Рішення № 138125563, 30.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. справа № 300/2141/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.М.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, вул. За Рудкою, 33, офіс 601, м. Тернопіль, 46003

про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із адміністративним позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі також - відповідач), ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди, а саме, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, рішень і дій, як суб`єкт владних повноважень, у зв`язку з чим просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, який не виконав вимоги статті 26 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", не виконав обов`язку по договору з адвокатом і не забезпечив позивача своєчасно, якісно, в повному обсязі, безперервно безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №300/4699/22 по дорученню від 31.01.2024 №017/06.1/879;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, який не реагував на відсутність обов`язкових складених адвокатом Романенко Є.О. до заяви від 02.02.2024 згідно вимог стандартів надання БПД, затверджених наказом Міністерства юстиції України на підтвердження дій: протоколом першої зустрічі з клієнтом, протоколом з`ясування правової позиції по справі, актами виконаних дій на ознайомлення з матеріалами справи, витребування документів від клієнта, подачею скарг до КДКА, комісії з оцінювання якості надання БПД адвокатом і клопотання до координаційного центру БПД про виключенню адвоката Романенко Є.О. з реєстру адвокатів БПД;

- зобов`язати відповідача за невиконання адвокатом обов`язків по договору надати правову допомогу по справі №300/4699/22, звернутись з поданням до комісії з оцінювання якості надання безоплатної правової допомоги клієнту адвокатом Романенко Є.О., подати клопотання до координаційного центру безоплатної правової допомоги про виключення адвоката Романенко Є.О. з реєстру адвокатів безоплатної правової допомоги та подати скаргу до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону;

- визнати незаконним та скасувати п.10 ч.2 ст. 24 Закону України про БПД в наказі відповідача №1-№3-БВПД/017/06.1-2/38 від 05.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №4-БВПД/1/17/04.3-4/356 від 19.05.2025;

- скасувати доручення на Рєпало О.О. від 20.05.2025 №017/04.3/4640, як протиправне;

- зобов`язати відповідача записати в наказі фактичні підстави п.2 ч.2 ст. 24 Закону України Про БПД невиконання адвокатом договірних обов`язків;

- визнати протиправними дії відповідача, який нарахував і виплати ОСОБА_2 без актів виконаних робіт, без протоколів зустрічі з клієнтом з бюджету України 908,40 грн;

- зобов`язати стягнути з відповідача в бюджет України 908,40 грн протиправних виплат, інформувати про незаконні виплати з бюджету України Координаційний центр БПД;

- стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 35 000 євро і процесуальні витрати в розмірі 80 000 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, за наслідками якого справу призначено до розгляду по суті (т.1, а.с.21-22).

23.04.2025 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав недопущення порушень прав позивача в спірних правовідносинах (т.1, а.с.49-55).

Ухвалою суду від 26.05.2025 клопотання представника Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та заяву ОСОБА_2 від 23.05.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Ухвалено підготовче судове засідання, яке призначено на 29.05.2025 на 13:00 год та наступні судові засідання у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, Романенка Євгена Олександровича про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - проводити в режимі відеоконференції із використанням власних технічних записів (т.1, а.с.81-82).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 закрито провадження у справі № 300/2141/25 в частині позовних вимог заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди (т.1, а.с.244-250).

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2026 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.1, а.с.37-38).

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду направив клопотання про розгляду справи без участі представника відповідача.

Частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши позовну заяву, відзив та інші заяви та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої аргументи і доводи, суд встановив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

20.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального центру з БПД із заявою про надання йому безоплатної вторинної правничої допомоги з питання представлення його інтересів по справі №300/4699/22.

Дорученням від 27.11.2023 за №017/04.3/1789, на підставі наказу від 24.11.2023 за №017/04.3-04/196, призначено адвоката Романенка Є.О. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, у справі №300/4699/22.

29.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою відповідачем за вхідним номером №Д-147/017, в якій повідомив про небажання адвокатом Романенком Є.О. здійснювати представництво інтересів позивача у справі №300/4699/22 та просив забезпечити виконання наказу від 24.11.2023 за №017/04.3-04/196 сумлінним виконавцем.

Водночас, 05.12.2023 адвокат Романенко Є.О. подав до Західного міжрегіонального центру з БПД заяву про неможливість виконання доручення та заміну адвоката, яка мотивована тим, що внаслідок зневажливого та принизливого ставлення ОСОБА_1 на адресу адвокатів, не має можливості узгодити з ним правову позицію щодо подальшого представництва його інтересів, а тому на підставі п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" просив розглянути можливість щодо заміни адвоката клієнту ОСОБА_1 щодо виконання доручення.

Як наслідок, відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини другої статті 24 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" та заяви адвоката Романенка Є.О. від 05.12.2023, наказом від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55 відповідач замінив адвоката Романенка Є.О., який надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно доручення від 27.11.2023 за №017/04.3/1789, виданого ОСОБА_1 та припинено дію вказаного доручення.

26.12.2023 відповідач листом за №Д-141/017/126, на вказану заяву позивача від 29.11.2023, зареєстровану за вхідним номером №Д-147/017, повідомив ОСОБА_1 про задоволення вимог позивача, шляхом видання наказу від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55, яким замінено адвоката Романенка Є.О. та видання доручення від 11.12.2023 за №017/03-17/2185 на адвоката Бортника Л.І., що підтверджується фіскальним чеком оператора поштового зв`язку.

29.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою за вхідним номером №Д-680/017 30.09.2024, в якій вимагав: надати письмовий звіт про об`єм виконаної роботи адвокатом Романенком Є.О. по дорученню - детальний опис та перелік робіт, документів, актів виконаних робіт, які необхідно передати позивачу по акту; письмово повідомити, яку правову позицію вибрав адвокат для захисту клієнта та чи повідомив у спосіб визначений законом; повідомити чи передав матеріали наступному адвокату; передати ОСОБА_1 усі матеріали по справі, які адвокат Романенко Є.О. отримав під час виконання доручення по справі по акту прийому-передачі, за дорученням від 27.11.2023 за №017/04.3/1789.

Листом від 29.10.2024 №Д-680/017/551 відповідач повідомив позивача про порядок отримання звіту від адвоката, а також надано усі наявні в розпорядженні відповідача документи, в тому числі й щодо адвоката Романенка Є.О., що підтверджується описом поштового відправлення та фіскальним чеком оператора поштового зв`язку.

Крім того встановлено, що 31.01.2024 Романенко Є.О. отримав доручення на представництво інтересів ОСОБА_1 , у той же день зв`язався з ним по телефону, тривалість розмови склала майже 20 хвилин, що підтверджується відомостями з мобільного телефону. 31.01.2024, тобто також в день отримання доручення, ОСОБА_2 подав заяву до Івано Франківського міського суду про ознайомлення з матеріалами справи №300/4699/22. У ході ознайомлення, крім іншого, виявлено, що справа слухалась в суді більше року, містила близько 500 аркушів, які складали 2-3 томи, серед яких була значна кількість скарг ОСОБА_1 на дії суддів, заяви про відводи, заяви про роз`яснення ухвал суду та рішення по ним. Під час ознайомлення з матеріалами справи до кабінету зайшов ОСОБА_1 , який теж хотів ознайомитись зі своєю справою. Після ознайомлення ОСОБА_2 з матеріалами справи, ОСОБА_2 провів перше конфіденційне побачення з ОСОБА_1 , у ході якого ним з`ясовано інформацію, що має правове значення, з`ясовано бажаний результат для ОСОБА_1 , однак останній відмовився підписувати будь-які документи. Погодити правову позицію по справі не вдалось, у зв`язку з чим 02.02.2024 ОСОБА_2 подано заяву про заміну адвоката у даній справі.

Окрім того, 03.02.2024 (субота, не робочий день) ОСОБА_2 надано консультацію та роз`яснення з правових питань ОСОБА_1 , тривалість розмови склала 55 хвилин, що підтверджується відомостями з мобільного телефону. 05.02.2024 центром видано наказ, яким вирішено замінити адвоката у вказаній справі.

У судовому засіданні також встановлено, що в матеріалах справи №300/4699/22 наявна заява ОСОБА_1 , якою він просить більше не надавати матеріали справи ОСОБА_2 для ознайомлення та обмежити йому доступ до них.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в нездійсненні контролю якості наданих позивачу послуг з безоплатної правової допомоги, невирішенні питання заміни адвоката за заявою позивача, у зв`язку з невиконанням ним доручення, неналежному реагуванні на заяви позивача, а також протиправними дії щодо зазначення підстави у наказі від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

У відповідності до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначено Законом України "Про безоплатну правничу допомогу" від 02.06.2011 №3460-VI (далі - Закон №3460-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №3460-VI, безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Згідно статті 3 Закону №3460-VI, право на безоплатну правову допомогу гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 6-1 Закону №3460-VI, до системи надання безоплатної правничої допомоги належать: 1) Координаційний центр з надання правничої допомоги; 2) суб`єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги; 3) суб`єкти надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 14 Закону №3460-VI, право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб: повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" і "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 1); внутрішньо переміщені особи - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 14).

Частина четверта статті 14 Закону №3460-VI визначає, що суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Приписами статті 16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) наданні правничих послуг безоплатної первинної правничої допомоги, визначені частиною другою статті 7 цього Закону; 2) здійсненні правопросвітництва; 3) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; 4) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 5) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 6) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 7) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 8) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги; 9) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 10) прийнятті рішення про уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги на надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 11) прийнятті рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону; 12) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 24 цього Закону; 13) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 14) забезпеченні надання послуг з медіації у встановленому порядку; 15) поданні Координаційному центру з надання правничої допомоги звітів про свою діяльність; 16) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначений статтею 18 Закону № 3460-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу. У зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, поштова адреса, номери засобів зв`язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Письмове звернення підписується такою особою або її представником та подається до центру з надання безоплатної правничої допомоги особисто або надсилається поштою.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону №3460-VI передбачено, що звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. У такому разі забороняється відмовляти у прийнятті звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, про які не було зазначено раніше.

Статтею 19 Закону №3460-VI визначено порядок розгляду звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, за змістом частин 1, 2 якої, у разі звернення особи, яка належить до однієї з категорій фізичних осіб, визначених пунктами 1, 2, 9-29 частини першої статті 14 цього Закону, або її законного представника, патронатного вихователя/представника про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність такої особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини.

Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5 (далі - Положення №967/5).

У відповідності до пункту 1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.

Згідно пункту 6 Положення, під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами надання безоплатної правничої допомоги, органами адвокатського самоврядування, громадськими об`єднаннями.

Відповідно до підпункту 4 пункту 9 Положення №967/5, міжрегіональні центри, юрисдикція яких поширюється на територію більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, розглядають звернення осіб про надання безоплатної первинної правничої допомоги невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня надходження звернення. Якщо звернення з об`єктивних причин не може бути розглянуто у визначений строк у зв`язку із складністю питань, що в ньому зазначаються, встановлюється необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк розгляду звернення не може перевищувати 10 робочих днів.

Згідно підпункту 12 пункту 9 Положення №967/5, міжрегіональні центри розглядають звернення суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу та перевіряють належність особи до категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, у встановленому порядку.

Порядок організації та надання безоплатної правничої допомоги міжрегіональними центрами з надання безоплатної правничої допомоги затверджено наказом Координаційного центру з надання правничої допомоги №2 від 28.01.2019 (далі - Порядок №2), який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до пункту Порядку №2, під час надання безоплатної первинної правової допомоги (далі - БППД) працівник центру, серед іншого, під час першого звернення до центру особи, яка бажає отримати правову допомогу (далі - клієнт), з`ясовує анкетні дані особи, роз`яснює порядок надання безоплатної правової допомоги, отримує письмову згоду на оброблення його (її) персональних даних та реєструє інформацію про клієнта у комплексній інформаційно-аналітичній системі забезпечення організації надання безоплатної правової допомоги (далі - КІАС); з`ясовує суть питання клієнта та у разі необхідності пропонує клієнту надати центру для ознайомлення документи, на яких ґрунтується звернення, сканує їх та вносить до КІАС. Під час надання БППД працівник центру використовує копії документів, наданих клієнтом;

Згідно приписів пункту 3 Порядку №2, під час надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - БВПД) працівник центру надає БВПД в межах повноважень, визначених наказом центру про уповноваження працівника центру для надання такої допомоги (далі - наказ), а також звернення клієнта про надання БВПД, на підставі якого центром прийнято рішення про надання БВПД; інформує клієнта про стан розгляду справи та погоджує з ним процесуальні дії, вчинення/невчинення яких може вплинути на результат розгляду справи; з урахуванням узгодженої з клієнтом правової позиції в межах повноважень, наданих йому клієнтом, бере участь в судових засіданнях у судах всіх інстанцій.

Також, згідно вимог ст. 26 Закону №3460-VI, адвокат або працівник центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів; 2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правничої допомоги, відповідно до рішень, прийнятих центром з надання безоплатної правничої допомоги, про уповноваження працівника; 4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка стала відомою у зв`язку з наданням безоплатної вторинної правничої допомоги. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі обов`язки, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України.

Як зазначено судом вище, 20.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального центру з БПД із заявою про надання йому безоплатної вторинної правничої допомоги з питання представлення його інтересів по справі №300/4699/22.

Дорученням від 27.11.2023 за №017/04.3/1789, на підставі наказу від 24.11.2024 за №017/04.3-04/196, призначено адвоката Романенка Є.О. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, у справі №300/4699/22.

Крім того встановлено, що 31.01.2024 Романенко Є.О. отримав доручення на представництво інтересів ОСОБА_1 , у той же день зв`язався з ним по телефону, тривалість розмови склала майже 20 хвилин, що підтверджується відомостями з мобільного телефону. 31.01.2024, тобто також в день отримання доручення, ОСОБА_2 подав заяву до Івано Франківського міського суду про ознайомлення з матеріалами справи №300/4699/22. У ході ознайомлення, крім іншого, виявлено, що справа слухалась в суді більше року, містила близько 500 аркушів, які складали 2-3 томи, серед яких була значна кількість скарг ОСОБА_1 на дії суддів, заяви про відводи, заяви про роз`яснення ухвал суду та рішення по ним. Під час ознайомлення з матеріалами справи до кабінету зайшов ОСОБА_1 , який теж хотів ознайомитись зі своєю справою. Після ознайомлення ОСОБА_2 з матеріалами справи, ОСОБА_2 провів перше конфіденційне побачення з ОСОБА_1 , у ході якого ним з`ясовано інформацію, що має правове значення, з`ясовано бажаний результат для ОСОБА_1 , однак останній відмовився підписувати будь-які документи. Погодити правову позицію по справі не вдалось, у зв`язку з чим 02.02.2024 ОСОБА_2 подано заяву про заміну адвоката у даній справі.

Окрім того, 03.02.2024 (субота, не робочий день) ОСОБА_2 надано консультацію та роз`яснення з правових питань ОСОБА_1 , тривалість розмови склала 55 хвилин, що підтверджується відомостями з мобільного телефону. 05.02.2024 центром видано наказ, яким вирішено замінити адвоката у вказаній справі.

У судовому засіданні також встановлено, що в матеріалах справи №300/4699/22 наявна заява ОСОБА_1 , якою він просить більше не надавати матеріали справи ОСОБА_2 для ознайомлення та обмежити йому доступ до них.

За наведених обставин виникла ситуація, за якої неможливо було погодити з ОСОБА_1 правову позицію, що в свою чергу й послугувало підставою для звернення адвоката Романенка Є.О. із заявою про неможливість виконання доручення та заміну адвоката.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 по справі за №813/1770/17 зазначив, що відповідач, як суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, у разі встановлення, що особа, яка потребує безоплатної правової допомоги, належить до категорії осіб, передбачених пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №3460-VI, у поєднанні з приписами частини першої до статті 20 Закону №3460-VI не має обов`язку беззаперечно прийняти рішення про надання такій особі безоплатної вторинної правової допомоги, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 245 КАС України, оскільки саме до дискреційних повноважень відповідача належить право прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Водночас, суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає в нездійсненні контролю якості наданих позивачу послуг з безоплатної правової допомоги, невирішенні питання заміни адвоката за заявою позивача, у зв`язку з невиконанням ним доручення, неналежному реагуванні на заяви позивача, є необґрунтованими, позаяк у своїй заяві від 29.11.2023, зареєстрованій відповідачем за вхідним номером №Д-147/017, позивач повідомив про небажання адвокатом Романенком Є.О. здійснювати представництво інтересів позивача у справі №300/4699/22 та просив забезпечити виконання наказу від 24.11.2024 за №017/04.3-04/196 сумлінним виконавцем, що й було невідкладно зроблено відповідачем згідно наказу від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55, яким замінено адвоката Романенка Є.О. та, в подальшому видано доручення від 11.12.2023 за №017/03-17/2185 на адвоката Бортника Л.І.

Не встановлено судом також допущення відповідачем порушення в частині неналежного розгляду заяви позивача від 29.09.2024, зареєстрованої за вхідним номером №Д-680/017 30.09.2024, оскільки, листом від 29.10.2024 №Д-680/017/551 відповідач повідомив позивача про порядок отримання звіту від адвоката, а також надав усі наявні в розпорядженні документи, в тому числі й щодо адвоката Романенка Є.О.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що за змістом статей 25, 26 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права, гарантії та обов`язки, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Адвокат зобов`язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що впливали б на його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта та перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею; забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом; забороняється втручання у правову позицію адвоката; забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, витребування документів пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності.

Отже, доводи відповідача щодо того, що фахівці Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги не вправі впливати на адвоката чи іншим чином втручатися у його діяльність, зокрема й запитувати в адвоката на вимогу клієнта письмовий звіт про об`єм виконаної роботи, витребувати у адвоката всі документи, які отримано від час виконання доручення, а також з`ясовувати його "правову позицію", є обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правничої допомоги.

Отже, з метою вирішення питань, викладених у заяві від 29.09.2024, зареєстрованої за вхідним номером №Д-680/017 30.09.2024, позивач може звернутись саме до адвоката Романенка Є.О.

Водночас, адвокати надають безоплатну вторинну правничу допомогу відповідно до положень Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2017 №4125/5 (далі - Стандарти якості).

Як наслідок, в даному випадку судом під час розгляду справи, не встановлено допущення відповідачем, визначеної позивачем у позові бездіяльності, а отже й відсутні підстави для вирішення позовних вимог зобов`язального характеру, як похідних.

В частині позовних вимог щодо підстав винесення наказу відповідача від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55, суд зазначає таке.

Статтею 24 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" визначено підстави та порядок заміни адвокатів або працівників центрів з надання безоплатної правничої допомоги, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.

Так, частиною першою зазначеної норми передбачено, що адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону №3460-VI, адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі: неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору (пункт 2); наявності інших підстав, передбачених законом (пункт 10).

Як зазначено судом вище, відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини другої статті 24 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" та заяви адвоката Романенка Є.О. від 05.12.2023, наказом від 11.12.2023 за №3-БВПД/017/03-17.2/55 відповідач замінив адвоката Романенка Є.О., який надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно доручення від 27.11.2023 за №017/04.3/1789, виданого ОСОБА_1 та припинено дію вказаного доручення.

Тобто підставою у даному наказі визначено, серед іншого, п. 10 ч. 2 статті 24 Закону №3460-VI - наявність інших підстав, передбачених законом.

Натомість, позивач вважає, що відповідач повинен був зазначити, як підставу винесеного наказу, п. 2 ч. 2 статті 24 Закону №3460-VI - неналежне виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору.

Водночас, під час розгляду даної справи, позивачем не доведено, а судом не встановлено факту неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору. Більше того, з моменту видання доручення адвокату Романенку Є.О. та до моменту припинення дії такого доручення пройшло 14 днів, протягом яких адвокат та клієнт не змогли узгодити правову позицію, що в свою чергу, жодним чином не вказує на неналежне виконання своїх зобов`язань адвокатом Романенком Є.О.

Щодо вимог про зобов`язання Західного міжрегіонального центру з БПД вчинити дії для виконання доручень, то суд звертає увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 в справі №813/1770/17 виклав правову позицію щодо зобов`язання центру з надання безоплатної правничої допомоги приймати рішення про надання особі такої допомоги. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що відповідач, як суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, у разі встановлення, що особа, яка потребує безоплатної правової допомоги, належить до категорії осіб, передбачених пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №3460-VI, у поєднанні з приписами частини першої до статті 20 Закону №3460-VI не має обов`язку беззаперечно прийняти рішення про надання такій особі безоплатної вторинної правової допомоги, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 245 КАС України, оскільки саме до дискреційних повноважень відповідача належить право прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Поняття дискреційні повноваження викладено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5. Відповідно до даного акту дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти повноваження відповідача, оскільки саме до дискреційних повноважень останнього належить право приймати такі рішення.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії для виконання доручень не підлягає до задоволення, оскільки такі повноваження належать відповідачу. Більше того, як уже встановлено вище, фактично адвокати Романенко Є.О. та ОСОБА_3 приступило до виконання своїх обов`язків і виконував їх згідно з відповідними дорученнями, тобто відповідачем було вчинено необхідні дії згідно покладених законодавством повноважень.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 35 000 євро, суд звертає увагу на таке.

У відповідності до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 №4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пунктах 2, 4 вказаної постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов.

Крім того, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В постанові №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, Пленум Верховного Суду України в пункті 4 вказав, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В пункті 9 цієї Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №804/2252/14 та від 20.02.2018 у справі № 818/1394/17.

Також Верховний суд у своїй постанові від 05.12.2022 у справі №214/7462/20 зазначає, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Беручи до уваги дані положення, суд звертає увагу на таке.

Так, у своїй позовній заяві позивач вказує, що дії відповідача завдали йому значних страждань та моральної психологічної травми.

Однак, суд звертає увагу, що належним чином вказані доводи не обґрунтовані та жодними доказами не підтверджені.

Вказане позбавляє суд можливості встановити факт завдання позивачу моральної шкоди протиправними діями чи бездіяльністю відповідача та провести розрахунок її розміру згідно з критеріями, встановленими статтею 23 Цивільного кодексу України.

Також, в контексті аналізу даного питання, суд звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №9901/54/19, відповідно до змісту якого: "144. Велика Палата зауважує, що саме лише визнання Спірного рішення протиправним і його скасування не є безумовним підтвердженням наявності обставин, які в силу статті 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, та не звільняє позивачку від обов`язку доказування обставин і фактів, якими обґрунтовується позов у цій частині вимог".

Крім того, згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.93 у справі "Гольм проти Швеції", від 29.11.96 у справі "Саундерс проти Сполученого Королівства", від 25.07.2001 у справі "Перна проти Італії", від 13.07.2006 у справі "Сілін проти України") визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду та фактичні обставини справи, суд робить висновок про недоведеність позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди, зважаючи на що у задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Більше того, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині бездіяльності відповідача та зобов`язання його вчинити певні дії, що фактично є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки така, за доводами позивача, спричинена саме згаданою бездіяльністю відповідача, протиправність якої і взагалі її наявність судом не встановлено.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних доказів, суд дійшов висновку, що у спірному випадку позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог, а відповідач довів правомірність своїх дій та спірного рішення, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (код ЄДРПОУ 38357766, вул. За Рудкою, 33, офіс 601, м. Тернопіль, 46003) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 10 липня 2026 р.