Рішення № 138208329, 13.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16513/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року місто Ужгоро

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання незаконним дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання незаконним дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він з 26.02.2022 року проходить службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що 25.08.2025 року він звернувся до Акціонерного товариства «Ідея Банк» з заявою про застосування законодавчо передбачених пільг для військовослужбовця по тексту якої зазначав, що у зв`язку із проходженням ним військової служби він просить застосувати до нього пільги, передбачені п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме:

- Припинити нарахування відсотків за користування кредитом за договорами:

1. Договір №M30.34606.011319882 від 17.10.2024 року

2. Договір №M35.34606.011050524 від 27.06.2024 року

3. Картковий кредит (номер карти НОМЕР_2

- Звільнити його від сплати відсотків за користування кредитом за договорами:

1 .Договір №M30.34606.011319882 від 17.10.2024 року

2. Договір №M35.34606.011050524 від 27.06.2024 року

3. Картковий кредит (номер карти НОМЕР_2 )

- Повернути всі оплачені ним відсотки за користування кредитами, які були оформлені між ним та ІДЕЯ Банком, а саме за довоговорами:

1 .Договір №M30.34606.011319882 від 17.10.2024 року

2.Договір №M35.34606.011050524 від 27.06.2024 року

3. Картковий кредит (номер карти НОМЕР_2 )

Долучив додатки до заяви: копію службового посвідчення та довідка про проходження військової служби.

Вказує, що Відповідач надіслав йому відповідь на подану ним заяву, у якій відображена бузпідставна, незаконна та не обгрунтована відмова у застосуванні по відношенні до нього пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

З урахування викладеного вище позивач вважає, що на сьогоднішній день його права як добросовісного споживача порушені.

З посиланням на викладене, з огляду на те, що АТ " Ідея Банк " володіючи інформацією про проходження ОСОБА_1 (Позивач) служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії особливого періоду з 26 лютого 2022 року по сьогоднішній день нараховує та утримує із його рахунків проценти за користування споживчими кредитами та пеню за договорами кредиту та відмовило у поверненні Позичальнику цих коштів за його зверненням від 25.08.2025 р., чим порушило право Позивача на соціальний захист військовослужбовця, передбачене п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просив суд:

- захистити його права шляхом визнання незаконними дій АТ «ІДЕЯ БАНК»;

- зобов`язати АТ «ІДЕЯ БАНК» припинити нараховувати відсотки за користування кредитом за договорами:

1. Договір №M30.34606.011319882 від 17.10.2024 року

2. Договір №M35.34606.011050524 від 27.06.2024 року

3. Картковий кредит (номер карти НОМЕР_2

- Звільнити його від сплати відсотків за користування кредитом за договорами:

1 .Договір №M30.34606.011319882 від 17.10.2024 року

2. Договір №M35.34606.011050524 від 27.06.2024 року

3. Картковий кредит (номер карти НОМЕР_2 )

- Повернути всі оплачені ним відсотки за користування кредитами, які були оформлені між ним та ІДЕЯ Банком, а саме за довоговорами:

1 .Договір №M30.34606.011319882 від 17.10.2024 року

2.Договір №M35.34606.011050524 від 27.06.2024 року

3. Картковий кредит (номер карти НОМЕР_2 )

02.12.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом на підставі ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 426/4264/19, провадження № 61-1565св23 зазначав про таке. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Зазначив, що Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014№ 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідач зазначає, що Позивачем не надано документального підтвердження того, що у період обумовленого договором строку нарахування відсотків , він був військовослужбовцем, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Крім того, надані відповідачем документи не підтверджують наявність у нього статусу призваного (мобілізованого) на військову службу (оскільки він проходить таку військову службу за контрактом), а тому не надають йому пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду, у зв`язку з наявністю у нього статусу військовослужбовця, що проходить військову службу за контрактом. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.

З посиланням на викладене просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Судове засідання проводити у відсутність представника Відповідача. Судові витрати покласти на Позивача.

Позиція сторін справи :

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві. Надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Вважає, що на позивача поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Просила суд задовільнити позовні вимоги. Після оголошення перерви у судовому засіданні в наступне судове засідання не з`явилась. 02.07.2026 року позивач подала до суду клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача АТ «ІДЕЯ БАНК» в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд судове засідання проводити у відсутність представника Відповідача.

Заяви, клопотання.

02.12.2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

12.01.2026 року представник позивача подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

28.01.2026 року від відповідача надійшла заява на виконання ухвали суду від 19.01.2026 року.

03.02.2026 року від відповідача надійшла заява на виконання ухвали суду від 19.01.2026 року.

02.03.2026 року представник позивача подала до суду заяву про відкладення розгляду справи.

02.07.2026 року представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процессуальні дії:

17.11.2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

16.01.2026 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання про витребування доказів.

02.02.2026 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено справу досудового розгляду.

Заслухавши вступне слово представника позивача , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1989 р.н. з 26.02.2022 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними довідки т.в.о. першого заступника командира- начальника штабу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 №681 від 26.06.2025 року.

Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 08.07.2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Національній гвардії України, з 16.08.2022 року призначений на посаду начальника варти наказом командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 №260/с.

Судом встановлено, що 22.08.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до АТ "Ідея Банк" про застосування законодавчо передбачених пільг для військовослужбовця, згідно якої зазначив, що у зв`язку із проходженням ним військової служби просить застосувати до нього пільги, передбачені п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме:

1. Припинити нарахування відсотків за користування кредитом за договорами:

1. Договір №M30.34606.011319882 від 17.10.2024 року

2. Договір №M35.34606.011050524 від 27.06.2024 року

3. Картковий кредит (номер карти

НОМЕР_4 . Звільнити його від сплати відсотків за користування кредитом за договорами:

1 .Договір №M30.34606.011319882 від 17.10.2024 року

2. Договір №M35.34606.011050524 від 27.06.2024 року

3. Картковий кредит (номер карти 4601601082880121)

ІII. Повернути всі оплачені ним відсотки за користування кредитами, які були оформлені між ним та ІДЕЯ Банком, а саме за договорами:

1 .Договір №M30.34606.011319882 від 17.10.2024 року

2.Договір №M35.34606.011050524 від 27.06.2024 року

3. Картковий кредит (номер карти НОМЕР_2 )

Судом встановлено, що згідно відповіді АТ «Ідея Банк» №Вих.Зв-К-2025/4606 від 23.09.2025 повідомлено позивача про те, що наданих ним документів не достатньо для підтвердження його приналежності до категорії осіб на яких поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак у банку відсутні правові підстави для призупинення нарахування процентів за укладеними кредитними договорами. Повідомлено позивача про те, що він вправі повторно звертатись щодо призупинення нарахування відсотків, штрафних санкцій та пені по Кредитних договорах, за умови надання Банку відповідних документів (завірених копій), а саме: посвідчення учасника бойових дій (УБД або довідки про участь у бойових діях згідно з додатком 1/додатком 4 або додатком 6 у відповідності до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. N? 887).

Судом встановлено, що 17.10.2024 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № M30.34606.011319882. Згідно умов договору кредиту, Банк надає ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в сумі 52500,00 строком 36 місяців, з кінцевою датою повернення кредиту по 17.10.2027 року, зі сплатою процентів в розмірі 79,99 % річних, що складає 0,22 % в день та є фіксованою.

Судом встановлено, що 27.06.2024 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №M35.34606.011050524. Згідно умов договору кредиту, Банк надає ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в сумі 65030,00 грн. строком 36 місяців, з кінцевою датою повернення кредиту по 27.06.2027 року, зі сплатою процентів в розмірі 81 % річних, що складає 0,22 % в день та є фіксованою.

Судом встановлено, що 14.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки №С-001-256803-23-980.

Нормативно-правове обґрунтування :

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Між позивачем та відповідачем існують кредитні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В той же час, частиною 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1989 р.н. з 26.02.2022 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними довідки т.в.о. першого заступника командира- начальника штабу в/ч НОМЕР_1 Рись Р. №681 від 26.06.2025 року.

Позивач вважає, що проходження ним військової служби за контрактом є достатньою підставою для застосування цих пільг і, відповідно, вважає проценти сплаченими без достатньої правової підстави.

Так, судом встановлено, що з метою реалізації права на використання пільг, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 2011-ХІІ) позивач 22.08.2025 року звернувся з письмовою заявою про застосування законодавчо передбачених пільг для військовослужбовця, згідно якої зазначив, що у зв`язку із проходженням ним військової служби він просить застосувати до нього пільги, передбачені п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно відповіді АТ «Ідея Банк» №Вих.Зв-К-2025/4606 від 23.09.2025 повідомлено позивача про те, що наданих ним документів не достатньо для підтвердження його приналежності до категорії осіб на яких поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак у банку відсутні правові підстави для призупинення нарахування процентів за укладеними кредитними договорами. Повідомлено позивача про те, що він вправі повторно звертатись щодо призупинення нарахування відсотків, штрафних санкцій та пені по Кредитних договорах, за умови надання Банку відповідних документів (завірених копій), а саме: посвідчення учасника бойових дій (УБД або довідки про участь у бойових діях згідно з додатком 1/додатком 4 або додатком 6 у відповідності до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. N? 887).

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).

Положеннями ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» передбачено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 про часткову мобілізацію, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, в Україні почав діяти особливий період.

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону від 30 березня 2021 року №1357-ІХ, який набрав чинності з 23 квітня 2021 року, та яка діяла зі змінами, внесеними згідно із Законом №2459-IX від 27 липня 2022 року до 04 травня 2024 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Аналіз змісту цієї норми, якою доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», проте у згаданій вище редакції свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; (2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час дії особливого періоду.

Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову. Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду. Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (із відповідними змінами).

Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець розширив категорію «інших» військовослужбовців, віднісши до неї військовослужбовців, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, проте виключив із Закону положення про те, що надання цієї пільги такій категорії військовослужбовців обумовлюється їх перебуванням безпосередньо в таких районах та у період здійснення зазначених заходів.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки, а також довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.

Отже, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи мають право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців.

Однак, слід наголосити на тому, що саме у разі надання вищезазначених документів, позивач має право на пільги, тобто в даному випадку позивач мав повідомити кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин поширення на позивача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей позивачем надано кредитору та долучено до матеріалів справи наступні документи: службове посвідчення серії НОМЕР_3 від 08.07.2025 року та довідка про проходження військової служби за контрактом.

Матеріали справи не містять відповідних документів, перелік яких встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, як доказів звільнення позивача від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому за вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладене, доводи позивача про неправомірність дій АТ «ІДЕЯ БАНК», щодо нарахування процентів суд відхиляє як необґрунтовані.

Таким чином, на позивача ОСОБА_1 не поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду на перед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України- кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість,достовірність та достатність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному,об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргу ментів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з встановлених вище обставин, суд не знаходить підстав для розподілу судових витрат, оскільки при відмові в задоволенні позовних вимог, відповідно до змісту вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 02.07.2026 року, дата складання повного судового рішення13.07.2026 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -13.07.2026 року.

Керуючись, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 142, 178, 255, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 506, 526, 625, 632, 638, 639 ЦК України , ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання незаконним дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 );

Відповідач Акціонерне товариство «Ідея Банк» (місце знаходження : 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819).

Дата складання повного тексту рішення суду - 13.07.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца