Рішення № 138200937, 14.07.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/663/26

Номер провадження 2/289/975/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось із позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №7942126 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядку, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу грошові кошти в сумі 10000,00 грн. двома переказами строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою 1,50% на день, перерахувавши грошові кошти на картку позичальника НОМЕР_1 , зазначену ним при оформленні кредиту. Відповідач не в повному обсязі виконувала взяті на себе зобов`язання, чим допустила істотні порушення умов Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

24.12.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-35/24, відповідно до якого первісним кредитором відступлено фактору (новому кредитору) права вимоги, а фактор ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуває право вимоги за Договорами, в тому числі відповідно до реєстру боржників було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за Договором №7942126 в розмірі 30570,00 грн., а саме: заборгованість по основному боргу 10000,00 грн., заборгованість по відсотках 17790,00 грн., пеня 2780,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене просять суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №7942126 від 30.05.2024 в розмірі 30570,00 грн. та відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою від 16.04.2026 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду на 29.05.2026 (а.с.84-85), проведення якого було відкладено на 18.06.2026 та 14.07.2026 в зв'язку із неявкою відповідача.

21.05.2026 на виконання ухвали суду надійшла інформація з Радомишльського відділу ДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну прізвища відповідача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » після державної реєстрації шлюбу (а.с.93,94,95).

В судове засідання позивач не з`явився, в клопотанні просить розглянути справу за відсутності його представника, не заперечує проти постановлення по справі заочного рішення (а.с.8).

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).

Відповідач ОСОБА_4 про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик до суду адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, однак направлена судом кореспонденція повертається до суду не врученою адресату по причині «адресат відсутній» (а.с.103,109,110), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Окрім того, відповідач ОСОБА_4 про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася шляхом доставки повідомлення у додаток «Viber» на наявний в матеріалах справи його номер телефону (а.с.102,106), однак в судове засідання повторно не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, заяв чи клопотань не надходило.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Урівноваженням прав відповідача є її право на перегляд заочного рішення, подачу всіх доказів, які вона могла подати у судовому засіданні, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням її позиції.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи убачається, що 30.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7942126 про надання споживчого кредиту за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «CreditPlus», відповідно до умов якого Товариство надає споживачеві кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (а.с.9-17).

Сума кредиту складає 3000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є додатком №1 до Договору (а.с.18).

Тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4. цього Договору (п.1.5.).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 (п.2.1.).

Вищевказний договір, а також Додаток №1 до Договору № 7942126 від 30.05.2024 - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживання та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит, підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5896, а також Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.19-20) підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором ZY4866.

Отже, відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої Кредитодавцем мають бути перераховані грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

01.06.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 7942126 про надання споживчого кредиту від 30.05.2024, якою сторони домовились збільшити суму кредиту на 7000,00 грн., погодивши внести зміни до Договору, а саме в п. 1.3. Договору суму кредиту визначили 10000,00 грн., а також виклали Додаток №1 до Договору в новій редакції. Додаткову угоду та Додаток 1 до неї від 01.06.2024 споживач ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7474 (а.с.21-22, 22 на звороті-23), а також підписала електронним підписом Паспорт споживчого кредиту (а.с.24-27).

Із листів ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26.12.2024 вбачається, що відповідно до відомостей Реєстру платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК» було успішно перераховано кошти на користь фізичної особи від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 30.05.2024 на суму 3000,00 грн. зарахування на картку маска картки НОМЕР_1 (а.с.49), та 01.06.2024 на суму 7000,00 грн. на цю ж картку (а.с.48).

Сума заборгованості відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, який не спростовано відповідачем, та з якого вбачається нарахування процентів з 20.05.2024 по 27.09.2024; жодної оплати за укладеним договором позичальником не було здійснено (а.с.43-47); загальна заборгованість станом на 23.12.2024 становить 30570,00 грн., з яких 10000,00 грн. основний борг, 17790,00 грн. проценти, 2780,00 грн. - штраф (а.с.47).

Отже наведені обставини укладання договору виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання відповідачем позичальником обов`язку із їх повернення та сплати відсотків, є встановленими судом й відповідачем не спростовані.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та розміром і порядком сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07.10. 2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19 та ін.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача щодо укладення кредитного договору та отримання коштів.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

24.12.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-35/24, за яким клієнт відступив факторові права вимоги, а фактор набув права вимоги від клієнта та сплатив клієнту за відступлення прав вимог фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором (а.с.50-59).

Копією платіжної інструкції № 9880 від 24.12.2024 підтверджується сплата ТОВ «СВЕА ФІНАНС» ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» грошових коштів за Договором факторингу № 01.02-35/24 від 24.12.2024 (а.с.60).

З витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-35/24 від 24.12.2024 вбачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором позики № 7942126 в сумі 30570,00 грн. (а.с.63).

Отже, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі встановлених відповідно до матеріалів справи обставин справи суд дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_4 взяті не себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула.

Оскільки матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем отриманої за вказаним договором кредитних коштів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розміру нарахованої заборгованості по процентам суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки розраховані з 30.05.2024 по 27.09.2024 згідно п.1.5.1 Договору за стандартною процентною ставкою 1,5% ставки у день.

Водночас суд, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»№ 3498-IX встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір №1650542 про надання споживчого кредиту укладений 24.07.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто не більше 1%.

Виходячи з наведеного, визначення у Договорі №7942126 від 30.05.2024 умов щодо процентної ставки у розмірі більшому, ніж 1 % в день, є нікчемними в силу положень частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому суд наголошує, що згідно пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Відтак, суд не вбачає підстав для застосування до вказаних правовідносин за договором про споживче кредитування відсоткової ставки, встановленої вказаним договором, оскільки правовідносини виникли після 24.12.2023, тому відсутні підстави для застосування денної процентної ставки, встановленої вказаним Законом протягом Перехідного періоду.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За таких обставин, суд, реалізуючи свій процесуальний обов'язок уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за Договором №7942126 від 30.05.2024.

За проведеними обчисленнями, з урахуванням максимального розміру денної процентної, судом встановлено, що за період з 30.05.2024 по 31.05.2024 (2 календарних дні) розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи суму кредиту 3000,00 грн., становить 60,00 грн. (3000,00 грн.* 1% = 30,00 грн.*2 календарних дні = 60,00 грн.); за період з 01.06.2024 по 27.09.2024 (119 календарних днів) розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи суму кредиту 10000,00 грн., становить 11900,00 грн. (10000,00 грн.* 1% = 100,00 грн.*119 календарних днів = 11900,00 грн.).

Отже, за період з 30.05.2024 по 27.09.2024 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 11960,00 грн. (60,00 грн. + 11900,00 грн.).

З огляду на вище викладене, заборгованість відповідача ОСОБА_4 за договором № 7942126 від 30.05.2024, становить 21960,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 11960,00 грн.

Щодо стягнення 2780,00 грн. штрафних санкцій відповідно до умов кредитного договору.

Згідно п. 6.4. Договору № 7942126 від 30.05.2024 у випадку невиконання або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 200,00 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання, та у розмірі 30,00 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Крім того, у постановах Верховний Суд від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 та від 06.05.2025 у справі № 464/2647/22 виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором № 7942126 від 30.05.2024, заборгованість становить 21960,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 11960,00 грн., відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень (а.с.79).

Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 30570,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1912,54 грн. (21960,00 /30570,00 *2662,40).

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №7942126 від 30.05.2024 у розмірі 21960,00 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят грн. 00 коп.) та судовий збір в розмірі 1912,54 грн. (одна тисяча дев'ятсот дванадцять грн. 00 коп.), а всього 23872,54 грн. (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 54 коп.).

У іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО