Ухвала суду № 138192478, 10.07.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2741/26

Провадження № 1-кс/307/388/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

10 липня 2026 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026071160000340 від 09 липня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Тячівського районного суду Закарпатської області звернувся слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 з клопотанням у кримінальному провадженні №12026071160000340 від 09 липня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24 лютого 2022 року Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.

07 червня 2025 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 і 07 червня 2025 року на підставі витягу з наказу №180 командира військової частини НОМЕР_1 зарахований до складу військової частини .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 24 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема: на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

У п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок) зафіксовано, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють, зокрема: військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 82 Порядку наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Відтак, з моменту призову ОСОБА_5 на військову службу за призовом під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно наказу начальника №27 на особливий період, тобто з 07 червня 2025 року останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Натомість, солдат ОСОБА_5 діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке він скоїв за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 26 січня 2026 року, під час перевірки особового складу, військової частини НОМЕР_2 , було виявлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_5 в розташуванні військової частини НОМЕР_1 , яка розташована в населеному пункті АДРЕСА_2 та незаконно відсутній без поважних причин на військовій службі, понад три доби, в умовах воєнного стану з 26 січня 2026 року, будучи відсутнім на військовій службі та проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, до моменту його виявлення працівниками поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, в м. Тячів, Закарпатської області, чим було припинено продовження вчинення злочину. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме в самовільному залишені військової частини або місця несення служби а також нез`явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад 3 доби, вчинено в умовах воєнного стану.

Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення , ОСОБА_5 як підозрюваного у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства, виникла необхідність в обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, та те, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, також можливий перетин державного кордону України поза пунктом пропуску, що може здійснити підозрюваний ОСОБА_5 так як місце проживання підозрюваного знаходиться у Закарпатській області яка межує, з іншими державами, та у наслідок того що підозрюваний знає прилеглі території, у зв`язку і з чим виникає ризик незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок посади в Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на можливих свідків у даному кримінальному провадженні, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій, переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.

Крім того, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Окрім іншого, ОСОБА_5 являється спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення ОСОБА_5 нового тотожного кримінального правопорушення, пов`язаного з ухиленням від проходження військової служби.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_5 з огляду на його довготривале ухилення від явки до органу досудового розслідування, та унеможливлення проведення подальшого досудового розслідування, доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу, зокрема належну його процесуальну поведінку.

Беручи до уваги те, що, підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, переховується від органу досудового розслідування, та те, що у матеріалах наявні достатні підстави вважати, що одержавши відомості про звернення слідчого до суду із клопотанням про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній не прибуде до суду за судовим викликом, до нього необхідно застосувати затримання з метою приводу для обрання йому вказаного запобіжного заходу.

Так, у органу досудового розслідування наявні достатні докази вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Отже, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими,об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Також, просить суд, під час винесення рішення, врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, а саме той факт, що серед громадян України може скластися хибне враження безкарності, недолугості правоохоронної системи в цілому, а також створить передумови для вчинення військовослужбовцями аналогічних кримінальних правопорушень, що як наслідок призведе до підриву авторитету Збройних Сил України, ухилення громадян України та військовослужбовців від виконання ними Конституційних обов`язків щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підрив боєздатності армії - Збройних Сил України в умовах прямої збройної агресії російської федерації.

Враховуючи викладене просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 без визначення застави строком на 60 діб.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали з викладених у ньому підстав та просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання для можливості продовження у подальшому підозрюваним ОСОБА_5 військової служби.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження за ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про яке 09 липня 2026 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071160000340.

ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, повідомлення про підозру від 09 липня 2026 року (а.с. 44-49).

У відповідності до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 може бути застосований.

Згідно з ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язанні оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до п. 28 рішення "Плешков проти України" (заява №37789/05) ЄСПЛ погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту.

Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 року).

Водночас, практика Європейського Суду з прав людини не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

А відтак, вимоги ст. 177, 178 КПК України, передбачають, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину повинна бути підтверджена вагомими доказами, які являють собою досить переконливі факти, та в сукупності наданої ним розумної оцінки надають підстави вважати причетність особи до вчинення злочину достатньо вірогідною.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає встановленими наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що свідчать наступні докази: повідомлення про вчинення кримінальне правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України (а.с.10-11), акт службового розслідування з додатками (а.с.14-37) та інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які слідчим суддею під час розгляду клопотання досліджені в судовому засіданні.

Наведені вище матеріали кримінального провадження з достатньою імовірністю підтверджують суду існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким злочином, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі від п`яти до десяти років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 уродженець та житель АДРЕСА_1 , раніше не судимий, з повною загальною середньою освітою, не одружений, військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».

Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про існування ризиків, передбачених п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, дія якого продовжена на даний час.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 176 КПК України передбачений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи зазначені вище ризики, наявність обґрунтованої підозри та враховуючи положення ч. 8 ст. 176 КПК України та продовження на території України строку дії воєнного стану, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України вказано, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у таких межах: від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя, з урахуванням положень ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз`ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави».

Зважаючи на те, що диспозиція ч.4 ст.183 КПК України щодо невизначення розміру застави є правом слідчого судді, а не обов`язком, із врахуванням в сукупності усіх підстав та обставин, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України, а також враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя на підставі ч.3 ст.183 КПК України визначає розмір застави, яка передбачена ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у випадку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно покласти на нього обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з свідками у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст. 131-132, 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання з 17 год. 10 хв. 09 липня 2026 року.

Строк дії ухвали встановити до 05 вересня 2026 року.

Визначити підозрюваному заставу в розмірі 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена на наступний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок UA198201720355209001000018501; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку (МФО) : 820172, призначення платежу застава.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.

З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування з свідками у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях.

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- носити електронний засіб контролю.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк до 05 вересня 2026 року.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити ОСОБА_5 та іншим учасникам, після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваному, який тримається під вартою, у цей же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ували слідчого судді буде складено та оголошено о 08 год. 50 хв. 14 липня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1