Ухвала суду № 138127782, 02.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

02.07.2026 Єдиний унікальний номер 205/4402/25

Провадження 2/205/598/26

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

02 липня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Грони Д. С.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої К.О.,

представника позивача Міщанина Є.В.,

третьої особи- ОСОБА_1 ,

представника третьої особи- Логвінової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання представника позивача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя та звернення стягнення на іпотеку,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя та звернення стягнення на іпотеку.

05.06.2026 представником позивача Міщанином Є.В. заявлено клопотання про зупинення провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/20182/23(911/1606/20) та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду. Клопотання обґрунтовано тим, що 12.03.2026 р. Верховним судом ухвалено рішення про передачу справи № 910/20182/23 (911/1606/20) разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Згідно даної ухвали Верховного суду зокрема зазначено, що іпотека за своєю правовою природою забезпечує переважне задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, якщо інше прямо не встановлено законом.

Представник позивача Міщанин Є.В. підтримав вищезазначене клопотання та просив задовольнити.

Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та представник третьої особи Логвінова В.В. заперечували проти задоволення вищезазначеного клопотання.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про дату та час повідомлялася належним чином.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 12.03.2026 р. Верховним судом ухвалено рішення про передачу справи № 910/20182/23 (911/1606/20) разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Закон України "Про іпотеку" імперативно визначає наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи. Зокрема, ст. 23 цього Закону прямо передбачає, що у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, тобто сам по собі перехід права власності на предмет іпотеки до іншої особи не припиняє іпотеки та не усуває її чинності для набувача.

Підстави припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та не містять такої підстави, як набуття права власності третьою особою за відсутності запису про іпотеку в Державному реєстрі, що свідчить про відсутність у спеціальному законі нормативного зв`язку між самою лише відсутністю реєстрового запису та припиненням іпотеки.

На думку Верховного Суду, такий підхід свідчить про можливу неузгодженість між: (а) спеціальним регулюванням Закону України "Про іпотеку" , який прямо визначає випадки припинення іпотеки та наслідки переходу права власності на предмет іпотеки; (б) наслідком застосування підходу, за якого сама лише відсутність запису в Державному реєстрі унеможливлює реалізацію іпотеки, хоча закон прямо не передбачає такої підстави для її припинення.

Саме тому виникає потреба у вирішенні питання, чи є достатнім і правомірним застосування у сфері іпотеки підходу, за якого відсутність запису в Державному реєстрі та посилання набувача на довіру до Державного реєстру автоматично виключають можливість реалізації прав іпотекодержателя, попри відсутність у спеціальному законі такої підстави припинення іпотеки.

Крім того, застосування такого підходу фактично зумовлює необхідність встановлення судами обставин, пов`язаних із добросовісністю або недобросовісністю набувача майна, хоча у спорах щодо існування та реалізації іпотеки предмет доказування зазвичай охоплює інші юридично значущі обставини, зокрема наявність забезпеченого зобов`язання, чинність іпотеки та підстави її припинення, визначені законом.

Отже, перенесення до сфери іпотечних правовідносин підходу, характерного для віндикаційних спорів, фактично змінює межі предмета доказування у таких спорах та зумовлює дослідження обставин, які не випливають безпосередньо з конструкції іпотеки як способу забезпечення виконання зобов`язання.

Це питання має системне значення для судової практики, оскільки значна кількість спорів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки пов`язана саме з переходом права власності на майно до інших осіб після зміни реєстраційного стану такого майна.

Для правильного вирішення цієї справи Верховний Суд має визначити, чи може відсутність запису про іпотеку в Державному реєстрі на момент набуття майна третьою особою сама по собі унеможливлювати реалізацію іпотеки щодо такого майна, а також чи узгоджується такий підхід із природою іпотеки як речового способу забезпечення виконання зобов`язання та зі спеціальними приписами ст.ст. 17 , 23 Закону України "Про іпотеку".

Отже, у цій справі наявна ситуація, за якої застосування чинного підходу, сформульованого у правових висновках Великої Палати Верховного Суду, унеможливлює задоволення вимог іпотекодержателя щодо майна, яке було виведене з-під обтяження реєстраційною дією та надалі введене у цивільний обіг шляхом поділу, перереєстрацій і переходу права власності.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання про відступлення шляхом уточнення правового висновку, викладеного у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду, та формування такого підходу до застосування норм права, який у сфері іпотечних правовідносин забезпечить узгодженість між: (а) принципом публічної достовірності державної реєстрації речових прав та захистом довіри до відомостей реєстру; (б) імперативними приписами спеціального законодавства про іпотеку щодо чинності іпотеки при переході права власності на предмет іпотеки.

У зв`язку з цим перед Великою Палатою Верховного Суду постає питання щодо визначення підходу до застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо: 1) значення категорії "добросовісного набувача", передбаченої ст.ст. 387-388 ЦК України , під час вирішення спорів щодо існування та реалізації іпотеки як забезпечувального речового обтяження; 2) правових наслідків переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи у випадку відсутності на момент такого переходу запису про іпотеку у Державному реєстрі; 3) можливості реалізації прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки у ситуації, коли запис про іпотеку був припинений або відсутній у Державному реєстрі, однак іпотека не припинена на підставах, визначених законом.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 Цивільного процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки правовий висновок у справі 910/20182/23 ( 911/1606/20) може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №205/4402/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №910/20182/23 ( 911/1606/20) та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Керуючись статтями 2, 13, 252, 253, 258 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у справі №205/4402/25 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя та звернення стягнення на іпотеку до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/20182/23 (911/1606/20) та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Зобов`язати сторони повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Денис ГРОНА