Рішення № 138127784, 22.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/13985/25

Номер провадження2/205/794/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Грони Д.С.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою мотивуючи свої вимоги тим, що 22 січня 2021 року між ТОВ « Авентус Україна» і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3542702, відповідно до умов якого відповідач отримала 12000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу грошові кошти, а відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. 21 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-21092021, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги, в тому числі і за вищевказаним кредитним договором, а сума заборгованості становить 39360,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12000 грн, заборгованість за процентами 27360 грн. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3542702 від 22 січня 2021 року в розмірі 39360,00 грн, а також сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «Приватбанк» інформації щодо ОСОБА_1

26.09.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не надав жодних доказів того, що Відповідачка звернувся до ТОВ «Авентус Україна» з метою отримання кредитних коштів. Також не надано жодних первинних документів на підтвердження отримання Відповідачкою грошових коштів у розмірі 39 360,00 грн та доказів, які би підтверджували, що електронний підпис, який здійснено 22.01.2022 року при підписанні договору належить саме Відповідачці. Також зазначає, що наданий Позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом, який підтверджує заборгованість Відповідачки, оскільки, він не відображає розмір грошових коштів, які Відповідачка витратила та які вона поклала на картковий рахунок. в жодному документі не зазначається, яким чином встановлено таку процентну ставку з 22.01.2021 року по 20.02.2021 року - 1,425%, з 22.02.2021 року 1,9%, що вказує на порушення чинного цивільного законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутні докази встановлення такої ставки взагалі. Зазначає, що згідно ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Таким чином, Позивач не мав права нараховувати денну ставку у розмірі 1,90 % за вказаним договором, оскільки процентна ставка прямо суперечить ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування». Звертає увагу, що Позивачем здійснено нарахування процентів поза межами строків кредитування, що є безпідставним. Також просив застосувати до даного позову позовну давність та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.10.2025 від представника позивача Усенка М.І. надійшла відповідь на відзив. Для підтвердження факту укладення кредитного договору до суду було подано копію Договору №3542702 від 22.01.2021 року про надання споживчого кредиту, копію Додатку №1 до договору про споживчого кредиту №3542702 від 22.01.2021 року та копію довідки про ідентифікацію. Згідно з п.9.2. кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. Кредитний договір №3542702 було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Відповідачу до укладення кредитного договору було надано можливість ознайомитися із Паспортом споживчого кредиту, де були відображені всі умови договору, зокрема щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі); реальної річної процентної ставки відсотків річних. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Представником Позивача, 21.02.2021 року Позичальником було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 5130 грн на оплату процентів за користування кредитом. Відповідач вважає, що Позивач не мав права нараховувати денну процентну ставку у розмірі, що перевищує 1 %. Дане твердження є помилковим виходячи з наступного. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (Документ 3498-IX) набув чинності 24 грудня 2023 року . Всі зазначені періоди відліковуються саме з цієї дати. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до закону, не може перевищувати 1 %. Ця норма визначена у частині 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування". Цей відсоток є довгостроковим обмеженням, що діє після завершення перехідних положень. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом (тобто з 24 грудня 2023 року), встановлено вищі максимальні розміри денної процентної ставки: Протягом перших 120 днів з 24 грудня 2023 року (тобто з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно), максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %. Протягом наступних 120 днів (після закінчення перших 120 днів, тобто з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно), максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %. Ці тимчасові норми встановлені у пункті 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування". Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки у 1 % починає діяти після закінчення цього 240-денного тимчасового періоду, тобто з 21 серпня 2024 року і надалі. 21.02.2021 року Відповідачем було здійснено оплату процентів, чим ініційовано продовження строку користування кредитом, як це передбачено п.4.2.2. Договору. Відтак, Товариством ТОВ «Авентус Україна» було прийнято пропозицію Споживача та продовжено строк кредитування на 30 днів. Тому, у період з 22.02.2021 року по 22.03.2021 року, було здійснена пролонгацію та нараховані проценти за стандартною процентною ставкою (п.1.5 кредитного договору). Крім того, оскільки згідно з п.4.3.1 сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. На підставі цього, з 23.03.2021 року по 21.06.2021 року (90 днів) було нараховані проценти у період авто пролонгації. З приводу застосування позовної давності зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року. Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. З урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. З огляду на вищесказане випливає, що строк позовної давності не пропущено. Зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу є обгрунтованими та підлягають задоволенню. На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача Усенко М.І. надав до суду клопотання, в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату та час були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 22 січня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3542702, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти (кредит) у загальному розмірі 12000 грн. строком кредитування 30 днів і сплатою процентів за користування кредитом, де знижена процентна ставка 1,425 % в день від суми кредиту та стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою складає 693,50 % річних за зниженою процентною ставкою 520,13%, а орієнтована загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складає 18840,00 грн, за зниженою ставкою 17130,00 грн

Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті.

Вищезазначений кредитний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором С640402, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства і доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 цього договору.

В матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію, згідно якої клієнт ОСОБА_1 була ідентифікована ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 разом з підписанням кредитного договору також було погоджено графік платежів за договором про споживчий кредит № 3542702 та паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит (стандартизована форма).

В матеріалах справи також наявний лист ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 18 липня 2025 року № 1/13177, який підтверджує факт перерахування ТОВ «Авентус Україна» 22.01.2021 грошових коштів у сумі 12000 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , номер транзакції НОМЕР_3 .

На виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» від 27.03.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260324/97456-БТ надано відповідь, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку здійснено переказ коштів у сумі 12000,00 грн за період 22.01.2021-22.01.2021.

Матеріалами справи підтверджено, що 21 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-21092021 у відповідності до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Авентус Україна» і боржниками.

Судом також встановлено, що відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № ККАУ-21092021 від 21 вересня 2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3542702 від 22 січня 2021 на загальну суму заборгованості 39360,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Представником Позивача, 21.02.2021 року Позичальником було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 5130 грн на оплату процентів за користування кредитом.

У постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати: - визнання пред`явленої претензії; - зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; - письмове прохання відстрочити сплату боргу; - підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; - письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; - часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Згідно з картки обліку договору ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором № 3542702 від 22 січня 2021 судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 39360,00 грн, з яких: 12000,00 грн основний борг; 27360,00 грн проценти.

Отже судом встановлено, що з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних нарахувань, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками заборгованості.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (частина 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», акцепт договору (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі за допомогою одноразового ідентифікатора С640402, надісланого 22.01.2021 на номер мобільного телефону НОМЕР_5 .

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що договір № 3542702 про надання фінансового кредиту від 22.01.2021 дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідачки ОСОБА_1 - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судом також встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі шляхом проведення транзакції у вигляді перерахування коштів у сумі 12000,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією та відповіддю, наданою АТ КБ «Приватбанк».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Після відступлення прав вимоги від первісного кредитора на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», нарахування процентів на тіло кредиту, штрафних санкцій, пені не здійснювались, а сума відступленого боргу за договором залишилась незмінною відповідно до розміру відступлених вимог.

З приводу посилання представника відповідача на те, що розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Проте, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).

Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року. Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати такі значення: в період часу з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів) 2,5%; з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) 1,5%; з 20 серпня 2024 року 1%.

Отже, до 21 квітня 2024 року кредитор мав право нараховувати проценти у визначеному договором розмірі 1,4% (знижена процентна ставка), 1,90% (стандартна процентна ставка).

З приводу вимоги представника відповідача про застування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права.

Частина 2 статті 258 ЦК Українив становлює спеціальний скорочений строк позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені). Застосування позовної давності можливе лише за заявою сторони у спорі.

Суд враховує висновки Верховного Суду, згідно з якими позовна давність на пеню обчислюється щодо кожного простроченого платежу окремо.

Постанова КМУ від 11 березня 2020 р. № 211:Регулювала запровадження карантину, що, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», зупинило перебіг позовної давності.

Закон України «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану»: Забезпечує зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану, що діяв з 24 лютого 2022 року до 31 липня 2023 року.

П.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг у доведенні своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено факти укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 вищевказаного договору про споживчий кредит і отримання відповідачем грошових коштів за його умовами, а також непогашення відповідачем заборгованості за вказаним у справі кредитним договором, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позову щодо стягнення суми заборгованості у заявленому позивачем розмірі, а саме заборгованості за договором про споживчий кредит № 2542702 від 22.01.2021 в загальному розмірі 39360,00 грн, з яких: тіло кредиту 12000 грн, проценти 27360,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі договору відступлення права вимоги № ККАУ-21092021 від 21 вересня 2021 року, і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 513 ЦК України.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються договором № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, який укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатськім об`єднанням «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І., який діє на підставі статуту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії № 2093 від 29 вересня 2022 року, ордеру на надання правничої допомоги Серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року; детальним описом робіт (наданих послуг) від 05 серпня 2025 року щодо боржника ОСОБА_1 ; актом № 1044 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 05 серпня 2025 року на загальну суму 8000 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з урахуванням заперечень відповідача, суд вважає, що витрати в розмірі 8000 грн не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, сторони до суду не з`являлися, а отже вона не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і тому необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до суми 3000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3542702 від 22.01.2021 в розмірі 39360 (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят) грн 00 коп, з яких: тіло кредиту 12000,00 грн, проценти 27360,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Денис ГРОНА