Ухвала суду № 138187594, 14.07.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/1173/26

Провадження № 1-кп/945/567/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , під час розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в м. Миколаєві кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

встановив:

В провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області (суддя ОСОБА_6 ) від 20 травня 2026 року закрито підготовче провадження і вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області № 50 від 24 червня 2026 року, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_6 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18 червня 2026 року, відповідно до п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 945/1173/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2026 року вказане кримінальне провадження розподілено та передано головуючому судді (судді-доповідачу) ОСОБА_1 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24.06.2026 (суддя ОСОБА_1 ) прийнято до свого провадження матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152260000330 від 01.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України. Призначено судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, на 13 годину 00 хвилин 13 липня 2026 року у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області.

13.07.2026 до суду надійшло клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 терміном на 60 діб. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилалася на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання та просила суд задовольнити його у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 не погодився із клопотанням прокурора; щодо його задоволення заперечував та вважав необґрунтованим, наголошував на своїй невинуватості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора; просив суд обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, цілодобовий домашній арешт. Зазначив, що до матеріалів справи додавались документи, що підтверджують тяжку хворобу батька обвинуваченого.

Заслухавши сторін кримінального провадження та вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, судом встановлено таке.

Обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені досудовим розслідуванням, викладені у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, і може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27.02.2026 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, до 26 квітня 2026 року, включно. Визначено розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 166400 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22.04.2026 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 32 дні, до 27 травня 2026 року 12 год 56 хв. Визначено розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 166400 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20.05.2026 ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 діб, до 18 липня 2026 року (включно), визначено заставу у розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінвльне правопорушення, у якому обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_4 не має постійного джерела доходу, неповнолітніх дітей на утриманні; міцні соціальні зв`язки у підозрюваного відсутні. Доказів того, що обвинувачений неофіційно працював водієм на Чистій воді в м. Миколаєві, як було ним заявлено, матеріали справи не містять. Доказів на підтвердження його доходу не надано ані стороною обвинуваченого, ані стороною захисту. Дослідивши матеріали кримінального провадження суд встановив, що доказів на підтвердження стану здоров`я батьків обвинуваченого стороною захисту суду не надавалось.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років. Розуміючи усю тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень та з метою уникнення покарання, він може залишити місце свого проживання та здійснити виїзд за межі країни (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Також, суд вважає, що продовжує існувати велика ймовірність ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки на даний час свідки не були допитані у судовому засіданні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою.

Та обставина, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, хоча і має місце, однак не є безумовною підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для забезпечення подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є необхідним за конкретних обставин вказаного кримінального провадження, оскільки у судовому засіданні підтверджено достатніми та відповідними доводами, що є підстави вважати, що у обвинуваченого ОСОБА_4 наявні ризики переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Докази та обставини, на які посилається прокурор дають достатні підстави вважати, що заявлені ризики не зменшилися і застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки і не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням майнового стану обвинуваченого, зокрема враховуючи, що під час перебування під вартою обвинувачений не отримує доходів, відсутність належного рівня доходів у членів сім`ї обвинуваченого, які можуть внести заставу, а також з урахуванням стану здоров`я батька обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити йому заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» становить 66560 грн, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. На думку суду застава в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 205, 331, 350, 369, ч. 1 ст. 370 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 10 вересня 2026 року (включно).

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 66560 грн, після внесення якої обвинувачений звільняється з під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якого він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що застава може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26299835; банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA688201720355229002000016294).

З моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави у поєднанні з такими обов`язками на строк два місяці з дня звільнення з-під варти: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися у будь-який спосіб зі свідками та понятими у кримінальному провадженні, які були присутні під час проведення слідчих дій.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Строк дії даної ухвали закінчується 10 вересня 2026 року (включно).

Копії ухвали направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 14 липня 2026 року о 12 годині 30 хвилин.

Суддя ОСОБА_1

14.07.2026