Ухвала суду № 138183630, 09.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

за результатами вимог кредиторів

"09" липня 2026 р. Справа № 907/1329/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Лучка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши в попередньому засіданні заяву Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

про визнання грошових вимог

у справі № 907/1329/25

за заявою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про неплатоспроможність

За участю представників:

боржник ОСОБА_1 ,

представник боржника Дубровська О.М., адвокат, ордер серії АО №1205491 від 17.11.2025;

арбітражний керуючий Ракущинець А.А., керуючий реструктуризацією боргів боржника, ухвала від 02.06.2026;

кредитора не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Обґрунтовуючи заяву зазначає, що у неї відсутні фінансові можливості погашати вимоги кредиторів, які виникли на підставі кредитних договорів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1329/25 визначено головуючого суддю Андрейчука Л.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2025 року.

Ухвалою від 26 листопада 2025 року суд прийняв до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , призначив підготовче засідання на 15 січня 2026 року.

Ухвалою від 15 січня 2026 року учасників справи повідомлено, що наступне підготовче засідання у справі відбудеться 12 лютого 2026 року.

У підготовчому засіданні 12 лютого 2026 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі №907/1329/25 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , введення процедури реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 , призначення керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Орбан Наталії Леонідівни.

Крім того, означеною ухвалою судом, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, встановлено керуючому реструктуризацією процесуальні строки для подання відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, проведення зборів кредиторів, підготовки та подання на затвердження плану реструктуризації та призначено на 15 квітня 2026 року проведення попереднього засідання у цій справі.

12 лютого 2026 року суд офіційно оприлюднив оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. У вказаному оголошенні, серед іншого, зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У зв`язку з призначенням судді Андрейчука Л.В. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, розпорядженням керівника апарату суду від 04.03.2026 року № 02-02/42/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/1329/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/1329/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 04.03.2026 року.

Ухвалою від 09 березня 2026 року суд постановив справу № 907/1329/25 прийняти до провадження та призначив попереднє засідання на 15.04.2026. Означене попереднє засідання не відбулося через перебування головуючого судді у відпустці з 10.04.2026 по 16.04.2026 згідно з наказом від 31.03.2026 № 02.4.-08/7-к, у зв`язку з чим ухвалою від 08.04.2026 учасників справи повідомлено, що наступне попереднє засідання відбудеться 12.05.2026 року.

10 березня 2026 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №КНО-44.2.2/100 від 09.03.2026 про визнання кредитором у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

За змістом означеної заяви просить визнати грошові вимоги кредитора АТ «Перший український міжнародний банк» в розмірі 137 143,39 гривень заборгованості за Заявами № 1016358833 від 29.06.2024, №200330289242 від 02.08.2024 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також 5324,80 гривень судових витрат та включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою від 11 березня 2026 року суд постановив прийняти до розгляду заяву Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №КНО-44.2.2/100 від 09.03.2026 про визнання грошових вимоги до ОСОБА_1 , як конкурсного кредитора на загальну суму 137 143,39 грн та призначив розгляд заяви у попередньому засіданні.

11 травня 2026 року від арбітражного керуючого Орбан Наталії Леонідівни до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про дострокове припинення повноважень арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність від 11.05.2026.

Ухвалою від 02 червня 2026 року суд, серед іншого, задовольнив заяву арбітражного керуючого Орбан Наталії Леонідівни, про відсторонення від виконання повноважень керуючого реструктуризацією від 11.05.2026, постановив відсторонити арбітражного керуючого Орбан Наталію Леонідівну від виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 у справі №907/1329/25 та призначив керуючим реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 у справі №907/1329/25 арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича.

Крім того, вказаною ухвалою суд зобов`язав керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича розглянути заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» вх. №44 від 04.03.2026 та заяву Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за №КНО-44.2.2/100 від 09.03.2026 з грошовими вимогами до боржника, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.

Попереднє засідання відклалося судом на 23 червня 2026 року, в ньому оголошувалася перерва, востаннє до 09 липня 2026 року до 15:00 год.

23 червня 2026 року керуючим реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_2 подано суду відомості про результати розгляду вимог кредитора АТ «Перший український міжнародний банк», за змістом яких заявлені кредитором вимоги арбітражним керуючим визнаються частково на суму 93 989,33 грн, а саме 85 689,18 грн заборгованості за тілом кредиту та 8 300,15 грн заборгованості за відсотками.

Арбітражний керуючий у попередньому засіданні 09 липня 2026 надав суду пояснення щодо заяви про результати розгляду вимог кредитора АТ «Перший український міжнародний банк» від 23.06.2026.

Представник боржника підтримав позицію арбітражного керуючого, та просив суд відмовити у задоволенні заяви кредитора у невизнаному керуючим реструктуризацією розмірі.

Представник кредитора АТ «Перший український міжнародний банк» у попереднє засідання 09.07.2026 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку

Розглянувши подану кредитором заяву про визнання грошових вимог, судом встановлено наступне.

29 червня 2024 року між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання боржником Заяви №1016358833 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорту споживчого кредиту.

Крім того, 02 серпня 2024 року між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання боржником Заяви №200330289242 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорту споживчого кредиту

Відповідно до Заяви №1016358833 та паспорту споживчого кредиту боржнику відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 , видано платіжну картку та встановлений кредитний ліміт у сумі 80 000,00 грн, зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,00001% річних, строком кредитування: 24 місяців.

Відповідно до Заяви №200330289242 та паспорту споживчого кредиту боржнику відкрито поточний рахунок НОМЕР_3 , видано платіжну картку та встановлений кредитний ліміт у сумі 3334,00 грн, зі сплатою пільгової процентної ставки у розмірі 0% річних та стандартної процентної ставки у розмірі 35,88% річних, строком кредитування: 12 місяців, з можливістю автоматичної пролонгації за відсутності заперечень будь-якої із сторін.

Відповідно до п. 4.3.6.4. п.4.3. ч.4 р. ІІ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб кредитний ліміт неодноразово збільшувався, востаннє до 46 892,89 грн (30.03.2025), що підтверджується долученою до заяви кредитора довідкою про збільшення кредитного ліміту за Заявою №200330289242.

Судом встановлено, що на виконання акцептованих боржником умов кредитних договорів від 29.06.2024 та від 02.08.2024 АТ «Перший український міжнародний банк» надано ОСОБА_3 кредитні кошти в межах вищенаведеного кредитного ліміту (з урахуванням його зміни), що підтверджується долученими кредитором до заяви банківськими виписками по рахунках ОСОБА_1 НОМЕР_4 та НОМЕР_3 за період з 29.06.2024 по 13.02.2026 року та з 02.08.2024 по 13.02.2026, не заперечується боржником, арбітражним керуючим та, відповідно, не може ставитися під сумнів судом.

За позицією кредитора, боржник неналежним чином виконував умови кредитних договорів відповідно до Заяви №1016358833 від 29.06.2024 та Заяви №200330289242 від 02.08.2024, щодо виконання взятих на себе зобов`язань з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 12.02.2026 за ним обліковується заборгованість в сумі 137 143,39 грн, з яких за кредитним договором від 29 червня 2024 року №1016358833 на суму 53 107,11 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,66 грн заборгованість по процентах за користування кредитом та 20 483,20 грн комісії, за кредитним договором від 02 серпня 2024 року №200330289242 на суму 46 788,41 грн заборгованість по тілу кредиту та 16 763,01 грн заборгованість по процентах за користування кредитом, з вимогами про визнання якої кредитором подану заяву в межах цієї справи про неплатоспроможність Позичальника ОСОБА_1 .

На підтвердження заявленої суми кредитором надано суду розрахунки заборгованості за кредитними договорами станом на 13.02.2026, платіжну інструкцію № TR.81547981.34175.25578 від 29.06.2024, банківські виписки по рахунках ОСОБА_1 НОМЕР_4 та НОМЕР_3 за період з 29.06.2024 по 13.02.2026 року, на яких здійснювався облік тіла кредиту, нарахованих та сплачених процентів за користування кредитом.

При вирішенні питання щодо підставності заявлених кредитором вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитор на підставі наданих суду розрахунків заборгованості за кредитними договорами станом на 13.02.2026, банківських виписок по рахунках ОСОБА_1 НОМЕР_4 та НОМЕР_3 за період з 29.06.2024 по 13.02.2026 року та платіжна інструкція № TR.81547981.34175.25578 від 29.06.2024 стверджує про неналежне виконання боржником положень укладеного ним Кредитних договорів, Умов і Правил щодо своєчасного погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 12.02.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Перший український міжнародний банк» за позицією банку становить 137 143,39 грн, з яких за кредитним договором від 29 червня 2024 року №1016358833 на суму 53 107,11 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,66 грн заборгованість по процентах за користування кредитом та 20 483,20 грн комісії, за кредитним договором від 02 серпня 2024 року №200330289242 на суму 46 788,41 грн заборгованість по тілу кредиту та 16 763,01 грн заборгованість по процентах за користування кредитом, яка згідно з наданими суду розрахунками та банківськими виписками нараховані кредитором до дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Означені вимоги на суму 93 989,33 грн, а саме 85 689,18 грн заборгованості за тілом кредиту та 8 300,15 грн заборгованості за відсотками визнаються керуючим реструктуризацією, не заперечуються боржником та підлягають до задоволення судом.

Надаючи оцінку заявленим боржником та керуючим реструктуризацією запереченням щодо нарахованих банком за кредитними договорами комісії та процентів, суд враховує, що розмір комісії та процентів чітко визначений у Заяві від 29.06.2024 № 1016358833, відповідно до умов якої комісія становить 2,22%, а річна процентна ставка 0,00001% річних, а також у Заяві від 02.08.2024 № 200330289242, якою встановлено пільгову процентну ставку у розмірі 0% річних та стандартну процентну ставку у розмірі 35,88% річних.

При цьому, вказана у Заяві від 29.06.2024 № 1016358833 загальна сума щомісячного ануїтетного платежу за кредитним договором зазначена з урахуванням такої щомісячної комісії, а зазначена в паспорті даного споживчого кредиту реальна процентна ставка 55,36% річних включає в себе як ставку 0,00001 процентів за користування кредитом, так і визначену в кредитному договорі щомісячну комісію в розмірі 2,22% від суми кредиту.

Згідно з п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20.09.2019 № 122-IX, який набрав чинності 19.01.2020, до Закону України «Про споживче кредитування» були внесені зміни, а саме, пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції: « 4) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб».

Законом України «Про споживче кредитування» визначено поняття реальної річної процентної ставки у договорі споживчого кредиту. Так, згідно п.8 ч.1 ст.1 вказаного Закону реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 означеного Закону регламентує визначення реальної річної процентної ставки у договорі споживчого кредиту. Так, згідно ч. 2 ст. 8 Закону: «реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо)».

Таким чином, законодавством про споживче кредитування визначено можливість включення до витрат споживача по обслуговуванню споживчого кредиту витрат на сплату банківської комісії, яка включається в реальну річну проценту ставку за таким кредитом.

Суд враховує також, у Заяві від 29.06.2024 № 1016358833 та Заяві від 02.08.2024 № 200330289242 жирним шрифтом вказана реальна процентна ставка, а також жирним шрифтом виділено загальні витрати за споживчим кредитом, тобто загальна сума усіх витрат, які включають комісію за обслуговування кредитної заборгованості; у договорі зазначено реальну процентну ставку, яка включає в себе комісійну винагороду, як у процентному, так і грошовому вираженні, як за весь період кредитування, так і у загальному місячному платежі (за розрахунковий період), а реальна процентна ставка має розумний розмір, який відповідає фактичному рівню вартості кредитів на фінансовому ринку.

Наведеним спростовуються заперечення боржника та арбітражного керуючого щодо нікчемності нарахованих банком за кредитними договорами комісії та процентів, а після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування» (19.01.2020) підтверджується правомірність встановлення комісії у загальних витратах за споживчим кредитом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №910/2578/24 та суд вважає її релевантною до застосування у спірних правовідносинах.

Щодо нарахованої заборгованості по процентах за користування кредитом згідно з Заявою від 02.08.2024 № 200330289242, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов`язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 2.3.1., 2.3.2. Кредитного договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов`язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оцінюючи вимоги про стягнення з боржника 16 763,01 грн заборгованості по відсотках за кредитним договором від 02.08.2024 № 200330289242, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 13.02.2026 відсотки за користування кредитом Банком здійснювалося по 30.01.2026 року.

Водночас, як встановлено судом вище, згідно з умовами кредитного договору від 02.08.2024 № 200330289242 сторони погодили строк кредитування 12 місяців, із можливістю автоматичної пролонгації договору на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої із сторін.

В даному разі за змістом кредитного договору №200330289242 Банк зобов`язаний повідомити Клієнта про продовження строку користування кредитним лімітом не пізніше 30 календарних днів до дати такого продовження через встановлений канал комунікації.

Аналогічний обов`язок Банку встановлений і у ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, кредитором не надано суду належних та допустимих доказів надіслання позичальнику повідомлення про продовження строку дії кредитного договору на наступний період чи будь-яких інших доказів пролонгації строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Також, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що умовами укладеного між сторонами Кредитного договору не визначено обов`язок клієнта сплачувати проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування, а відтак, не може вважатися правомірним нарахування боржнику відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто після 02.08.2025 року.

Таким чином, дослідивши поданий кредитором розрахунок заборгованості за кредитним договором № 200330289242 від 02.08.2024, суд встановив, що за період з 02.08.2024 по 02.08.2025 (тобто до закінчення встановленого строку кредитування) боржнику нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 9817,95 грн, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Що стосується нарахованих кредитором процентів за період після закінчення строку дії договору у сумі 6945,06 грн, то суд вважає підставними заперечення арбітражного керуючого в цій частині, у зв`язку з чим зазначені вимоги у цій частині підлягають відхиленню.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Книга третя Кодексу України з процедур банкрутства містить положення щодо банкрутства юридичних осіб; книга четверта - положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частинами 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Частиною 4 статті 133 КУзПБ передбачено порядок задоволення вимог кредиторів при розгляді справи про банкрутство фізичної особи, а саме: вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів є 12.02.2026 (дата відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ) та офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за 12.02.2026 року.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абз. 4 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

Таким чином, враховуючи, що грошові вимоги кредитора до боржника у визнаній судом частині виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (до 12.02.2026), є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, визнані керуючим реструктуризацією, суд визнає грошові вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до боржника ОСОБА_1 в загальному розмірі 130 198,33 грн, з яких за кредитним договором від 29 червня 2024 року №1016358833 на суму 53 107,11 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,66 грн заборгованість по процентах за користування кредитом та 20 483,20 грн комісії, за кредитним договором від 02 серпня 2024 року №200330289242 на суму 46 788,41 грн заборгованість по тілу кредиту та 9817,95 грн заборгованість по процентах за користування кредитом з віднесенням їх до другої черги задоволення.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 133 КУзПБ витрати, пов`язані, зокрема, з провадженням у справі про неплатоспроможність оплатою судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

З урахуванням викладеного, витрати кредитора на сплату судового збору за розгляд заяви про визнання кредитором в даній справі в сумі 5324,80 грн підлягають позачерговому задоволенню.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абз. 4, 5 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

Керуючись статтями 1, 45, 113, 122, ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в загальному розмірі 135 523,13 грн, а саме за кредитним договором від 29 червня 2024 року №1016358833 на суму 53 107,11 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,66 грн заборгованість по процентах за користування кредитом та 20 483,20 грн комісії, за кредитним договором від 02 серпня 2024 року №200330289242 на суму 46 788,41 грн заборгованість по тілу кредиту та 9817,95 грн заборгованість по процентах за користування кредитом із задоволенням вказаних вимог у другу чергу та 5324,80 грн витрат зі сплати судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до боржника із задоволенням вказаних вимог позачергово.

2. В решті вимог - відмовити.

3. Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 14 липня 2026 року.

Суддя Р.М. Лучко