Ухвала суду № 138170406, 08.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25314/26-к

пр. 1-кс-28150/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62025100130006002 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100130006002 від 03.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідування встановлено наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено розслідуване кримінальне правопорушення, за таких обставин.

04.03.2022 ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 9 солдат ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначений на посаду водія відділення матеріально-технічного забезпечення взводу матеріально-технічного забезпечення цієї ж військової частини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2025 старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду механіка ремонтного відділення гусеничної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки 2 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону вищевказаної військової частини.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, на особливий період, старший солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, напередодні 21.09.2025 у старшого солдата ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану.

Так, під час дії воєнного стану старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, обіймаючи посаду механіка ремонтного відділення гусеничної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки 2 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів (начальників), 21.09.2025 самовільно залишив центр спеціальної підготовки «Аскольд» військової частини НОМЕР_1 , дислокований в АДРЕСА_1 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

У відповідності до вимог ст. 277 КПК України 28.04.2026 слідчим складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке погоджене прокурором.

07.05.2026 о 13 год. 35 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Підозра вказаній особі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;

- матеріалами службового розслідування;

- показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

- наказами по стройовій частині;

- іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

У відповідності до положень ст. ст. 176-178, 183 КПК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов?язків, є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- Переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що обвинувачується у вчиненні злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання караються позбавленням волі на строк від п?яти до десяти років, у зв?язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, ОСОБА_10 в період з 21.09.2025 по 07.05.2026 переховувався від правоохоронних органів, на військову службу не повертався та про себе не заявляв.

- Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять службу, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування, підкупу шантажу та в інший спосіб.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, він може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

- Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за повідомленою йому підозрою. Також, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, без застосування стосовно нього запобіжного заходу, може продовжить вчиняти інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

- Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов?язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов?язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану.

Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік та репутацію, аналізуючи зібрані в сукупності докази, сторона обвинувачення приходить до обґрунтованого висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вище переліченим ризикам, у зв?язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на необгрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_5 готовий далі продовжувати військову службу та просив обрати особисте зобов`язання або заставу.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав захисника та зазначив, що готовий продовжувати військову службу.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя надходить наступних висновків.

Слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100130006002 від 03.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

28.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України / а. м. 72-80/.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання, а саме у: матеріалах службового розслідування / а. м.15-38/, протоколу допиту свідка від 21.04.2026 / а. м. 39-41/, протоколу допиту свідка від 21.04.2026 / а. м. 42-44/, протоколу обшуку від 04.05.2026 / а. м. 72-80/.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважаю їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження, чим спростовуються відповідні доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри.

Слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, з огляду на таке.

Щодо ризику переховування від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Слідчий суддя встановлює наявність зазначеного ризику, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_10 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а саме позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Усвідомлення підозрюваним тяжкості можливих наслідків обвинувального вироку може спонукати його до переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги процесуальну поведінку підозрюваного, який у період з 21.09.2025 по 07.05.2026 переховувався від правоохоронних органів, на військову службу не повертався та жодним чином про себе не заявляв. Вказані обставини у сукупності підтверджують реальність та конкретність ризику переховування, а не його гіпотетичний характер. Достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, у матеріалах провадження не встановлено.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Слідчий суддя вбачає наявність зазначеного ризику з огляду на те, що свідки у цьому кримінальному провадженні є особами, які разом із підозрюваним проходять військову службу. Перебуваючи на волі, ОСОБА_10 матиме реальну можливість здійснювати вплив на зазначених осіб з метою спонукання їх до зміни показань або відмови від них. Слідчий суддя також враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 95 та ст. 23 КПК України доказове значення для суду мають лише ті показання, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому або прокурору. З огляду на це, ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним не лише на початковому етапі досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання та дослідження судом показань свідків.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Слідчий суддя встановлює наявність зазначеного ризику, виходячи з того, що підозрюваний, усвідомлюючи ступінь тяжкості інкримінованого злочину та можливі наслідки, може вдаватися до різноманітних способів перешкоджання провадженню. Зокрема, не виключається можливість погодження показань з іншими учасниками подій або здійснення впливу на свідків із застосуванням насильства чи погроз, що одночасно становить ризик вчинення нового кримінального правопорушення.

Щодо ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Слідчий суддя вбачає наявність зазначеного ризику, зважаючи на те, що підозрюваний, перебуваючи на волі та не маючи застосованого запобіжного заходу, може продовжити вчинення інкримінованого кримінального правопорушення або вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за повідомленою йому підозрою.

З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , слідчий суддя вважає, що будь-який більш м`який запобіжний захід, зокрема особисте зобов`язання, особиста порука або домашній арешт, не зможе запобігти встановленим у провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_10 .

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За таких обставин наявні підстави для задоволення клопотання слідчого, прокурора та застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому з урахуванням особи підозрюваного, його ставлення до інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає можливим при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити щодо нього розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, визначається у межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи конкретні обставини справи, тяжкість та наслідки правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_10 , дані про його особу та майновий стан, слідчий суддя, керуючись принципами розумності та співмірності, вважає необхідним визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти, оскільки на підставі досліджених матеріалів внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, з метою належного контролю за процесуальною поведінкою підозрюваного, слідчий суддя вважає необхідним відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_10 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками за переліком, наданим слідчим, прокурором;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у разі їх наявності).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176, 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а при наявності медичних показань у спеціально відведених кімнатах, які забезпечують надання медичної допомоги.

Строк тримання під вартою обраховувати з 07.05.2026 та до 08.06.2026.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, - у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.

р/р UA128201720355259002001012089.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі його звільнення з-під варти внаслідок внесення застави обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками за переліком, наданим слідчим, прокурором;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у разі їх наявності).

Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_5 обов`язків визначити до 08.06.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1