Рішення № 138170608, 13.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22868/25 2/760/7157/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позову зазначає, що 14.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Позивач) звернулась до приватного нотаріуса щодо реєстрації спадкової справи після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП - НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Приватним нотаріусом Бахмач - Фурманчук І. В. 14.03.2025 зареєстровано спадкову справу № 73798780 та надано витяг № 80463878.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті батька.

Реалізуючи своє право на спадщину, Позивач, після спливу 6 - ти місячного строку, звернулась до нотаріуса в межах відкритої спадкової справи № 73798780 щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме, на нерухоме майно квартиру, яка залишилась після смерті батька, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві приватної власності.

Після проведення відповідних нотаріальних дій в реєстрі нерухомого майна в межах спадкової справи, нотаріус повідомила позивачу, що не може видати свідоцтво про право на спадщину на квартиру, оскільки на квартиру накладено арешт.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.04.2025, № 423845860 арешт на нерухоме майно, квартиру за адресою АДРЕСА_1 , накладено 24.07.2007, реєстраційний номер обтяження № 5355795, реєстратор - Дев`ята київська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження - постанова АА 810990, 12.07.2007, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва, вх. № 2160 від 24.07.2007, вих. № 129/15/07 від 12.07.07, викон. ОСОБА_3 , заявник - ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва.

З метою захисту законних прав та інтересів ОСОБА_1 та усунення причин, які перешкоджають реалізації її права на спадок, шляхом отримання свідоцтва про право власності на вищезазначену квартиру, 28.05.2025 адвокат Козакевич О. С. звернувся до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - Солом`янський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо надання всієї наявної інформації про виконавче провадження, стан виконавчого провадження, чи є на виконанні таке виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт, тощо, підстави зняття арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

29.05.2025 Солом`янським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надано відповідь на запит від 28.05.2025 (вих. № 111414 від 29.05.2025) щодо зняття арешту з нерухомого майна, а саме вищезазначеної квартири, в якій зазначено, що запис про арешт в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні.

Надати більш детальну інформацію не мають можливості, оскільки вищезазначене виконавче провадження знищене відповідно до ч . 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби Передані до архіву органу державної виконавчої служби, справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеним.

Отже , виходячи з вищевикладеного , Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м . Київ) не має правових підстав для задоволення заяви про скасування арешту майна та по всіх спірних питаннях порадили звертатись до суду.

Станом на день подання позовної заяви, обтяження яке накладено на вищезазначену квартиру у формі арешту нерухомого майна перешкоджає законному спадкоємцю реалізувати своє законне право на отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме на вищезазначену квартиру.

ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з усього майна боржника виконавцем. Відповідно до ч. 5 ст. 59 зазначеного Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Існування арешту перешкоджає Позивачу реалізувати своє право на спадщину, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Верещінській І. В.

Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП - НОМЕР_1 , рідний батько ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.03.2025 № 80463878, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бахмач - Фурманчук І. В., спадкової справи № 73798780, довідкою (відомості про коло спадкоємців) від 27.05.2025 № 112/02-14, виданою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бахмач - Фурманчук І. В.

Після смерті батька позивача, після спливу 6-ти місячного строку, позивач звернулась до нотаріуса в межах відкритої спадкової справи № 73798780 щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала батьку на праві приватної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, у видачі свідоцтва про право власності на квартиру приватний нотаріус позивачу відмовив, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься архівний запис про обтяження № 5355795, реєстратор - Дев`ята київська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження - постанова АА 810990, 12.07.2007, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва, вх. № 2160 від 24.07.2007, вих. № 129/15/07 від 12.07.07, викон. ОСОБА_3 , заявник - ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва

Відтак, приватний нотаріус надав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.04.2025, № 423845860 на підставі якої i було внесено запис про обтяження (арешт). 3 метою зняття арешту з належної батьку квартири та оформлення своїх спадкових прав, позивач звернулась до відповідача Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).

Як встановлено судом, згідно листа відповідача від 29.05.2025 (вих. № 111414 від 29.05.2025) виконавче провадження, на підставі якого внесено запис про арешт, в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутнє, а надати більш детальну інформацію відповідач не має можливості, тому що виконавче провадження знищено. Також відповідач повідомив, що не передбачено механізму зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та є знищеними. Отже, відсутні правові підстави для задоволення заяви про скасування арешту майна та по всіх спірних питаннях відповідач порадив звертатись до суду.

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Враховуючи, що державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з позовом як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, не надавши відзиву до суду, наведені позивачем обставини не спростував.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання, запис про арешт в автоматизованій системі відсутній. Отже, державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Таким чином, наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Арешт на спадкове майно було накладено органом виконавчої служби у 2007 році, на даний час виконавчі провадження завершені, однак арешт накладений на майно боржника знято не було.

На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті її батька.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна - задовольнити;

Зняти обтяження (арешт з об`єкта нерухомого майна), а саме з квартири за адресою АДРЕСА_1 , який накладено 24.07.2007, реєстраційний номер обтяження № 5355795, реєстратор - Дев`ята київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження - постанова АА 810990, 12.07.2007, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва, вх. № 2160 від 24.07.2007, вих. № 129/15/07 від 12.07.07, викон. ОСОБА_3 , заявник - ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 РНОКПП - НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03057, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 50, код ЄДРПОУ 35008087).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Верещінська