Ухвала суду № 138166397, 11.05.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

11.05.2026

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/6226/17

провадження № 4-с/361/15/26

УХВАЛА

11 травня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.

за участю секретаря: Гриценко А.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мурашко Ольги Володимирівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради Броварського району Київської області, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст скарги

У березні 2026 року до суду звернулась ОСОБА_1 із вказаною скаргою, де просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Мурашко Ольги Володимирівни Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП 73990545 щодо примусового виконання рішення суду у справі № 361/6226/17 у встановлений судом графік побачень.

2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Мурашко О.В. Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, під час здійснення виконавчих дій 21.02.2026 року у межах виконавчого провадження № 73990545, які полягали в упередженому ставленні до стягувача та у порушенні принципів справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження.

3. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Мурашко О.В. Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, під час здійснення виконавчих дій 21.02.2026 року у межах виконавчого провадження № 73990545, які полягали у необ`єктивному, неповному та викривленому складанні акту за результатами проведення вказаних виконавчих дій.

4. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Мурашко О.В. Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, під час здійснення виконавчих дій 21.02.2026 року у межах виконавчого провадження № 73990545, які полягали у незаконному встановленні факту виконання рішення суду у спосіб, що не відповідає змісту виконавчого документа, що фактично призвело до звільнення боржника ОСОБА_2 від відповідальності за невиконання рішення суду.

5. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Мурашко О.В. Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, під час здійснення виконавчих дій 21.02.2026 року у межах виконавчого провадження № 73990545, які полягали у самовільній зміні способу і порядку виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.12.2019 у справі № 361/6226/17.

6. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Мурашко О.В. Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, під час здійснення виконавчих дій 21.02.2026 року у межах виконавчого провадження № 73990545, які полягали у залученні неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вчинення процесуальних дій, а саме - прийняття від дитини письмових пояснень/заперечень у межах виконавчого провадження № 73990545.

7. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Мурашко О.В. Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні № 73990545, яка полягає у невжитті заходів примусового виконання, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у не накладенні штрафу на боржника ОСОБА_2 за невиконання 21.02.2026 року рішення суду без поважних причин.

8. Зобов`язати старшого державного виконавця Мурашко О.В. або іншу уповноважену посадову особу Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущене порушення під час виконавчих дій 21.02.2026 вирішити питання щодо винесення постанови про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафу, відповідно до вимог статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання 21.02.2026 року рішення суду без поважних причин.

9. Встановити судовий контроль за виконанням ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги, зобов`язавши Броварський ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання про виконання ухвали суду.

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Броварського міськрайонного суду від 17.12.2019, яке було залишене без змін постановами Київського апеляційного суду від 03.08.2020 та Верховного Суду від 09.12.2020, встановлено, зокрема: детальний графік спілкування обох дітей (доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з кожним із батьків почергово на вихідних, з урахуванням інтересів дітей та забезпечення участі кожного з батьків у їх вихованні. У провадженні Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №73990545 з примусового виконання виконавчого листа № 361/6226/17, виданого 19 лютого 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області. Боржником у даному виконавчому провадженні є батько дітей, ОСОБА_2 . Протягом усього часу перебування виконавчого провадження № 73990545 у Броварському ВДВС державними виконавцями не вживаються реальні, ефективні та передбачені законом заходи примусового виконання, зокрема ті, що спрямовані на забезпечення реального виконання рішення немайнового характеру щодо участі батьків у вихованні дітей.

Так, 18.02.2026 ОСОБА_5 винесла постанову про призначення виконавчих дій на 21.02.2026 о 10:00 годині за адресою проживання боржника. Незважаючи на очевидну відсутність фактичного виконання, старший державний виконавець Мурашко О.В. склала Акт від 21.02.2026, де діючи поза межами наданих їй законом повноважень, безпідставно встановила факт виконання рішення, обґрунтувавши це тим, що боржник нібито «забезпечив участь у спілкуванні та вихованні дітей з стягувачкою їх матір`ю ОСОБА_1 ». Цим Мурашко О.В. самовільно змінила предмет і спосіб виконання судового рішення,,

При цьому зазначає, що виконавчі дії були проведені формально, а державним виконавцем в порушення Закону України «Про виконавче провадження» не було вчинено дій на належне виконання судового рішення. Зокрема, державний виконавець не встановила факт невиконання боржником судового рішення, не забезпечила передання дітей відповідно до графіку та не застосувала до боржника заходи примусу, передбачені статтями 63, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Також, на думку заявника, складений державним виконавцем акт має формальний характер, є неповним та не відображає фактичних обставин проведення виконавчих дій. Крім того, під час проведення виконавчих дій державний виконавець Мурашко О.В. ставилась до стягувачки упереджено, чинила на неї тиск та допустила грубе порушення норм чинного законодавства, надавши неповнолітній доньці стягувача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливість складати та надавати письмові заперечення щодо виконавчих дій.

У відзиві на скаргу державний виконавець Броварського ВДВС Мурашко О.В. наголошує, що при проведенні примусових виконавчих дій 21.02.2026 державний виконавець не порушив принцип справедливості, неупередженості та об`єктивності, оскільки державний виконавець здійснив перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням суду, внаслідок чого склав акт державного виконавця від 21.02.2026 яким встановив, що боржник забезпечив виконання рішення суду шляхом забезпечення побачення спілкування стягувача та дітей між собою з метою прийняття участі стягувача у вихованні дітей та подальшого їхнього проживання у визначений графік рішенням суду з урахуванням положень частини другої статті 159 СК України. З вище викладено вбачається, що у державного виконавця відсутні підстави застосування заходів примусового характеру, які передбачені п. 5 частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII та винесення постанови про накладення на боржника штрафу, оскільки боржник виконує рішення суду самостійно.

Так, виконавчий лист №361/6226/17 від 19.02.2021 року передбачає забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі, кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень частини другої статті 159 СК України, визначено графік побачень згідно рішення суду. Однак виконавчий лист не містить зобов`язань для сторін виконавчого провадження, зокрема для державного виконавця. Рішення суду полягає у забезпеченні участі обох батьків у вихованні та не перешкоджанні спілкуванню дітей із ними.

Крім того, виконавчі дії безпосередньо стосуються особисто неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому неповнолітня ОСОБА_3 висловила бажання надати письмові пояснення, отже, позбавлення неповнолітньої дитини ОСОБА_3 можливості письмово висловити свою думку було б прямим порушенням міжнародного права.

Державний виконавець вважає всі інші доводи скарги безпідставними, тому просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

У відзиві на скаргу представник боржника ОСОБА_2 адвокат Пшенична Л.І. зазначає, що заявлені у скарзі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки скарга є надмірно надуманою, не обґрунтованою, не містить належних та допустимих доказів, не містить обраного способу захисту, не містить дати, коли скаржниця дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця (п.7 ч.3 ст.448 ЦПК України), а вимоги є не зрозумілими та дублюються шляхом заміни декількох слів, також стягувачка керується практикою ЄСПЛ та Верховного Суду яку інтерпретує виключно на свою користь.

Вважає, що акт державного виконавця від 21.02.2026 складено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а викладені у ньому фактичні обставини об`єктивно відображають хід проведення 21.02.2026 примусових виконавчих дій. Державний виконавець, перевірив та зафіксував фактичне виконання боржником своїх обов`язків в частині забезпечення побачення та спілкування дітей з матір`ю та відсутність з його боку будь-яких перешкод у виконанні судового рішення. Стягувач необґрунтовано трактує фіксацію відмови дітей, як зміну способу виконання судового рішення, оскільки спосіб виконання рішення суду залишився незмінним та його виконання відбулось 21.02.2026 відповідно до його резолютивної частини.

Наголошує на тому, що скаржницею не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів того, що боржник якимось чином чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б фіксували факти чи ознаки «батьківського відчуження».

Посилаючись на необґрунтованість та безпідставність скарги, просить залишити таку скаргу без задоволення.

Заяви та процесуальні дії у справі

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями дану скаргу передано на розгляд судді Василишину В.О.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Василишина В.О. від 13 березня 2026 року заявлено самовідвід судді у справі № 361/6226/17 (провадження № 4-с/361/15/26), відведено головуючого суддю Василишина В.О. від розгляду даної цивільної справи.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Писанець Н.В. від 23 березня 2026 року заявлено самовідвід судді Писанець Н.В. у справі № 361/6226/17 (провадження № 4-с/361/15/26) та відведено головуючого суддю від розгляду даної цивільної справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 справу передано на розгляд судді Петришин Н.М.

У судовому засіданні державний виконавець Мурашко О.В. заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її безпідставною. Свою позицію обґрунтовувала тим, що державний виконавець діяв у межах та у спосіб, передбачений законодавством, при цьому державний виконавець не може примусити дітей спілкуватися з матір`ю всупереч їх волі.

Представник боржника адвокат Пшенична Л.І. просила відмовити у задоволенні скарги, вважаючи її необґрунтованою та надуманою. Пояснила, що боржник належним чином виконує рішення суду, забезпечуючи можливість матері бачитися з дітьми, що підтверджується актами державного виконавця. На її думку, невиконання рішення відбувається через категоричне та тривале небажання самих дітей спілкуватися з матір`ю.

Заявник та інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Обставини справи, встановлені судом

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 17 грудня 2019 року, яке було залишене без змін постановами Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року та Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, встановлено, зокрема: детальний графік спілкування обох дітей (доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з кожним із батьків почергово на вихідних, з урахуванням інтересів дітей та забезпечення участі кожного з батьків у їх вихованні.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року у справі № 361/6226/17 провадження № 2-і/361/2/23 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо виконання графіку побачень матері з дітьми відмовлено.

На даний час у провадженні Броварського ВДВС перебуває виконавче провадження № 73990545 з примусового виконання виконавчого листа № 361/6226/17, виданого 19 лютого 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області.

У зазначеному виконавчому провадженні стягувачкою є мати дітей ОСОБА_1 , а боржником є батько дітей ОСОБА_2

18.02.2026 державний виконавець Броварського ВДВС Мурашко О.В. винесла постанову про призначення виконавчих дій на 21.02.2026 о 10:00 годині за адресою проживання боржника, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 .

21 лютого 2026 року державним виконавцем Броварського ВДВС Мурашко О.В. складено акт державного виконавця, де зазначено:

«На виконання постанови ДВ від 18.02.2026 представники Броварського РУП ГУ НП у Київській області були відсутні. На виконання постанови ДВ від 18.02.2026 представники органу опіки та піклування були відсутні.

Виконавчі дії розпочато 21.02.2026 о 10 годині 01 хвилина за участю державного виконавця, боржника, стягувача та дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Боржником рішення суду виконано, а саме забезпечена участь у спілкуванні та вихованні дітей з стягувачкою їх матір`ю ОСОБА_1 . Діти при виконавчих діях, як і попередні рази висловили категоричну та стійку свою думку про те, що вони не хочуть та не бажають спілкуватися та у визначені дні проживати за адресою матері АДРЕСА_2 .Після висловлення своєї думки діти зайшли на подвір`я свого місця проживання

Державний виконавець сторонам роз`яснила статтю 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місце визначених рішенням. Стягувач думку дітей щодо небажання їхати з нею не чує та не враховує.

На питання боржника, чи забезпечити повторну явку, не надає відповідь. Боржником дане питання стягувачу повторювалось понад 10 разів. На питання державного виконавця, чи потрібна повторна явка дітей для участі у спілкуванні та виконанні рішення суду, стягувач відповіла «проводьте виконавчі дії далі, ви ж є державний виконавець». Також стягувач при проведенні виконавчих дій повідомила, що буде подавати скаргу. Тобто, незалежно, чи виконано рішення чи ні, стягувач має постійний намір на оскарження дій державного виконавця, що саме державний виконавець не виконав по рішенню суду, відповідь не надала. На зауваження державного виконавця казала зачекати, тобто ігнорувала вимоги державного виконавця.

При проведенні виконавчих дій проводилася відеофіксація. Виконавчі дії було закінчено о 10 годині 23 хвилини 21.02.2026 року.»

З Акту видно, що стягувач ОСОБА_1 висловила свої міркування щодо виконавчих дій, де зазначила, що боржником рішення суду не виконане. Державний виконавець Мурашко О.В. поводила себе упереджено по відношенню до стягувача, не вжила жодних заходів для належної фіксації причин відмови дітей від спілкування та негативного ставлення до матері, вчиняла всі дії на користь боржника.

Боржник ОСОБА_2 в Акті зазначив, що забезпечив побачення дітей з матір`ю. Рішення суду виконане відповідно до його резолютивної частини.

Неповнолітня ОСОБА_3 в Акті висловила прохання до виконавчої служби більше не проводити примусові виконавчі дії, так як вони негативно впливають на неї та її брата. Наголосила, що її із братом ніхто не заставить йти до ОСОБА_6 додому та йти з нею на медіацію.

З листа виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 21.01.2026 року № 9.02-03/01/955 з посиланням на попередню участь 20.12.2025 року, слідує, що представника служби у справах дітей у виконавчих діях та вихідний день відповідно до розпорядку робочого дня не можна уповноважити посадових осіб брати участь у виконавчих діях.

ФОП « ОСОБА_7 », як залучений психолог у виконавчому проваджені, 05 липня 2025 року та 17 липня 2025 року надала рекомендації щодо проведення виконавчих дій.

Відповідно до Акту №22/9.05-07 від 09.10.2025 року про проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Акту №23/9.05-07 від 09.10.2025 року про проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти перебувають у безпеці та зі сторони батька дітей відсутнє психологічне та будь-яке інше насилля над дітьми.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі № 361/6226/17, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області 19 лютого 2021 року в наступній частині:

««Визначити місце проживання ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Із урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень частини другої статті 159 СК України, визначити наступний графік побачень:

-перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год.

00 хв. неділі малолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-другий, четвертий тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до

18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_2 за адресою: Київська область, Броварський район, село Требухів».

Роз`яснено ОСОБА_1 право на вирішення спору з ОСОБА_2 щодо її участі у вихованні дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до статей 158, 159 Сімейного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року скасовано в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа у цивільній справі № 361/6226/17, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 19 лютого 2021 року, в наступній частині:

«Із урахуванням інтересів малолітніх дітей, забезпечення їх спілкування між собою, а також забезпечення участі кожного із батьків у їхньому вихованні, відповідно до положень частини другої статті 159 СК України, визначити наступний графік побачень:

- перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ».

Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог заяви.

Також скасовано ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року в частині роз`яснення ОСОБА_1 права на вирішення спору з ОСОБА_2 щодо її участі у вихованні дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до статей 158, 159 Сімейного кодексу України.

В іншій частині ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що не дивлячись на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, наразі визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_2 , і обоє дітей зараз проживають із батьком, зазначене не виключає обов`язку сторін по справі виконувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у справі № 361/6226/17 в частині забезпечення участі матері у вихованні дітей із визначенням наступного графіку побачень: перший, третій тиждень кожного місяця із 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ».

Також апеляційний суд вказав, що рішення суду по справі у вказаній частині № 361/6226/17 набрало законної сили та має виконуватись на підставі виданого судом виконавчого листа в порядку, визначеному положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Доводи заявника про те, що рішення суду в цій частині не виконується у зв`язку із небажанням дітей, не може бути підставою для визнання виконавчого документа в цій частині таким, що не підлягає виконанню.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згадані норми чинного законодавства дають підстави для висновку про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень своїм призначенням має насамперед забезпечення повного та своєчасного виконання судового рішення, а також усунення порушень прав учасників виконавчого провадження, які виникли в ході такого виконання.

Предметом розгляду скарги ОСОБА_1 є неправомірні, на її думку, дії та бездіяльність державного виконавця під час проведення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду про встановлення побачень матері з дітьми, які відбулись 21 лютого 2026 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною врегульовано у статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

В силу положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавець позбавлений права самостійно обирати моделі поведінки при виконанні судових рішень, якщо таке право прямо не передбачено законодавством та/або виконавчим документом.

Виконуючи судове рішення, виконавець зобов`язаний вчинити дії, які необхідні для того, щоб визнане судом та перенесене до виконавчого документа зобов`язання вважалось виконаним. При цьому, ані державного (приватного) виконавця, ані суд при розгляді скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень не наділено компетенцією змінювати порядок виконання рішення, який визначений у його резолютивній частині.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року в справі № 761/24136/15-ц сформульовано висновок про те, що заявник, звертаючись до суду із скаргою на підставі статті 447 ЦПК України, на власний розсуд визначає, рішення, дії чи бездіяльність якого саме виконавця він бажає оскаржити та з яких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 та від 30 травня 2024 року в справі № 365/74/16-ц зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, за приписами частини другої статті 451 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.

Верховним Судом неодноразово було викладено такий правовий висновок, зокрема у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 та інших.

Пунктами 5-11 розділу ІХ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512 від 02 квітня 2012 року ( в редакції наказу МЮ У №2832/5 від 29 вересня 2016 року врегульовано порядок дій державного/приватного виконавця в частині виконання судового рішення про встановлення побачення батьків з дитиною :

« 5. Якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

6. При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.

7. За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

У разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

У разі якщо рішення неможливо виконати у зв`язку з виїздом за межі України боржника та/або дитини, стягувача, державний виконавець письмово роз`яснює сторонам право звернутися до суду із заявою про відстрочку виконання рішення, про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

8. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

9. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

10. У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

11. Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про встановлення побачення з дитиною з підстави, передбаченої пунктом 9 статті 39 Закону, до державного виконавця надійшла заява про відновлення виконавчого провадження у зв`язку із перешкоджанням боржником побаченню стягувача з дитиною, державний виконавець виносить постанову про відновлення виконавчого провадження.

Постанова про відновлення виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадженням та до суду, який видав виконавчий документ.

Після пред`явлення виконавчого документа до виконання державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені статтею 64-1 Закону.

Як вбачається із виконавчого провадження №73990545 в АСВП державний виконавець в межах покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» та також «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512 від 02 квітня 2012 року вживала заходи для примусового виконання вище вказаного рішення суду щодо забезпечення участі стягувачки ОСОБА_1 у вихованні дітей, а саме забезпечення проживання дітей з 10 години 21 лютого 2026 року по 18 годину 22 лютого 2026 року за місцем проживання їх матері ОСОБА_1 .

Так, державний виконавець прибула на виконавчі дії, а також вживала заходів участі в даній процесуальній дії і представника органу опіки та піклування, про що свідчить винесена 18.02.2026 року постанова про залучення представника органу опіки та піклування до участі у проведенні виконавчих дій. Із акту виконавця вбачається, що представник органу опіки та піклування не з`явився на проведення виконавчих дій 21.02.2026 року.

Також державний виконавець постановою від 18.02.2026 залучила представників Броварського РУПНП ГУ у Київській області, проте працівник поліції на виконавчі дії 21.02.2026 не з`явився.

З оглянутого відеозапису не вбачається, що боржник у виконавчому провадженню ОСОБА_2 чинив перешкоди у здійсненні виконавчих дій чи вчиняв інші дії спрямовані на перешкоджання виконання рішення суду.

Однак, як видно з досліджених доказів, судове рішення не виконане з тих підстав, що діти не погодились спілкуватись та проживати з матір`ю у визначений судовим рішенням період.

За наслідками проведення виконавчих дій 21 лютого 2026 року державний виконавець Мурашко О.В. склала Акт, де констатувала виконання рішення суду боржником.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що положенням пункту 7 розділу ІХ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512 від 02 квітня 2012 року, передбачено, що у разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

Як видно з матеріалів справи, представник органу опіки та піклування не з`явився на виконавчі дії, хоч і неодноразово державним виконавцем вживались заходи для його виклику.

Відтак, ураховуючи те, що діти відмовляються спілкуватись та проживати із матір`ю, у державного виконавця були відсутні підстави визнавати рішення суду виконаним, та відповідно до вищезгаданої Інструкції виконавчі дії слід було відкласти та залучати експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин відмови дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від спілкування/проживання з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень.

Щодо інших аргументів скаржника, суд зазначає, що дослідивши надані докази та дослідивши відео з фіксацією проведених виконавчих дій, суд не встановив, що старший державний виконавець Мурашко О.В. під час здійснення виконавчих дій 21 лютого 2026 року у виконавчому провадженні № 73990545 проявляли упереджене ставлення до стягувачки, здійснювали на неї психологічний тиск, вживали недопустимі висловлювання та перешкоджали у реалізації процесуальних прав стягувачки, чим би допустила порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, під час складання акту за результатами проведених виконавчих дій.

Враховуючи, що боржник батько дітей ОСОБА_2 забезпечує явку дітей під час здійснення виконавчих дій, зокрема, й 21 лютого 2026 року, однак діти відмовляються йти до матері, суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування до нього заходів примусового виконання рішення, які передбачені ч. 3, 4 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Крім того, аргументи скаржниці щодо прийняття державним виконавцем Мурашко О.В. всупереч закону письмових заперечень неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до ст. 9, 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, медіа, засобів зв`язку (комп`ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю.

Діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, медіа та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення.

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

При цьому, норми Закону України «Про виконавче провадження» не містять положень щодо заборони неповнолітній дитині висловлюватись усно чи письмово під час проведення виконавчих дій щодо подій та обставин, які особисто стосуються дитини.

Відтак, державний виконавець, надавши можливість неповнолітній ОСОБА_3 , яка виявила бажання письмово викласти свої міркування щодо виконавчих дій, не порушила жодних вимог чинного законодавства України.

Усі інші доводи скарги є безпідставними та недоведеними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність та дії державних виконавців Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мурашко Ольги Володимирівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради Броварського району Київської області, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Мурашко Ольги Володимирівни Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, під час здійснення виконавчих дій 21.02.2026 року у межах виконавчого провадження № 73990545, які полягали у встановленні факту виконання рішення суду в Акті державного виконавця від 21.02.2026.

Зобов`язати старшого державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мурашко Ольгу Володимирівну у виконавчому провадженні ВП 73990545 щодо примусового виконання рішення суду у справі № 361/6226/17 залучати експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин відмови дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від спілкування/проживання з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень.

У задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Наталія ПЕТРИШИН