Постанова № 138209308, 13.07.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/5017/26

Провадження № 3/0274/1017/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Мороко С.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 30.06.2026 близько 21:40 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_1 , ображав нецензурною лайкою, наносив удари по ногах і руках, при цьому була присутня малолітня дитина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, в заяві від 08.07.2026 вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся. Просив розглянути справу в його відсутності.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.07.2026 пояснила, що 30.06.2026 її чоловік ОСОБА_1 прийшов додому, почав випивати алкоголь, тоді обзивав її, наносив побої руками і ногами. Просила накласти на ОСОБА_1 суворе стягнення.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов такого висновку.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 192147 від 30.06.2026;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.06.2026, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Бердичівського РВП із заявою про те, що 30.06.2026 приблизно о 21:40 ОСОБА_1 вчинив щодо неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, ображав нецензурною лайкою, бив ногами по руках та ногах, в присутності малолітньої дитини;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , про обставини вчинення правопорушення;

- рапорт від 30.06.2026 чергового Бердичівського РВП, з якого вбачається, що 30.06.2026 о 21:35 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.06.2026 о 21:35 за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час чоловік палицею б`є свою дружину та дітей. Заявник ОСОБА_3 . Прибувши на місце працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_1 вчиняв щодо дружини ОСОБА_1 фізичне домашнє насильство в присутності малолітніх дітей;

- довідку, без дати, Бердичівського РВП про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення;

- рапорт від 30.06.2026 інспектора СПДН відділу превенції Бердичівського РВП Нестерука А., з якого вбачається, що 30.06.2026 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство щодо дружини ОСОБА_1 , яке виразилось у фізичному побитті, образах, приниженні. Дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був очевидцем (свідком) події та безпосередньо сприймала протиправну поведінку кривдника;

- відеозаписи подій, що відбувались після приїзду поліції.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» установлено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

- економічне насильство форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

- психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Таким чином, під домашнім насильством психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Отже, сама присутність малолітньої дитини під час вчинення домашнього насильства не утворює склад зазначеного адміністративного правопорушення, оскільки для кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП домашнє насильство має бути вчинено порушником безпосередньо відносно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Жодних інших доказів на підтвердження вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, тобто домашнього насильства саме щодо малолітньої/неповнолітньої дитини, працівниками Бердичівського РВП ГУ НП в Житомирській області надано не було. Не зазначено цього і в протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, слід дійти висновку, що дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Разом з цим, вчинене ОСОБА_1 діяння містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, без наявності кваліфікуючих ознак, визначених у ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

За вказане адміністративне правопорушення передбачене менш суворе адміністративне стягнення, ніж за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Тому, визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не призведе до погіршення його становища. Окрім того, свою вину він визнає.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суддя доходить висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

При накладенні стягнення, суддя враховує характер вчиненого, особу винного, ступінь вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, та накладає на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у виді штрафу.

Відповідно до статті 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника, суд не вбачає підстав для направлення ОСОБА_1 для проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство, відповідно до положення ст. 39-1 КУпАП.

Згідно із ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір в розмірі, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2026 р. 3 328 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 24, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач - ГУК у Жит.обл/ТГ м.Бердичів/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN): UA 478999980313030106000006825; код класифікації доходів бюджету: 21081100; найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; призначення платежу - 101.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у добровільному порядку у зазначений вище строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна зі стягненням подвійного розміру штрафу.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С.В. Мороко