Рішення № 138139041, 13.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2400/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", м. Київ

до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 45 188,27 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Вербенець Оксани Миколаївни на свою користь заборгованості за Договором № 011/3662/50075/1 від 24.10.2018 у розмірі 45 188, 27 грн.

Витрати по сплаті судового збору просить стягнути з відповідача.

Орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 16 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором №011/3662/50075/1 від 24.10.2018 в частині своєчасного повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 на підставі статті 176 Господарського процесуального кодексу України господарським судом витребувана інформація про зареєстровані місця проживання фізичної особи - відповідача у справі.

Згідно з інформацією, наданою на запит суду місце реєстрації фізичної особи - відповідача у справі (Вербенець Оксани Миколаївни) відповідає адресі, зазначеній позивачем у позові.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 позовну заяву залишено без руху; Позивачу постановлено протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви.

25.05.2026 від представника позивача до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, з доказами їх усунення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у справі №904/2400/26 направлена на адресу Вербенець Оксани Миколаївни: АДРЕСА_1 (номер поштового трекінгу R067182982773) та повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із відміткою "Одержувач відсутній за вказаною адресою" від 02.06.2026.

Згідно з інформацією, наданою на запит суду місце реєстрації фізичної особи відповідача у справі ( ОСОБА_1 ) є АДРЕСА_1 .

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 25.05.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 136782003) надіслано судом 25.05.2026, зареєстровано в реєстрі 25.05.2026 та оприлюднено 25.05.2026, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

ОСОБА_1 відзиву на позов не надала.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату проставлення відмітки відміткою "Одержувач відсутній за вказаною адресою" (02.06.2026), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 17.06.2026.

Судом також враховані Нормативи строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на час ухвалення рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2018 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Вербенець Оксаною Миколаївною (далі позичальник) був укладений Кредитний договір № 011/3662/50075/1 (договір) відповідно до розділу визначення термінів якого: Банківський день - робочий день кредитора, протягом якого приймаються документи клієнтів на переказ і документи на відкликання та здійснюється їх оброблення, передавання і виконання, кредит - грошові кошти, які кредитор надає позичальнику в тимчасове користування в межах ліміту на умовах, в обсязі та в порядку, визначеними договором.

Відповідно до пункту 1.1. договору відповідно до умов договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 39 000, 00 грн., (ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 28.10.2020 р. або інша дата, визначена відповідно до статті 8 договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору кредит надається позичальнику на погашення боргових зобов`язань, які виникли згідно умов додатковий договір № 1 до додаткового карткового банківського рахунку № 011/3662/50075 від 16.12.2011 року, укладеного між позичальником та кредитором (кредитний договір).

Відповідно до пункту 2.1. договору протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 25,0 % річних на рахунок нарахованих доходів кредитора № 2048097. МФО 305653 АТ "Райффайзен Банк Аваль" або на інші рахунки, визначені кредитором та доведені до відома позичальника.

Відповідно до пункту 2.2. договору нарахування процентів за кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту); останній день строку користування кредитом не враховується.

Відповідно до пункту 3.2. договору на умовах договору, після виконання позичальником обов`язкових умов, вказаних в пункті 3.1. договору. Кредитор на підставі письмової заяви позичальника, протягом 2 (двох) банківських днів з дати її отримання, надає кредитні кошти в розмірі фактичної заборгованості позичальника за кредитним договором (пункт 1.3. Договору) на дату видачі кредиту, але не більше суми, визначеної в пункті 1.1. договору. Кредитні кошти за договором надаються з позичкового рахунку шляхом безготівкового переказу через балансовий рахунок кредитора № 290905555 на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), код банку 305653 для подальшого використання за цільовим призначенням, зазначеним в пункті 1.3. договору.

Фактична заборгованість позичальника за кредитним договором, зазначеним у пункті 1.3. договору, визначається кредитором самостійно на підставі умов кредитного договору та даних обліку кредитора на дату видачі кредиту.

Відповідно до пункту 4.1. договору позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання за договором (в т.ч. здійснити повернення Кредиту, сплатити проценти, комісії, пеню, штрафи, неустойку та інші платежі) в порядку, визначеному договором.

Відповідно до пункту 4.2. договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком.

Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:

Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць)/ ((1+Процента ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -І):

Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу:

Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного повернення Кредиту - Сума що-місячного платежу за %.

Відповідно до пункту 4.3. договору позичальник зобов`язується здійснювати ануїтетний платіж шляхом повернення кредиту та сплати процентів окремими платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту в дату, визначену графіком. Якщо дата сплати, зазначена у графіку, не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній у графіку.

Під поняттям "Банківський день" сторони розуміють робочий день кредитора, протягом якого приймаються документи клієнтів на переказ і документи на відкликання та здійснюється їх оброблення, передавання і виконання.

Відповідно до пункту 4.4. договору якщо графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійсненим не пізніше останнього банківського дня відповідного календарного місяця, за винятком останнього місяця користування кредитом. В останній місяць користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснити погашення основної заборгованості за кредитом та сплату процентів в останній день строку користування кредитом, який визначений в пункті 1.2. договору.

Відповідно до пункту 4.5. договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту та сплату процентів на рахунки кредитора для повернення кредиту (пункт 1.4. договору) та сплати процентів (пункт 2.1. договору), або на інші рахунки, визначені кредитором та доведені до відома позичальника, у валюті кредиту шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку позичальника.

Відповідно до пункту 4.6. договору при простроченні повернення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування Кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум. передбачених графіком.

Відповідно до пункту 11.1. договору вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до договору.

Між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Фізичною особою-підприємцем Вербенець Оксаною Миколаївною було укладено Графік погашення заборгованості (Додаток № 1 до Кредитного договору № 011/3662/50075/1 від 24.10.2018)

На виконання умов договору Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" було перераховано Фізичній особі-підприємцю Вербенець Оксані Миколаївні кредитні кошти, що підтверджується випискою з карткового банківського рахунку № НОМЕР_3 від 16.12.2011 року.

Між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26.06.2019 відповідно до пункту 2.1. якого на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості).

Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.2. договору відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в додатку №2 до договору. Сторони погодили, що реєстр(и) боржників підписується (ються) сторонами не пізніше 5 робочого дня з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників та передається (ються) шляхом направлення повідомлення на елекронну пошту, яка зазначена в п. 8.8.1 даного договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення.

Загальний розмір прав вимоги, що відступається, згідно попереднього реєстру боржників становить 39 207 765, 20 грн (з урахуванням пені).

Остаточний розмір прав вимоги, що відступається згідно умов даного договору визначається на дату відступлення прав вимоги та зазначається в реєстрі боржників.

Первісний кредитор зберігає права та обов`язки, визначені кредитними договорами та договорами забезпечення щодо правового режиму збереження та розкриття інформації, в тому числі щодо обробки персональних даних боржників і поручителів, за зазначеними договорами. Новий кредитор зобов`язується забезпечити дотримання тих самих умов збереження та розкриття інформації, які були визначені законодавством, а також кредитними договорами та договорами забезпечення для первісного кредитора, в тому числі щодо зберігання та захисту інформації, яка містить банківську таємницю, згідно документації з грифом "Банківська таємниця".

Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди первісного кредитора.

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору), становить 2 254 957, 83 грн.

Відповідно до пункту 3.2. договору новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора № 290934979 у АТ Райффайзен Банк Аваль ЄДРПОУ 14305909, МФО 380805, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору не пізніше 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дати відступлення прав вимоги за кредитними договорами та відступлення прав за договорами забезпечення, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов`язаний прийняти документацію, про що складається акт приймання-передачі за формою згідно з додатком №4 до договору. Приймання-передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін за адресою первісного кредитора м. Київ, вул. Алмазова 4а.

Відповідно до пункту 7.1. договору договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" було перераховано Акціонерному товариством "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) грошові кошти у розмірі 2 254 957, 83 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.06.2019 на суму 2 254 957, 83 грн., із призначенням платежу "Оплата згідно договору 114/2-9 від 26.06.2019 Без ПДВ".

В реєстрі Боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-9 від 26.06.2019 міститься зокрема заборгованість у сумі 39 895,04 грн., за кредитним договором № 011/3662/50075/1, боржник Вербенець Оксана Миколаївна.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 відповідно до пункту 1.1. якого сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 2.1. договору за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - боржники, зазначених у додатках №1 та № 3 до цього договору (надалі також - реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - "Основні договори", надалі за текстом права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 5.1. договору первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору реєстри боржників (в електронному та друкованому (підписаному) вигляді) та документацію на умовах та в порядку визначених цим договором. Первісний кредитор має право передавати документацію, в тому числі у вигляді копій договорів. При цьому, умови передачі документації будуть вважатися виконаними. Первісний кредитор не несе будь-якої відповідальності за стан та наявність документації.

Відповідно до пункту 5.1.1. договору реєстр боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається новому кредитору за Актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору. Реєстр Боржників в електронному вигляді передається відповідальній особі нового кредитора шляхом запису на матеріальний носій, наданий новим кредитором.

Відповідно до пункту 5.1.2. договору реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 3) передається новому кредитору за Актом прийому-передачі (Додаток 4) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору.

Відповідно до пункту 5.1.3. договору документація передаються новому кредитору за актом прийому-передачі (Додаток 5) не пізніше 365 календарних днів з моменту підписання договору. Новий кредитор може отримати від первісного кредитора документацію, раніше за умови надання письмового запиту з зазначенням обґрунтованих підстав (зокрема, але не виключно, у зв`язку з необхідністю звернення до суду). Первісний кредитор надає документацію щодо боржників, вказаних в письмовому запиті нового кредитора, протягом 5 робочих днів з дати отримання такого запиту.

Відповідно до пункту 5.2. договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

Відповідно до пункту 5.3. договору з моменту відступлсння (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, первісний кредитор втрачає всі права вимоги за договорами позики (Кредитними договорами), що існували на момент відступлсння (передачі) прав вимоги і, відповідно, первісний кредитор не матиме жодних прав вимоги до боржника за кредитним договором.

Відповідно до пункту 5.4. договору з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства га умов договорів позики (кредитних договорів).

Відповідно до пункту 5.5. договору первісний кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або основним договором.

Відповідно до пункту 7.1. договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами), відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн., надалі за текстом - ціпа договору.

Відповідно до пункту 7.2. договору ціна договору сплачується новим кредитором кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку визначеному п. 5.6.2. цього договору, протягом 1065 (одної тисячі шістдесяти п`яти) календарних днів з дати підписаний сторонами цього договору.

Відповідно до пункту 11.6. договору цей договір цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки). Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (за наявності).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" було укладено додаткову угоду № 10/6 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю -продаж) прав вимоги від 10.01.2023 якою у зв`язку із виявленням технічної помилки (описки) вирішили внести зміни в Реєстри боржників, що є додатками до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю -продаж) прав вимоги від 10.01.2023 виклавши його в новій редакції.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (новий кредитор) було укладено Акт-прийому передачі Реєстру Боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (Додаток №4 до договору) відповідно до якого на виконання умов договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 р., первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207 307. Після чого, з урахуванням умов договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023року, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (сторона 2) укладено акт про те, що сторона 1 має перед стороною 2 непогашені грошові зобов`язання у сумі 15 214 406,31 гривень, які виникли на підставі, зокрема: договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (зобов`язання в сумі 5 312 491, 59 грн). Сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобов`язання у сумі 16 367 512,20 грн., що виникло на підставі Договору № 11-01/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 11.01.2023. Сторони підтверджують реальність та обсяги взаємних заборгованостей, зазначених у п.1 та п.2. цього Акта, і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть зобов`язання сторони 1 перед стороною 2 припиняються в повному обсязі в сумі 15 214 406,31 гривень. Зобов`язання сторони 2 перед стороною 1 (п.2) припиняються частково в сумі 15 214 406,31 гривень.

Залишок заборгованості сторони 2 перед стороною 1 за договором №11-01/23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.01.2023 р. становить 1 153 105,89 гривень.

В реєстрі Боржників до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 міститься зокрема заборгованість у сумі 45 188,27 грн., за кредитним договором № 011/3662/50075/1, боржник ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" посилається на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 011/3662/50075/1 вiд 24.10.2018 в частині своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 31 691, 57 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 249, 98 грн процентів, 4986, 01 грн інфляційних збитків, 1260, 71 грн 3% річних.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору № 011/3662/50075/1 вiд 24.10.2018, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень, обставини укладання договору відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26.06.2019, договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, відступлення права вимоги за кредитним договором № 011/3662/50075/1 вiд 24.10.2018, наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та процентами, наявність/відсутність підстав для стягнення інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" просить стягнути з ОСОБА_1 31 691, 57 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 249, 98 грн процентів за Кредитним договором № 011/3662/50075/1 від 24.10.2018.

Відповідно до пункту 1.2. договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 28.10.2020 р. або інша дата, визначена відповідно до статті 8 договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання за договором (в т.ч. здійснити повернення Кредиту, сплатити проценти, комісії, пеню, штрафи, неустойку та інші платежі) в порядку, визначеному договором.

Відповідно до пункту 4.2. договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком.

Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:

Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць)/ ((1+Процента ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -І):

Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу:

Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного повернення Кредиту - Сума що-місячного платежу за %.

Відповідно до пункту 4.3. договору позичальник зобов`язується здійснювати ануїтетний платіж шляхом повернення кредиту та сплати процентів окремими платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту в дату, визначену графіком. Якщо дата сплати, зазначена у графіку, не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній у графіку.

Під поняттям "Банківський день" сторони розуміють робочий день кредитора, протягом якого приймаються документи клієнтів на переказ і документи на відкликання та здійснюється їх оброблення, передавання і виконання.

Таким чином, з урахуванням умов кредитного договору № 011/3662/50075/1 від 24.10.2018 строк повернення 31 691, 57 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 249, 98 грн процентів є таким, що настав.

ОСОБА_1 доказів сплати 31 691, 57 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 249, 98 грн процентів до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31 691, 57 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 249, 98 грн процентів за кредитним договором № 011/3662/50075/1 від 24.10.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 4986, 01 грн інфляційних збитків, 1260, 71 грн 3% річних за загальний період з 28.10.2020 по 23.02.2022.

Відповідач незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, контррозрахунку не надав.

При цьому господарський суд враховує, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Водночас, згідно наданого позивачем розрахунку інфляційні втрати та 3% річних нараховані та заявлені до стягнення по 23.02.2022, тобто нарахування інфляційні втрати та 3% річних здійсненні з урахуванням припису пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (чинний на час виникнення спірних правовідносин) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського кодексу України) (чинний на час виникнення спірних правовідносин).

З аналізу вказаних норм прав убачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 760/13915/18 від 26.06.2019.

Відкриваючи провадження у даній справі між товариством (юридичною особою) та фізичною особою суд врахував, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Оскільки кредитний договір № 011/3662/50075/1 вiд 24.10.2018 Вербенець Оксана Миколаївна уклала як фізична особа-підприємець (про що вказано у кредитному договорі), станом на час подання позовної заяви припинила діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата запису: 28.08.2020, номер запису: 2002270060005002480, підстава: власне рішення), вказаний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Отже позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/8729/18 від 13.02.2019.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 31 691, 57 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 249, 98 грн процентів, 4986, 01 грн інфляційних збитків, 1260, 71 грн 3% річних.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024.

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

Надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. (пункт 2.1.1. договору)

Представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів. (пункт 2.1.3. договору)

Відповідно до пунктів 3.1.3 та 3.1.4 договору клієнт зобов`язаний оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, оплачувати юридичну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (форма заявки визначена у Додатку №1 до договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.

Відповідно до пункту 4.3 договору факт надання послуг за договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком №2 до договору), який готується адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.

Відповідно до пункту 4.5 договору сума, визначена в Акті про надання юридичної допомоги, є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Відповідно до пункту 4.7 договору підписанням акту про надання юридичної допомоги, сторони підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають.

Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" (адвокатське об`єднання) було підписано заявку на надання юридичної допомоги №1082 від 02.03.2026 якою погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з Фізичної особи підприємця Вербенець Оксана Миколаївна, (РНОКПП НОМЕР_4 ), договір № 011/3662/50075/1. Послуга Надання усної консультації з вивченням документів 2 години, вартість 4 000,00 грн., Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 4 години, вартість 12 000,00 грн.

В матеріалах справи міститься Витяг з Акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 на суму 16 000, 00 грн., відповідно до якого послуга Надання усної консультації з вивченням документів 2 години, вартість 4 000,00 грн., Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 4 години, вартість 12 000,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; відсутність заперечень відповідача щодо заявленої до стягнення суми позову (відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов), господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/2400/26 в розмірі 16 000, 00 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 10 000,00 грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення 45 188,27 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ідентифікаційний код 44276926) 31 691, 57 грн. простроченої заборгованості за основним зобов`язанням, 7 249, 98 грн процентів, 4986, 01 грн інфляційних збитків, 1260, 71 грн 3% річних, 2 662,40 грн. витрат зі сплати судового збору, 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.07.2026

Суддя Ю.А. Бажанова