Рішення № 138200938, 14.07.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/682/26

Номер провадження 2/289/985/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №5462904 від 15.04.2025 в розмірі 36752,50 грн. разом із понесеними судовими витратами 2662,40 грн. судового збору та 255,78 грн. витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 15.04.2025 було укладено Кредитний договір №5462904, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надав відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 0,95% за кожен день користування кредитом. Позичальник не виконував взяті на себе зобов`язання, чим допустив істотні порушення умов Договору, що спричинило виникнення заборгованості у розмірі 36752,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 9999,79 грн., за відсотками 21752,71 грн., штраф 5000,00 грн.

27.01.2026 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (позивач) було укладено Договір факторингу № С7-270126-1, за умовами якого ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набув право вимоги до боржників, зазначених в Переліку, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 , отже, позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором №5462904 від 15.04.2025.

Ухвалою від 16.04.2026 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду на 02.06.2026 (а.с.41), по причині неявки відповідача проведення судового розгляду було відкладено на 19.06.2026 та 14.07.2026.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с.40), однак направлена судом кореспонденція про повторний виклик повернулася до суду не врученою адресату по причині «адресат відсутній» (а.с.46,47,53,59), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22, від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18) вважається належним повідомленням, таким чином, з урахуванням положень п. 4 ч. 8 статті 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про судове засідання.

Окрім направлення судової повістки про виклик до суду на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, останній повідомлявся про розгляд справи шляхом доставки повідомлення у додаток «Viber» на його номер телефону (а.с.45,50,56), відтак судом засосовано всі засоби для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, заяв чи клопотань щодо розгляду справи від нього не надходило.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.04.2025 ОСОБА_1 заповнив Анкету-опитувальний клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІКС ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»), а також ознайомився з Паспортом споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.15-16), підписавши вказані документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором 85602 15.04.2025 12:36:32.

15.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5462904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.7-14), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 94618 о 12:37:36, також сторонами підписано Додаток №1 до цього Договору Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (а.с.17-18).

Відповідно до умов Договору № 5462904 сума кредиту становить 10000,00 грн. (п.1.2.), строк кредитування 360 днів (п.1.3.), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів; стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.4.1.).

Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки та комісії, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту, відсотків та інші умови, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27.01.2026, між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 15.04.2025 12:38:12 на суму 10000,00 грн., електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5462904 від 15.04.2025 ( а.с.32).

За розрахунком ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заборгованість позичальника ОСОБА_1 за Договором №5462904 від 15.04.2025 станом на 27.01.2026 становить 36752,50 грн., до якої входить: 9999,79 грн. - тіло кредиту, 21752,71 грн. - проценти за користування кредитом, 5000,00 грн. штрафні санкції (а.с.27-32).

Отже наведені обставини укладання договору виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання відповідачем позичальником обов`язку із їх повернення та сплати відсотків, є встановленими судом й відповідачем не спростовані.

Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача щодо укладення кредитного договору та отримання коштів.

27.01.2026 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (Фактор) було укладено договір факторингу №С7-270126-1, за яким Клієнт відступає Факторові права вимоги до боржника за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Фактор стає стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним (а.с.22-24).

Копією платіжної інструкції від 27.01.2026 підтверджується сплата ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» отримувачу ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошових коштів за договором факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 (а.с.26), та 27.07.2026 сторони підписали Акт приймання-передачі переліку №1 до Договору факторингу №С7-270126-1 від 27.01.2026 (а.с.25).

З Переліку №1 (Додаток до Договору факторингу №С7-270126-1 від 27.01.2026) слідує, що ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_2 за кредитним договором № 5462904 від 15.04.2025 в сумі 36752,50 грн. (а.с.20-21).

Отже, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (правонаступником якого є позивач), належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в кредит, тоді як відповідач не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Щодо стягнення штрафу відповідно до умов кредитного договору суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» просить стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і заборгованість за штрафом в розмірі 5000,00 грн.

Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15).

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 5000,00 грн. відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.

За встановлених обставин, відповідно до наведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням по договору №5462904 від 15.04.2025, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 9999,79 грн., заборгованості за процентами 21752,71 грн., а разом 31752,50 грн., підлягають задоволенню, а в частині позову про стягнення 5000,00 грн. заборгованості за штрафом - суд відмовляє.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, згідно положень ч. 1 та 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн. підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією переказу коштів від 05.02.2026 (а.с.36), а також документально підтверджені виплати позивача за відправлення копії позовної заяви з документами відповідачу в розмірі 255,78 грн. (а.с.35).

За таких обставин, оскільки вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2300,19 грн. (31752,50 /36752,50 х 2662,40) та за відправлення копії позовної заяви з документами відповідачу в розмірі 220,98 грн. (31752,50 /36752,50 х 255,78).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263, 265, 274-279, 280-282, 289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, ЄДРПОУ 43170298) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за Кредитним договором № 5462904 від 15.04.2025 у розмірі 31752,50 грн. (тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят дві грн. 50 коп.) та понесені судові витрати в розмірі 2521,17 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять одна грн. 17 коп.), а всього 34273,67 грн. (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят три грн. 67 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО