Рішення № 138141777, 02.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокуСправа № 912/2993/25

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2993/25

за позовом: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 55,

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод", 28020, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка(з), вул. Центральна, буд. 15,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Карноль", 07401, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Київська, буд. 135, оф. 5,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Цитадель", 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, Тупик Прохідний, буд. 10, оф. 3,

Приватного підприємства "Фірма АгроТорг", 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 5б,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо", 40007, Сумська область, м. Суми, вул. Івана Піддубного, буд. 4, А-ІІ, кім. 33,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвест Граймс", 04050,м. Київ, вул. Довнар-Запольського Митрофана, 16а, оф. 12,

Представники:

від позивача - Андрющенко О.М., витяг ЄДР, самопредставництво;

від відповідача 1 - Макаренко Д.М., ордер серія ВА №1136668 від 15.12.2026;

від відповідача 3 - Головко О.В., довіреність № б/н від 28.11.2025 (в режимі відеоконференції);

від інших відповідачів - участі не брали.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Головне управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" (далі - ТОВ "Олександрійський цукровий завод", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Карноль" (далі - ТОВ "Карноль", відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Цитадель" (далі - ТОВ "Охоронна компанія Цитадель", відповідач 3), Приватного підприємства "Фірма АгроТорг" (далі - ПП "Фірма АгроТорг", відповідач 4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо" (далі - ТОВ "Торнадо", відповідач 5) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвест Граймс" (далі - ТОВ "Мелвест Граймс", відповідач 6) про визнання недійсними таких правочинів:

- укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карноль" договори купівлі-продажу № 200/2023-Ц від 27.09.2023 року та № 043/2024-Ц від 12.02.2024 року;

- укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Цитадель" договір купівлі-продажу № 133/2023-Ц від 24.05.2023 року;

- укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" та Приватним підприємством "Фірма Агроторг" договір купівлі-продажу № 181/2023-Ц від 29.10.2024 року;

- укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торнадо" договір купівлі-продажу № 165/2023-Ц від 01.08.2023 року;

- укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелвест Граймс" договір купівлі-продажу № 109/2023-Ц від 02.05.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договори, укладені між ТОВ "Олександрійський цукровий завод" та його контрагентами, є фіктивними, оскільки не спричинили реального економічного результату, а лише створили документальне підтвердження штучних операцій з метою формування податкового кредиту. Правовими підставами позову вказано ст. ст. 228, 234 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду (суддя Бестаченко О.Л.) від 09.12.2025 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/2993/25. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 30.12.2025 справа прийнята до провадження суддею Тимошевською В.В.

Відповідач 1 ТОВ "Олександрійський цукровий завод" позовні вимоги заперечив повністю, про до подав відзив на позов, посилаючись на таке: первинні документи за оспорюваними договорами належно оформлені та підтверджують реальність здійснення господарських операцій; по відповідним операціям зареєстровані податкові накладні та здійснено оплату товару; невиконання контрагентами певних своїх зобов`язань передбачає застосування негативних наслідків саме до такого платника, а не до іншої особи; відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод; чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та наявність у нього достатніх власних матеріальних чи трудових ресурсів; вироки суду щодо притягнення посадових осіб за здійснення фіктивної підприємницької діяльності відсутні; система відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «Гарпун» здійснює фіксацію номерних знаків транспортних засобів за певними заданими критеріями, які наведені у пункті 5 Інструкції № 497; застосування такої системи для проведення відеофіксації номерних знаків транспортних засобів, якими здійснюється перевезення товарів суб`єктів господарювання, дана система не передбачає; згідно умов договорів, транспортування цукру організовувалося покупцями самостійно; перебування контрагента на даному цукровому складі та отримання товару підтверджують перепустки на виїзд з території заводу автомобільного транспорту, яким здійснювалось перевезення реалізованого цукру (том 2 а.с. 154-247, том 3 а.с. 1-79).

Ухвалою від 05.01.2026 суд продовжив ТОВ "Олександрійський цукровий завод" строк на подання відзиву на позов до 30.12.2025 включно та прийняв і враховує під час розгляду справи поданий відзив з доказами.

26.01.2026 ТОВ "Олександрійський цукровий завод" подав клопотання про долучення доказів (том 3 а.с. 167-181).

Відповідач 3 ТОВ "Охоронна компанія "Цитадель" позовні вимоги щодо укладеного з ним договору купівлі-продажу заперечив, про що подав відзив на позов, з підстав такого: товариство має достатні матеріальні ресурси для забезпечення реального виконання договору; за оспорюваним договором відбулись реальні поставки та наявні оплати, що оформлено відповідними первинними бухгалтерськими документами, які не мають явних дефектів щодо змісту форми та підстав походження; інформаційна підсистема "Гарпун" призначена для розшуку транспортних засобів, чим пояснюється відсутність фактів фіксації руху транспортних засобів, які не перебувають у розшуку; щодо не встановлення позивачем ланцюга реалізації ідентифікованого товару, варто відзначити, що судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень суб`єктів господарювання; будь-яких обвинувальних вироків тощо відносно посадових осіб товариства в реєстрі не зареєстровано; порушення кримінальної справи або проведення певних слідчих дій не підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій; рішенням адміністративного суду від 27.03.2025 у справі №160/1553/25 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відповідність платника податку на додану вартість - ТОВ "Охоронна компанія Цитадель" критеріям ризиковості платника податку від 06.12.2024 року № 29624; аргументи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях, а надані докази не є належними, допустимими, достатніми та достовірними в підтвердження обставин нереальності господарської операції та укладення оспорюваного договору з метою отримання податкової вимоги, що суперечить інтересам держави і суспільства (том 2 а.с. 102-132).

Також ТОВ "Охоронна компанія "Цитадель" подав зустрічну позовну заяву, яка повернута судом згідно ухвали від 30.12.2025.

У відповіді на відзив ГУ ДПС з приводу заперечень ТОВ "Олександрійський цукровий завод" викладено такі аргументи: в ході перевірки не надано перепустки на вивіз з території підприємства, зіставити відомості перепустки з видатковими накладними немає можливості; для дослідження реальності здійснення господарських операцій проведено аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладним, ІС "Податковий блок" та іншої наявної в контролюючому органі інформації; на підставі такого аналізу та перевірки встановлено, зокрема відсутність даних і можливостей як щодо зберігання цукру, так і його подальшого продажу контрагентами ТОВ "Олександрійський цукровий завод"; відсутній факт фіксації руху транспортних засобів згідно ІС "Гарпун" ІКС "Інформаційний портал Національної поліції України"; відображення в обліку для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди; надані первинні документи не опосередковані реальним рухом активів; пункти розвантаження не відповідають юридичній адресі покупців; окремі контрагенти не мають відкритих рахунків, не подавали звітність з ЄСВ, не володіють основними засобами, а обсяги господарських операцій не відповідають показникам їхньої діяльності (том 3 а.с. 117-142).

27.01.2026 суд розпочав підготовче засідання, в якому протокольною ухвалою поновив відповідачу 1 строк на подання доказів, прийняв та враховує докази, які подано за клопотанням від 26.01.2026.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.02.2026. Підготовче засідання 19.02.206 відкладено до 19.03.2026.

У підготовчому засіданні 19.03.2026 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотань ГУ ДПС про виклик свідка від 19.02.2206 та про надання судового доручення щодо збирання доказів від 12.03.2026.

У підготовчому засіданні 19.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2026.

08.04.2026 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судових засіданнях оголошувалась перерва з 08.04.2026 до 17.04.2026, до 02.06.2026 та до 02.07.2026.

В судовому засіданні 02.06.2026 залишено без розгляду письмові пояснення ТОВ "Олександрійський цукровий завод" від 29.05.2026.

02.07.2026 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю; представниками відповідачів ТОВ "Олександрійський цукровий завод" і ТОВ "Охоронна компанія "Цитадель" заперечено проти задоволення позову.

Інші відповідачі (ТОВ "Карноль", ПП "Фірма АгроТорг", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Мелвест Граймс") участі в засіданні суду не брали, відзиву на позов та будь-яких клопотань, заяв щодо справи до суду не подали.

Вказані відповідачі є такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи в розумні положень ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 165, ч. 2 ст. 178, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами та за відсутності в засіданні суду представників відповідачів 2, 4, 5.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд встановив такі обставини, які є предметом дослідження.

За наказом Державної податкової служби України №981 від 06.10.2025 та наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області №1589 від 07.10.2025 передбачено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Олександрійський цукровий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 (том 2 а.с. 2, 3).

Як зазначає позивач, в ході перевірки ТОВ «Олександрійський цукровий завод» встановлено, що окремі операції з реалізації цукру мають ознаки нереальності їх здійснення, зокрема по взаємовідносинах з наступними «покупцям» ТОВ «Карноль» (код ЄДРПОУ 41412554), ТОВ «Охорона компанія "Цитадель" (код ЄДРПОУ 39847145), ПП «Фірма Агроторг» (код ЄДРПОУ 37464884), ТОВ «Торнадо» (код ЄДРПОУ 21865299), ТОВ «Мелвест Граймс» (код ЄДРПОУ 44628068).

Із даними контрагентами укладено такі договори купівлі-продажу з додатками (специфікаціями):

ПП "Фірма Агроторг" - договір купівлі-продажу № 181/2023-Ц від 29.10.2024 (том 1 а.с. 48-50, том 2 а.с. 181-183);

ТОВ "Карноль" - договори купівлі-продажу №200/2023-Ц від 27.09.2023 та № 043/2024-Ц від 12.02.2024 (том 1 а.с.193-205);

ТОВ "Мелвест Граймс" - договір купівлі-продажу № 109/2023-Ц від 02.05.2023 (том 1 а.с. 214-217);

ТОВ "Охоронна компанія "Цитадель" - договір купівлі-продажу № 133/2023-Ц від 24.05.2023 (том 1 а.с. 221-227);

ТОВ "Торнадо" - договір купівлі-продажу № 165/2023-Ц від 01.08.2023 (том 1 а.с. 243-246) (далі - Договори, оспорювані договори).

За умовами вказаних Договорів ТОВ «Олександрійський цукровий завод», як продавець, зобов`язався поставити і передати у власність вказаних осіб, як покупців, товар згідно специфікацій, яким є цукор-пісок, а покупці зобов`язались прийняти і оплатити товар.

Умови поставки товару: EХW (франко-склад Продавця) смт. Приютівка, вул. Центральна, 15 Олександрійського району Кіровоградської області.

Порядок розрахунку - безготівковий в строки згідно специфікацій.

Договори містять підписи директорів підприємств, які скріплені печатками.

До матеріалів справи надано видаткові та товарно-транспортні накладні, згідно яких оформлено поставку товару за Договорами (том 1 а.с. 52-55, 171-192, 219-220, 233-242).

За Договорами проведено відповідні розрахунки.

ТОВ «Олександрійський цукровий завод» віднесено до складу податкових зобов`язань операції по взаємовідносинах із вказаними контрагентами-покупцями.

Посилаючись на безпідставність документального оформлення господарських операцій за вищевказаними правовідносинами, відсутність реальних правових наслідків таких операцій та невідповідність договорів поставки інтересам держави і суспільства, ГУ ДПС у Кіровоградській області звернулось з позовом до суду.

Норми права, застосовані судом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Відповідно до положень підпункту 20.1.30 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1. пункту 41.1 ст. 41 ПК України).

Отже, податкові органи наділені законом правом звертатися до суду з позовами про визнання договорів недійсними, якщо такі вимоги належним чином обґрунтовані, зокрема обставинами безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ. Такі обставини стосуються охоронюваних законом інтересів держави та суспільства у сфері добросовісного здійснення господарської діяльності, забезпечення належного виконання податкового обов`язку та наповнення бюджету, коштом якого фінансуються державні інституції, соціальні програми та об`єкти інфраструктури.

У справі, що розглядається, ГУ ДПС у Кіровоградській області оспорює дійсність укладених між відповідачами договорів купівлі-продажу з посиланням на ст. 228, 234 ЦК України. При цьому, позивач не просить застосувати наслідки згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, однак в контексті зазначеної норми вказує на невідповідність оспорюваних правочинів інтересам держави і суспільства.

За приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У постанові від 30.10.2025 у справі №910/9522/24 Верховний Суд наголосив, що встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 228 ЦК України, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди.

За ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №201/2832/19).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1).

За змістом части 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За правилами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінка доводів сторін та поданих доказів.

Згідно матеріалів справи, щодо кожного з оспорюваних договорів оформлено видаткові і товарно-транспортні накладні. Суд встановив, що подані до справи видаткові і товарно-транспортні накладні містять підписи і печатки сторін та всі необхідні реквізити відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ставлячи під сумнів фактичне перевезення товару та поставку за оформленими видатковими і товарно-транспортними накладними позивач вказує на таке:

- відсутність окремих покупців за їх місцезнаходженням;

- відсутність даних як щодо зберігання товару, так і щодо його реалізації покупцями за оспорюваними договорами;

- накопичення залишків за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання з огляду на відсутність як власних, так і орендованих потужностей;

- відсутність придбання супутніх послуг (електроенергія, водо-, теплопостачання, охорона, складське зберігання тощо);

- включення окремих контрагентів до переліку ризикових платників;

- відсутність фактів фіксації руху транспортних засобів згідно ІС «Гарпун» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України»;

- відображення в обліку для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди (згідно даних ЄРПН).

Наведені висновки здійснено за аналізом даних ІКС "Податковий блок", державних реєстрів, отриманих відповідей на запити.

З викладеного вбачається, що висновок позивача про нереальність господарських операцій ґрунтується на твердженні про відсутність у контрагентів ТОВ «Олександрійський цукровий завод» достатніх матеріальних, трудових, технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій.

Поряд з цим, в цій частині є слушним твердження відповідача 1 ТОВ "Олександрійський цукровий завод", яке підтримується судової практикою (зокрема постанова Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №826/2999/16) про те, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, оскільки добросовісний платник податків не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання.

Суд констатує, що оспорювані Договори безпосередньо пов`язані з основним видом діяльності ТОВ "Олександрійський цукровий завод" - виробництво і торгівля цукром. За змістом позовної заяви позивач не заперечує наявність у ТОВ "Олександрійський цукровий завод" цукру, як такого, а також не ставить під сумнів його походження. Доводи позивача зводяться до неможливості контрагентами забезпечити здійснення спірних господарських операцій, відсутність подання ними відповідних податкових звітів. Однак самі по собі такі обставини не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність операцій та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

За змістом оспорюваних Договорів умовами поставки є EХW (франко-склад Продавця) смт. Приютівка, вул. Центральна, 15 Олександрійського району Кіровоградської області. Згідно тлумаченню термінів "Інкотермс" вказані умови означають, що зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві чи в іншому визначеному місці. Це правило передбачає мінімальні зобов`язання для продавця і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення.

Згідно доказів, які подав до справи ТОВ "Олександрійський цукровий завод", транспортування цукру організовувалося покупцями самостійно, без залучення постачальника та за власний рахунок. На підтвердження цих обставин до відзиву долучено листи покупців щодо відвантаження цукру, а також перепустки на територію складу заводу із зазначенням транспортних засобів, якими здійснювалося вивезення товару, та фотокарточки з номерами таких транспортних засобів (том 2 а.с. 188247, том 3 а.с. 176).

Перепустки містять відомості про постачальника, покупця, місце відвантаження, а також реєстраційні номери транспортних засобів. Дані щодо транспортних засобів відповідають товарно-транспортним накладним. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

За спірними поставками проведено розрахунок.

В матеріалах справи наявні пояснення окремих перевізників, що зазначені в товарно-транспортних накладних, та які надавались податковому органу на запит останнього (том 1 а.с. 75-170).

За змістом наданих перевізниками пояснень, частина з них підтверджує здійснення перевезень за спірними договорами, тоді як в окремих випадках перевізники заперечують надання відповідних послуг.

Разом з тим суд враховує, що предметом позову є визнання недійсними договорів у цілому, а не окремих господарських операцій, здійснених на їх виконання. За таких обставин виникнення сумнівів щодо реальності окремої поставки або наявність доказів, які ставлять під сумнів її здійснення, саме по собі не є достатньою підставою для висновку про недійсність договору в цілому, якщо інші наявні у справі докази підтверджують його фактичне виконання сторонами, зокрема здійснення інших поставок товару за таким договором та проведення розрахунків за ними.

Крім того, відповідач 1 надав письмові пояснення перевізника ФОП Гарбуза С.В., у яких останній підтвердив здійснення перевезення товару на замовлення ТОВ «Карноль». Зазначені пояснення суперечать поясненням цієї ж особи, наданим контролюючому органу під час проведення податкового контролю, що свідчить про наявність суперечностей у таких доказах та виключає можливість покладення в основу висновків суду лише одних пояснень без оцінки їх у сукупності з іншими доказами у справі.

Також суд враховує заперечення відповідача 3 ТОВ "Охоронна компанія "Цитадель", який у відзиві на позов, як підтверджує фактичне здійснення поставки товару за договором, що з ним укладений, так і надає первинні бухгалтерські документи щодо такої поставки (том 2 а.с. 113-122). Крім того, надано докази на підтвердження розрахунку та повідомлено про скасування адміністративним судом у справі №160/1553/25 рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відповідність товариства критеріям ризиковості платника податку (том 2 а.с. 123-127).

У відповідності до викладеного та враховуючи, що позивач не заперечує наявність та походження цукру у ТОВ «Олександрійський цукровий завод», а також зважаючи на надані відповідачем 1 видаткові та товарно-транспортні накладні, перепустки на територію складу, які узгоджуються між собою, і докази проведення розрахунків за поставлений товар, суд доходить висновку, що зазначені документи у своїй сукупності підтверджують відвантаження товару зі складу продавця, його передачу покупцям та оплату поставленого товару.

Наведені докази у своїй сукупності свідчать про фактичне виконання сторонами договорів поставки, реальне переміщення товару та настання передбачених договорами правових наслідків. За таких обставин відсутні підстави вважати, що укладені договори були лише формально оформлені без наміру створення правових наслідків, що є необхідною ознакою фіктивного правочину.

Дані інформаційно-аналітичних систем ДПС мають допоміжний інформаційний характер, та не є первинними документами і не підтверджують безпосередньо відсутність поставки товару. За наявності належно оформлених первинних документів, доказів оплати, перепусток на територію складу та інших взаємоузгоджених доказів такі відомості не спростовують фактичного виконання договорів.

Щодо посилання позивача на інформацію з підсистеми «Геопортал-Гарпун» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 червня 2018 року № 497, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за № 787/32239, затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі Інструкція №497).

Відповідно до п. 1 Інструкції №497 ця Інструкція визначає порядок формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» (далі - ІП «Гарпун») інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП), призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби (далі - ТЗ) усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ (далі - номерні знаки), що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Пунктом 5 розділу І Інструкції №497 визначено, що облік об`єктів в ІП «Гарпун» ведеться за чітко визначеними категоріями, серед яких орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; евакуйовані ТЗ; розшук ТЗ тощо.

Розділ ІІ Інструкції №497 передбачає час, протягом якого інформація зберігається в системі в залежності від категорії, яка по закінченню такого часу автоматично знімається.

З вищенаведених норм Інструкції №497 вбачається, що до ІП «Гарпун» вноситься не вся інформація, а лише та яка стосується транспортних засобів щодо яких наявна інформація про скоєння правопорушення. Крім того, зберігання такої інформації обмежено в часі в залежності від виду правопорушення.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що первинні документи, докази відвантаження товару, його оплати, перевезення є більш вірогідними, ніж наведені позивачем твердження, які ґрунтуються переважно на інформаційно-аналітичних даних, що використовуються контролюючим органом для цілей податкового адміністрування, обліку та автоматизованої обробки податкової інформації. За таких обставин позивач не довів наявності передбачених законом ознак фіктивності спірних договорів.

Оскільки застосування положень ч. 3 ст. 228 ЦК України обумовлено встановленням фіктивності оспорюваних договорів, а таких обставин суд не встановив, то відсутні підстави для висновку, що спірні договори порушують інтереси держави і суспільства.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Судові витрати.

За правилами ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на нього.

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 123, 124, 126, 129, 232,233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області, Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод", Товариству з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Цитадель" та Приватному підприємству "Фірма АгроТорг" до електронних кабінетів; Товариству з обмеженою відповідальністю "Карноль" (07401, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Київська, буд. 135, оф. 5); Товариству з обмеженою відповідальністю "Торнадо" (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Івана Піддубного, буд. 4, А-ІІ, кім. 33); Товариству з обмеженою відповідальністю "Мелвест Граймс" (04050,м. Київ, вул. Довнар-Запольського Митрофана, 16а, оф. 12).

Повне рішення складено 13.07.2026.

Суддя В.В.Тимошевська