Рішення № 138141947, 29.05.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1387/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від прокуратури Бескровна І.І.,

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костянтинівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Кирилівське про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Костянтинівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Кирилівське, в якій просить:

- розірвати достроково договір оренди земельної ділянки, укладений 14.12.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Кирилівське щодо земельної ділянки площею 12,0000 га з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107, державна реєстрація якого вчинена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.04.2021 за № 41570189;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Кирилівське повернути територіальній громаді в особі Костянтинівської сільської ради земельну ділянку площею 12,0000 га з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107, розташовану на території Костянтинівської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

В обґрунтування позову прокурор зазначає обставини щодо порушення інтересів держави при використанні земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Так, прокурор вказує, що 14.12.2020 за наслідками проведення земельного аукціону між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Кирилівське» укладено договір оренди землі (далі - Договір), за п. п. 1.1, 2.1, 3.1, 5.1 якого в користування товариству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 років передано земельну ділянку з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107 площею 12,0000 га, розташовану в межах території Костянтинівськї сільської ради Новоодеського (нині - Миколаївського) району Миколаївської області, про що 14.04.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено відповідний запис за № 41570189.

При цьому прокурор зауважує, що договір перебуває на обліку у податковому органі.

Прокурор з посиланням на умови п. 2.3 договору зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 59897,25 грн. У п. п. 4.1, 4.2 договору сторонами узгоджено, що плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 14.12.2020 № 1-12-2020, становить 4863,66 грн на рік, тобто 8,12% від нормативної грошової оцінки ділянки, та підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору. Орендна плата, як вбачається з положень п. 4.4 договору, вноситься орендарем у такі строки: за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України, тобто рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, які настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, що прямо випливає зі змісту п. 287.3 ст. 287, п. 288.7 ст. 288 ПК України.

Разом з цим, прокурор інформує, що наказом ГУ ДГК у Миколаївській області від 30.12.2020 №62-ОТГ спірну земельну ділянку передано територіальній громаді в особі Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївською області. Та, наразі, на ствердження прокурора, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107 вже зареєстровано за Костянтинівською сільською радою (запис у Державному реєстрі речових прав № 43007617 від 12.07.2021). За такого власником ділянки, орендодавцем за Договором та одержувачем плати за землю являється Костянтинівська сільська рада.

Прокурор стверджує, що після укладення вказаного договору оренди ТОВ «Кирилівське» орендна плата була сплачена лише за перший рік оренди, що підтверджується листами Костянтинівської сільської ради від 28.08.2025 та від 17.09.2025, а також ГУ ДПС у Миколаївській області від 27.05.2025 і 18.06.2025.

Наразі, за ствердженням прокурора, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором за період з 01.12.2021 по 17.09.2025 становить в сумі 20564,13 грн.

Також прокурор зазначає, що Костянтинівською сільською радою на адресу Товариства скеровано претензійний лист від 23.02.2024 №81 з розрахунком заборгованості зі сплати орендної плати. Однак, відповідне поштове відправлення відповідачем отримано не було та 18.03.2024 повернулось без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Разом з цим, прокурор зауважує, що ТОВ «Кирилівське» було в повній мірі обізнане про необхідність своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі за договором в силу як обставини підписання його умов, так і через загальнодоступність зазначених вище норм законодавства щодо обов`язковості належного виконання відповідних зобов`язань.

Прокурор з посиланням на інформацію ГУ ДПС від 18.06.2025 вказує, що Товариством декларації з плати за землю у період 2020-2025 років не подавались, у зв`язку із чим до ТОВ «Кирилівське» було застосовано штрафні санкції на загальну суму 2040 грн.

Однак, на даний час Товариство у добровільному порядку заборгованість не погасило.

На переконання прокурора, наведені вище обставини свідчать про систематичне порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди землі у вигляді несплати орендної плати.

Прокурор з посилання на приписи ст. ст. 526, 629 ЦК України та положеннями ч. 1 ст. 15, ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» зазначає, що зобов`язання, до яких віднесено і договір оренди землі, повинні виконуватись належним чином і являються обов`язковими до виконання сторонами, а орендна плата із зазначенням строків та порядку її внесення є істотною умовою договору оренди землі, що дає право орендодавцю вимагати її своєчасного внесення та покладає на орендаря обов`язок вчасно вносити такий платіж.

Також, прокурор посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та постановах Верховного Суду від 25.06.2025 у справі № 610/941/24, від 10.09.2021 у справі № 650/628/19-ц, від 17.06.2020 у справі № 615/1499/17, від 30.07.2020 у справі № 479/1073/18 та від 07.10.2020 у справі № 484/4708/18, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, згідно з якою сам факт систематичного порушення договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, не зважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

При цьому прокурор вважає, що припинення спірного договору оренди з ТОВ «Кирилівське» шляхом його розірвання за ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слугуватиме підставою для припинення зареєстрованого у Державному реєстрі прав за відповідачем речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107.

Разом з цим прокурор зазначає, що стаття 653 ЦК України встановлює правові наслідки розірвання договору, відповідно до частини другої якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Аналогічні положення містяться у п. 7.1 договору.

Зі змісту п. 2.2 договору та інформації Костянтинівської сільської ради від 17.09.2025 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107 є вільною від об`єктів нерухомості.

З огляду на викладене та у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених договором, і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а саме систематичною несплатою та несвоєчасною сплатою орендної плати (упродовж близько чотирьох років) прокурор вважає, що спірний договір, укладений 14.12.2020 між ГУ Держгеокадастру в області та ТОВ «Кирилівське»», підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка - поверненню у розпорядження нинішнього власника - Костянтинівської сільської ради.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді заявник зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 констатовано, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту. З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Як вказує прокурор, з огляду на ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного Закону органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, сільські, селищні та міські ради. Статтею 16 Закону передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. За приписами ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) плата за землю є складовою податку на майно, що належить до доходів, зокрема, бюджетів територіальних громад. Відповідно до п. п. «в», «є» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відтак, враховуючи положення чинного законодавства, прокурор вважає, що правовідносини щодо своєчасного та повного справляння плати за землю, а також належного виконання зобов`язань за договором оренди землі становлять суспільний інтерес, а невиконання договірних умов такому суспільному інтересу не відповідає. На переконання прокурора, порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тривалому, без законних підстав невиконанні умов договору, а саме несплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, що призводить до ненадходження плати за землю, яка за законом перебуває в комунальній власності, та, в свою чергу, має наслідком невиконання прибуткової частини місцевого бюджету. Водночас, у випадку розірвання спірного договору відповідна територіальна громада матиме змогу більш раціонально розпорядитись земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її у користування іншій особі, яка належним чином виконуватиме зобов`язання, чи іншого обернення ділянки на користь громади. Таким чином, прокурор вважає, що у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Як зазначає прокурор, наразі спірна ділянка наразі належить до земель комунальної власності Костянтинівської сільської ради, а відтак, з огляду на наведені норми уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Костянтинівська сільська рада.

Водночас, прокурор стверджує, що попри очевидність та тривалість порушення інтересів держави та громади, сільською питання про дострокове розірвання договору оренди та повернення землі в судовому порядку не ініційовано.

Зокрема, Миколаївською окружною прокуратурою у запиті від 28.08.2025 зверталась увага сільської ради на факт порушення відповідачем умов договору оренди землі та пропонувалось вжити заходів до захисту інтересів громади шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Костянтинівською сільською радою в інформації від 28.08.2025 повідомлено, що сільська рада до суду з відповідним позовом не зверталась, та запропоновано прокурору здійснити захист порушених інтересів держави.

Відтак, прокурор стверджує, що оскільки спірна ділянка відноситься до земель комунальної власності, невжиття селищною радою протягом розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави заходів до їх поновлення є підставою звернення прокурора до суду, що узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 №912/2385/18.

Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою прокурор зазначає наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

На переконання прокурора, у даному випадку втручання в право мирного володіння спірною ділянкою є законним, адже наслідки невиконання зобов`язань зі сплати орендної плати за відповідним договором у вигляді стягнення сум заборгованості та штрафних санкцій, а також розірвання вчиненого правочину внаслідок істотного порушення його умов, чітко визначені положеннями ст. 96, п «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, ст. ст. 509, 526, 530, ч. ч. 1, 2 ст. 546, 598, 629, 651, 792 ЦК України, ч. 1 ст. 15, ст. ст. 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» та були передбачуваними для будь-якої особи, яка уклала договір оренди землі, в тому числі відповідача.

Легітимна мета втручання у право мирного володіння ТОВ «Кирилівське» спірною землею полягає в необхідності поновлення порушеного орендарем права територіальної громади на ефективне та прибуткове використання майна відповідної територіальної громади, недотримання якого відбулось внаслідок неправомірних дій відповідача.

Пропорційність втручання у вказане право товариства обумовлюється порушенням з боку орендаря чітко визначеного порядку дотримання умов правочину щодо користування земельною ділянкою комунальної власності, недотримання якого призводить до завдання істотної шкоди державі у особі її окремої частини - Костянтинівської територіальної громади, - усунути яке і покликано відповідне втручання.

При цьому втручання держави у право ТОВ «Кирилівське» мирно володіти орендованою землею зумовлене недобросовісними діями самого товариства, яке упродовж більш як 3 років не здійснювало сплату орендної плати за Договором, хоча не могло не бути обізнаним про необхідність проведення таких платежів внаслідок підписання договору оренди землі, що містить умови, які зобов`язують орендаря вносити періодичні платежі за користування землею до місцевого бюджету Костянтинівської сільської ради.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 р. вказану позовну заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (вх. № 13594/25 від 24.09.2025 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162 та ч. 2 ст. 164 ГПК України не надано доказів існування заборгованості в розмірі 20564,13 грн. та розрахунку її розміру, на які прокурор посилається в обґрунтування своїх вимог, а також у позові не зазначено про неможливість надання таких доказів.

09.10.2025 від Миколаївської окружної прокуратури через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №14254/25), у якій прокурором наведено розрахунок орендної плати за землю у період за 2022-2024 роки та 8 місяців 2025 року з посиланням на лист позивача від 28.08.2025 як на доказ, що підтверджує наявність заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2025 р. вказану позовну заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (вх. № 13594/25 від 24.09.2025 р.) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1387/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05 листопада 2025 року о 12:30.

Так, розгляд справи в підготовчому засіданні 05.11.2025 р. о 12:30 не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2025 р. у справі № 915/1387/25 підготовче засідання призначено на 26 листопада 2025 року о 16:00.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2025 у справі № 915/1387/25 підготовче засідання відкладено на 10 грудня 2025 року о 09:30 з огляду на неявку сторін у підготовче засідання, неможливість з`ясування позиції позивача щодо заявленого позову та заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.

10.12.2025 від представника позивача адвоката Венгер Є.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №17572/25), в якій заявник повідомляє, що позивач заявлений позов підтримує повністю та просить задовольнити позовні вимоги Миколаївської окружної прокуратури. При цьому заявник зазначає, що на момент подачі вказаного позову у ТОВ Кирилівське наявна була заборгованість за 2022-2025 рр. в сумі 20546,13 грн. Наразі, як стверджує позивач, ним проводиться претензійна робота щодо добровільного погашення ТОВ Кирилівське цієї заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 р. у справі № 915/1387/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та підготовче засідання відкладено на 23 січня 2026 року о 10:00 з огляду на неявку відповідача та необхідність надання прокурором та позивачем додаткових доказів, при цьому зобов`язано прокурора та позивача надати до суду всі додатки до спірного договору оренди, а також докази щодо розташування вказаної земельної ділянки та пояснення щодо можливості звільнення відповідача від орендної плати під час воєнного стану з урахуванням місця розташування вказаної земельної ділянки.

21.01.2026 від Миколаївської окружної прокуратури до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №908/25), згідно з якою прокуратурою на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2025 надано копії листа ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області; листа Костянтинівської сільської ради; листа Миколаївської обласної військової адміністрації; листа ГУ ДПС у Миколаївській області; прінтскрін мапи з місцем розташування ділянки, які заявник просить долучити до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2026 р. у справі № 915/1387/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19 лютого 2026 року о 10:00.

Між тим розгляд справи в судовому засіданні 19.02.2026 р. о 10:00 не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2026 розгляд справи № 915/1387/25 призначено в судовому засіданні на 13 березня 2026 року о 14:30.

10.03.2026 від Миколаївської окружної прокуратури до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №3194/26), згідно з яким прокурор просив суд долучити до матеріалів справи інформацію ГУ ДПС у Миколаївській області від 13.10.2025; лист прокуратури на адресу ГУ ДПС в Миколаївській області від 25.02.2026; інформацію ГУ ДПС у Миколаївській області від 04.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2026 розгляд справи № 915/1387/25 відкладено на 09 квітня 2026 року о 15:30.

Між тим, розгляд справи в судовому засіданні 09.04.2026 р. о 15:30 не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2026 розгляд справи № 915/1387/25 призначено в судовому засіданні на 04 травня 2026 року о 16:00.

Між тим судове засідання у даній справі 04.05.2025 р. не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 року по 08.05.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 р. розгляд справи № 915/1387/25 призначено в судовому засіданні на 29 травня 2026 року о 10:30.

В судове засідання, призначене на 19.05.2025 р., представники сторін не з`явились.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас суд зауважує, що відповідач не зареєстрував електронний кабінет в системі "Електронний суд" ЄСІКС в обов`язковому порядку, як це передбачено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 №3200-IX (далі - Закон №3200-IX), який набрав чинності 21.07.2023. Відтак, відповідачу на підставі ч. 11 ст. 242 ГПК України всі процесуальні документи по справі направлялись у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте, надіслані судом на адресу відповідача копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.10.2025, ухвали суду про повідомлення дати підготовчого засідання від 06.11.2025, ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 26.11.2025, ухвали про продовження строку підготовчого провадження від 10.12.2025, ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 23.01.2026, ухвали суд від відкладення розгляду справи від 13.03.2026 р., ухвали суду про повідомлення про розгляд справи у судовому засіданні від 19.02.2026, від 10.04.2026 були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з цим, відповідно до наявного в матеріалах справи поштового повідомлення про вручення, ухвала суду від 26.11.2025 р. про відкладення підготовчого засідання була вручена відповідачу 01.12.2025 р.

За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 83 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Так, згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 29.05.2026 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

За наслідками проведення земельного аукціону та на підставі протоколу земельних торгів №1-12-2020 від 14.12.2020 р. між Головним управлінням Держгеокдастру у Миколаївській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кирилівське» (орендар) укладено договір оренди землі від 14.12.2020 р., відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець на підставі протоколу земельних торгів № 1-12-2020 від 14 грудня 2020 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107, яка розташована за межами населеного пункту в межах території Костянтинівської сільської ради, Новодеського району, Миколаївської області.

Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 12,0000 га, у тому числі: 12,0000 га пасовища.

Згідно з п. 2.2 договору на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури.

Пунктом 2.3 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107 станом на 01.01.2020 становить 59897,25 грн. і підлягає щорічній індексації.

Відповідно до п. 3.1 договору договір укладено на строк 7 (сім) років.

Згідно з п. 4.1 договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів № 1-12-2020 від 14 грудня 2020 року у розмірі річної орендної плати, що становить 4863,66 грн., підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди.

Відповідно до п. 4.2 договору орендна плата сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, у розмірі 8,12 % (розмір орендної плати визначається за результатами проведення електронних земельних торгів), від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 4.3. договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до п. 4.4 договору орендна плата вноситься орендарем у такі строки:

- за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди;

- починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 7.1 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до п. 9.4.5 договору орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Згідно з п. 9.4.7 договору орендар зобов`язаний самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року та, враховуючи вимоги п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями.

Відповідно до п. 12.3 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором;

- внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, несплати, несвоєчасної або неповної сплати Орендарем орендної плати, а також з інших підстав визначених чинним законодавством України.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів визнання договору недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, земельну ділянку з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107 на підставі наказу Головного управління Держеокадастру у Миколаївській області від 30.12.2020 р. №62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано у комунальну власність територіальній громаді в особі Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області

Наразі, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав (інформаційна довідка №441334688 від 28.08.2025 р.) земельна ділянка з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1887664648248) на праві власності належить територіальній громаді в особі Костянтинівської сільської ради, про що в реєстрі вчинено запис від 1207.2021 р. номер відомостей про речове право 43007617. Також з вказаної інформаційної довідки №441334688 від 28.08.2025 р. вбачається, що на спірну земельну ділянку зареєстровано інше речове право (номер запису 41570189), а саме право оренди земельної ділянки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Кирилівське».

18.12.2025 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області на запит прокуратури разом з супровідним листом №10-14-0.61-5488/2-25 від 18.12.2025 р. надано агрохімічний паспорт поля щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

За умовами п. 4.1 договору відповідачу встановлена річна плата за користування земельною ділянкою в розмірі 4863,66 грн., яка підлягала сплаті не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди.

Також відповідно до умов п. 4.2 договору орендна плата сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, у розмірі 8,12 % (розмір орендної плати визначається за результатами проведення електронних земельних торгів), від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

При цьому за умовами п. 4.3. договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

В п. 4.4 договору встановлено порядок внесення орендної плати відповідачем, а саме:

- за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди;

- починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до інформації Костянтинівської сільської ради №1974/03-15 від 17.09.2025 р. станом на 01.09.2025 р. сума заборгованості відповідачам за вказаним договором оренди становить 20564,13 грн, а саме: за 2022 рік 4863,66 грн., за 2023 рік 4863,66 грн., за 2024 рік 5111,70 грн., за 2025 рік 5725,11 грн.

З метою отримання орендної плати за спірну земельну ділянку Костянинівською сільською радою скеровано відповідачу листа №81 від 23.02.2024 р., яким останній повідомлявся, що орендна плата за 2022-2023 рік становить 9727,32 грн. та зазначені реквізити для її сплати. Факт направлення листа підтверджується наявними в матеріалах справи копією конверта поштового відправлення та поштовим повідомленням №5444600001977. Так, відповідно до довідки ф.20 АТ «Укрпошти» поштове відправлення повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області №5182/5/14-29-04-01-07 від 27.05.2025 р. за даними ІКС станом на 26.05.2025 ТОВ «Кирилівське» до Головного управління ДПС у Миколаївській області не зверталось із заявою про неможливість виконання податкових обов`язків відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225. Також за даними ІКС згідно інтегрованих карток платників податків за кодом бюджетної класифікації 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» по ТОВ «Кирилівське» за період з 01.01.2021 по 19.05.2025 сплата коштів по ГУ ДПС у Миколаївській області відсутня.

Відповідно до інформації Миколаївської обласної військової адміністрації №05-67/3879/5-25 від 30.12.2025 р. до Миколаївської обласної військової адміністрації не надходили звернення ТОВ «Кирилівське» про звільнення від орендної плати під час воєнного стану з урахуванням місця розташування вказаної земельної ділянки.

Відповідно до інформації Костянтинівської сільської ради №3674/03-14 від 30.12.2025 р., за період з 2021 року до теперішнього часу не існувало перешкод у користуванні ТОВ «Кирилівське» спірної земельної ділянки для господарських потреб через її використання у військових цілях, замінованість, окупацію тощо, заяви про звільнення від орендної плати під час дії воєнного стану від ТОВ «Кирилівське» до сільської ради не надходили, та рішення не приймалося.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області №3011/5/14-29-04-01-07 від 04.03.2026 р. у період з 01.01.2021 по 02.03.2026 р. за даними інформаційної системи ДПС України відсутня сплата ТОВ «Кирилівське» орендної плати за землю (КБК18010600) на рахунок Костянтинівської сільської ради; за період з 2021 по 2025 ТОВ «Кирилівське» податкові декларації з плати за землю (орендна плата) за земельну ділянку площею 12,00 га (кадастровий номер 4824883400:05:000:0107) до контролюючого органу не подані; станом на 03.03.2026 по ТОВ «Кирилівське» обліковується податковий борг у розмірі 18596,34 грн., в т.ч. єдиний податок з юридичних осіб по Баштанській ТГ -18360,00 грн., орендна плата з юридичних осіб по Костянтинівській ТГ - 236,34 грн.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Як вказує прокурор, систематичне невиконання відповідачем зобов`язання щодо внесення орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107, площею 12,00 га, яка є предметом спірного договору оренди, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 ЦК України та умов договору оренди землі від 15.12.2020 є достатньою підставою для розірвання цього договору.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незвернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

Миколаївською окружною прокуратурою у запиті від 28.08.2025 №50-5614вих-25 зверталась увага сільської ради на факт порушення відповідачем умов договору оренди землі та пропонувалось вжити заходів до захисту інтересів громади шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Костянтинівською сільською радою в інформації №1974/03-15 від 28.08.2025 повідомлено, що вказана рада до суду з відповідним позовом не зверталась, тому запропоновано прокурору здійснити захист порушених інтересів держави.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Отже, прокурор у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст.53 ГПК України має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Про подання позовної заяви Миколаївською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру було попередньо повідомлено Костянтинівську сільську раду листом № 50-6035вих-25 від 18.09.2025 р.

З огляду на зазначене та враховуючи дотримання прокурором визначеної національним законодавством процедури представництва інтересів держави в суді, суд вважає, що наданими прокурором доказами підтверджено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Костянтинівської сільської ради.

Щодо наявності підстав для розірвання спірного договору оренди суд зазначає наступне.

У відповідності зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Так, частиною другою ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Частинами 3, 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст.ст. 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору. У п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати. Відтак, Суд зазначає, що у разі неодноразової (два та більше випадків) повної несплати орендарем орендної плати, наявні підстави для розірвання договору оренди на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, при цьому, така несплата є самостійною підставою для розірвання договору. Натомість у випадку часткової сплати орендної плати (у розмірі, меншому за визначений умовами договору оренди землі), підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 651 ЦК України. У цьому контексті підлягає дослідженню питання істотності порушення умов договору іншою стороною, що потребує належної оцінки відповідно до положень договору оренди та обставин, пов`язаних з такою несплатою (постанова Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 916/5400/23).

Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми ч. 2 ст. 651 ЦК України немає потреби. У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, а загальне правило ч. 2 ст. 651 ЦК України".

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України".

У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту як стягнення заборгованості з орендної плати.

Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати). Така позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.

До того ж у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що поняття "несплата", вжите у п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.

Поряд з цим, як встановлено судом, відповідачем було порушено зобов`язання щодо сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов спірного договору оренди, яке триває з 2021 року.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені прокурором норми законодавства, як підставу для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення орендарем орендної плати є підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки орендар систематично порушує істотні умови договору та не вносить плату за користування об`єктом оренди з 2021 року.

В свою чергу у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Крім того, слід зауважити, що у вищенаведеній постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України) для розірвання договорів оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції вказав, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.

З огляду на наведене, враховуючи встановлені у даній справі обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, що стало підставою для розірвання спірного договору оренди, суд вважає, що відсутні правові підстави для користування відповідачем спірною земельною ділянкою, яка орендувалася останнім за вказаним договором, а тому цілком обґрунтованими є вимоги прокурора щодо зобов`язання ТОВ «Кирилівське» повернути Костянтинівській сільській раді земельну ділянку площею 12,00 га з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107, розташовану на території Костянтинівської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

Натомість продовження договірних відносин з орендарем, який систематично не виконує договірні умови щодо сплати орендної плати, є недоцільним і фактично є неефективним використанням наявних у громаді ресурсів як орендодавця, оскільки має місце недонадходження коштів до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.

Водночас суд зауважує, що розірвання договору та повернення у власність територіальної громади земельної ділянки у даному випадку з огляду на встановлення протиправної поведінки відповідача як орендаря переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об`єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов`язань у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костянтинівської сільської ради є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, від імені якого прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, у відповідності зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою під час звернення до суду з даним позовом, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костянтинівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Кирилівське про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити.

2. Розірвати достроково договір оренди земельної ділянки, укладений 14.12.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (54004, Миколаївська область, місто Миколаїв, пр. Миру, будинок 34; код ЄДРПОУ 39825404) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кирилівське (56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Полтавська, 15; код ЄДРПОУ 43832894) щодо земельної ділянки площею 12,0000 га з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107, державна реєстрація якого вчинена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.04.2021 за № 41570189.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Кирилівське (56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Полтавська, 15; код ЄДРПОУ 43832894) повернути територіальній громаді в особі Костянтинівської сільської ради (56663, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Костянтинівка, вул. Гагаріна, 29 код ЄДРПОУ 20902743) земельну ділянку площею 12,0000 га з кадастровим номером 4824883400:05:000:0107, розташовану на території Костянтинівської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Кирилівське (56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Полтавська, 15; код ЄДРПОУ 43832894) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4844/чотири тисячі вісімсот сорок чотири/грн. 80 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 10.07.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відрядженні 08-09.06.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва