Рішення № 138144479, 10.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/10176/25

провадження № 2/208/2565/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,

за участю:

- секретаря судових засідань Компанієць І.Р.,

- представника позивача адвоката Альховської Ірини Богданівни (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів)

- представника відповідача адвоката Овчаренко Ольги Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», поданим через представника адвоката Альховську Ірину Богданівну, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулось Акціонерне товариство «Сенс банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631339613 в письмовій формі. Оскільки відповідач зобов`язання за договором не виконує, станом на 09.04.2025 року виникла заборгованість у сумі 405 477,03 гривень, з яких: 285 156,98 гривень заборгованість за тілом кредиту; 120 320,05 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа - Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа - Банк» на АТ «Сенс Банк».

В зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 22.09.2025 року позовна заява залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.

30.09.20025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 02.10.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.

В підготовче засідання, призначені на 30.10.2025, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та отримання правничої допомоги адвоката.

Ухвалою, внесеною до протоколу підготовчого засідання 30.10.2025, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.11.2025.

19.11.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання, призначеного на 20.11.2025 року в зв`язку із необхідністю підготовки відзиву на позовну заяву..

В підготовче засідання, призначені на 20.11.2025, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою, внесеною до протоколу підготовчого засідання 20.11.2025, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.01.2026.

05.01.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Овчаренко О.М. надійшов відзив на позовну заяву із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, у якому проти задоволення позову заперечує, просить застосувати до позовних вимог в частині нарахування суми заборгованості за період з 10.03.2022 по 10.03.2025 року строк позовної давності, та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пропущення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву обґрунтовано перебуванням представника відповідача у відпустці з 20 листопада 2025 року по 26 грудня 2025 року та постійні і тривалі відключення світла.

Заперечення проти позовних вимог обгрунтовані тим, що до позовної заяви не додані належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та погодження сторонами його істотних умов, в тому числі розміру та порядку нарахування і сплати відсотків за користування кредитними коштами. Так, наявні в матеріалах справи Оферта на укладання угоди про надання кредиту та Анкета Заява про акцепт Публічної пропозиції не містять підпису та печатки представника банку, Паспорт споживчого кредиту також не може бути визнаний частиною кредитного договору, оскільки його чинність зберігалась лише до 09.02.2020 року, графік платежів, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача також не містять відомостей про належне ознайомлення із ними відповідача та досягнення згоди щодо істотних умов договору.

Кредитний договір № 631339613 не містить інформації про розміри процентних ставок, комісій, інших платежів, у наданій виписці по рахунку за період з 10.01.2020 року по 09.04.2025 року відсутня операція з перенесення кредиту на прострочену заборгованість, розрахунок заборгованості не відповідає первинним банківським документам і містять суттєві розбіжності у видах заборгованості та сумах. Згідно виписки по рахунку відповідач отримала кредитні кошти у сумі 134 838,9 гривень, фактично внесла на погашення заборгованості 96 542,7 гривень, проте в порушення вимог чинного законодавства та умов договору зазначені платежі були зараховані банком в рахунок погашення комісій та відсотків, що не передбачено умовами кредитного договору.

Таке списання банком з відповідача плати за овердрафт, комісії за розрахунково-касове обслуговування є незаконним, оскільки такі платежі та їх розміри не були погоджені сторонами.

Також відповідач наполягає, що кредитний договір припинив свою дію 10.01.2021 року, проте навіть після закінчення строку кредитування позивач продовжив нараховувати відсотки за користування кредитними коштами та комісію за розрахунково-касове обслуговування, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Оскільки останній платіж за договором було здійснено відповідачем 07.02.2022 року, позовна заява подана до суду 31.07.2025 року, то просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог з 10.03.2022 по 10.03.2025.

13.01.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач зазначає, що умови кредитного договору складають анкета-заява, оферта та акцепт пропозиції, а також публічна пропозиція, що міститься на сайті Товариства. Відповідач отримала кредитну картку, користувалась кредитними коштами, здійснювала добровільне погашення заборгованості, відтак погодилась з умовами кредитного договору, в тому числі розміром процентів за користування кредитними коштами та комісією за розрахунково-касове обслуговування. Виписка по рахунку відображає нарахування заборгованості та є належним і допустим доказом її існування та розміру.

14.01.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 20.01.2026 клопотання представника позивача задоволено, постановлено проводити підготовче засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

В підготовче засідання, призначене на 21.01.2026, учасники справи з`явились, представник позивача проти поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву не заперечувала, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити із підстав викладених у позові, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, учасники справи заявили клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою, внесеною до протоколу підготовчого засідання 21.01.2026, суд визнав поважними причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву, поновив пропущений процесуальний строк, прийняв та приєднав до матеріалів справи подані заяви по суті справи.

Ухвалою від 21.01.2026 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів, призначив судове засідання у справі.

В судове засідання, призначене на 09.02.2026 року, представник позивача не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомила, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з тих підстав, що сторонами не були погоджені умови щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами і комісії, позивач протиправно зарахував платежі відповідача не в рахунок оплати використаних кредитних коштів, а на погашення відсотків та процентів, позовна заява подана з порушенням строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

05.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо незастосування строків позовної давності, оскільки в зв`язку із запровадженням на території України карантину та в подальшому воєнного стану обчислення строку позовної давності було продовжено та зупинено відповідно. Відтак, позовна заява подана до суду в межах встановленого законом строку позовної давності.

В судове засідання, призначене на 05.03.2026 року, учасники справи з`явились.

В зв`язку із надходженням додаткових пояснень представник відповідача заявила клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання їй можливості ознайомитись із ними та надати суду свої заперечення та/або пояснення.

23.03.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення щодо незастосування строку позовної давності, в яких представник відповідача, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначила, що введення на території України карантину та воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку позовної давності.

В судове засідання, призначене на 24.03.2026 року, учасники справи з`явились.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснила, що між сторонами був укладений кредитний договір, який складається із анкети-заяви, публічної оферти, паспорту споживчого кредиту та правил надання банківських послуг, що містяться на сайті Банку. На виконання умов договору позивачу була надана кредитна картка із встановленням максимального кредитного ліміту у 200 000 гривень. Відповідач користувалась наданими кредитними коштами, здійснювала добровільне погашення кредитної заборгованості, що підтверджується банківською випискою по рахунку. Умовами кредитного договору, зокрема в Паспорті споживчого кредиту та Правилах надання банківських послуг, передбачені розміри та порядок нарахування і сплати процентів за користування кредитними коштами. Оскільки у відповідача за карткою утворилась заборгованість у 94 000 гривень і відповідач таку заборгованість не погасила, то Банк здійснював щомісячне нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які включались до загальної суми заборгованості, на яку в подальшому продовжували нараховуватись відсотки.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала з тих підстав, що у підписаній відповідачем Анкеті-заяві відсутні умови щодо нарахування та розміру відсотків за користування кредитними коштами, Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, Правила надання банківських послуг, на які посилається представник позивача, не містять підпису відповідача, що свідчить про відсутність його згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема встановлення розміру відсотків за користування кредитними коштами, порядку їх нарахування та зарахування до суми загальної заборгованості за кредитним договором. Також представник відповідача звернула увагу, що в матеріалах справи Правила надання банківських послуг відсутні, в тексті позовної заяви міститься лише посилання на сайт Товариства, яке станом на дату розгляду справи судом не є активним, на сайті зазначені Правила також відсутні. Крім того, такі Правила розробляються, затверджуються та можуть змінюватись в банком односторонньому порядку, що спростовує посилання позивача на наявність згоди відповідача щодо всіх істотних умов договору. З огляду на надані представником позивача пояснення щодо розрахунку заборгованості просила оголосити перерву для надання можливості підготувати контррозрахунок заборгованості.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 24.03.2026, суд клопотання представника відповідача про оголошення перерви задовольнив, оголосив перерву до 17.04.2026 року о 11:30 години.

30.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов розрахунок імовірної заборгованості за кредитним договором, за яким імовірна сума заборгованості за тілом кредиту складає 38 666,83 гривень, імовірна сума заборгованості за відсотками за користування кредитом 44 539,07 гривень.

Судове засідання, призначене на 17.04.2026, знято з розгляду в зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

В судове засідання, призначене на 05.05.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

В судове засідання, призначене на 10.07.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.

10.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа Банк» з офертою на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631339613, якою пропонувала укласти Угоду про відкриття поточного рахунку з електронним платіжним засобом у гривні та встановлення кредитної лінії на наступних умовах: ліміт кредитної лінії 200 000,00 грн, процентна ставка за користування кредитною лінією 26,00 % річних, тип процентної ставки фіксована, обов`язковий мінімальний платіж складає 5 % від суми загальної заборгованості за Кредитною лінією (а.с. 7).

10.01.2020 року ОСОБА_1 підписала із Акціонерним товариством «Альфа - банк» Анкету - Заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», відповідно до якої їй відкрито поточний рахунок, підписанням Акцепту вона підтверджує акцепт публічної пропозиції та укладення Договору з АТ «Альфа - Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту, що міститься в матеріалах справи, ліміт кредиту становить 62 500,00 гривень; мета надання кредиту споживчі цілі; максимальна сума кредиту 200 000,00 гривень; строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на певний строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору; процентна ставка 26 % річних; тип процентної ставки фіксована.

Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, розмір кредитної заборгованості 8 000,00 гривень; строк кредитування 12 місяців, реальна річна процентна ставка 52,25 %, загальна вартість кредиту 10 785 гривень.

У матеріалах справи відсутні умови Публічної пропозиції та додатки до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку, на які міститься посилання в Анкеті заяві, посилання на них, зазначене у позовній заяві, також неактивне, така сторінка відсутня в мережі інтернет, що виключає для суду можливість ознайомитись зі змістом зазначених документів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги.

АТ «Альфа Банк» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, видало відповідачу банківську картку з встановленим кредитним лімітом у сумі 62 500 гривень і надало можливість розпоряджатись кредитними коштами.

Відповідач здійснювала розрахунки кредитною карткою у період з 12.01.2020 по 10.03.2022, а також здійснювала поповнення картки, що підтверджується випискою з рахунка приватного клієнта № 175405-2025/0423, розрахунковий період: з 10.01.2020 по 09.04.2025, «фінансові транзакції за рахунком».

Станом на 10.03.2022 року використано кредитних коштів у сумі 134 838,9 гривень, сплачено в рахунок погашення заборгованості 68 200 гривень, фактична заборгованість за картковим рахунком з урахуванням поповнення картки становила 66 638,9 гривень, заборгованість за внутрішньобанківськими операціями, в тому числі нарахованими відсотками та комісією за розрахунково касове обслуговування становить 70 010,91 гривень. Всього за період 136 649,81 гривень.

Одночасно з тим, в тій же виписці по рахунку зазначено, що кінцевий залишок становить 285 156,98 гривень, кінцева заборгованість зі сплати комісійних, відсотків 120 320,05 гривень. Внесок до відновлення мінімального балансу 405 477,03 гривень.

Детальні відомості про формування та склад такої заборгованості у виписці по рахунку відсутні.

З наданого позивачем Розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 10.03.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 405 477,03 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, простроченим тілом кредиту, овердрафту.

Акціонерне товариство «Альфа Банк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Сенс Банк», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 22.08.2023, Витягом з державного реєстру банків.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами частини другої статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що кредитний договір між сторонами укладений в письмовій формі шляхом підписання відповідачем Анкети - Заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», факт надання кредитних коштів позичальнику у формі встановлення кредитної лінії підтверджений належними та допустимими доказами, а тому у відповідача виник обов`язок з повернення отриманих коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості АТ «Сенс Банк» посилалося на те, що Анкета - заява разом із Публічною пропозицієї АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а тому відповідач зобов`язується виконувати його умови, в тому числі в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, які включені позивачем до загальної суми заборгованості за договором, а також комісії за касово-розрахункове обслуговування.

За своєю правовою природою Публічна пропозиція АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» та Паспорт споживчого кредиту є публічним договором приєднання.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відтак, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України слідує, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У матеріалах справи відсутні умови Публічної пропозиції та додатки до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку, на які міститься посилання в Анкеті заяві, посилання на них, зазначене у позовній заяві, також неактивне, така сторінка відсутня в мережі інтернет, що виключає для суду можливість ознайомитись зі змістом зазначених документів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що Публічна пропозиція АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», яка відсутня в матеріалах справи і зі змістом якої суд позбавлений можливості ознайомитись, не може розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви та такі умови не можуть свідчити про погодження сторонами істотних умов договору.

Також суд відхиляє як неналежний та недопустимий доказ Паспорт споживчого кредиту, оскільки зі змісту паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, визначення їх розміру, порядку їх нарахування і сплати, а також не передбачає встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку зі встановлення кредитної лінії.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору, а саме обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати за відповідний період, а також розмір та порядок сплати комісії за розрахунково касове обслуговування кредитної лінії.

Відтак, суд дійшов до висновку, що нарахування і включення до суми заборгованості за кредитним договором суми заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, комісії за розрахунково-касове обслуговування та заборгованості з овердрафту є незаконним і необґрунтованим.

Надані позивачем банківська виписка за рахунком та детальний розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково здійснювала їх повернення.

Матеріалами справи підтверджується використання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 134 838,9 грн.

Відповідач за час користування кредитними коштами здійснила поповнення кредитної картки в рахунок погашення заборгованості у загальному розмірі на суму 93 042,7 гривень (68 200 грн + 24 842,7 грн).

Сума заборгованості за кредитним договором складає: 41 796,2 гривень (134 838,9 грн. 93 042,7 грн.).

Щодо застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верхового Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Питання визначення та застосування строку позовної давності визначенні статтями 257 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 258 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої, другої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частин третьої четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (у редакції Закону України № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV 2» № 211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями) та постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV 2» № 1236 від 09.12.2020 року (зі змінами та доповненнями) карантин на всій території України встановлений з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнний стан введений на всій території України з 24.02.2022 року.

Пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України виключений та втратив свою чинність на підставі Закону України № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності з 04.09.2025 року.

Відповідно до частини третьої статті 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Так, позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 10.01.2020 по 10.03.2025, які нараховуються щомісяця, останнє погашення кредитної заборгованості з боку відповідача відбулось 07.02.2022. Відтак, загальний трирічний строк позовної давності щодо погашення заборгованості щодо першого щомісячного платежу припадає на 10.01.2023.

Закон України № 540-ІХ, яким Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12 про продовження строку позовної давності на період дії карантину набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, щодо обчислення та перебігу позовної давності у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З огляду на те, що станом на 02.04.2020 року строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором не сплив, вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги пред`явлені в межах встановленого законом строку позовної давності, а тому підстави для відмови у задоволенні позову через пропуск встановленого законом строку позовної давності відсутні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, перевіривши розрахунок заборгованості дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість у сумі 41 796,2 гривень, з яких сума заборгованості за тілом кредиту 41 796,2 гривень, що становить 10,31 % пред`явлених позовних вимог (41 796,2 грн / 405 477,03 грн х 100 %).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 501,66 грн. (4 865,72 грн х 10,31 %).

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подала до суду заяву про відшкодування на її користь витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 22 223,20 гривень.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Договору № 19-11/25 про надання правничої допомоги від 19.11.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Овчаренко Ольгою Миколаївною, предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та поновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законним інтересів.

Детальний перелік видів правової допомоги, а також розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами і може визначатися додатковою(ми) угодою(ми) до цього Договору (п. 6.1 розділу 6 Договору).

Пунктом 1 Додатку № 1 до Договору № 19-11/25 від 19.11.2025 про надання правничої допомоги визначено надання правничої допомоги Клієнту в Заводському районному суді міста Кам`янського по справі за позовом АТ «СЕНС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 2 Додатку № 2 до Договору № 19-11/25 від 19.11.2025 про надання правничої допомоги визначено перелік та вартість окремих видів правничої допомоги адвоката.

Відповідно до Акту виконаних робіт № 1 до Додатків № 1, 2 до Договору № 19-11/25 від 19.11.2025 про надання правничої допомоги від 05.01.2026 року адвокат надав правничу допомогу у формі: консультація щодо справи, підготовка та збирання доказів по справі 1211,2 гривень; ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 208/10176/25 в приміщенні Заводського районного суду міста Кам`янського (20.11.2025) 1 211,2 гривень; складання відзиву на позовну заяву (05.01.2026) 8000,00 гривень; участь адвоката в судовому засіданні (21.01.2026) 2 622,4 гривень. Всього 13 044,8 гривень.

Гонорар адвоката у сумі 13 044,8 гривень сплачений Клієнтом у повному обсязі, що підтверджується Довідкою № 1, виданою 05.01.2026 року адвокатом Овчаренко О.М., квитанцією № 830941 від 05.01.2026 (серія 10 ВАА).

Відповідно до Акту виконаних робіт № 2 до Додатків № 1, 2 до Договору № 19-11/25 від 19.11.2025 про надання правничої допомоги від 24.03.2026 року адвокат надав правничу допомогу у формі: складання заперечення проти заперечення позивача про застосування строків позовної давності (23.03.2026) 1 311,20 гривень; участь адвоката в судовому засіданні (09.02.2026, 05.03.2026, 24.03.2026) 7 867,2 гривень. Всього 9 178,4 гривень.

Гонорар адвоката у сумі 9 178,4 гривень сплачений Клієнтом у повному обсязі, що підтверджується Довідкою № 2, виданою 24.03.2026 року адвокатом Овчаренко О.М., квитанцією № 830946 від 24.03.2026 (серія 10 ВАА).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що судові витрати відповідача на правничу допомогу адвоката у сумі 22 223,20 гривень підтверджені належними та допустимими доказами, клопотання про зменшення розміру судових витрат від позивача на адресу суду не надходило, тому такі судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 19 931,99 гривень (22 223,20 грн х 89,69 %).

З урахуванням витрат зі сплати судового збору у сумі 501,66 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк», з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 19 430,33 гривень (19 931,99 грн - 501,66 грн).

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 519, 610, 1046 1049, 1054 1055 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс - Банк» суму заборгованості за кредитним договором у сумі 41 796,2 гривень (сорок одна тисяча сімсот дев`яносто шість грн. 20 коп.), з яких сума заборгованості за тілом кредиту 41 796,2 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс - Банк» на користь ОСОБА_1 різницю у понесених обома сторонами судових витратах, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 19 430,33 гривень (дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять грн 33 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс - Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.А. Подкопаєва