Ухвала суду № 138192472, 10.07.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3563/25

Провадження № 2-з/307/8/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря с/з Ваш Е. О., позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Мехедок Т.С., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кохман М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Бенчак Марія Тарасівна, про визнання права власності на спадкове нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мехедок Т.С., звернулася до Тячівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Бенчак Марія Тарасівна, про визнання права власності на спадкове нерухоме майно в порядку спадкування за законом, у якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове нерухоме майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 52, 2 м.кв., та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протоколярною ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 10 липня 2026 року.

У день судового розгляду справи по суті 10 липня 2026 року на електронну адресу суду від позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мехедок Т.С., надійшла заява про забезпечення позову, у якій зазначено, що предметом спору у даній справі є спадкове нерухоме майно - житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно у провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа № 307/3945/25 за позовом ОСОБА_2 до Нересницької сільської ради, де треті особи: ОСОБА_1 та приватний нотаріус Бенчак Марія Тарасівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті тієї ж спадкодавиці ОСОБА_3 .. Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує реальний та невирішений судовий спір щодо спадкових прав на одне й те саме спадкове майно. При цьому, спадкові права ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 на даний час не встановлені та не підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили. Більше того, саме ОСОБА_2 звернулася до суду з окремим позовом про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю зі спадкодавицею та визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом. Отже, питання щодо наявності у ОСОБА_2 будь-яких спадкових прав після смерті ОСОБА_3 є спірним та на даний час перебуває на розгляді суду. Незважаючи на відсутність встановленого у передбаченому законом порядку права на спірне спадкове майно, після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 фактично одноособово користується спірним житловим будинком та господарськими спорудами, здійснює господарювання на території домоволодіння та фактично поводиться зі спірним майном як особа, яка вже набула право на нього. ОСОБА_2 на власний розсуд перебуває у спірному домоволодінні, користується житловим будинком та господарськими спорудами, здійснює там господарську діяльність та фактично визначає порядок користування спадковим майном. Крім того, ОСОБА_2 повідомляє третім особам, що судове рішення нібито буде ухвалено на її користь, посилаючись на те, що їй начебто «так сказали» та «дозволили», чим демонструє ставлення до спірного спадкового майна як до такого, право на яке вже фактично належить їй. Водночас, ОСОБА_1 є особою, яка у встановленому законом порядку заявила про свої спадкові права після смерті рідної тітки ОСОБА_3 та звернулася до суду за захистом цих прав шляхом визнання права власності на спадкове нерухоме майно. За таких обставин ОСОБА_2 фактично одноособово користується спірним будинком та господарськими спорудами, хоча спір щодо права на це майно на даний час судом не вирішений. Перебування спірного домоволодіння під фактичним контролем ОСОБА_2 створює ризик того, що до вирішення справи по суті вона може на власний розсуд користуватися будинком, здійснювати господарські, ремонтні чи інші роботи, змінювати фактичний стан домоволодіння, змінювати замки або порядок доступу до будинку, переміщувати чи вивозити майно, яке знаходиться у ньому, а також допускати до користування домоволодінням інших осіб. Позивачка не має можливості контролювати стан спадкового майна та забезпечити його збереження до вирішення спору по суті. Будь-яка зміна фактичного стану житлового будинку, господарських споруд або майна, що знаходиться у домоволодінні, може ускладнити ефективний захист прав ОСОБА_1 та призвести до необхідності звернення до суду з новими вимогами. Саме тому до набрання законної сили судовим рішенням у справі існує необхідність не лише зберегти фактичний стан спірного спадкового майна, а й не допустити зміни його правового стану шляхом вчинення дій щодо відчуження майна або проведення реєстраційних дій стосовно нього. Вжиття таких заходів не означає визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1 , не встановлює відсутності спадкових прав у ОСОБА_2 та не вирішує наперед спір між сторонами. ОСОБА_2 не позбавляється права доводити у судовому порядку обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог у цивільній справі № 307/3945/25. Метою заявлених заходів забезпечення позову є збереження спірного спадкового майна у тому фактичному та правовому стані, у якому воно перебуває на час розгляду справи, та недопущення вчинення ОСОБА_2 , яка фактично контролює домоволодіння, одноособових дій щодо житлового будинку, господарських споруд та майна, що знаходиться у них. Просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, які діють за її дорученням або в її інтересах, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 307/3563/25 вчиняти будь-які дії, пов`язані з користуванням, розпорядженням або зміною фактичного чи технічного стану спадкового майна - житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: одноособово користуватися житловим будинком та господарськими спорудами, здійснювати господарювання на території домоволодіння; відчужувати вказане нерухоме майно у будь-який спосіб; передавати житловий будинок, господарські споруди або їх частини у користування чи володіння третім особам; здійснювати реконструкцію, перебудову, перепланування, демонтаж, ремонтні, будівельні чи інші роботи, наслідком яких є зміна фактичного або технічного стану житлового будинку чи господарських споруд; змінювати замки, обмежувати або створювати перешкоди ОСОБА_1 у доступі до спірного спадкового майна; вивозити, відчужувати, знищувати, пошкоджувати або переміщувати за межі домоволодіння рухоме майно, що знаходиться у житловому будинку та господарських спорудах; вчиняти будь-які дії, спрямовані на оформлення, зміну, перехід або припинення речових чи інших прав щодо спірного нерухомого майна; та забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі державну реєстрацію виникнення, переходу, зміни або припинення права власності та інших речових прав щодо зазначеного нерухомого майна до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 307/3563/25.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні та її представник - адвокат Мехедок Т.С., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вимоги заяви про забезпечення позову підтримали та просять таку задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кохман М.В. у судовому засіданні вимоги заяви про забезпечення позову не визнала та просить у задоволенні такої відмовити з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Представник відповідача Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Бенчак Марія Тарасівна у судове засідання не з"явилися з невідомої суду причини, хоч належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов такого висновку .

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, визначено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

На підставі статті 159 ЦПК України у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. У разі подання відповідного позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, зазначеним у частині першій цієї статті, відшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову, здійснюється в першу чергу за рахунок коштів зустрічного забезпечення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Отже, забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Суд зазначає, що посилання у заяві про забезпечення позову на ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 одноособово користується спірним спадковим житловим будинком та господарськими спорудами, здійснює господарювання на території спадкового домоволодіння, має намір відчужити спадкове майно, передати таке майно або його частину частини у користування чи володіння третім особам, здійснює реконструкцію, перебудову, перепланування, демонтаж, ремонтні, будівельні чи інші роботи, наслідком яких є зміна фактичного або технічного стану спадкового житлового будинку чи господарських споруд, змінює замки, обмежує або створює перешкоди ОСОБА_1 у доступі до спірного спадкового майна, вивозить, відчужує, знищує, пошкоджує або переміщує за межі домоволодіння рухоме майно, що знаходиться у спадковому житловому будинку та господарських спорудах, вчиняє будь-які дії, спрямовані на оформлення, зміну, перехід або припинення речових чи інших прав щодо спірного нерухомого майна, не підтверджені належними та допустимими доказами, не свідчать про існування реальної перешкоди чи загрози виконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову та не є достатніми підставами для задоволення відповідної заяви.

Тобто позивачем не надано доказів та судом не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження, знищення та пошкодження спадкового майна, перешкоджання позивачу у доступі до спадкового житлового будинку як до, так і після пред`явлення позову до суду.

Тому лише самі твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, судом під час судового розгляду встановлено, що спадкоємцями за правом представлення після смерті ОСОБА_3 є також діти її померлих братів та сестер (у ОСОБА_3 було шестеро сестер та троє братів), які належать до п`ятої черги спадкоємців, як і позивач, а спірне нерухоме майно входить у спадкову масу.

Посилання позивача на те, що інші спадкоємці за правом представлення після смерті ОСОБА_3 не прийняли спадщину є безпідставні, оскільки при вирішенні питання про визнання права власності в порядку спадкування суд має встановити коло спадкоємців.

За таких обставин застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , може спричинити порушення прав та законних інтересів інших спадкоємців за правом представлення після смерті ОСОБА_3 ..

Крім того, ч. 2 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов`язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача як заінтересованої особи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, за яких не вжиття судом заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення її позовних вимог, оскільки позивач не скористалася наданим їй правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений вище спосіб.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги відсутність належного обгрунтування позивачем заявлених заходів забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту її прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мехедок Тетяна Сергіївна, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Бенчак Марія Тарасівна, про визнання права власності на спадкове нерухоме майно в порядку спадкування за законом відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення (складання).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали проголошено 13 липня 2026 року.

Головуюча: Сойма М.М.