Рішення № 138194843, 13.07.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/242/25

Пр. 2/336/136/2026

13.07.26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку загального позовного провадження цивільну справу №336/242/25 за позовом першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Харченка Віктора Ігоровича, поданим в інтересах Оріхівської міської військової адміністрації до ОСОБА_1 , Оріхівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,

за участі прокурора Харченка В.І., -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2025 перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Харченко В.І. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із зазначеною позовною заявою в інтересах Оріхівської міської військової адміністрації, уточненою 21.01.2025, відповідно до якої просить:

1) усунути перешкоди Оріхівській міській об`єднаній територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,000 га з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 шляхом скасування рішення Оріхівської міської ради №10 від 25.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 ;

2) усунути перешкоди Оріхівській міській об`єднаній територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, що розташована на території Оріхівської міської ради;

3) усунути перешкоди Оріхівській міській об`єднаній територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом повернення земельної ділянки площею 2,000 га з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 від ОСОБА_1 на користь Оріхівської міської ради;

4) усунути перешкоди Оріхівській міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2,000 га, розташованої на території Оріхівської міської ради з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки.

За змістом позовної заяви Пологівською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства та Закону України Про природно-заповідний фонд України шляхом відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, що перебуває у межах території природно-заповідного фонду. Так, рішенням Нестерянської сільської ради Оріхівського району від 06.03.2013 №11 погоджено створення на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області ландшафтного заказника місцевого значення «Нестерянська балка», площею 20,1 га, зі схемою розташування території заказника. Розпорядженням Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 01.04.2013 №94 «Про погодження створення ландшафтних заказників місцевого значення» погоджено створення нових ландшафтних заказників місцевого значення, у тому числі, згідно з Переліком, ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська», площею 20,1 га, розташованого на території Нестерянської сільської ради. На підставі рішення Запорізької обласної ради «Про оголошення території природно-заповідного фонду місцевого значення Оріхівського району Запорізької області» від 31.10.2013 №14 оголошено ландшафтними заказниками місцевого значення території, що мають особливе природоохоронне, естетичне і пізнавальне значення, згідно з додатком.

Відповідно, у Додатку до вищевказаного рішення «Території, що оголошуються ландшафтними заказниками місцевого значення» до території природно-заповідного фонду віднесено ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Нестерянська» площею 20,1 га, розташований на захід від с. Нестерянка Нестерянської сільської ради Оріхівського району.

За даними довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 15.07.2013 № 1293/01-05/0/2, як стверджує сторона позивача, вищевказаний ландшафтний заказник створено на землях сільськогосподарського призначення. У схемі розташування земельної ділянки, сформованої 15.07.2013 та погодженої відділом Держземагенства у Пологівському районі Запорізької області позначено земельну ділянку, площею 20,1 га, яка розташована на захід від с. Нестерянка, Нестерянської сільської ради Оріхівського району, на якому створюється Заказник.

При цьому, наказом Директора Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації «Про затвердження Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Нестерянська» від 28.11.2014 №60 затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Нестерянська» загальною площею 20,1 га, який розташовано на території Оріхівського району Запорізької області.

Як зазначено у позовній заяві, згідно із охоронним зобов`язанням від 01.12.2014 № 12 Нестерянській сільській раді Оріхівського району Запорізької області, яка наразі увійшла до складу Оріхівської міської ради, передано під охорону та дотримання встановленого режиму ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Нестерянська», площею 20.1 га. Із врахуванням приписів ч. 3, 4 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (у редакції від 13.01.2016), Оріхівська міська рада в силу Закону є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Нестерянської територіальної громади, у тому числі щодо зобов`язань з питань забезпечення режиму охорони та збереження об`єктів природно-заповідного фонду.

Також, відповідно до доводів, викладених в позовній заяві, в результаті проведеної інвентаризації земель під час здійснення землеустрою на території Оріхівської міської ради, відділом в Оріхівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 23.10.2018 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2323983300:003:0015, площею 21,3675 га та перенесено до архівного шару. Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 №8-2300/15-18-СГ «Про передачу земель державної власності у комунальну» Оріхівській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність передано землі державної форми власності, розташовані на території Оріхівського району за межами населеного пункту, загальною площею 2400,5109 га, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:003:0015, площею 21,3675 га, з цільовим призначенням 16.00 - Землі запасу (п. 149 додатку).

У подальшому, як видно з позовної заяви, із посиланням на рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок» від 04.12.2019 №499, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:003:0015 (архівна ділянка), площею 21,3675 га на 12 окремих ділянок, у тому числі, на ділянку з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 з цільовим призначенням - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Рішенням Оріхівської міської ради № 10 від 25.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 : затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території Оріхівської міської ради (Нестерянського старостинського округу), для ведення особистого селянського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення) площею 2,0000 га, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120; змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120 із 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства; передано у власність для ведення особистого селянського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення) ОСОБА_1 земельну ділянку, яка знаходиться на території Оріхівської міської ради (Нестерянського старостинського округу), площею 2,0000 га, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120.

Відповідно, на підставі цього рішення 09.09.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Оріхівської міської ради Озерянським В.І. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120. На спірній земельній ділянці об`єкти нерухомого майна не зареєстровано. Державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 в Державному земельному кадастрі здійснено 26.11.2019 відділом у Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області. Крім того, згідно із даними Державного земельного кадастру спірну земельну ділянку віднесено до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.03, для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, як зазначено прокурором Харченком В.І., у ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська», що свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду. На користь даного твердження стороною позивача наголошено на схемі розташування земельної ділянки, яка є додатком до рішення Запорізької обласної ради від 31.10.2013 №14 «Про оголошення територій природно-заповідного фонду місцевого значення Оріхівського району Запорізької області»; схемі розташування території заказника, доданої до рішення Нестерянської сільської ради Оріхівського району від 06.03.2013 №11 «Про погодження оголошення ландшафтного заказника місцевого значення». Також за результатами візуального співставлення вказаних графічних матеріалів місця розташування ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська» та схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, відображеної в матеріалах проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 відповідно до доводів прокурора спірна земельна ділянка знаходиться в межах Заказника.

Крім того, на виконання землевпорядних та геодезичних робіт щодо фактичного розташування спірної земельної ділянки відносно території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська», проведених сертифікованим інженером- землевпорядником ФОП ОСОБА_2 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, площею 2,0000 га знаходиться в межах Заказника, орієнтовна площа перетину складає 1,9517 га (98%). Площу перетину відображено на Плані меж спірної земельної ділянки по відношенню до ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська». Згідно картографічних матеріалів Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру (https://nks.dzk.gov.ua/ex/map) спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, площею 2,0000 га знаходиться в шарі Природно-заповідного фонду, відміченим на карті зеленим кольором. Окрім того, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області проведено заходи державного контролю, а саме перевірку території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянка» з питань дотримання вимог чинного земельного законодавства та складено акт від 07.06.2021 №275-ДК/278/АП/09/01/-21, яким констатовано порушення вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ЗК України та Закону України «Про охорону земель». У вказаних письмових доказах наявні доступні для візуального сприйняття зображення накладення площі спірної земельної ділянки на територію заказника, тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 входить в його межі і за категорією належить до земель природно-заповідного фонду, отже, має особливий статус цільового призначення особливо цінних земель обмеженої оборотоздатності. Таким чином, передача земель природно-заповідного фонду (до якого належить і спірна земельна ділянка), у приватну власність порушує встановлений режим охорони території природно-заповідного фонду, що направлений на збереження генофонду рідкісних та типових рослин, тварин, підтримку загального екологічного балансу в регіоні.

На підставі викладеного, із посиланнням на приписи ст. 131 -1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», нормативні приписи чинного законодавства в сфері земельних відносин, з огляду на виявлення порушень інтересів держави, бездіяльність уповноваженого органу, неможливість позасудового врегулювання спору, прокурор, звертаючись до суду, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Справу 13.01.2025 передано в провадження визначеного головуючого судді на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2025.

Ухвалою судді від 17.01.2025 у зв`язку із невиконання вимог ст.175, 177 ЦПК України з підстав, врегульованих ч.1,2 ст.185 ЦПК України, позовну заяву залишено без руху для виправлення недоліків із наданням строку для їх усунення, який дорівнює п`ять днів з дня вручення ухвали. 21.01.2025 від представника позивача на адресу суду надійшла позовна заява на виконання ухвали суду, вимоги ухвали суду таким чином виконані своєчасно.

Ухвалою суду від 27.01.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання.

За змістом ухвали суду визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст.178 ЦПК України).

Судом також роз?яснено, що згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, при цьому, її копія одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи. Роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст. 181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч.ч. 3-6 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 23.04.2025 клопотання сторони позивача про витребування доказів задоволено. В порядку витребування доказів зобов`язано:

1) Міністерство соціальної політики України надати з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб до суду інформацію стосовно взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 . У разі підтвердження зазначеної інформації - надати відомості стосовно актуальної адреси фактичного місця проживання вказаної особи відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

2) Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, надати до суду відомості про перетин державного кордону України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ., в період з 25.06.2020 по час надання відповіді.

Також постановлено скерувати запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо встановлення відомостей про проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В підготовчому засіданні оголошено перерву внаслідок необхідності витребування нових (додаткових) доказів.

Ухвалою суду від 26.06.2025 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі, призначити цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. Згідно з мотивувальною частиною ухвали суду з метою встановлення порядку з`ясування обставин, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, з урахуванням думки представників сторін, суд вважає за необхідне визначити порядок дослідження доказів: вислухати пояснення сторін, дослідити письмові докази.

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи сторонами подано не було. Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.

Прокурор Харченко В.І. під час розгляду справи підтримав доводи позовної заяви та наведене правове обґрунтування позовних вимог, з посиланням на релевантну практику у подібних правовідносинах, сформовану Верховним Судом, просив задовольнити позов у визначений стороною позивача спосіб.

Заперечень проти заочного порядку розгляду справи стороною позивача не висловлено, додаткових доказів не надано.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України. Проте, правом на подання відзиву відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України не скористався, жодних заяв та клопотань до суду не скеровував. Повідомлення відповідача про здійснення провадження судом в інший спосіб не є можливим.

Згідно з п.1 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, доступ до суду є правом особи, що гарантоване, зокрема, ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.55 Конституції України. Доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини це здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Крім того, ЄСПЛ дійшов висновку, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню. Проте, суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту першого статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, пункт 44).

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, за змістом ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Як знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, за даними Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.05.2025, отриманими на виконання ухвали суду від 23.04.2025, ОСОБА_1 перетнув Державний кордон України 07.09.2021 через пункт пропуску «Лужанка», у напрямку «виїзд» на транспортному засобі НОМЕР_2 , у зворотному напрямку кордон не перетинав.

Згідно з відомостями, наданими ІНФОРМАЦІЯ_3 30.05.2025 на запит суду, відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів ОСОБА_1 з 10.03.2003 знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає у с.Нестерянка Василівського району Запорізької області, відомостей не оновлював, даних про його призов на військову службу в реєстрі не міститься.

За даними, наданими стороною позивача, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області 12.06.2025 на запит прокурора повідомило, що за обліками Управління інформація щодо виходу з громадянства України або набуття громадянства іншої держави щодо ОСОБА_1 відсутня.

Крім того, відповідно до інформації, скерованої Пологівській окружній прокуратурі 11.06.2025 Департаментом соціального захисту населення, ОСОБА_1 на обліку в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб не перебуває. Тотожні дані отримані судом на виконання ухвали суду від 23.04.2025.

Окремо суд наголошує, що с.Нестерянка Оріхівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області є тимчасово окупованою РФ територією України з 03.03.2022, що підтверджено Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. №987), тобто, здійснення поштового листування за адресою реєстрації відповідача ОСОБА_1 вочевидь не є можливим.

Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як врегульовано ч.1,2 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Письмових заперечень проти позову, клопотань до матеріалів справи стороною відповідачів не надано, про причини своєї неявки у підготовчі та судові засідання ОСОБА_1 та Оріхівська міська рада не повідомляли, жодних заяв від ОСОБА_1 не надходило.

За змістом заяви представника виконавчого комітету Оріхівської міської ради В. Хохлова, скерованої 03.07.2025, згідно з приписами ст.43, 223 ЦПК України представник просить розглянути справу за відсутності сторони відповідача, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення. Разом з цим, причин неявки в судове засідання не повідомлено, відзиву у час, визначений судом не подано. За відсутності у даній заяві зазначення стороною відповідача про розуміння наслідків вчмнення відповідних процесуальних дій (визнання позову), судом не може бути прийнято визнання відповідачем позову. Також, беручи до уваги приписи ст.206 ЦПК України, визначення в суб?єктному складі стороною позивача двох відповідачів, що унеможливлює розгляд справи виключно на підставі заяви одного з них про визнання позову, судом продовжено судовий розгляд відповідно до встановленого порядку з?ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

03.07.2025 до справи надійшла заява представника Оріхівської МВА Пологівського району Запорізької області за підписом О.Побережної, згідно з якою позивач просить розглянути справу без участі позивача, позовні вимоги підтримує й просить задовольнити.

Згідно з поясненнями третьої особи за підписом ОСОБА_3 , скерованими 18.02.2025, доводи сторони позивача, висловлені у позовній заяві, підтримані, а надані Департаментом захисту довкілля ЗОДА документи щодо створення заказника є належними доказами наявності та встановлення меж вказаного об?єкта (земельної ділянки, переданої відповідачу), крім того, на їх підставі можна встановити дійсні межі території заказника та спірного об?єкта, що відноситься до природно-заповідного фонду. Розташування спірної земельної ділянки на території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська», відповідно, віднесення до земель природно-заповідного фонду визнається третьою особою. Оскільки безоплатна приватизація земель з обмеженим оборотом суперечить вимогам ст.83, 93 ЗК України, третя особа зазначає про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. 18.02.2025 третьою особою скеровано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку сторони позивача, представника третьої особи Мірошник О.П., які не заперечували проти ухвалення заочного рішення (протокол судового засідання від 07.10.2025), дотримання вимог ч.1,2 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалив у вказаному судовому засіданні згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази, вислухавши пояснення сторони позивача, представника третьої особи (у вказаному вище судовому засіданні) суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Нестерянської сільської ради Оріхівського району від 06.03.2013 №11 погоджено оголошення на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області ландшафтного заказника місцевого значення «Нестерянська балка», площею 20,1 га, зі схемою розташування території заказника.

Розпорядженням Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 01.04.2013 № 94 «Про погодження створення ландшафтних заказників місцевого значення» погоджено створення нових ландшафтних заказників місцевого значення, у тому числі, згідно з Переліком, ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська», площею 20,1 га, розташованого на території Нестерянської сільської ради. Створення зазначеного ландшафтного заказника погоджено висновком Державного управління охорони навколишнього середовища в Запорізькій області №511/08 від 15.04.2013, копія якого досліджена судом.

На підставі рішення Запорізької обласної ради «Про оголошення території природно-заповідного фонду місцевого значення Оріхівського району Запорізької області» від 31.10.2013 №14 оголошено ландшафтними заказниками місцевого значення території, що мають особливе природоохоронне, естетичне і пізнавальне значення, згідно з додатком.

Відповідно, у Додатку до вищевказаного рішення «Території, що оголошуються ландшафтними заказниками місцевого значення» до території природно-заповідного фонду віднесено ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Нестерянська» площею 20.1 га, розташований на захід від с. Нестерянка Нестерянської сільської ради Оріхівського району.

За даними довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 15.07.2013 №1293/01-05/0/2 вищевказаний ландшафтний заказник створено на землях сільськогосподарського призначення. У схемі розташування земельної ділянки, сформованої 15.07.2013 та погодженої відділом Держземагенства у Пологівському районі Запорізької області позначено земельну ділянку, площею 20.1 га, яка розташована на захід від с. Нестерянка, Нестерянської сільської ради Оріхівського району, на якому створюється Заказник.

При цьому, наказом Директора Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації «Про затвердження Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Нестерянська» від 28.11.2014 №60 затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Нестерянська» загальною площею 20,1 га, який розташовано на території Оріхівського району Запорізької області.

Відповідно до п.2 Положення основним завданням Заказника є забезпечення охорони територій балки, яка представлена степовою рослинністю: ковилою волосистою, типчаком тощо. З рідкісних рослин зустрічаються мигдаль степовий, астрагал український. З представників фауни до Червоної книги занесені: подалірій, махаон, сколія степова, джмелі моховий та пахучий.

За змістом п.3.1 Положення на території Заказника забороняється, зокрема, будь-яке будівництво, що може вплинути на місцеву флору та фауну, зміну характеру місцевості, ландшафтів і не пов?язане з охороною території заказника, передача у будь-яке користування земельних ділянок тощо.

Відповідно до п.4 Положення порушення природоохоронного законодавства України у межах Заказника тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. При цьому, як зазначено у п.5 Положення, зміна меж, категорії та скасування статусу Заказника проводяться відповідно до природоохоронного законодавства України.

Згідно із охоронним зобов`язанням від 01.12.2014 №12 Нестерянській сільській раді Оріхівського району Запорізької області, передано під охорону та дотримання встановленого режиму ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Нестерянська», площею 20,1 га.

Землекористувач (землевласник) за даним зобов?язанняи зобов?язується, серед іншого, дотримуватись вимог щодо використання території (об?єкта) природно-заповідного фонду, забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об?єкта) природно-заповідного фонду.

Згідно з рішенням Оріхівської міської ради сьомого скликання 9-тої (позачергової) сесії від 11.11.2016 №12 «Про добровільне об`єднання територіальних громад», що розміщене за веб-посиланням: https://old.ormr.gov.ua/rishennia_miskoi_radi/461-deviata_pozachergova_sesiia_ orikhivskoi_miskoi_radi_7-go_sklikannia.html), тобто, ця інформація розміщена в загальному доступі, Нестерянська сільська рада Оріхівського району Запорізької області ввійшла до складу Оріхівської міської об`єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області. Із врахуванням приписів ч. 3, 4 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (у редакції від 13.01.2016), Оріхівська міська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Нестерянської територіальної громади, у тому числі щодо зобов`язань з питань забезпечення режиму охорони та збереження об`єктів природно-заповідного фонду.

Вказаними нормативними приписами врегульовано, зокрема, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою. З 28.01.2019 Нестерянська сільська рада Оріхівського району Запорізької області припинена як юридична особа в організаційно-правовій формі органу місцевого самоврядування, що є загальнодоступними відомостями.

Разом з цим, судом встановлено, що в результаті проведеної інвентаризації земель під час здійснення землеустрою на території Оріхівської міської ради, відділом в Оріхівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 23.10.2018 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2323983300:003:0015, площею 21,3675 га та перенесено до архівного шару.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 №8-2300/15-18-СГ «Про передачу земель державної власності у комунальну» Оріхівській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність передано землі державної форми власності, розташовані на території Оріхівського району за межами населеного пункту, загальною площею 2400,5109 га, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:03:003:0015, площею 21,3675 га з цільовим призначенням 16.00 - Землі запасу (п. 149 додатку).

У подальшому, на підставі рішень Оріхівської міської ради Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок від 26.09.2019 №61 та Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 04.12.2019 №499, надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:003:0015 (архівна ділянка), площею 21,3675 га на 12 окремих ділянок, у тому числі, на ділянку з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 з цільовим призначенням - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (№6 у переліку).

ОСОБА_1 28.11.2019 звернувся до Оріхівського міського голови із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у с. Нестерянка Оріхівського району Запорізької області, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства. Заява у засвідченій копії долучена у додатках до позовної заяви.

Державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» в Державному земельному кадастрі здійснено 26.11.2019 відділом у Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області. Крім того, згідно із даними Державного земельного кадастру (станом на 21.07.2021, витяг №НВ-2309438872021) спірну земельну ділянку віднесено до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.03, для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Оріхівської міської ради №10 від 25.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передача її у власність ОСОБА_1 :

- затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території Оріхівської міської ради (Нестерянського старостинського округу), для ведення особистого селянського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення) площею 2,0000 га, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120;

- змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120 із 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- передано у власність для ведення особистого селянського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення) ОСОБА_1 земельну ділянку, яка знаходиться на території Оріхівської міської ради (Нестерянського старостинського округу), площею 2,0000 га, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120.

Відповідно, на підставі цього рішення 09.09.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Оріхівської міської ради Озерянським В.І. зареєстровано право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120. Відомості про речове право (час державної реєстрації) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №38162759 09.09.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2017443023239, рішення про державну реєстрацію 54042187 від 14.09.2020 (інформаційна довідка, сформована прокурором Нестеренко І.А. №399715310 від 17.10.2024). На спірній земельній ділянці об`єкти нерухомого майна не зареєстровано, докази протилежного у справі відсутні, стороною відповідачів не надано, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо цього об`єкта нерухомості відсутні (за даними довідки).

За результатами проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства (акт від 07.06.2021) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська», що свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду та незаконну передачу у приватну власність. За результатами візуального співставлення відповідних графічних матеріалів місця розташування ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська» та схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, відображеної в матеріалах проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах Заказника. Відомості про розміщення спірної земельної ділянки у межах території природно-заповідного фонду місцевого значення містяться в інформації Запорізької обласної державної адміністрації (від 01.11.2021 №10571/08-46) та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області (від 14.05.2024 №10-8-0.2-1901/2-24). При цьому, у першому з вказаних листів Запорізької ОДА вказано, що на Публічній кадастровій карті України на шарі Природно-заповідний фонд Заказник зазначений не в тому місці, з приводу чого скеровано запит до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України для внесення відповідних змін. За даними Секретаріату КМУ станом на 13.05.2024 (дата надання відповіді) на запит прокурора Пологівської окружної прокуратури Запорізької області від 10.05.2024, КМУ не приймалось рішень про зміну цільового призначення, вилучення та передачу земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами (тобто, зокрема, щодо земельної ділянки 2323983300:03:003:0120).

Крім того, на виконання землевпорядних та геодезичних робіт щодо фактичного розташування спірної земельної ділянки відносно території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська», проведених сертифікованим інженером- землевпорядником ФОП ОСОБА_2 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, площею 2,0000 га знаходиться в межах Заказника, орієнтовна площа перетину складає 1,9517 га (98% всієї площі вказаної ділянки). Площу перетину відображено на Плані меж спірної земельної ділянки по відношенню до ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська».

Також під час розгляду справи знійшло своє підтвердження, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області проведено заходи державного контролю, а саме перевірку території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянка» з питань дотримання вимог чинного земельного законодавства та складено Акт від 07.06.2021 №275-ДК/278/АП/09/01/-21, яким констатовано порушення вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Земельного Кодексу України та Закону України «Про охорону земель». У вказаних письмових доказах наявні доступні для візуального сприйняття зображення накладення площі спірної земельної ділянки на територію заказника, які у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 входить в його межі і за категорією належить до земель природно заповідного фонду, а отже має особливий статус цільового призначення особливо цінних земель обмеженої оборотоздатності. Таким чином, передача земель природно-заповідного фонду (до якого належить і спірна земельна ділянка), у приватну власність порушує встановлений режим охорони території природно-заповідного фонду, направлений на збереження генофонду рідкісних та типових рослин і тварин та на підтримку загального екологічного балансу в регіоні.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів Оріхівської міської об`єднаної територіальної громаді в особі Запорізької міської військової адміністрації, передбачених ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», з боку прокурора суд враховує наступне.

В умовах військового стану представниками територіальних громад є військові адміністрації населених пунктів, у разі їх утворення. Так, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" , в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє, не скасований та не припинений. Закон України "Про правовий режим воєнного стану" визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Згідно з Законом України «Про військово-цивільні адміністрації» цей Закон визначає організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, що не має на меті зміни та/або скасування конституційно закріпленого права територіальних громад на місцеве самоврядування.

Ч.1,2 ст.1 Закону унормовано, що для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.27 ч.1 ст.4 Закону військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад п`ять років).

За змістом п.5,6 ч.3 ст.6 Закону керівник військово-цивільної адміністрації представляє відповідну військово-цивільну адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами; звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади.

Також згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує правові висновки, здійснені Верховним Судом у постанові від 10.06.2026 у справі №575/626/21, пр. 61-11889св24, а саме:

«Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, на яку посилається заявник). В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, на яку міститься посилання в касаційній скарзі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21) зазначено, що:

«8.8. […] прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу державної влади чи місцевого самоврядування, зокрема, тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Близькі за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 917/341/19.

8.9. Велика Палата Верховного Суду вважає, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

8.11. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів. При цьому слід мати на увазі, що вимогу про визнання недійсним договору може заявити як його сторона, так й інша заінтересована особа. Крім того, якщо земельна ділянка має одночасно декілька цільових призначень (наприклад, належить і до земель водного фонду як прибережна захисна смуга, і до земель природно-заповідного фонду, будучи частиною території чи об`єкта такого фонду), то залежно від підстав позову повноваження захищати інтерес держави у використанні такої ділянки за відповідним призначенням може належати різним суб`єктам (як органам державної влади, так і місцевого самоврядування)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2025 року у справі № 575/606/21 вказано:

«прокурор у позовній заяві на виконання статті 56 ЦПК України, частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII обґрунтував підставу для представництва інтересів держави, зазначив, що звертався до Сумської обласної державної адміністрації листами від 17 червня 2021 року № 15/1-345вих-21 та від 07 липня 2021 року № 15/1-385вих-21, в яких виклав порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду й запропонував вжити заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідної землі в розпорядження держави. Листами від 08 липня 2021 року № 01-36/8354 та від 21 липня 2021 року № 01-36/9039 Сумська обласна державна адміністрація у відповідь на звернення прокурора констатувала факт порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства та просила прокурора вжити заходи представницького характеру, тобто не виявила наміру самостійно звернутися з позовом та не спростувала твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії правильно оцінені прокурором як бездіяльність. Отже, має місце неналежність здійснення захисту законних інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що й зумовлює участь у справі прокурора.

Доводи касаційної скарги з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20 про те, що належним позивачем в справі має бути Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, до основних завдань якого належить, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони і раціонального використання земель, організації охорони та використання природно-заповідного фонду, є необґрунтованими, адже в справі № 911/2169/20 відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного фонду. Відповідно до частини сьомої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Урядом. У зв`язку з наведеним у справі № 911/2169/20 обов`язковою була участь Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, - на відміну від цієї справи.

Не спростовують правильність висновків судів щодо належності позивача в справі й доводи касаційної скарги про те, що Гетьманський національний природний парк є юридичною особою та може самостійно захищати свої права в суді, адже відповідно до частини четвертої статті 7 Закон № 2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. … Враховуючи те, що межі Гетьманського національного природного парку не встановлені в натурі, а власником землі природно-заповідного фонду цього парку є держава в особі Сумської обласної державної адміністрації, саме цей орган є належним позивачем у справі. Гетьманський національний природний парк залучено до участі в справі як третю особу, оскільки ухваленими в справі рішеннями вирішено питання про права та обов`язки парку.».

В даному випадку Балка Нестерянська є ландшафтним заказником місцевого значення в Україні, розташованим у Пологівському районі Запорізької області (на захід від села Нестерянка), не має статусу самостійної юридичної особи, як це знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, передана в комунальну власність.

Згідно з ч.3,5 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Поряд з цим, за змістом ч.6 ст.12, ч.2 ст.79 Закону повноваження сільських, селищних, міських голів можуть бути тимчасово покладені на керівника відповідної військово-цивільної адміністрації відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації". Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені також у випадках, передбачених законами України "Про військово-цивільні адміністрації", "Про правовий режим воєнного стану".

Так, судом встановлено, що начальнику Оріхівської військової міської адміністрації 01.11.2024 прокурором Харченком В.І. повідомлено про виявлені порушення природоохоронного законодавства та запитано, чи вживались заходи щодо повернення землі природно-заповідного фонду територіальній громаді, чи має намір адміністрація пред?явити позовні вимоги до осіб, яким передано у власність вказані у запиту земельні ділянки, зокрема, 2323983300:03:003:0120, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками в межах ландшафтного заказника місцевого значення Балка Нестерянка. Інформацію необхідно було надати в строк до 13.11.2024. Тобто прокурором вжито всіх необхідних заходів, окреслених вище.

При цьому, невжиття відповідних заходів, які наведені у запиті, підтверджено у листі начальника Оріхівської МВА М.Вініченка від 01.11.2024 №03-05/2298, долученому у засвідченій копії до справи. В обґрунтування зазначено, що кошти на сплату судових витрат в бюджеті не передбачені, в подальшому, відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а саме 27.12.2024 прокурором Харченком В.І. повідомлено про підготовку та подання позовної заяви в інтересах держави до ОСОБА_1 .

Відповідно, Оріхівська міська військова адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів територіальної громади, мала відповідні повноваження на звернення до суду, проте відповідних заходів не вживала та не планує вживати (т. 1, а. с. 27).

Згідно з ч.3,4 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно зі ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За таких обставин прокурор дотримався передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів вказаної територіальної громади у суді в цій справі, відповідно, підстави для звернення прокурора до суду із даним позовом визнаються судом підтвердженими.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд застосовує такі нормативні положення та дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Так, суд, надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, зазначає, що спір у цій справі виник щодо захисту інтересу Оріхівської міської об`єднаної територіальної громади, виходячи з того, що стан збереження земель природно-заповідного фонду значення має і місцеве, і загальнонаціональне значення, особливо в умовах воєнного стану, при цьому, землі ландшафтного заказника місцевого значення Балка Нестерянка є комунальною власністю Оріхівської міської об`єднаної територіальної громади. Є визначальним, що землекористувач (землевласник), в даному випадку Оріхівська міська рада, відповідно до дослідженого судом охоронного зобов?язання повинна була дотримуватись вимог щодо використання території (об?єкта) природно-заповідного фонду, забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об?єкта) природно-заповідного фонду.

Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави у право власності є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користування «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання держави в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення та засобами, які використовуються.

Положеннями статей 13,14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1,2 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з положеннями ч.1,2,4 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Також суд наголошує, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

За змістом абз.2 ч.2 ст.178 ЦК України види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

У статті 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

За нормою ч.1 ст.9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до ч.5 ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

При цьому, рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природо-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природо-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами (ч.3 ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд також наголошує, що відповідно до статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 5153 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Ст.81 ЗК України унормовано, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Ч.1,2 ст.83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності, зокрема, перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

П.8 ч.4 ст.83 ЗК України (в редакції від 07.06.2020) унормовано, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Частина перша статті 150 ЗК України (п.г) відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Згідно з ч.2 ст.150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Системний аналіз наведених норм права станом на час прийняття Рішення Оріхівської міської ради №10 від 25.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передача її у власність ОСОБА_1 , що є предметом оскарження у даній справі, та подальшого усунення перешкод власнику спірної земельної ділянки у користуванні та розпорядженні нею, - дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній чи комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із державної чи комунальної власності був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної державної адміністрації або місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України (висновок, здійснений у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі №190/998/21, пр. 61-8127св25). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №676/4211/21, від 27 листопада 2024 року у справі №676/4253/21.

Відповідно, як визначено приписами ч.2,3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Зазначена норма узгоджується із приписами ст.328, 391 ЦК України. Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, за змістом ч.2 ст. 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18 зазначив, що, незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

В даному випадку, як знайшло своє підтвердження під час здійснення провадження у справі, станом на час набуття відповідачем права приватної власності на спірну земельну ділянку, межі заказника місцевого значення Балка Нестерянка встановлені у визначений чинним законодавством спосіб.

При цьому, як встановив суд, відомості про розміщення спірної земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , у межах території природно-заповідного фонду місцевого значення містяться в інформації Запорізької обласної державної адміністрації (від 01.11.2021 №10571/08-46) та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області (від 14.05.2024 №10-8-0.2-1901/2-24).

Слід врахувати, що на Публічній кадастровій карті України на шарі Природно-заповідний фонд Заказник зазначений не в тому місці, з приводу чого був скеровано запит уповноваженою особою до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України для внесення відповідних змін.

Також знайшло своє підтвердження, що КМУ не приймалось рішень про зміну цільового призначення, вилучення та передачу земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами (тобто, зокрема, щодо земельної ділянки 2323983300:03:003:0120).

Крім того, за результатами проведення землевпорядних та геодезичних робіт щодо фактичного розташування спірної земельної ділянки відносно території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Нестерянська», проведених сертифікованим інженером- землевпорядником ФОП ОСОБА_2 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, площею 2,0000 га, знаходиться в межах Заказника, орієнтовна площа перетину складає 1,9517 га (98% всієї площі вказаної ділянки). Зазначені обставини свідчать на користь обгрунтованості доводів прокурора щодо наявності підстав для вжиття заходів судового захисту.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 734/1087/23, пр. 61-11115св24 зазначив, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21, пр.12-9гс23 зробила висновки про те, що набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено. Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. У випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2025 року у справі №743/1087/23, пр. 61-11115св24 зазначив, що нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій розташований регіональний ландшафтний парк, та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності.

Щодо способу захисту порушеного права територіальної громади, з урахуванням наведених вище норм ЦК України та ЗК України, інших спеціальних норми, суд зауважує на таких правових висновках.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, пр.14-473цс18, п.143).

Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Так, Рішення Оріхівської міської ради № 10 від 25.06.2020 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120 ОСОБА_1 , змінення цільового призначення та передача у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства в межах ландшафтного заказника «Балка Нестерянська», суперечить вимогам ст. 83, 122 ЗК України та порушує інтереси громади, що згідно зі ст.16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України є підставою для його скасування як незаконного.

Поряд з цим, не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для усунення перешкод територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, пр.14-208цс18, п.94, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, пр.14-2цс21, п.151).

Велика Палата Верховного Суду раніше вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. mutatis mutandis постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.75)).

Суд наголошує, що за загальним правилом вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, оскільки порушення є триваючим. Так, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Відповідно, повернення територіальній громаді земельної ділянки в даному випадку є ефективним способом захисту, переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням, а зміна цільового призначення земельної ділянки 2323983300:03:003:0120, яка належить до земель природно-заповідного призначення, на інше призначення - для ведення особистого селянського господарства - не відповідає наведеним вище нормативним приписам.

В даному контексті суд враховує й правові висновки, здійснені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі №554/10517/16-ц, пр.14-76цс22, згідно з якими держава або територіальна громада не втрачають володіння земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, які за законом не можуть бути передані у приватну власність у разі такого їх передання фізичним або юридичним особам і державної реєстрації за останніми права власності. У цих випадках слід усувати перешкоди у користуванні відповідною земельною ділянкою (стаття 391 ЦК України) шляхом її повернення власникові, а не витребовувати із незаконного володіння останнього набувача (статті 387, 388 ЦК України).

Крім того, не дивлячись на те, що на Публічній кадастровій карті України на шарі Природно-заповідний фонд Заказник зазначений не у відповідному місці, суд виснував, що ОСОБА_1 , будучі мешканцем с.Нестерянка, та проявивши розумну обачність, не міг не знати про те, що земельна ділянка знаходиться у межах заказника, тобто, є об`єктом природно-заповідного фонду, відтак, не підлягає передачі у приватну власність громадян.

Щодо іншої частини позовних вимог, слід зазначити, що державна реєстрація права приватної власності на об`єкт, який обмежений у цивільному обороті, у відповідних реєстрах, створює перешкоди Оріхівської міської територіальної громади в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного призначення, тобто, в реалізації всіх прав власника.

Відповідно до ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2, ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі та інші складові частини меліоративної системи, складові частини меліоративної мережі.

Також, у ч.1 ст.14 Закону передбачено, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки, набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Відповідно до ч.1 ст.11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною 3 ст. 26 Закону врегульовано, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Слід звернути увагу на те, що Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі про усунення перешкод у користуванні обмежено оборотоздатними землями, вказав на обґрунтованість вимог щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки вона проведена за відсутності правових підстав (постанова від 02.02.2022 у справі № 707/1924/20, пр. 61-11114 св 21).

Зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Аналогічні висновки зроблені, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18, пр. 61-12012св20, від 16 лютого 2022 року у справі №363/669/17, пр. 61-9067св21.

Ураховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав територіальної громади та усунення перешкод у користуванні й розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного призначення власником, державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, підлягає скасуванню.

Тотожних висновків суд приходить й стосовно державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із відповідним, зміненим цільовим призначенням, що суперечить дозволеним видам використання земель на заповідних територіях (в даному випадку для ведення особистого селянського господарства), адже без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки в Держамному земельному кадастрі частина природно-заповідного фонду буде мати сільськогосподарське призначення.

Так, ст.1, ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Ч.13 ст.79-1 ЗК України також врегульовано, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, пр. 14-400цс19).

Так, оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та у спосіб, визначений позивачем. Фактичні обставини у справі, встановлені судом, підтверджені належними письмовими доказами, які узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що право власності вказаної територіальної громади на спірну земельну ділянку природно-заповідного фонду підлягає захисту шляхом скасування рішення Оріхівської міської ради №10 від 25.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передача її у власність ОСОБА_1 , усунення перешкод Оріхівській міській об`єднаній територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою у спосіб скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 2323983300:03:003:0120, що розташована на території Оріхівської міської ради, її повернення Оріхівській міській раді, а також у спосіб скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки, оскільки вона є частиною заказника місцевого значення «Балка Нестерянська» та відноситься до земель природно-заповідного фонду. Відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, при цьому, втручання судом у визначений вище спосіб у право ОСОБА_1 на мирне володіння спірним об?єктом нерухомості відповідає закону, має легітимну мету, навіть в умовах воєнного стану, що наразі унеможливлює використання громадою заказника та ефективний контроль за ним з інших причин.

За змістом ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, пов`язаних із залученням спеціалістів. За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з критеріїв, встановлених ч.3,9 ст.141 ЦПК України, беручи до уваги кількість позовних вимог немайнового характеру, оскільки даний спір виник внаслідок прийняття неправомірного рішення саме органом місцевого самоврядування, яким є Оріхівська міська рада, суд дійшов висновку про те, що судові витрати зі сплати судового збору у сумі 7 267,20 гривень підлягають стягненню з Оріхівської міської ради на користь Запорізької обласної прокуратури, а 2 422,40 гривень з ОСОБА_1 .

Окрім того, Запорізькою обласною прокуратурою 03.12.2024 понесено витрати, пов`язані із залученням спеціаліста - сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_4 на підставі Договору №281 від 14.11.2024 на закупівлю послуг з виконання землевпорядних та геодезичних робіт щодо фактичного розташування 11 земельних ділянок, у тому числі і спірної, відносно території заказника на загальну суму 5 040,00 гривень. Приймаючи до уваги, що матеріали виконаних робіт стосуються спірної земельної ділянки лише частково, витрати у даній справі складають 456,18 гривень й підлягають стягненню з кожного з відповідачів на користь Запорізької обласної прокуратури по 228,09 гривень (платіжна інструкція № 3020 від 03.12.2024).

Керуючись ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12-13, 56, 76-82, 89, 131, 133, 141, 158, 174, 178, 193, 223, 229, 247, 258-259, 263-266, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Харченка Віктора Ігоровича, поданий в інтересах Оріхівської міської військової адміністрації до ОСОБА_1 , Оріхівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду задовольнити.

Усунути перешкоди Оріхівській міській об`єднаній територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, площею 2,000 га, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120.

Скасувати рішення Оріхівської міської ради №10 від 25.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передача її у власність ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2,000 га, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120, що розташована на території Оріхівської міської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2017443023239, номер відомостей про речове право №38162759, дата реєстрації 09.09.2020, рішення про державну реєстрацію 54042187 від 14.09.2020.

Повернути Оріхівській міській раді земельну ділянку, площею 2,000 га, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120, від ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2,000 га, розташованої на території Оріхівської міської ради, кадастровий номер 2323983300:03:003:0120, здійснену 26.11.2019 відділом у Оріхівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно вказаної земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29а, м. Запоріжжя, 69056, розрахунковий рахунок №UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) судовий збір у сумі 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати, пов`язані із залученням спеціаліста, у сумі 228,09 гривень (двісті двадцять вісім гривень 09 копійок.

Стягнути з Оріхівської міської ради на користь Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29а, м. Запоріжжя, 69056, розрахунковий рахунок №UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) судовий збір у сумі 7 267,20 гривень (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок) та витрати, пов`язані із залученням спеціаліста, у сумі 228,09 гривень (двісті двадцять вісім гривень 09 копійок).

Реквізити сторін: Пологівська окружна прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0290997327, адреса місцезнаходження: 69002, м.Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17;

Оріхівська міська військова адміністрація, код ЄДРПОУ 45002317, юридична адреса: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164, адреса фактичного місцезнаходження: 69019, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.43-а;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Оріхівська міська рада, код ЄДРПОУ 20519891, адреса місцезнаходження: 69037, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.58;

Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 43847544, адреса місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного ст на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 13.07.2026 (у зв?язку із перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні в період з 09.07.2026 з 14-25 години по 13.07.2026 (до 09-00 години)).

Суддя Л.А. Вайнраух