Ухвала суду № 138166398, 15.06.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

15.06.2026

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/6226/17

провадження № 4-с/361/53/25

УХВАЛА

15 червня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.

за участю секретаря: Гриценко А.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гур`євої Ірини Петрівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради Броварського району Київської області, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст скарги

У вересні 2025 року до суду звернулась ОСОБА_1 із вказаною скаргою, де просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гур`євої І.П. у виконавчому провадженні №73990545, щодо примусового виконання рішення суду у справі № 361/6226/17 в частині зустрічей та спілкування матері з дітьми у встановлений судом графік побачень без присутності батька, та будь-яких інших осіб.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Гур`євої І.П., працівника Броварського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), під час здійснення виконавчих дій 06.09.2025 року у межах виконавчого провадження №73990545, які полягали в упередженому ставленні до стягувача, здійсненні психологічного тиску, недопустимих висловлюваннях, створенні конфліктної атмосфери та перешкоджанні реалізації процесуальних прав стягувача, а також у необ`єктивному, неповному та викривленому складанні акту за результатами проведення вказаних виконавчих дій, що не відповідає фактичним обставинам, зокрема умисно не відображає поведінку боржника, емоційний стан дітей та інші істотні деталі, які мають значення для належного виконання судового рішення, та скасувати вказаний акт.

3. Визнати протиправною бездіяльність державних виконавців Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у виконавчому провадженні № 73990545, яка полягає у систематичному невжитті заходів примусового виконання, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у ненакладенні штрафів на боржника ОСОБА_2 .

4. Зобов`язати державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у виконавчому провадженні № 73990545 невідкладно вчинити наступні дії:

Вчинити дії з фіксування невиконання боржником ОСОБА_2 рішення суду станом на 06.09.2025;

Вирішити питання про застосування до боржника ОСОБА_2 заходів відповідальності, передбачених ст. ст. 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з невиконанням рішення без поважних причин.

Зобов`язати державного виконавця надалі невідкладно вчиняти виконавчі дії у встановлені судом дні та час, та у разі невиконання рішення боржником фіксувати це у встановленому законом порядку.

5. Встановити судовий контроль за виконанням ухвали суду.

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Броварського міськрайонного суду від 17.12.2019, яке було залишене без змін постановами Київського апеляційного суду від 03.08.2020 та Верховного Суду від 09.12.2020, встановлено, зокрема: детальний графік спілкування обох дітей (доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з кожним із батьків почергово на вихідних, з урахуванням інтересів дітей та забезпечення участі кожного з батьків у їх вихованні. У провадженні Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №73990545 з примусового виконання виконавчого листа № 361/6226/17, виданого 19 лютого 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області. Боржником у даному виконавчому провадженні є батько дітей, ОСОБА_2 . Протягом усього часу перебування виконавчого провадження № 73990545 у Броварському ВДВС державними виконавцями не вживаються реальні, ефективні та передбачені законом заходи примусового виконання, зокрема ті, що спрямовані на забезпечення реального виконання рішення немайнового характеру щодо участі батьків у вихованні дітей.

Так, 03.09.2025 державний виконавець Гур`єва І.П. винесла постанову про призначення виконавчих дій на 06.09.2025 о 10:00 годині за адресою проживання боржника. Незважаючи на очевидну відсутність фактичного виконання, старший державний виконавець склала Акт від 06.09.2025, де діючи поза межами наданих їй законом повноважень, безпідставно встановила факт виконання рішення.

При цьому зазначає, що виконавчі дії були проведені формально, тривали 9 хвилин, а державним виконавцем в порушення Закону України «Про виконавче провадження» не було вчинено дій на належне виконання судового рішення. Зокрема, державний виконавець не встановила факт невиконання боржником судового рішення, не забезпечила передання дітей відповідно до графіку та не застосувала до боржника заходи примусу, передбачені статтями 63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Також, на думку заявника, складений державним виконавцем акт має формальний характер, є неповним та не відображає фактичних обставин проведення виконавчих дій. Крім того, під час проведення виконавчих дій державним виконавцем Гур`євою І.П. вчинялись неправомірні дії, які полягали в упередженому ставленні до стягувачки, здійсненні психологічного тиску та ін..

У відзиві на скаргу державний виконавець Броварського ВДВС Цахло О.А. наголошує, що при проведенні примусових виконавчих дій 06.09.2025 державний виконавець не порушив принцип справедливості, неупередженості та об`єктивності, оскільки державний виконавець здійснив перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням суду, внаслідок чого склав акт державного виконавця від 06.09.2025 яким встановив, що боржник забезпечив виконання рішення суду шляхом забезпечення побачення спілкування стягувача та дітей між собою з метою прийняття участі стягувача у вихованні дітей та подальшого їхнього проживання у визначений графік рішенням суду з урахуванням положень частини другої статті 159 СК України. З вище викладено вбачається, що у державного виконавця відсутні підстави застосування заходів примусового характеру, які передбачені п. 5 частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII та винесення постанови про накладення на боржника штрафу, оскільки боржник виконує рішення суду самостійно.

Так, виконавчий лист №361/6226/17 від 19.02.2021 року передбачає забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі, кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень частини другої статті 159 СК України, визначено графік побачень згідно рішення суду. Однак виконавчий лист не містить зобов`язань для сторін виконавчого провадження, зокрема для державного виконавця. Рішення суду полягає у забезпеченні участі обох батьків у вихованні та не перешкоджанні спілкуванню дітей із ними.

Державний виконавець вважає всі інші доводи скарги безпідставними, тому просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

У відзиві на скаргу представник боржника ОСОБА_2 адвокат Пшенична Л.І. зазначає, що заявлені у скарзі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки скарга є надмірно надуманою, не обґрунтованою, не містить належних та допустимих доказів, не містить обраного способу захисту, не містить дати, коли скаржниця дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця (п.7 ч.3 ст.448 ЦПК України), а вимоги є не зрозумілими та дублюються шляхом заміни декількох слів, також стягувачка керується практикою ЄСПЛ та Верховного Суду яку інтерпретує виключно на свою користь.

Вважає, що акт державного виконавця від 06.09.2025 складено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а викладені у ньому фактичні обставини об`єктивно відображають хід проведення 06.09.2025 примусових виконавчих дій. Державний виконавець, перевірив та зафіксував фактичне виконання боржником своїх обов`язків в частині забезпечення побачення та спілкування дітей з матір`ю та відсутність з його боку будь-яких перешкод у виконанні судового рішення.

Наголошує на тому, що скаржницею не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів того, що боржник якимось чином чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б фіксували факти чи ознаки «батьківського відчуження».

У свою чергу, заявниця при проведенні виконавчих дій не демонструє належної ініціативи щодо налагодження контакту з дітьми, а обмежується поданням систематичних однотипних скарг, які не містять конкретних, підтверджених доказами обставин порушення закону з боку боржника та державного виконавця, зокрема скарга на дії державного виконавця на проведення виконавчих дій 06.09.2025 без обраного та порушеного для стягувачки способу захисту її порушеного права.

Вважає, що дії державного виконавця не лише відповідають вимогам чинного законодавства, але й спрямовані на досягнення максимально можливого результату щодо виконання рішення суду, з урахуванням найкращих інтересів дітей. Таким чином, у діях державного виконавця відсутні ознаки бездіяльності, а навпаки вказані дії свідчать про належне виконання службових обов`язків та прагнення забезпечити виконання судового рішення у спосіб, що не порушує права дітей та інших учасників виконавчого провадження.

Посилаючись на необґрунтованість та безпідставність скарги, просить залишити таку скаргу без задоволення.

Заяви та процесуальні дії у справі

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями дану скаргу передано на розгляд судді Василишину В.О.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Василишина В.О. від 30 вересня 2025 року заявлено самовідвід судді у справі № 361/6226/17 (провадження № 4-с/361/53/25), відведено головуючого суддю Василишина В.О. від розгляду даної цивільної справи.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Писанець Н.В. від 10 жовтня 2025 року заявлено самовідвід судді Писанець Н.В. у справі № 361/6226/17 (провадження № 4-с/361/53/25) та відведено головуючого суддю від розгляду даної цивільної справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025 справу передано на розгляд судді Петришин Н.М.

У судовому засіданні державний виконавець Мурашко О.В. заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її безпідставною. Свою позицію обґрунтовувала тим, що державний виконавець діяв у межах та у спосіб, передбачений законодавством, при цьому державний виконавець не може примусити дітей спілкуватися з матір`ю всупереч їх волі.

Представник боржника адвокат Пшенична Л.І. просила відмовити у задоволенні скарги, вважаючи її необґрунтованою та надуманою. Пояснила, що боржник належним чином виконує рішення суду, забезпечуючи можливість матері бачитися з дітьми, що підтверджується актами державного виконавця. На її думку, невиконання рішення відбувається через категоричне та тривале небажання самих дітей спілкуватися з матір`ю.

Заявник та інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Обставини справи, встановлені судом

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 17 грудня 2019 року, яке було залишене без змін постановами Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року та Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, встановлено, зокрема: детальний графік спілкування обох дітей (доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з кожним із батьків почергово на вихідних, з урахуванням інтересів дітей та забезпечення участі кожного з батьків у їх вихованні.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року у справі № 361/6226/17 провадження № 2-і/361/2/23 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо виконання графіку побачень матері з дітьми відмовлено.

На даний час у провадженні Броварського ВДВС перебуває виконавче провадження № 73990545 з примусового виконання виконавчого листа № 361/6226/17, виданого 19 лютого 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області.

У зазначеному виконавчому провадженні стягувачкою є мати дітей ОСОБА_1 , а боржником є батько дітей ОСОБА_2

03.09.2025 державний виконавець Броварського ВДВС Гур`єва І.П.. винесла постанову про призначення виконавчих дій на 06.09.2025 о 10:00 годині за адресою проживання боржника, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 .

06 вересня 2025 року державним виконавцем Броварського ВДВС Гурєвою І.П. складено акт державного виконавця, де зазначено:

«Виконавчі дії розпочато о 10:07 год за адресою виконання рішення. Виконавчі дії відбулися за участю сторін виконавчого провадження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , психолога ОСОБА_5 . Боржником забезпечено присутність дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_6 .

На питання державного виконавця, чи буде стягувач забирати дітей стягувач відповіла …. Почала спілкуватися з дітьми. Діти, зокрема ОСОБА_7 запитала у матері, чому тепер цікавлять її справи дітей, якщо до цього вони її не цікавили. На що стягувачка відповіла, що її завжди цікавили справи дітей так як вона їхня мати.

Коли стягувачка намагалася підійти до дітей діти заперечували проти цього, говорили не підходь до нас, ми не раді тебе бачити.

Психолог здійснювала спостереження за поведінкою дітей. Питань присутнім не задавала. Психолог ОСОБА_5 приймає участь у виконавчих діях ….

Діти відмовились підійти до матері та зайшли у двір.

Виконавчі дії завершені о 10 год 16 хв.»

З Акту видно, що стягувач ОСОБА_1 висловила свої міркування щодо виконавчих дій, де зазначила, що боржником рішення суду не виконане. Державний виконавець зайняла пасивну позицію, обмежившись лише спостереженням, не вжила жодних заходів для виконання судового рішення, вчиняла всі дії на користь боржника, та вжила передбачених законом заходів для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення суду.

У Протоколі за результатами залучення спеціаліста-психолога для участі у виконавчому провадженні згідно Постанови від 02.09.2025, складеного психологом ОСОБА_5 , зазначено на сторінці 4: «Під час зустрічі батько дітей ОСОБА_2 не сприяв налагодженню комунікації матері та дітей під час виконання постанови. Поводив себе зухвало та цинічно (насміхався над матір`ю дітей, ігнорував її звернення, демонстрував свої «теплі» відносини з донькою).

Також психологом ОСОБА_5 у протоколі зроблені такі висновки:

- Психологічний стан та поведінкові прояви колишнього чоловіка, ОСОБА_2 позитивно можуть впливати безпосередньо на емоційний та інтелектуальний розвиток дітей та сприяти налагодженню комунікації між дітьми та матір`ю ОСОБА_1

- Аналізуючи дані, отримані у ході спостереження та результати психологічного аналізу відносно індивідуально-психологічних особливостей дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , специфіка проявів негативного емоційного стану (страхи, тривога, роздратування, підвищена емоційність) має пролонгований деструктивний характер

- Ймовірно специфіка взаємовідносин батьків, мають та здійснили істотний вплив на психоемоційний та психологічний стан дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , можуть змінити зміст їхнього індивідуального досвіду та особистісних цінностей

У подальшому розвитку дітей можуть виникнути психологічні руйнівні переживання, які суттєво вплинуть на усю психічну діяльність дітей;

- Для проведення особистісного спілкування з дітьми та встановлення того, чи поведінка дітей, їх негативне ставлення до матері дітей ОСОБА_1 , є наслідком психологічних, психічних, фізичних чи будь-яких інших обставин, дій чи фактів, які створює батько ОСОБА_2 , що перешкоджають ОСОБА_1 брати участь у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є можливим.

На дане питання в межах участі психолога у виконавчих діях надати відповідь не представляється можливим апріорі.

Психологом ОСОБА_5 надані такі рекомендації: сімейна психотерапія та індивідуальна психокорекція; дитячий психолог; заходи, що забезпечать інтереси дітей, сприятимуть психологічному спокою дітей, їхньому навчанню та розвитку, а також максимально ефективній адаптації дітей до життя після розлучення батьків.

На підтвердження доводів скарги скаржниця додатково надала: Лист Київської обласної прокуратури від 21.08.2024 №24-1393вих-24; Лист Броварської окружної прокуратури від 16.08.2024 №52-7216вих-24; Лист Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» від 01.08.2024 №322; Лист Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» від 12.08.2024 №232; Лист Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» від 17.09.2024 №1864; Лист ДУ «Нейрохірургії ім. Академ. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» від 30.08.2024 №857/01; Протокол магнітно-резонансної томографії; Протокол комп`ютерної головного мозку; Лист Національної поліції України № 111520/01?2024 від 14.08.2024 (455757); Лист Служби у справах дітей від 19.08.2024 №5853/9.02-02; Лист Служби у справах дітей від 13.08.2024 №81; Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, Броварським РУП відкрито кримінальне провадження №120241111300001824 від 24.07.2024; Лист Служби у справах дітей від 19.08.2024 №5855/9.02-92.

Усі ці докази стосуються обставин події, які відбулись 23 липня 2024 року відносно отримання неповнолітньою ОСОБА_3 вогнепального дотичного поранення голови.

Представник боржника на підтвердження доводів заперечень надала до суду копію протоколу дитячого психолога ОСОБА_8 вих. № 23 від 05.07.2025 року та додатки до протоколу; акт фіксації психологічного насильства, акт фіксації прямої мови учасників виконавчого провадження, здійсненого психологом ОСОБА_8 ; Копію аналітичного висновку психолога ОСОБА_8 вих. № 22 від 05.07.2025, де надано висновок про негативний вплив на дітей через примусове проведення виконавчих дій; Копію протоколу дитячого психолога ОСОБА_8 вих. № 29 від 19.07.2025 року та додатки до протоколу: акт фіксації психологічного насильства, акт фіксації прямої мови учасників виконавчого провадження;- Копію аналітичного висновку психолога ОСОБА_8 вих. № 29/а від 19.07.2025, де вказано про відсутність довіри й емоційної прив`язаності дітей до матері; Копії двох висновків Центру соціальних служб Броварської міської ради Броварського району Київської області №8 та № 9 починаючи з 15.07.2025 про проведену індивідуальну роботу з дітьми з кожним окремо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі № 361/6226/17, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області 19 лютого 2021 року в наступній частині:

««Визначити місце проживання ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Із урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень частини другої статті 159 СК України, визначити наступний графік побачень:

-перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год.

00 хв. неділі малолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-другий, четвертий тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до

18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_2 за адресою: Київська область, Броварський район, село Требухів».

Роз`яснено ОСОБА_1 право на вирішення спору з ОСОБА_2 щодо її участі у вихованні дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до статей 158, 159 Сімейного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року скасовано в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа у цивільній справі № 361/6226/17, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 19 лютого 2021 року, в наступній частині:

«Із урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень частини другої статті 159 СК України, визначити наступний графік побачень:

- перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ».

Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог заяви.

Також скасовано ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року в частині роз`яснення ОСОБА_1 права на вирішення спору з ОСОБА_2 щодо її участі у вихованні дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до статей 158, 159 Сімейного кодексу України.

В іншій частині ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що не дивлячись на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, наразі визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_2 , і обоє дітей зараз проживають із батьком, зазначене не виключає обов`язку сторін по справі виконувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у справі № 361/6226/17 в частині забезпечення участі матері у вихованні дітей із визначенням наступного графіку побачень: перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ».

Також апеляційний суд вказав, що рішення суду по справі у вказаній частині № 361/6226/17 набрало законної сили та має виконуватись на підставі виданого судом виконавчого листа в порядку, визначеному положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Доводи заявника про те, що рішення суду в цій частині не виконується у зв`язку із небажанням дітей, не може бути підставою для визнання виконавчого документа в цій частині таким, що не підлягає виконанню.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згадані норми чинного законодавства дають підстави для висновку про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень своїм призначенням має насамперед забезпечення повного та своєчасного виконання судового рішення, а також усунення порушень прав учасників виконавчого провадження, які виникли в ході такого виконання.

Предметом розгляду скарги ОСОБА_1 є неправомірні, на її думку, дії та бездіяльність державного виконавця під час проведення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду про встановлення побачень матері з дітьми, які відбулись 6 вересня 2025 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною врегульовано у статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

В силу положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавець позбавлений права самостійно обирати моделі поведінки при виконанні судових рішень, якщо таке право прямо не передбачено законодавством та/або виконавчим документом.

Виконуючи судове рішення, виконавець зобов`язаний вчинити дії, які необхідні для того, щоб визнане судом та перенесене до виконавчого документа зобов`язання вважалось виконаним. При цьому, ані державного (приватного) виконавця, ані суд при розгляді скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень не наділено компетенцією змінювати порядок виконання рішення, який визначений у його резолютивній частині.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року в справі № 761/24136/15-ц сформульовано висновок про те, що заявник, звертаючись до суду із скаргою на підставі статті 447 ЦПК України, на власний розсуд визначає, рішення, дії чи бездіяльність якого саме виконавця він бажає оскаржити та з яких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 та від 30 травня 2024 року в справі № 365/74/16-ц зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, за приписами частини другої статті 451 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.

Верховним Судом неодноразово було викладено такий правовий висновок, зокрема у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 та інших.

Згідно з п. 6 розділу І ІХ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512 від 02 квітня 2012 року ( в редакції наказу МЮ У №2832/5 від 29 вересня 2016 року під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 8 розділу І зазначеної Інструкції Акт документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктами 5-11 розділу ІХ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512 від 02 квітня 2012 року ( в редакції наказу МЮ У №2832/5 від 29 вересня 2016 року врегульовано порядок дій державного/приватного виконавця в частині виконання судового рішення про встановлення побачення батьків з дитиною :

« 5. Якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

6. При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.

7. За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

У разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

У разі якщо рішення неможливо виконати у зв`язку з виїздом за межі України боржника та/або дитини, стягувача, державний виконавець письмово роз`яснює сторонам право звернутися до суду із заявою про відстрочку виконання рішення, про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

8. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

9. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

10. У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

11. Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про встановлення побачення з дитиною з підстави, передбаченої пунктом 9 статті 39 Закону, до державного виконавця надійшла заява про відновлення виконавчого провадження у зв`язку із перешкоджанням боржником побаченню стягувача з дитиною, державний виконавець виносить постанову про відновлення виконавчого провадження.

Постанова про відновлення виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадженням та до суду, який видав виконавчий документ.

Після пред`явлення виконавчого документа до виконання державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені статтею 64-1 Закону.

Як вбачається із виконавчого провадження №73990545 в АСВП державний виконавець в межах покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження», а також «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512 від 02 квітня 2012 року вживала заходи для примусового виконання вище вказаного рішення суду щодо забезпечення участі стягувачки ОСОБА_1 у вихованні дітей у визначений судовим рішенням час.

Так, постановою державного виконавця від 03.09.2025 призначено ОСОБА_5 спеціалістом у виконавчому провадженні з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

На виконавчі дії з`явилась державний виконавець та залучений спеціаліст, яка спостерігала за проведення виконавчих дій та виклала свої міркування щодо проведених дій у протоколі від 06.09.2025.

З оглянутого відеозапису не вбачається, що боржник у виконавчому провадженню ОСОБА_2 чинив перешкоди у здійсненні виконавчих дій чи вчиняв інші дії спрямовані на перешкоджання виконанню рішення суду.

Однак, як видно з досліджених доказів, судове рішення не виконане з тих підстав, що діти не погодились спілкуватись та проживати з матір`ю у визначений судовим рішенням період.

За наслідками проведення виконавчих дій 6 вересня 2025 року державний виконавець Гурєва І.П. склала Акт, де відобразила суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події.

Підстав для скасування вищевказаного Акту судом не встановлено.

При розгляді скарги, дослідивши надані докази та дослідивши відео з фіксацією проведених виконавчих дій, суд не встановив, що державний виконавець Гур`єва І.П. під час здійснення виконавчих дій 06 вересня 2025 року у виконавчому провадженні № 73990545 вчинила протиправні дії, які полягали в упередженому ставленні до стягувача, здійсненні психологічного тиску, недопустимих висловлюваннях, створенні конфліктної атмосфери та перешкоджанні реалізації процесуальних прав стягувача, а також у необ`єктивному, неповному та викривленому складанні акту за результатами проведення вказаних виконавчих дій.

Крім того, враховуючи, що боржник батько дітей ОСОБА_2 забезпечує явку дітей під час здійснення виконавчих дій, зокрема, й 6 вересня 2025 року, однак діти відмовляються йти до матері, суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування до нього заходів примусового виконання рішення, які передбачені ч. 3, 4 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Суд звертає увагу на те, що висновки, зроблені психологом ОСОБА_9 у Протоколі за результатами залучення спеціаліста-психолога для участі у виконавчому провадженні згідно Постанови від 02.09.2025, також не підтверджують вчинення боржником ОСОБА_2 умисних дій, які перешкоджають виконанню судового рішення, чи здійснення тиску на дітей з метою перешкоджання проживання дітей з матір`ю у встановлений судовим рішенням час.

Разом з тим, суд критично оцінює надану психологом ОСОБА_5 характеристику діям боржника, який на її думку «не сприяв налагодженню комунікації матері та дітей під час виконання постанови, поводив себе зухвало та цинічно (насміхався над матір`ю дітей, ігнорував її звернення, демонстрував свої «теплі» відносини з донькою)», оскільки такі висновки є дуже суб`єктивними й оціночними, та не підтверджуються відеозаписом виконавчих дій, проведених 06.09.2025.

Отже, при розгляді даної скарги, встановлено, що 6 вересня 2025 року як боржником - ОСОБА_2 , так і державним виконавцем Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ здійснено всі необхідні дії, спрямовані на виконання рішення суду у справі № 361/6226/17.

За вказаних обставин, доводи стягувачки про протиправність дій державного виконавця Броварського ВДВС Гур`євої І.П., що полягає у невстановлені факту невиконання боржником судового рішення, є безпідставними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

у х в а л и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гур`євої Ірини Петрівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради Броварського району Київської області, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Наталія ПЕТРИШИН