Ухвала суду № 138138924, 13.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

13.07.2026м. ДніпроСправа № 904/6487/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120, код ЄДРПОУ 38530114)

до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620)

про визнання банкрутом

Суддя Первушин Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання Дяченко А.С.

Представники учасників справи:

від кредитора: Олійник Дар`я Сергіївна;

від кредитора: Коряк Ольга Олександрівна;

від кредитора: Рудницький Олександр Станіславович;

від кредитора: ОСОБА_1 ;

від боржника: Шилов Семен Олександрович, посвідчення адвоката №ЗП002166 від 16.05.2019

розпорядник майна боржника: Вернигора Володимир Петрович.

ВСТАНОВИВ

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/6487/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120, код ЄДРПОУ 38530114) про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620).

Справа перебуває на стадії розпорядження майном, повноваження розпорядника майна покладено на арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича (свідоцтво №573 від 21.03.2013).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/6487/25 господарський суд вирішив завершити попереднє судове засідання у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620); за підсумками попереднього судового засідання, господарський суд вирішив, внести до реєстру вимог кредиторів розглянуті Господарським судом Дніпропетровської області в справі №904/6487/25 вимоги кредиторів до Акціонерного товариства "Дніпроазот" (код ЄДРПОУ 05761620); призначити підсумкове засідання на 03.08.2026 о 11:00 год.

17.06.2026 через підсистему "Електронний суд" розпорядником майна подано до суду заяву (вх. суду №29877/26 від 17.06.2026) про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника, за змістом прохальної частини розпорядник майна просить суд:

- заборонити надавачам платіжних послуг - Акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро» (код за ЄДРПОУ 14352406, адреса: 01032, Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 75) та Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код за ЄДРПОУ 00032129, адреса: 01001, Україна, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12г);

контролюючому органу Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 44118658, адреса: 49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-А);

а також Південному відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код за ЄДРПОУ 34974582, адреса: 51910, Україна, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вулиця Ялтинська, будинок 2).

1. Без погодження з розпорядником майна та без відповідної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області щодо можливості примусового списання (стягування) будь-яких сум у межах провадження у справі про банкрутство №904/6487/25 примусово списувати (стягувати) на виконання рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2026 № 982/4-0436 чи будь-яких інших рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області кошти із рахунків Акціонерного товариства «Дніпроазот»:

№ НОМЕР_1 в АТ «Банк Кредит Дніпро»;

№ НОМЕР_2 в АТ «Державний ощадний банк України»;

2. Без погодження з розпорядником майна та без відповідної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області щодо можливості примусового списання (стягування) будь-яких сум у межах будь-яких виконавчих провадження у справі про банкрутство №904/6487/25 примусово списувати (стягувати) на виконання рішень Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України кошти із рахунків Акціонерного товариства «Дніпроазот»:

№ НОМЕР_1 в АТ «Банк Кредит Дніпро»;

№ НОМЕР_2 в АТ «Державний ощадний банк України».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 вирішив прийняти заяву розпорядника майна (вх. суду №29877/26 від 17.06.2026) про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника до розгляду в судовому засіданні; призначити розгляд заяви розпорядника майна - арбітражного керуючого Вернигори Володимира Петровича (вх. суду №29877/26 від 17.06.2026) про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника в судовому засіданні 30.06.2026 о 11:00 год; явку представника Акціонерного товариства "Дніпроазот" та розпорядника майна боржника у призначене на 30.06.2026 о 11:00 год. судове засідання визнати обов`язковою; запропонувати Акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро", Акціонерному товариству "Державний Ощадний Банк України, Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області та Південному відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати у строк до 28.06.2026 включно письмові пояснення/заперечення стосовно заяви розпорядника майна (вх. суду №29877/26 від 17.06.2026) про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника; запропонувати учасникам провадження надати у строк до 28.06.2026 включно свої письмові пояснення/заперечення стосовно заяви розпорядника майна (вх. суду №29877/26 від 17.06.2026) про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника.

В судовому засіданні 30.06.2026 прийняли участь розпорядник майна боржника, представник боржника, представники кредиторів та державний виконавець Волошина Анастасія Сергіївна.

Розпорядник майна доповів суду суть заяви про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника призначених до розгляду та клопотання про скасування арештів накладених на грошові кошти боржника. Суд заслухав думки інших учасників та з урахуванням пропозицій представників вирішив відкласти розгляд заяви та клопотання розпорядника майна до наступного судового засідання призначеного на 07.07.2026 о 15:00 оголосивши перерву.

В судовому засіданні 07.07.2026 прийняли участь розпорядник майна боржника, представники боржника та кредиторів. Представник Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до судового засідання не з`явився.

Вислухавши думку представників учасників, які прийняли участь в судовому засіданні, господарський суд вирішив відкласти розгляд заяви Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.05.2026 (вх. суду №26253/26) та повторно викликати представника виконавчої служби для надання пояснень суду.

В судовому засіданні 07.07.2026 суд заслухав додаткові пояснення розпорядника майна боржника з приводу його заяви та клопотання, вислухав думки боржника, представників кредиторів, дослідив надані до матеріалів справи докази та вирішив перейти до стадії розгляду заяви про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника призначених до розгляду та клопотання про скасування арештів накладених на грошові кошти боржника. В порядку передбаченому приписами 219 ГПК України, враховуючи складність справи, господарський суд вирішив відкласти ухвалення та проголошення ухвали суду на 13.07.2026 о 14:30 год.

Обставини встановлені судом та висновки суду

Заява розпорядника майна - арбітражного керуючого Вернигори Володимира Петровича від Вихідний №02-51/9/499 від 15.06.2026 (вх. суду №29877/26 від 17.06.2026) про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника обґрунтована наступним.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна) АТ «Дніпроазот» звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про заборону банкам, ГУ ДПС у Дніпропетровській області та органу державної виконавчої служби здійснювати примусове списання коштів з банківських рахунків боржника без погодження з розпорядником майна та без відповідної ухвали господарського суду у межах справи про банкрутство.

Заява ґрунтується на концепції пріоритету спеціального режиму банкрутства над загальними процедурами примусового виконання податкових рішень. Її центральна правова теза полягає в тому, що після відкриття провадження у справі про банкрутство будь-яке примусове звернення стягнення на кошти боржника, навіть за поточними вимогами, має здійснюватися виключно за процесуальним контролем господарського суду в межах відповідної справи про банкрутство.

Таки розпорядник майна звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство АТ «Дніпроазот», введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Під час розгляду справи № 904/6487/25 господарський суд ухвалою від 31.03.2026 частково задовольнив заяву розпорядника майна та скасував арешти коштів на двох банківських рахунках боржника. Метою такого рішення було забезпечення можливості здійснення господарської діяльності та виплати заробітної плати працівникам.

Проте, під час під час процедури розпорядження майном боржника має місце списання грошових коштів з рахунків боржника.

08.04.2026 ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняло рішення №982/4-0436 про примусове стягнення коштів з рахунків платника податків на загальну суму понад 16,5 млн грн у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати та земельного податку.

На виконання зазначеного рішення ДПС АТ «Банк Кредит Дніпро» сформував платіжні інструкції щодо примусового списання коштів. Через відсутність достатнього залишку вони поки що не виконані, однак у разі надходження коштів банк автоматично здійснить їх списання.

На підтвердження своїх тверджень розпорядник майна боржника долучив до матеріалів справи реєстр платіжних інструкцій, копію податкової декларації від 18.12.2025 № 9397093298 та від 18.12.2025 №9397094278, копію листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2026 №26925/6/04-36-13-09-10 разом з рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2026 №982/4-0436 про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках.

Відповідно до рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2026 №982/4-0436 прийнятим на підставі пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, вирішено здійснити стягнення безготівкових коштів з рахунків та/або електронних гаманців АТ «ДніпроАзот», відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг та емітентах електронних грошей, у рахунок погашення податкового боргу, що виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих грошових зобов`язань. Як додаток до рішення наведено розрахунок складових податкового боргу, відповідно до якого до стягнення включено: 16 137 548,16 грн - орендна плата з юридичних осіб; 404606,34 грн - земельний податок з юридичних осіб. Загальна сума податкового боргу, визначена рішенням до стягнення, становить 16 542 154,50 грн.

Відповідно до приписів частини 14 статті 39 КУзПБ після відкриття провадження арешти майна або інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах справи про банкрутство.

Списання грошових коштів з рахунків боржника без погодження із розпорядником майна боржника та без погодження суду, на думку розпорядника майна, порушує приписи КУзПБ.

Заявник виходить із того, що після відкриття провадження у справі про банкрутство примусове звернення стягнення на кошти боржника повинно здійснюватися виключно під контролем господарського суду. Платіжні інструкції ДПС та виконавчої служби фактично створюють обмеження щодо розпорядження коштами боржника, тому їх виконання без відповідної ухвали суду суперечить Кодексу України з процедур банкрутства.

На думку заявника, автоматичне списання коштів позбавить боржника можливості виплачувати заробітну плату; унеможливить оплату поточних витрат; перешкоджатиме господарській діяльності; порушить контроль арбітражного керуючого за використанням майна боржника; створить загрозу досягненню цілей процедури банкрутства.

Заявник звертає увагу, що хоча мораторій не поширюється на окремі категорії вимог (зокрема поточні вимоги та виплату заробітної плати), відповідно до вимог частини 5 статті 41 КУзПБ звернення стягнення на майно боржника за такими вимогами здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до приписів частини 6 статті 44 КУзПБ суд має право за заявою розпорядника майна скасувати арешти або інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, якщо вони перешкоджають господарській діяльності чи відновленню платоспроможності. На думку розпорядника майна боржника застосування законодавцем приписів щодо "інших обмежень" передбачає можливість суду застосувати заходи судового контролю та обмежити списання грошових коштів з рахунків боржника без погодження із розпорядником майна боржника та/або без відповідної ухвали суду.

Додатково розпорядник майна звертав увагу суду на Постанову №20 НБУ від 26.02.2026 у якій зобов`язав комерційні банки повертати без виконання вимоги щодо примусового списання коштів після відкриття процедури банкрутства: "Надавач платіжних послуг платника в разі відкриття судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника та до моменту отримання інформації про закриття судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника (Абзац перший пункту 29 розділу I в редакції Постанови Національного банку №20 від 26.02.2026): 1) повертає без виконання судові рішення/постанови державного/приватного виконавця про арешт коштів на рахунках платника, крім судових рішень господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство, які надходитимуть до надавача платіжних послуг після отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), яка надійшла від суду або арбітражного керуючого; {Підпункт 1 пункту 29 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 20 від 26.02.2026}.

Списання грошових коштів в примусовому порядку позбавляє можливості боржника самостійно виплачувати заробітну плату працівникам, унеможливлює планування витрат та розпорядження грошовими коштами, що перешкоджає господарський діяльності боржника та відновленню платоспроможності.

В свою чергу Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі за текстом - Відділ) надав суду письмові заперечення від 26.06.2026 на заяву розпорядника майна (арбітражного керуючого) АТ Дніпроазот вх. суду №29877/26 від 17.06.2026 про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника та зазначив наступне.

Оскільки Відділ звертався з заявою про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна у якій останнім відмовили відповідно до Ухвали №9074/6487/25 від 16.03.2026 видану Господарським судом Дніпропетровської області про відмову у задоволенні заяви про надання дозволу на реалізацію майна боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію єдиним шляхом примусового виконання рішень судів, які перебувають на примусовому виконанні у Південному відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а саме 518 виконавчих документів про стягнення виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов`язаних із трудовими правовідносинами є застосування норм статті 41 КУзПБ. Відділ виконав ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026скасовано арешти, накладені на кошти боржника - АТ «Дніпроазот» на банківських рахунках визначених ухвалою суду.

АТ "Дніпроазот" самостійно не задоволено жодного виконавчого документу про стягнення виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов`язаних із трудовими правовідносинами, який перебуває на примусовому виконанні у Відділі, вимоги задовольняються тільки завдяки примусовому стягненню з розрахункових рахунків боржника.

До Відділу систематично надходять скарги від громадян щодо неотримання заробітної плати, які є стягувачами у виконавчих провадженнях. У разі задоволення Судом відповідної заяви Відділ буде позбавлений можливості виконувати рішення судів, які перебувають на примусовому виконанні.

На підставі викладеного Відділ вважає доводи наведені у заяві розпорядника майна (арбітражного керуючого) АТ Дніпроазот вх. суду №29877/26 від 17.06.2026 про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника такими, що не відповідають нормам Кодексу України з процедур банкрутства та просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

В судовому засіданні заперечень проти заяви розпорядника майна боржника кредитори не висловлювали.

Аналіз законодавства судом

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство АТ "Дніпроазот" перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексу України з процедур банкрутства процедури.

За приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті та статтею 94 цього Кодексу (абзац 7 частини 5 статті 41 КУзПБ в редакції Законів №738-IX від 19.06.2020, №3985-IX від 19.09.2024).

Судова палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.04.2023 у справі №910/21981/16 зауважила, що у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких можливе шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.

Верховний Суд виснував, що повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

За змістом постанови СП КГС ВС від 13.04.2023 у справі №910/21981/16 наведено наступні висновки.

Системне тлумачення пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, статті 7 КУзПБ приводить до висновку, що у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких є можливим шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.

Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника. Такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Зокрема, за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі №918/984/21, від 26.01.23 у справі №910/21981/16).

На підставі аналізу структури норми закону (частина 5 статі 41 КУзПБ) та практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду господарський суд вважає, що абзац 7 частини 5 статті 41 КУзПБ має значно ширший зміст, ніж це зазвичай сприймається.

Так частина 5 статті 41 КУзПБ передбачає умови коли дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів.

Перші три абзаци частини 5 статті 41 КУзПБ наводять перелік умов та випадків на які дія мораторію не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Також дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об`єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник; на процедуру обов`язкового звернення стягнення на об`єкт довірчої власності; на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Четвертий абзац частини 5 статті 41 КУзПБ передбачає, що стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей. Суд звертає увагу, що наведена норма передбачає передбачає право на здійснення стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію та шляхи стягнення - з рахунку боржника в установі банку та інше.

П`ятий абзац частини 5 статті 41 КУзПБ передбачає, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів шляхом звернення стягнення на предмет обтяження, що забезпечує виконання зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - сторони генеральної угоди відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Шостий абзац частини 5 статті 41 КУзПБ передбачає, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів на період дії процедури погашення заборгованості щодо сум заборгованості учасників розрахунків, що підлягають погашенню на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

Сьомий абзац частини 5 статті 41 КУзПБ передбачає, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті та статтею 94 цього Кодексу.

Таким чином норма частини 5 статті 41 КУзПБ складається з двох груп.

Абзаци 1-3 визначають на які вимоги дія мораторію не поширюється. Абзаци 4-7 визначають способи задоволення таких вимог, при цьому саме абзац 7 передбачає порядок задоволення таких вимог - звернення стягнення на майно боржника здійснюється виключно за ухвалою господарського суду.

Наведена структура вказує, що якби законодавець хотів дозволити кредиторам самостійно звертати стягнення після відкриття банкрутства, то абзац 7 взагалі був би зайвим.

Системний аналіз абзаців 1-7 частини п`ятої статті 41 КУзПБ свідчить, що законодавець спочатку визначає перелік вимог, на які не поширюється дія мораторію, а потім встановлює процесуальний порядок їх задоволення. Абзац четвертий визначає лише спосіб виконання таких вимог (стягнення з рахунку боржника), тоді як абзац сьомий встановлює обов`язкову процесуальну передумову такого стягнення - постановлення ухвали господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Отже, відсутність поширення мораторію сама по собі не надає кредитору права на безконтрольне примусове звернення стягнення на майно боржника, а означає лише можливість реалізації такого права у спеціальному порядку, встановленому абзацом сьомим частини п`ятої статті 41 КУзПБ.

З огляду на наведене господарський суд тлумачить приписи абзац 7 частини 5 статті 41 КУзПБ не як норму, що стосується лише забезпечених кредиторів або виконавчого провадження, а як загальний процесуальний принцип: після відкриття провадження у справі про банкрутство будь-яке звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, повинно здійснюватися виключно в межах справи про банкрутство та за ухвалою господарського суду. Виключення з цього правила стосуються лише випадків передбачених частиною восьмою статті 41 та статтею 94 КУзПБ.

Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджена Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №163 в редакції Постанови Національного банку № 20 від 26.02.2026 передбачає :

"29. Надавач платіжних послуг платника в разі відкриття судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника та до моменту отримання інформації про закриття судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника:

1) повертає без виконання судові рішення/постанови державного/приватного виконавця про арешт коштів на рахунках платника, крім судових рішень господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство, які надходитимуть до надавача платіжних послуг після отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), яка надійшла від суду або арбітражного керуючого;

2) на час уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства відмовляє у виконанні платіжних інструкцій стягувачів (у порядку, установленому в пунктах 12 та 27 розділу I цієї Інструкції), крім платіжних інструкцій, на які згідно з Кодексом України з процедур банкрутства не поширюється дія мораторію".

Таке визначення потребує правової оцінки банком характеру вимоги кредитора, її статусу (конкурсна чи поточна), застосування винятків із мораторію, а також перевірки дотримання спеціального порядку звернення стягнення, встановленого абзацом сьомим частини п`ятої статті 41 КУзПБ. Вирішення зазначених питань є здійсненням правозастосовної діяльності та не належить до компетенції банку як надавача платіжних послуг.

Інструкція не визначає механізму, за яким банк має встановлювати: чи є вимога конкурсною або поточною; чи поширюється на неї дія мораторію; чи підпадає вона під винятки, передбачені частиною восьмою статті 41 або статтею 94 КУзПБ; чи повинно звернення стягнення здійснюватися виключно за ухвалою господарського суду відповідно до абзацу сьомого частини п`ятої статті 41 КУзПБ. Вирішення зазначених питань потребує застосування норм матеріального права та їх тлумачення, що є виключною функцією суду і не належить до компетенції банку як надавача платіжних послуг. Самостійне вирішення банком питання щодо виконання чи невиконання платіжної інструкції фактично означало б здійснення ним правової оцінки характеру вимог кредитора та застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства, що виходить за межі його повноважень.

Якщо існує правова невизначеність щодо можливості примусового списання коштів у процедурі банкрутства, така невизначеність повинна усуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а не банком шляхом самостійного вирішення питання про виконання чи невиконання платіжної інструкції. Саме тому абзац сьомий частини п`ятої статті 41 КУзПБ, який передбачає здійснення звернення стягнення на майно боржника виключно за ухвалою господарського суду, забезпечує єдиний судовий контроль за примусовим зверненням стягнення на майно боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Стаття 192 Цивільного кодексу України «Гроші (грошові кошти)» розміщена в главі 13 «Речі. Майно», що свідчить про законодавче врегулювання вважати гроші видом майна.

Відповідно до статей 177, 190 та 192 Цивільного кодексу України грошові кошти є об`єктом цивільних прав та належать до майна. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 20.03.2019 у справі №607/5422/16-ц дійшов висновку, що аналіз статей 177 та 190 ЦК України дає підстави для висновку, що грошові кошти як речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, є майном. Крім того, у постанові від 08.02.2018 у справі № 662/928/15-ц Верховний Суд прямо зазначив, що гроші (грошові кошти) є різновидом майна.

Заява розпорядника майна АТ «Дніпроазот» ґрунтується на тому, що після відкриття провадження у справі про банкрутство примусове списання коштів з банківських рахунків боржника на підставі рішення контролюючого органу, документів виконавчих проваджень та платіжних інструкцій суперечить спеціальному правовому режиму, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства. Основною метою заяви є забезпечення судового контролю за зверненням стягнення на кошти боржника та недопущення їх автоматичного списання поза межами провадження у справі про банкрутство.

Саме тому у випадку виникнення правової невизначеності щодо можливості примусового списання коштів боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство остаточне вирішення такого питання повинно здійснюватися господарським судом, який розглядає справу про банкрутство.

Абзац сьомий частини п`ятої статті 41 КУзПБ встановлює універсальну процесуальну вимогу щодо здійснення будь-якого примусового звернення стягнення на майно боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство. Відсутність дії мораторію не скасовує судового контролю за процедурою звернення стягнення, а лише визначає категорії вимог, які можуть бути задоволені поза черговістю мораторію. Водночас питання про можливість такого стягнення, його межі та відповідність спеціальному режиму банкрутства повинно вирішуватися виключно господарським судом, а не контролюючим органом чи банком, який виконує платіжні інструкції.

Сама по собі відсутність дії мораторію щодо певної категорії вимог не означає автоматичного виникнення у кредитора права на безконтрольне примусове звернення стягнення на майно боржника. Така обставина лише свідчить про можливість реалізації відповідної вимоги у спеціальному порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Висновки суду

Суд зазначає, що заявник просить заборонити банкам, контролюючому органу та органу державної виконавчої служби здійснювати примусове списання коштів із рахунків боржника без погодження з розпорядником майна та без відповідної ухвали господарського суду.

Разом із тим Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає такого самостійного способу судового захисту, як постановлення ухвали про загальну заборону банківським установам виконувати платіжні інструкції контролюючих органів або органів примусового виконання.

Водночас наведені заявником обставини свідчать про наявність реальної загрози безконтрольного списання коштів боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство, що може істотно ускладнити досягнення цілей процедури розпорядження майном, унеможливити виплату заробітної плати працівникам, здійснення поточних платежів та виконання арбітражним керуючим покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства повноважень. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ після відкриття провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження належним йому майном можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Крім того, системний аналіз абзаців першого - сьомого частини п`ятої статті 41 КУзПБ свідчить, що хоча закон визначає перелік вимог, на які дія мораторію не поширюється, звернення стягнення на майно боржника за такими вимогами здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, крім випадків, прямо передбачених законом.

Таким чином, сам факт непоширення мораторію на окремі категорії вимог не означає відсутності судового контролю за зверненням стягнення на майно боржника.

Разом із тим суд дійшов висновку, що обраний заявником спосіб захисту не відповідає процесуальному механізму, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства, оскільки фактично спрямований на встановлення загальної заборони виконання банками платіжних інструкцій незалежно від застосування передбачених Кодексом заходів забезпечення.

З огляду на наведене господарський суд вирішив відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна від 16.06.2026. про заборону списання коштів на банківських рахунках боржника

Водночас стаття 40 Кодексу України з процедур банкрутства наділяє господарський суд повноваженнями вживати заходів до забезпечення вимог кредиторів, якщо існує загроза порушення прав кредиторів або втрати майна боржника.

З огляду на встановлені судом обставини саме застосування заходів забезпечення вимог кредиторів є належним процесуальним способом запобігання безконтрольному примусовому списанню коштів боржника до вирішення питання щодо правомірності такого звернення стягнення у межах справи про банкрутство.

Відповідно до приписів статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за власною ініціативою вживати заходів до забезпечення вимог кредиторів.

З приводу застосування за ініціативою суду заходів забезпечення вимог кредиторів, господарський суд звертає увагу не наступне.

Існує відмінність у застосуванні судом принципу диспозитивності, передбаченого ст. 14 ГПК України, що застосовується у позовному провадженні, та принципу повноти судового контролю процедур банкрутства, який реалізується у процедурах банкрутства та забезпечує дотримання балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Ані чинним законодавством, ані судовою практикою не врегульовано єдиних критеріїв застосування принципу судового контролю під час розгляду справи про банкрутство. Отже, судам слід використовувати принцип судового контролю у поєднанні з дотриманням принципу балансу інтересів не тільки боржника та кредиторів, а й інших осіб на інтереси яких впливає процедура банкрутства - поточних кредиторів, працівників які отримали судове рішення про стягнення заробітної плати.

Суд дійшов висновку, що прохальна частина заяви не відповідає передбаченим Кодексом України з процедур банкрутства способам судового захисту, оскільки Кодекс не містить такого окремого заходу, як постановлення ухвали про загальну заборону банківським установам виконувати платіжні інструкції контролюючих органів чи органів примусового виконання.

Разом із тим під час розгляду заяви судом встановлено обставини, які свідчать про існування реальної загрози безконтрольного звернення стягнення на кошти боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство, що може призвести до втрати майнових активів боржника, порушення прав інших кредиторів, унеможливлення виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень та перешкоджатиме досягненню цілей процедури банкрутства.

Здійснюючи судовий контроль за процедурою банкрутства, господарський суд не може залишити встановлені обставини без належного процесуального реагування, оскільки це суперечило б завданням Кодексу України з процедур банкрутства щодо забезпечення збереження майна боржника та захисту прав усіх кредиторів.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність застосування передбачених статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства заходів забезпечення вимог кредиторів як спеціального процесуального механізму забезпечення судового контролю за рухом майна боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Стаття 40 КУзПБ є спеціальною процесуальною нормою щодо застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурі банкрутства. При цьому під час вирішення питання про застосування таких заходів суд повинен враховувати загальні принципи інституту забезпечення позову, передбачені статтями 136-137 ГПК України, зокрема критерії співмірності, адекватності, пропорційності та забезпечення балансу інтересів сторін. Водночас заходи, передбачені статтею 40 КУзПБ, мають самостійну процесуальну мету - забезпечення збереження майна боржника, здійснення судового контролю за процедурою банкрутства та захист прав усіх кредиторів, а не забезпечення окремої позовної вимоги.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173).

Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, не лише вправі, а й, реалізуючи покладену на нього функцію судового контролю, повинен надати оцінку наявності підстав для застосування заходів забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №925/100/15, від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N910/13208/19, від 22.06.2022 у справі № 910/15043/21).

Приймаючи рішення з приводу застосування заходів забезпечення вимог кредиторів суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується існування реальної загрози порушення встановленого абзацом сьомим частини п`ятої статті 41 КУзПБ порядку звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його банківських рахунках, шляхом їх примусового списання без попереднього дозволу господарського суду.

Суд зазначає, що застосування заходів забезпечення вимог кредиторів в даному випадку не повинні призводити до необґрунтованого обмеження прав кредиторів на яких не поширюється дія мораторію, застосовуються судом у межах реалізації принципу судового контролю, спрямовані на забезпечення дотримання виключного порядку звернення стягнення на майно боржника, встановленого статтями 41, 59 - 61 КУзПБ із мінімальним необхідним втручанням та забезпечити ефективне здійснення процедур банкрутства. Такі заходи повинні відповідати критеріям, визначеним статтями 136 - 137 ГПК України, а саме бути розумними, обґрунтованими, адекватними заявленій меті, співмірними із можливими наслідками їх застосування, необхідними для забезпечення балансу інтересів усіх учасників провадження та такими, що узгоджуються з принципом судового контролю, який відповідно до правових висновків Верховного Суду є невід`ємною складовою провадження у справах про банкрутство.

Оскільки частиною першою статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарському суду прямо надано право вживати заходів забезпечення вимог кредиторів як за клопотанням учасників провадження, так і за власною ініціативою. Отже суд не пов`язаний виключно процесуальною формою звернення. Реалізуючі покладені на нього контрольні повноваження у процедурі банкрутства, суд не позбавлений права застосувати належний захід забезпечення вимог кредиторів, який відповідає встановленим законом критеріям, незалежно від процесуальної форми звернення учасника справи або неможливості задоволення поданої ним заяви в заявленому вигляді.

З огляду на наведене господарський суд вважає за необхідне до закінчення процедури розпорядження майном або до скасування цього заходу судом заборонити Акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро», Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України», Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, Південному відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснювати примусове списання коштів з банківських рахунків Акціонерного товариства «Дніпроазот» № НОМЕР_1 в АТ «Банк Кредит Дніпро»; № НОМЕР_2 в АТ «Державний ощадний банк України» на підставі платіжних інструкцій, рішень контролюючих органів, виконавчих документів та документів виконавчого провадження крім випадків надання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області постановленої у межах справи №904/6487/25 за результатами розгляду заяви, поданої відповідно до абзацу сьомого частини п`ятої статті 41 КУзПБ про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію. Встановити, що застосований захід забезпечення вимог кредиторів не поширюється на випадки, прямо передбачені частиною восьмою статті 41 та статтею 94 Кодексу України з процедур банкрутства.

Обраний судом захід забезпечення не встановлює абсолютної заборони на звернення стягнення на кошти боржника та не позбавляє кредиторів, на вимоги яких не поширюється дія мораторію, права на задоволення таких вимог. Застосований захід лише забезпечує здійснення такого звернення стягнення у порядку, прямо визначеному абзацом сьомим частини п`ятої статті 41 КУзПБ, шляхом попереднього вирішення відповідного питання господарським судом у межах справи про банкрутство.

З метою реалізації прав передбачених приписами частини 5 статті 41 КУзПБ заінтересовані особи (виконавча служба, податковий орган та інші особи наділені відповідними повноваженнями) мають право звернутися до господарського суду в межах справи №904/6487/25 із заявами та клопотаннями про надання дозволу щодо звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію.

Керуючись приписами статей 2, 9, 40, 41, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви розпорядника майна Акціонерного товариства «Дніпроазот» арбітражного керуючого Вернигори Володимира Петровича про заборону списання коштів з банківських рахунків боржника відмовити.

Керуючись статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 136, 137 ГПК України вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

До закінчення процедури розпорядження майном або до скасування цього заходу судом заборонити Акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406, 01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 75), Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, 01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, 12-Г), Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, 17-А), Південному відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34974582, 51910, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Ялтинська, будинок 2) здійснювати примусове списання коштів з банківських рахунків Акціонерного товариства «Дніпроазот» № НОМЕР_1 в АТ «Банк Кредит Дніпро»; № НОМЕР_2 в АТ «Державний ощадний банк України» на підставі платіжних інструкцій, рішень контролюючих органів, виконавчих документів та документів виконавчого провадження крім випадків надання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області постановленої у межах справи №904/6487/25 за результатами розгляду заяви, поданої відповідно до абзацу сьомого частини п`ятої статті 41 КУзПБ про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію.

Встановити, що застосований захід забезпечення вимог кредиторів не поширюється на випадки, прямо передбачені частиною восьмою статті 41 та статтею 94 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала в частині застосування заходів забезпечення вимог кредиторів підлягає негайному виконанню.

Надіслати копію ухвали учасникам провадження у справі №904/6487/25, Акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро», Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України», Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, Південному відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Запропонувати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, Південному відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та іншим особам які мають намір здійснити стягнення на майно боржника за вимогами на які не поширюється дія мораторію звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області із відповідними заявами про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника. Копії заяв направити розпоряднику майна арбітражному керуючому Вернигорі В.П. та боржнику АТ "Дніпроазот".

Зобов`язати розпорядника майна та боржника надати суду надати суду письмові пояснення та пропозиції щодо звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію протягом п`яти робочих днів від дня надходження заяви про надання дозволу на стягнення.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення 13.07.2026 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 255-257 ГПК України.

Суддя Ю.Ю. Первушин