Рішення № 138188307, 06.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Справа № 160/11459/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

01.05.2026р. через систему "Електронний суд" позивач звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції та просить:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по невиплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2019 року по 07 квітня 2026 року за службу в нічний час;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за службу в нічний час за період з 01 січня 2019року по 07 квітня 2026 року в розмірі денного грошового забезпечення ОСОБА_1 за відпрацьовані періоди та доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу ОСОБА_1 з розрахунку за кожну годину служби в нічний час;

визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції по невиплаті грошової компенсації ОСОБА_1 за 61 добу невикористаних щорічних основної і додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік 3 доби, 2024 рік 14 діб, 2025 рік 35 діб, 2026 рік 9 діб) розмір якої повинен обчислюватись з середньої заробітної плати ОСОБА_1 за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 61 добу невикористаних щорічних основної і додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік 3 доби, 2024 рік 14 діб, 2025 рік 35 діб, 2026 рік 9 діб) розмір якої розрахувати з середньої заробітної плати ОСОБА_1 за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

07.05.2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 11.05.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- документи (докази), на підтвердження того, що в період з 01 січня 2019 року по 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 проходив службу у нічний час (в нічному чергуванні) та довідку (довідки) несення ОСОБА_1 служби в нічний час, а також довідку про суму грошового забезпечення, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 за службу у нічний час за період з 01 січня 2019 року по 07 квітня 2026 року;

- звернення позивача про нарахування та виплати спірного грошового забезпечення;

- докази сплати/несплати спірного грошового забезпечення;

- листи/відмови відповідача;

- інформацію щодо відмови (підстави) у здійсненні виплат спірного грошового забезпечення;

- всі наявні докази щодо суті спору.

26.05.2026 року відповідачем до суду подано до суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 06.07.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проходив службу на посаді інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 07.04.2026 № 696 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Звільнений зі служби в поліції з 07квітня 2026 року.

За час проходження служби за період з 01 січня 2019 року по 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 не було виплачено грошове забезпечення за проходження служби у нічний час.

У зв`язку з чим, вважає, що дії Департаменту патрульної поліції по невиплаті грошового забезпечення за проходження ОСОБА_1 служби у нічний час за період з 01 січня 2019 року по 07 квітня 2026 року є протиправними.

Вказує, що ОСОБА_1 під час проходження служби не була виплачена доплата за службу у нічний час за період проходження такої служби з 01 січня 2019 року по 07 квітня 2026року.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства України ОСОБА_1 має право на доплату за службу в нічний час за період з 01 січня 2019 по 07 квітня 2026року.

Згідно наказу Департаменту патрульної поліції від 07 квітня 2026 року № 696 о/с, ОСОБА_1 підлягає до виплати грошова компенсація за 61 добу невикористаних щорічних основної і додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік 3 доби, 2024 рік 14 діб, 2025 рік 35 діб, 2026 рік 9 діб).

Позивач вказує, що Департамент патрульної поліції виплатив ОСОБА_1 грошова компенсація за 61 добу невикористаних щорічних основної і додаткової оплачуваних відпусток в сумі 12 688,99 грн., виходячи з грошового забезпечення, яке отримав у місяць звільнення, а саме: 5209,67грн., тобто з грошового забезпечення, яке нараховано за останній місяць роботи, що не відповідає п. 2 Розділу 2 Порядку.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до норм чинного законодавства Департаментом було нараховано та виплачено позивачу доплату за службу в нічний час за період з січня 2019 року по квітень 2026 на загальну суму в розмірі 20527,55 грн. (інформація щодо кількості відпрацьованих позивачем годин в нічний час та розрахункові листи із зазначенням всіх складових грошового забезпечення в т.ч. за службу в нічний час додається).

Таким чином, Департаментом у повному обсязі виконано вимоги чинного законодавства щодо нарахування та виплати позивачу доплати за службу в нічний час за спірний період.

Нарахування зазначеної доплати здійснювалося відповідно до вищенаведених положень законодавства, виключно на підставі належним чином оформлених документів обліку фактично відпрацьованого часу в нічний період.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 07.04.2026 № 696 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 07.04.2026 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з виплатою грошової компенсації за 61 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік 3 доби, 2024 рік 14 діб, 2025 рік 35 доби, 2026 рік 9 діб), установивши премію за квітень 2026 року в розмірі 0,00%.

Вказують, що на на день звільнення із служби в поліції розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 становив 7000, 00 грн., у тому числі: посадовий оклад 2400 грн., оклад за спеціальним званням 1600 грн., надбавка за стаж служби в поліції 25% (1000 грн.), надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 40% (2000 грн.) та премія 0% згідно наказу Департаменту від 07.04.2026 № 696 о/с.

З огляду на зазначене, керуючись вимогами чинного законодавства Департаментом нараховано та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 61 діб невикористаних щорічних оплачуваних основних та додаткових відпусток в розмірі 14233,30 грн. (7000:30х61).

Також зазначаємо, що грошове забезпечення позивача, його складові та компенсація за невикористану відпустку затверджені спеціальною нормою за своєю правовою природою (Порядок № 260) та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Відтак посилання позивача на Порядок обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, який є загальною нормою, вважають безпідставними.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , проходив службу на посаді інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 07.04.2026 року № 696 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 07.04.2026 року № 696 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 07.04.2026 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з виплатою грошової компенсації за 61 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік 3 доби, 2024 рік 14 діб, 2025 рік 35 доби, 2026 рік 9 діб), установивши премію за квітень 2026 року в розмірі 0,00%.

Згідно матеріалів справи, на день звільнення із служби в поліції розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 становив 7000,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 2400 грн., оклад за спеціальним званням 1600 грн., надбавка за стаж служби в поліції 25% (1000 грн.), надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 40% (2000 грн.) та премія 0% згідно наказу Департаменту від 07.04.2026 № 696 о/с, з огляду на зазначене, Департаментом нараховано та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 61 діб невикористаних щорічних оплачуваних основних та додаткових відпусток в розмірі 14233,30 грн. (7000:30х61).

Позивач у позові вказує про те, що за час проходження служби за період з 01 січня 2019 року по 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 не було виплачено грошове забезпечення за проходження служби у нічний час, у зв`язку з чим, вважає дії Департаменту патрульної поліції по невиплаті грошового забезпечення за проходження ОСОБА_1 служби у нічний час за період з 01 січня 2019 року по 07 квітня 2026 року, протиправними.

Окрім того, позивач посилається протиправність дій відповідача щодо невиплаті грошової компенсації ОСОБА_1 за 61 добу невикористаних щорічних основної і додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік 3 доби, 2024 рік 14 діб, 2025 рік 35 діб, 2026 рік 9 діб) розмір якої повинен обчислюватись з середньої заробітної плати ОСОБА_1 за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі по тексту також -Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Означені положення статті 4 Закону №504/96-ВР кореспондуються з частиною першою статті 83 КЗпП України.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту також - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. (стаття 60 Закону №580-VIII).

Згідно зі статтею 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою - четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої - одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема, №826/8185/18 за позовом ОСОБА_4 до Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії; №818/1276/17 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення грошової компенсації, середнього заробітку, матеріальної допомоги та моральної шкоди.

Предметом спору у цих справах були дії відповідачів щодо невиплати позивачам (поліцейським) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення. Проте під час їхнього розгляду суди дійшли різних правових висновків.

У постанові від 23.10.2019 року в справі №826/8185/18 Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону №504/96-ВР.

Проте у постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18).

Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 вважаючи правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18, виснувавши таке: «…59. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

60. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

57. Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

58. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

59. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

60.З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

61. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

62. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки…».

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши докази по справі, позивач у позові вказує про те, що ОСОБА_1 під час проходження служби не була виплачена доплата за службу у нічний час за період проходження такої служби з 01 січня 2019 року по 07 квітня 2026року.

При цьому, згідно матеріалів справи, Департаментом було нараховано та виплачено позивачу доплату за службу в нічний час за період з січня 2019 року по квітень 2026 на загальну суму в розмірі 20 527,55 грн. (інформація щодо кількості відпрацьованих позивачем годин в нічний час та розрахункові листи із зазначенням всіх складових грошового забезпечення в т.ч. за службу в нічний час долучено до матеріалів справи).

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (надалі ПКМУ № 988), що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 ПКМУ № 988 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260 затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (надалі Порядок № 260).

Пунктом 3 розділу 1 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Також наявність такої доплати поліцейським за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час передбачена пп. 3 п. 5 ПКМУ № 988.

Відповідно до абз. 7 п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260 облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цих Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до бухгалтерської служби.

Абзацом 8 п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260 встановлено, що доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

При цьому, згідно абз. 3, 4 п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260, службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Таким чином, Департаментом у повному обсязі виконано вимоги чинного законодавства щодо нарахування та виплати позивачу доплати за службу в нічний час за спірний період. Нарахування зазначеної доплати здійснювалося відповідно до вищенаведених положень законодавства, виключно на підставі належним чином оформлених документів обліку фактично відпрацьованого часу в нічний період

Щодо грошової компенсації за невикористані відпустки, слід вказати про таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» та абзаца 7 п. 8 р. 3 Порядку № 260, визначено, що поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні. Абзацом 10 п. 8 р. 3 зазначено Порядку № 260 встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби .

При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Згідно матеріалів справи, наказом Департаменту патрульної поліції від 07.04.2026 № 696 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 07.04.2026 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з виплатою грошової компенсації за 61 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік 3 доби, 2024 рік 14 діб, 2025 рік 35 доби, 2026 рік 9 діб), установивши премію за квітень 2026 року в розмірі 0,00%.

Вказаний наказ позивачем не було оскаржено у передбачений законом порядок та вказаний наказ є чинним.

Згідно матеріалів справи, на день звільнення із служби в поліції розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 становив 7000, 00 грн., у тому числі: посадовий оклад 2400 грн., оклад за спеціальним званням 1600 грн., надбавка за стаж служби в поліції 25% (1000 грн.), надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 40% (2000 грн.) та премія 0% згідно наказу Департаменту від 07.04.2026 № 696 о/с.

З огляду на зазначене, керуючись вимогами чинного законодавства Департаментом нараховано та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 61 діб невикористаних щорічних оплачуваних основних та додаткових відпусток в розмірі 14233,30 грн. (7000:30х61).

Отже, грошове забезпечення позивача, його складові та компенсація за невикористану відпустку затверджені спеціальною нормою за своєю правовою природою (Порядок № 260) та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, позовні вимоги позивача є недоведеними, та такими що не підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації, без задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 06.07.2026 року.

Суддя В.В. Ільков