Постанова № 138209309, 13.07.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3994/26

Провадження № 3/0274/828/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Мороко С.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Бердичівського районного відділу поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, є особою з інвалідністю ІІ групи,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

16.04.2026 об 11 год. 24 хв. по вул. Шевченка, 18 в с-щі Гришківці Бердичівського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORTE, без державного номерного знаку, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав, пояснив, що дійсно 16.04.2026 він керував транспортним засобом після того, як випив літр пива, проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я відмовився.

Адвокат Сліпчук П.П. просив закрити провадження в справі, посилаючись на те, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , є електромопедом з двигуном 2,5 кВт, і тому не належить до механічних транспортних засобів, не потребує його реєстрації чи посвідчення водія для керування ним, і тому огляд водія був безпідставним.

Вивчивши матеріали справи, суддя дійшов такого висновку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Як регламентовано п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується безпосередньо дослідженими та перевіреними суддею доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 642236 від 16.04.2026. Протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, від 16.04.2026;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що проходити огляд ОСОБА_1 відмовився про що поставив свій підпис;

- направленням від 16.04.2026 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зі змісту якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 проходити відмовився;

- відеозаписом з поліцейського відеореєстратора, на якому зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України.

Відомості щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутні, протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не притягувався, що підтверджується довідкою Бердичівського РВП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Водночас, згідно з пунктом (v) статті 1 Віденської конвенції про дорожній рух, від 8 листопада 1968 року (ратифікованої Україною 25 квітня 1974 року, із поправками від 28 вересня 2004 року), «термін "водій" означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.п. (включно і велосипеди)…»

Відповідно до статті 54 Закону України «Про дорожній рух», якщо міжнародною угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у національному законодавстві, застосовуються норми міжнародної угоди.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" та ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт":

електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Згідно з цим Законом, до учасників дорожнього руху належать у тому числі водії транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Отже, електровелосипеди, електроскутери, електросамокати та інша подібна техніка визнаються транспортними засобами, а особи, які ними керують, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, відповідно до якої використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху, є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, пристрій, яким керував ОСОБА_1 , належить до електричного транспортного засобу, а керування таким транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є діянням, що передбачене диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суддя доходить висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя враховує положення ч. 2 ст. 33 КУпАП та вважає, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю І групи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 24, 40-1, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Реквізити для сплати штрафу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37976485; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку IBAN - UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету - 21081300.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у добровільному порядку у зазначений вище строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна зі стягненням подвійного розміру штрафу.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С.В. Мороко