Рішення № 138141945, 29.05.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/118/26

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С Степановій

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Миколаївської міської ради про визнання права власності на будівлю за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, літ. "А" загальною площею 37,7 кв.м, яка розташована по вул. 8-а Поперечна у м. Миколаєві, Миколаївської області.

Позов обґрунтовано тим, що право власності на ТП 10/0,4 кВ № 514 (нова назва ЗТП № 340514) за жодною особою не зареєстровано, тобто у вказаного енергооб`єкта відсутній власник, а також інші особи, які претендують на це майно. При цьому позивач зазначає, що згідно з балансовою довідкою бухгалтерії позивача 23.01.2026 вих. 04.02/01-50-26 на балансі позивача з 1997 року обліковується нерухоме майно ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, яке знаходиться за адресою: вул. 8-а Поперечна у м. Миколаєві, Миколаївської області.

За ствердженням позивача, первинним власником ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 було ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» (код ЄДРПОУ 14312980), яке на підставі наказу № 64 від 02.07.1997 передало на баланс позивачу ЗТП № 514 та енергетичне обладнання. Разом з цим, позивач зауважує, що документів будівництва, передачі на баланс ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 в архівах Товариства не знайдено.

Поряд з цим позивач зауважує, що в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" є оператором системи розподілу, тобто юридичною особою, відповідальною за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності. Згідно з п. 82 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" система розподілу електричної енергії - система ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для розподілу електроенергії. В свою чергу, ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 є енергооб`єктом, що використовується позивачем при здійсненні господарської діяльності, а саме для прийому електричної енергії, перетворення у відповідну напругу та розподілу по споживачам в межах закріпленої території Миколаївської області. Як вказує позивач, до ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 приєднані споживачі (юридичні та фізичні особи), що мають укладені з АТ "Миколаївобленерго" договори про постачання електричної енергії, договори про користування електричною енергією, договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Як вказує позивач, з метою недопущення виникнення аварійних ситуацій на енергетичному обладнанні, яке знаходиться в будівлі ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, та недопущення відключення від живлення споживачів електричної енергії, позивач проводить регулярні ремонтні роботи, витрачає кошти та несе відповідальність за справність електромереж. При цьому позивач зауважує, що для обслуговування для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, яка розташована по вул. 8 Поперечній ріг вул. Водопровідної у м. Миколаєві, позивачем було укладено з Миколаївською міською радою договір оренди землі № 5939 від 11.09.2008 (з подальшими змінами, внесеними договорами про внесення зміни № 08-20 від 03.01.2020).

Для обслуговування позивачем 27.07.2010 складено технічний паспорт на будівлю ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, в якому зазначено технічні характеристики будівлі; 05.12.2011 складено паспорт технічного стану будівлі (споруди); складено паспорт на заземлюючий пристрій від 27.07.2010, в якому зазначені перевірки електричного з`єднання електрообладнання з заземлюючим пристроєм. Окрім того, на замовлення позивача 01.05.2024 ТОВ «Одеське БТІ» виготовлено технічний паспорт на ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 (інвентаризаційна справа № 293/24/51), який позначено: літ. «А» загальною площею 37,7 кв.м. Також позивач зазначає, що факти здійснення ним обслуговування та проведення ремонтно-відновлювальних робіт підтверджуються актами приймання виконаних робіт № 4 792 від 16.04.2021, № 4 798 від 16.04.2021, № 4 795 від 16.04.2021, № 4 797 від 16.04.2021, № 8 063 від 04.06.2015, № 1 369 від 05.02.2019, № 868 від 21.01.2019, листками огляду (перевірки) ТП напругою 6 -10/0,38 кВ від 24.01.2024, від 21.01.2025, протоколом № 670 від 15.04.2021 випробування електрообладнання ТП, РП ПС, протоколом № 655 від 15.04.2021 вимірювання опору заземлювального пристрою та перевірки з`єднань.

Враховуючи наведене, позивач вказує, добросовісно, відкрито, безперервно володіє зазначеним нерухомим майном, починаючи з 1997 року по теперішній час, тобто протягом 28 років, а тому вважає, що є добросовісним набувачем вищевказаного майна та відповідно має право для визнання за ним права власності за набувальною давністю на вищевказане нерухоме та рухоме майно відповідно до положень ст. 344 ЦК України.

Водночас позивач зазначає, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Щодо вищевикладених обставин, які, на думку позивача, потребують доказування при встановленні права власності на майно, позивач приводить наступні аргументи.

Так, стосовно того, що майно може бути об`єктом набувальної давності, позивач вказує, що оскільки норма закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю на спірне нерухоме майно відсутня, то вказане нерухоме майно може бути об`єктом набувальної давності.

Щодо добросовісності володіння позивач зазначає, що він добросовісно заволодів нерухомим майном з метою забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії. При цьому оскільки заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство), то наведене, на думку позивача, свідчить про добросовісність його володіння вищевказаним майном. Позивач стверджує, що добросовісний характер володіння підтверджується тим, що позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно належить не йому та правомірно вважав, що мав набути це майно під час корпоратизації у складі майна цілісного майнового комплексу "Миколаївобленерго", а тому законно вважає його своїм.

Щодо відкритості володіння майном позивач зауважує, що відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Так, позивач стверджує, що відкрито володіє ЗТП 10/0,4 кВ № 340514. Доказом цього, на думку позивача, є визначення балансової належності у договорах, які укладено між позивачем та споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, а саме: 25 точок обліку непобутових споживачів (юридичних осіб) та 539 точок обліку побутових споживачів, перелік яких додано до позовної заяви; наявність технічного паспорту на нежитловий об`єкт, який виготовлений ТОВ «Одеське БТІ» від 01.05.2024; договір оренди землі № 5939 від 11.09.2008, договір про зміни № 08-20 від 03.01.2020.

Щодо давності володіння та його безперервності позивач вказує, що безперервно володіє спірним нерухомим майном з 1997 року по теперішній час, тобто 28 років, а також здійснює його ремонт та обслуговування, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, паспортом енергооб`єкта, листками огляду, позивач несе витрати на утримання спірного майна та отримує доходи від використання цього майна у власній господарській діяльності. ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 є об`єктом електроенергетики, який призначений для трансформування електричної енергії в мережі змінного струму та для розподілу електроенергії. Враховуючи статус позивача як оператора системи розподілу електричної енергії, а також специфічність ознак спірного нерухомого майна, що може використовуватися виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією, для позивача користування вказаним майном полягає у проведенні в ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 техніко-ремонтного обслуговування обладнання та ремонту будівлі, що й робилося позивачем відкрито та безперервно з 1997 року.

Щодо відсутності титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності, то позивач стверджує, що у нього відсутній титул (підстава) для володіння майном та набуття права власності, між позивачем та будь-якою іншою особою, у тому числі з Фондом державного майна України, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади не укладалося жодних правочинів (договорів купівлі-продажу, оренди тощо), які б регулювали форму речових прав позивача стосовно спірного майна. Позивач як оператор системи розподілу електричної енергії, може використовувати спірне майно виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією, для позивача користування вказаним майном полягає у проведенні в ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 техніко-ремонтного обслуговування обладнання та ремонту будівлі, що й робилося позивачем відкрито та безперервно з 1997 року.

На думку позивача, сукупність юридичних фактів, які визначені законодавцем як необхідні для набуття права власності на майно шляхом застосування правового механізму набувальної давності, позивачем підкріплені відповідними доказами, які не дають найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Відтак, позивач стверджує, що він є добросовісним набувачем нежитлової будівлі закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, яка розташована по вул. 8-а Поперечна у м. Миколаєві Миколаївської області, який не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, протягом 28 років за власні кошти ремонтує, обслуговує та несе відповідальність за справність електромереж та обладнання закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, наведене свідчить, що згідно обставин та матеріалів справи позивач має право та усі підстави для визнання права власності за набувальною давністю у відповідності до ст. 344 ЦК України на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, яка розташована по вул. 8-а Поперечна у м. Миколаєві Миколаївської області. Невизначеність правового статусу спірного майна позбавляє позивача можливості здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном відповідно до ст. 319 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/118/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 09 березня 2026 року о 09:00.

13.02.2026 від представника відповідача - Коган А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2015/26), в якому відповідач зазначив, що будівля закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, літ. "А" загальною площею 37,7 кв.м, яка розташована по вул. 8-а Поперечна у м. Миколаєві, Миколаївської області не обліковуються серед об`єктів, що належать до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади. Також відповідач вказує, що серед комунальних підприємств Миколаївської міської ради відсутнє таке, яке може надавати послуги з енергопостачання, обслуговування таких об`єктів наразі є неможливим. Разом з цим відповідач просить суд розглянути дану справу за відсутністю представника Миколаївської міської ради з урахуванням позиції, викладеної у відзиві, та прийняти рішення з наявними матеріалами справи відповідно до чинного законодавства України.

09.03.2026 від представника позивача - Лопатіної Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №3042/26), в якій заявник просить суд провести підготовче засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами, та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2026 р. у справі № 915/118/26 підготовче засідання відкладено на 06 квітня 2026 року о 09:00.

06.04.2026 р. від представника позивача - Лопатіної Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №4773/26), в якій заявник просить суд провести підготовче засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами, та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2026 р. у справі № 915/118/26 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06 травня 2026 року о 09:00.

05.05.2026 р. від представника позивача - Лопатіної Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №6523/26), в якій заявник просить суд провести судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами, та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Між тим судове засідання у даній справі 06.05.2025 р. не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 року по 08.05.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 розгляд справи № 915/118/26 призначено в судовому засіданні на 29 травня 2026 року о 09:00.

29.05.2026 від представника позивача - Лопатіної Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №7997/26), в якій заявник просить суд провести судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами, та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 29.05.2026, представники сторін не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо належного повідомлення сторін щодо дати розгляду справи, суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

АТ "Миколаївобленерго" є оператором системи розподілу електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та використовує при здійсненні господарської діяльності з розподілу електричної енергії енергооб`єкт - будівлю трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, яка розташована по вул. 8-а Поперечна у м. Миколаєві Миколаївської області.

Право власності на вказану будівлю не зареєстровано за позивачем, проте, за ствердженням позивача, використовується будівля останнім з 1997 року.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи відомості-розшифрування прийому на баланс електрогосподарства за 1997 рік, ТП-514 за адресою: вул. 8 Поперечна була передана від АТ «Чорноморський суднобудівний завод» на підставі наказу №64 від 02.07.1997 р. на баланс Миколаївського району електричних мереж.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за параметром пошуку код ЄДРПОУ 14312980 наявні відомості щодо припинення юридичної особи Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод», а саме: запис від 15.07.2021 за номером 1005221170056000660, підстава: судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 25.06.2021 № 915/86/14, видане Господарським судом Миколаївської області. Дані про правонаступників у реєстрі відсутні. При цьому судом було встановлено, що згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2021 р. у справі №915/86/14 Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод» (54002, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, ідент.код 14312980) було ліквідовано.

АТ "Миколаївобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго", яка була заснована в процесі корпоратизації на базі Державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго" у відповідності до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 № 170 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" та на підставі Указу Президента України від 04.04.1995 №282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", наказу Міністерства економіки України від 14.06.1995 №75 "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення".

У подальшому Державна акціонерна енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" була перейменована у Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго".

У квітні 2011 року відповідно вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" було перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго", а у квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" перейменовано у Акціонерне товариство "Миколаївобленерго".

Між тим згідно з балансовою довідкою бухгалтерії позивача від 23.01.2026 № 04.02/01-50-26 на балансі позивача з 07.07.1997 обліковується ЗТП-6/0,4 кВ № 514 (нова назва ЗТП 6/0,4 кВ № 340514), яка знаходиться по вул. 8-а Поперечна, м. Миколаїв.

Разом з цим, згідно з довідкою АТ "Миколаївобленерго" від 12.12.2025 №1204/02-06/11042 від ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 отримують електроенергію 25 точок обліку юридичних споживачів та 539 побутових споживача.

На підтвердження факту обслуговування, проведення ремонту та технічного обслуговування розподільних мереж позивачем подано суду відповідні документи:

- паспорт на заземлюючий пристрій від 27.07.2010;

- паспорт технічного стану будівлі (споруди) ЗТП-514 від 05.12.2001;

- паспорт трансформаторної підстанції №514 від 27.07.2010, в якому зазначено технічні характеристики будівлі;

- акти приймання виконаних робіт № 4 792 від 16.04.2021, № 4 798 від 16.04.2021, № 4 795 від 16.04.2021, № 4 797 від 16.04.2021, № 8 063 від 04.06.2015, № 1 369 від 05.02.2019, №868 від 21.01.2019;

- листки огляду (перевірки) ТП напругою 6-10/0,38 кВ від 24.01.2024, 21.01.2025;

- протокол №670 випробування електрообладнання ТП, РП, ПС від 15.04.2021 р.;

- протокол №655 вимірювання опору заземлювального пристрою та перевірки з`єднань заземлювачів з заземленим елементом, а також природних заземлювачів з заземлювальним пристроєм від 15.01.2021;

Судом встановлено, що наказом позивача № 102 ос від 03.04.2024 "Про уніфікацію диспетчерських найменувань енергетичних об`єктів" було вирішено внести зміни в диспетчерське найменування енергетичних об`єктів Товариства. На підставі вказаного наказу ЗТП 10/0,4 кВ № 514 присвоєно нове диспетчерське найменування ЗТП 10/0,4 кВ № 340514.

01.05.2024 на замовлення позивача ТОВ "Одеське бюро технічної інвентаризації" виготовило технічний паспорт на нежитловий об`єкт: ЗТП № 340514 (інвентаризаційна справа № 293/24/51), який позначено: літ. "А" загальною площею 37,7 кв.м.

Нерухоме майно ЗТП № 340514 внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 01.05.2024, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ТІ01:8086-6214-0787-2445.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що 11.09.2008 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (орендар) укладено договір оренди землі № 5939 від 11.09.2008, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2008 р. №040800101080, відповідно до умов п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 30.11.2007 № 18/34 передала, а ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування трансформаторної підстанції № 514 по вул. 8 Поперечній ріг вул. Водопровідної /Заводський район/.

Згідно з п. 2.1 - 2.3 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 127 кв.м, у тому числі 52 кв.м під капітальною забудовою, 75 кв.м під проходами, проїздами, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться трансформаторна підстанція.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди він діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, що до продовження строку дії договору.

Відповідно до п. 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування трансформаторної підстанції № 514.

Згодом, 03.01.2020 між Миколаївською міською радою та АТ "Миколаївобленерго" укладено договір про зміни № 08-20 до договору оренди землі № 5939, згідно з п.1. якого на підставі рішення Миколаївської міської ради від 05.09.2019 №54/15 для подальшого обслуговування трансформаторної підстанції № 514 по вул. 8 Поперечній ріг вул. Водопровідної /Заводський район/ сторони домовились продовжити договір на 5 (п`ять) років. Договір про зміни набирає чинності з моменту його укладення і діє до 30.09.2023. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що умови цього договору про зміни застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 30.09.2018 (п. 2 договору № 08-20)

Договір про зміни № 08-20 від 03.01.2020 до договору оренди землі № 5939 зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про зміни договорів оренди землі вчинено запис від 03.01.2020 № 08-20.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що АТ "Миколаївобленерго" зверталось до Фонду державного майна України (лист № 01/01-16-5244 від 05.11.2025), Миколаївської міської ради (лист № 01/01-18-5243 від 05.11.2025) з листами щодо надання інформації про те, чи обліковується на балансі або перебуває у власності об`єкт нерухомого майна, зокрема, нежитлова будівля ЗТП 10/0,4 кВ № 340514,

Відповідно до листа Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14.11.2025 №29862/02.02.01-40/10/14/25 за результатами розгляду звернення проінформовано, що право власності на трансформаторні підстанції, зазначені у листі АТ "Миколаївобленерго", Миколаївською міською радою не оформлялося.

Згідно з листом Фонду державного майна України від 10.12.2025 № 10-951-12-02-2384, відомості про нерухоме майно у місті Миколаєві від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися.

Відтак, позивач, вважаючи себе добросовісним набувачем вищевказаного майна - нежитлової будівлі ЗТП № 340514 за адресою вул. 8 Поперечна у м. Миколаєві, Миколаївської області, оскільки добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним нерухомим майном, починаючи з 1997 року по теперішній час, тобто протягом 28 років, просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на вищевказане нерухоме майно відповідно до положень ст. 344 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

В постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/858/19, від 10.02.2020 у справі № 923/82/19, від 16.01.2020 у справі № 916/455/10, від 02.08.2019 у справі № 915/945/18, від 02.08.2019 у справі № 915/962/18, від 09.07.2019 у справі № 920/999/16, від 11.06.2019 у справі № 922/1574/17, від 11.06.2019 у справі № 917/2156/17, від 27.03.2024 № 462/2756/18 та від 02.05.2024 № 761/29679/18.

В постанові КЦС ВС від 01.08.2018 року у справі № 201/12550/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 № 910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України (постанова ВП ВС від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17).

Таким чином, згідно з висновком щодо застосування норм права, сформованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

В постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 296/6949/17, від 24.01.2019 у справі № 755/16913/16-ц, від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 викладена правова позиція, відповідно до якої за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого, його власнику було відмовлено.

В постанові КГС ВС від 02.08.2019 у справі № 915/962/18 Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції при вирішення спору у вказаній справі дійшов помилкового висновку про те, що набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе лише у разі існування відомостей про попереднього власника, що унеможливлює набуття особою права власності на спірний об`єкт нерухомості як на безхазяйну річ, оскільки такий висновок не узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17274/17, за якими, зокрема, відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 02.08.2019 у справі №915/945/18, в якій також вказано, що при набувальній давності тягар доказування добросовісності покладається на зацікавлену сторону.

Наразі відповідно до позиції Верховного Суду, викладену в постанові від 02.08.2019 р. по справі № 915/945/18 для правильного вирішення спору, пов`язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати, зокрема, наступне: задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 Цивільного кодексу України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння; відкритості володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Як встановлено судом, згідно з балансовою довідкою бухгалтерії Миколаївобленерго від 23.01.2026 № 04.02/01-50-26 на балансі позивача з 07.07.1997 обліковується ЗТП-6/0,4 кВ № 514 (нова назва ЗТП 6/0,4 кВ № 340514), яка знаходиться по вул. 8-а Поперечна, м. Миколаїв.

Водночас право власності на нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі, зокрема на будівлю трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, яка розташована за адресою: вул. 8 Поперечна у м. Миколаєві, Миколаївської області, станом на день розгляду справи не оформлено. Спірне нерухоме майно введене в експлуатацію (згідно відомостей з технічних паспортів), не вилучене з цивільного обороту та може бути об`єктом набувальної давності.

Позивач після прийняття на баланс ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 безперервно обслуговує, ремонтує, отримує прибуток та несе відповідальність за забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії. При цьому, як випливає з наданих позивачем до суду доказів, позивачем з моменту створення юридичної особи використовує ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 з 1997 року виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією.

Щодо умови про відкритість володіння: відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

В даному випадку про відкрите володіння позивачем ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 cвідчить визначення балансової належності у договорах, які укладено між позивачем та споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 а саме 25 точок обліку юридичних споживачів та 539 побутових споживача; наявність технічного паспорту на нежитловий об`єкт, який виготовлено ТОВ "Одеське бюро технічної інвентаризації" від 01.05.2024; договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та Миколаївською міською радою № 5939 від 11.09.2008, відповідно до п. 2.1, п. 2.2 якого позивачем для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 орендовано у відповідача земельну ділянку площею 127 кв.м, по вул. 8 Поперечній ріг вул. Водопровідна /Заводський район; договір про зміни № 08-20 від 03.01.2020 до договору оренди землі, який зареєстровано у ММР 03.01.2020 № 08-20.

Стосовно умови про давність володіння та його безперервність слід зазначити, що доказами безперервного володіння спірним нерухомим майном з 1997 року по теперішній час, а також здійснення його ремонту та обслуговування є надані позивачем акти приймання виконаних робіт, паспорт енергооб`єкта, листки огляду, акти поточного ремонту, акти капітального ремонту, з яких вбачається, що працівниками позивача періодично проводиться огляд обладнання. ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 є об`єктом електроенергетики, який призначений для трансформування електричної енергії в мережі змінного струму та для розподілу електроенергії. Враховуючи статус позивача як оператора системи розподілу електричної енергії, а також специфічність ознак спірного нерухомого майна, що може використовуватися виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією, для позивача користування вказаним майном полягає у проведенні в ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 техніко-ремонтного обслуговування обладнання та ремонту будівлі, що й робилося позивачем відкрито та безперервно з 1997 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно було отримано позивачем від Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод» на підставі на підставі наказу №64 від 02.07.1997 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи відомістю-розшифрування прийому на баланс електрогосподарства за 1997 рік. При цьому, як було встановлено судом, юридичну особу ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» було припинено на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2021 р. у справі №915/86/14, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис від 15.07.2021 №1005221170056000660. Отже, на теперішній час відсутня особа, яка мала будь-які права відносно вказаного майна.

Судом враховано, що позивач після прийняття на баланс ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 безперервно обслуговує, ремонтує, отримує прибуток та несе відповідальність за забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії. При цьому, як випливає з наданих позивачем до суду доказів, позивачем використовується ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 з 2005 року виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією.

Щодо умови про відсутність інших осіб, які претендують на це майно, судом з`ясовано, що згідно з листами Фонду державного майна України (від 10.12.2025 № 10-951-12-02-2384), Миколаївської міської ради (від 14.11.2025 № 29862/02.02.01-40/10/14/25) нежитлова будівля ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 у останніх не обліковуються.

Стосовно умови про відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності судом встановлено відсутність у позивача титулу (підстави) для володіння майном та набуття права власності. Між позивачем та будь-якою іншою особою, у тому числі з Фондом державного майна України, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади не укладалося жодних правочинів (договорів купівлі-продажу, оренди тощо), які б регулювали форму речових прав позивача стосовно спірного майна.

Щодо умови про відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю судом з`ясовано, що протягом 26 років жодна юридична або фізична особа не зверталися з заявою до органів поліції, прокуратури, органів місцевого самоврядування, до будь якого суду України щодо витребування майна з чужого незаконного заволодіння відносно ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, право власності на ЗТП 10/0,4 кВ № 340514 за жодною особою, підприємством не зареєстровано.

Відтак, судом встановлено всю сукупність юридичних фактів, які визначені законодавцем як необхідні для набуття права власності на майно шляхом застосування правового механізму набувальної давності, всі факти підтверджені позивачем відповідними доказами, які не дають найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що саме позивачем виготовлялись технічні паспорти на спірний об`єкт, здійснювалось технічне обслуговування вказаного об`єкту, проводились ремонтні роботи тощо. Викладені обставини дозволяють суду стверджувати про те, що позивач АТ "Миколаївобленерго" добросовісно заволодів спірним майном, відкрито та безперервно володіє ним, починаючи з 1997 року, тобто протягом більше ніж 10 років. Доказів неправомірності заволодіння позивачем спірним майном суду не подано. Під час вирішення питання про початок перебігу строку володіння майном суд виходить з приписів п. 1, 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, відповідно до яких при розгляді справ щодо набуття права власності на підставі статті 344 Цивільного кодексу України правила вказаної статті поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, що набрав чинності з 01.01.2004. Таким чином, в силу приписів п. 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України в строк, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк після 01 січня 2001 року.

Судом також встановлено, що згідно наявної в матеріалах даної господарської справи інформації (листи органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо) спірне нерухоме майно не перебуває ані у державній, ані у комунальній власності. Матеріали справи не містять доказів оформлення права власності на спірний об`єкт (будівлю ЗТП 10/0,4 кВ № 340514) за будь-якими іншими суб`єктами. Матеріали даної господарської справи також не містять доказів, що будь-яка інша особа претендує на вказане нерухоме майно, а також встановлене в ньому рухоме майно, яке фактично є невід`ємною його частиною, не містять доказів наявності спору позивача з третіми особами з приводу нерухомого майна.

Суду не подано доказів, що позивач володів та продовжує володіти (володіти і користуватись) спірним нерухомим майном на підставі будь-яких договорів (правочинів), укладених з третіми особами, або заволодів ним злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку чи того, що у позивача наявний умисел причинити шкоду іншій особі.

Відтак, суд вважає, що позивачем доведено наявність правових підстав для визнання за ним у відповідності до ст. 344 ЦК України права власності за набувальною давністю на будівлю трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, яка розташована по вул. 8 Поперечна у м. Миколаєві, Миколаївської області.

При цьому слід зазначити, що наявність вказаних обставин відповідачем не оспорено. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ "Миколаївобленерго", оскільки невизначеність правового статусу спірного майна позбавляє його можливості здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном відповідно до ст. 319 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Миколаївської міської ради про визнання права власності на будівлю за набувальною давністю задовольнити.

2. ВИЗНАТИ за Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; e-mail: kanc@energy.mk.ua; код ЄДРПОУ 23399393) право власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 340514, літ. "А" загальною площею 37,7 кв.м, яка розташована по вул. 8-а Поперечна у м. Миколаєві, Миколаївської області.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 10.07.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відрядженні 08-09.06.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва