Ухвала суду № 138218807, 13.07.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 1-кп/356/49/26

Справа № 356/433/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 року Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

З участю секретаря ОСОБА_2

Прокурора ОСОБА_3

Обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9

Захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12

Представника потерпілого ОСОБА_13

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000502 від 20.04.2026 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000502 від 20.04.2026 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 27.04.2026 року вказаний обвинувальний акт призначений до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про призначення справи до судового розгляду, вказуючи на відсутність підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту.

Захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в підготовчому судовому засіданні просили суд винести ухвалу про направлення матеріалів справи до Київського апеляційного суду для вирішення питання про підсудність.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні підтримали своїх захисників.

Представник потерпілого ОСОБА_13 в підготовчому судовому засіданні з приводу вирішення питання про підсудність зазначеного кримінального провадження поклався на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_14 в підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

Заслухавши прокурора, представника потерпілого, обвинувачених, їхніх захисників, суд приходить до наступного висновку.

Так, у відповідності до статті 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності і визначається законом.

За змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, що закріплено у ч. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини в справі «Сокуренко і Стригун проти України" (п. 24 рішення від 20.07.2006 року; заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено право на повноважний суд, за змістом якої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Дослідивши обвинувальний акт, суд встановив, що:

- 3 епізоди діянь, що мають ознаки кримінальних правопорушень (02.04.2024 року, кінець лютого 2024 року та 01.05.2024 року) вчинені на території, що належить до юрисдикції Березанського міського суду Київської області;

- 8 епізодів, що мають ознаки кримінальних правопорушень ( 14.10.2023 року, кінець жовтня 2023 року, листопад 2023 року, 04.01.2023 року, березень 2024 року, 07.04.2024 року, червень 2024 року та серпень 2024 року) вчинені на території, що належить до юрисдикції Баришівського районного суду Київської області.

Окрім того, з аналізу обвинувального акту вбачається, що 20.04.2025 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вимагання грошових коштів, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, на транспортному засобі марки БМВ Е38, який був у користуванні ОСОБА_5 , приїхали на пляж біля озера в м. Березань Київської області, де на той час перебував ОСОБА_15 , вийшли з транспортного засобу, підійшли до останнього, нанесли удар по потилиці потерпілому, після чого заштовхнули його у зазначений транспортний засіб та поїхали у невідомому напрямку.

У подальшому, через деякий час (більш точний час досудовим розслідуванням встановити не представилося можливим), реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , привезли ОСОБА_15 до останнього, а саме на територію покинутої будівлі у м. Яготин Київської області, адресу якої досудовим розслідуванням встановити не представилося можливим, де ОСОБА_4 почав залякувати ОСОБА_15 , погрожуючи фізичною розправою, наніс йому декілька ударів, більше двох, в область грудної клітини та повідомив, що той винен йому 10 000, 00 грн. за неіснуючий борг, зокрема й за те, що вони були вимушені його везти на автомобілі, окрім того погрожував негативними наслідками у разі його звернення до правоохоронних органів.

Після чого, через деякий час (більш точний час досудовим розслідуванням встановити не представилося можливим), ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , на транспортному засобі марки БМВ Е38, який був у користування ОСОБА_5 , привезли ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_8 погрожував йому фізичною розправою у разі, якщо працівникам поліції стане відомо про обставини та події, які сталися із ним, а також щодо вимоги у останнього передачі 10 000, 00 грн.

Частина 2 ст.146 КК України передбачає відповідальність на незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу і караються обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Частина 4 ст.189 КК України передбачає відповідальність за вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження і карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У відповідності з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вимагання є закінченим злочином з моменту пред`явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна, незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.

З наведеного вбачається, що останнє за часом, більш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.189 КК України, вчинено на території м. Яготин Київської області, що територіально знаходиться поза межами юрисдикції Березанського міського суду Київської області.

Суд зазначає, що на вказані обставини кримінального провадження та вимоги ст.32 КПК України прокурор уваги не звернув, у зв`язку з чим помилково скерував зазначений обвинувальний акт до Березанського міського суду Київської області.

Окрім того, статтею 412 КПК України визначено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Як встановлено ч. 2 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст.32, 314 КПК України,

УХВАЛИВ:

Направити обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000502 від 20.04.2026 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено о 08 год. 30 хв. 15.07.2026 року.

Суддя ОСОБА_1