Ухвала суду № 138150528, 10.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань встановлення судового контролю

10 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/13505/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши заяву про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року, яке набрало законної сили 29 квітня 2025 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24 червня 2020 року по 23 червня 2021 року грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 24 червня 2020 року по 23 червня 2021 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

01 липня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року прийнято до розгляду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 подав письмові пояснення на заяву про встановлення судового контролю, зазначивши, що після набрання законної сили рішенням суду у цій справі для повного його виконання вчиняє відповідні дії: ОСОБА_1 проведено перерахунок та нарахування грошового забезпечення за період з 24 червня 2020 року по 23 червня 2021 року із обчисленням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 50861,28 грн; з метою забезпечення виплати зазначені суми включено до заявок-розрахунків на фінансування видатків за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки за напрямом грошове забезпечення та у встановленому порядку подано до фінансового органу, а фактична виплата нарахованих сум не проведена у зв`язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу.

Перевіривши доводи сторін матеріалами справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Як передбачено статтею 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі і такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення; ними регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, а для застосування таких процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови: наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Тож вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, необхідно з`ясувати: чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №140/13505/24 набрало законної сили 24 квітня 2025 року, за виконавчим листом позивач не звертався.

З матеріалів справи видно, що на виконання рішення суду Військова частина НОМЕР_1 здійснила нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення й до виплати належить 50861,28 грн. Також відповідач щомісячно подає основні заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків (на травень 2025 року-липень 2026 року), до розрахунку включено потребу у коштах для виплати донарахованих сум і ОСОБА_1 .

З наведеного слідує, що Військова частина НОМЕР_1 , яка є розпорядником коштів нижчого рівня, у межах повноважень та можливостей добровільно вчиняє послідовні дії, спрямовані на виконання судового рішення: позивачу проведено нарахування грошового забезпечення (відповідно до резолютивної частини рішення суду), натомість виплата заборгованості за рахунок Державного бюджету України можлива після надходження коштів від головного розпорядника.

Тож наразі відсутні підстави для висновку про намір відповідача як суб`єкта владних повноважень ігнорувати судове рішення чи ухилитися від його виконання.

За таких обставин, без надходження цільових бюджетних асигнувань, встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт не призведе до виплати заборгованості, а за відсутності підтверджених належними доказами підстав вважати, що рішення суду без встановлення заходу судового контролю залишиться невиконаним, побоювання позивача є необґрунтованими.

З огляду на сказане суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 248, 381-1, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №140/13505/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. Л. Шепелюк