансові показники спростовують, а не підтверджують ризик невиконання рішення.

- Тривала бездіяльність самого заявника спростовує його доводи про невідкладність і реальність ризику.

- Розмір позовних вимог є спірним.

14.07.2026 через систему «Електронний суд» від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення щодо заяви, в яких позивач просить задовольнити заяву Київської міської прокуратури про забезпечення позову.

Департамент економіки та інвестицій погоджується з доводами прокуратури та додатково зазнає про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставами позову у даній справі порушення відповідачами імперативних приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі Закон № 132-ІХ) та введення в експлуатацію об`єктів будівництва на підставі сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ123210902987 від 07.09.2021, ІУ123210902859 від 07.09.2021, ІУ122210907211 від 10.09.2021 без сплати пайової участі.

Враховуючи дату введення об`єктів будівництва в експлуатацію у 2021 році та тривалу несплату відповідачами коштів пайової участі, вжиття заходів забезпечення позову у 2026 році є об`єктивно необхідним та співмірним, оскільки спрямоване на запобігання порушенню балансу інтересів сторін та забезпечення реальної можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, що відповідає завданню господарського судочинства та виключному характеру судового захисту публічних інтересів у цій справі.

Як йдеться у позові, замовники будівництва ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій», без достатньої правової підстави за рахунок власника (територіальної громади столиці) зберігають у себе і кошти, які мали сплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури столиці, зазначені кошти підлягають стягненню з відповідачів солідарно на користь органу місцевого самоврядування на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Законом України «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційною діяльності в Україні» був встановлений розмір пайової участі, який підлягає сплаті забудовниками.

Так, протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

З огляду на прийняття згаданого Закону, Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, було приведено у відповідність до вимог Закону.

Відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою: РПУ = S об`єкта х житло х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщені визначених в п. 4.2 Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); і Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/кв. м).

З урахуванням наведеного, Департаментом економіки та інвестицій КМДА, як єдиним уповноваженим Київською міською радою органом в даних правовідносинах здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул- Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» - житлові будинки 10 та 10 Б, який становить 19 434 966,68 гривні.

Відповідач вказував, що визначена Департаментом сума пайової участі є необґрунтованою і такою, що встановлена не у відповідності до чинної методики, передбаченої Порядком (Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415) чи Законом та без врахування фактичних обставин справи. Відповідно, для визначення підстав та розміру пайової участі необхідні спеціальні знання залучення кваліфікованого експерта.

Для аналізу проектно-кошторисної документації, даних технічної інвентаризації, результатів експертизи проектної документації необхідні спеціальні знання в будівельній галузі знань. А ні позовна заява, а ні розрахунок пайової участі, наданий Департаментом не містять такого аналізу та необхідних досліджень.

В свою чергу, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) заперечував щодо призначення експертизи, оскільки:- клопотання відповідача не містить жодного обґрунтування щодо неможливості надати експертний висновок самостійно та щодо поважності причин такого неподання;- відповідачі, як особи, які здійснювали будівництво об`єктів, самостійно можуть надати відповідь на питання, які ставлять на вирішення експерта.

Проте, доказів оспорювання розміру належної до сплати пайової участі визначених на виконання підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку, і який повинен був бути сплачений матеріали справи не містять.

Водночас, оскільки спір у справі переданий на вирішення суду і в ході підготовки справи до розгляду по суті постало питання вирішення, якого потребує застосування спеціальних знань - для підтвердження/спростування правильності розрухунку площ, а відтак і розміру пайової участі, отже суд призначив судову експертизу.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 та 4 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зазначає, що арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не позбавляє його конституційних прав на володіння нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам (здійснювати перерахунок грошових коштів на користь третіх осіб).

Суд звертає увагу на те, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Як зазначається в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) може свідчити про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічний висновок викладено також в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23.

Зазначене відповідає як змісту статей 136 та 137 ГПК України щодо підстав та заходів для забезпечення позову, так і сталій практиці Верховного Суду щодо забезпечення позовів, врахованій судом попередньої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Отже у спірній ситуації виконання в майбутньому судового рішення у цій справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

До того ж, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

Суд зазначає, що відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1).

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частина 2).

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі (частина 3).

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (частина 4).

Позов у даній справі подано із вимогою про солідарне стягнення грошових коштів з відповідачів.

Отже, у разі задоволення позову виконання рішення буде відбуватися шляхом солідарного стягнення грошових коштів з відповідачів.

Відповідно, якщо за рахунок одного відповідача буде виконано повністю або частково грошове зобов`язання, то у іншого відповідача припиняється таке зобов`язання або зменшується в розмірі задоволених вимог.

Водночас у разі повної або часткової відсутності у одного із відповідачів коштів або еквівалентного майна, то у іншого відповідача залишається обов`язок виконати грошові вимоги у повному обсязі або в частині незадоволених вимог.

З наведеного вбачається, що для належного виконання мети забезпечення позову - збереження предмету позову (грошових коштів), потрібно здійснювати арешт на грошові кошти кожного із відповідачів в розмірі позовних вимог. В іншому випадку рішення суду може бути не виконано частково або повністю.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За сукупністю зазначеного судом вище, суд дійшов висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення позову згідно поданої ним заяви відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності логічного зв`язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим подана заява підлягає задоволенню.

Вжиття заходів зустрічного забезпечення у розумінні частини 1 статті 141 ГПК України є правом суду, а не обов`язком.

Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов`язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

На виконання вимог пункту 4 частини 1 статті 139 ГПК України прокурор повідомив, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачам можуть бути спричинені збитки, немає.

Оскільки відповідачі не позбавляються належних їм грошових коштів, а лише обмежуються у праві їх користування, суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ

1. Заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі №910/6373/24 - задовольнити.

2. У зустрічному забезпеченні відмовити.

3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» (проспект Івасюка Володимира, будинок 12 К, місто Київ , 04210, ЄДПРОУ: 21618448) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» (ЄДПРОУ: 21618448), в межах суми позовних вимог 19 434 966,68 грн.

4. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно Будівельна компанія Обрій» (вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 18, офіс 6/4, місто Київ, 03035, ЄДПРОУ: 39556547) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановляння ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій» ЄДПРОУ: 39556547), в межах суми позовних вимог суму 19 434 966,68 грн.

Боржниками за даною ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» ел. Пошта office.mgkobolon@gmail.com тел. 380444267274 адреса Україна, 04210, місто Київ, пр.Івасюка Володимира, будинок 12-К, ЄДРПОУ 21618448

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «Обрій» адреса 03035, Україна, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 18, оф.6/4 ЄДРПОУ 39556547

Стягувачем за даною ухвалою є:

Київська міська прокуратура (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, ЄДПРОУ: 02910019).

Ухвала набрала законної сили 14.07.2026.

Ухвала є виконавчим документом і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три місяці - до 14.10.2026.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.07.2026.

Суддя Ігор Данилович Курдельчук