Ухвала суду № 138125564, 10.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"10" липня 2026 р. справа № 300/3605/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву від 09.07.2026 про забезпечення позову Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2026 Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. звернувся з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України, у якому просив суд:

- визнати безпідставними, та як наслідок, протиправними дії щодо направлення подання від 03.10.2025 № 10.1-1/2042-25 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

- зобов`язати розглянути питання щодо відсутності підстав для застосування заходів дисциплінарного впливу, а саме скерування до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання від 03.10.2025 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Біньковській Н.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.07.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача від 09.07.2026 про забезпечення позову, відповідно до якої представник позивача просить забезпечити позов шляхом: зупинення розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України подання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8832, виданого Міністерством юстиції України 13.08.2012 на ім`я Личука Т.В., до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 300/3605/26.

Необхідність забезпечення адміністративного позову вказаним способом аргументована тим, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Представник позивача зазначив, що після відкриття провадження у цій справі, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України повідомила ОСОБА_1 про призначення на 17.07.2016 о 11:00 год. розгляду подання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8832, виданого Міністерством юстиції України 13.08.2012 на ім`я Личука Т.В. Вказані обставини, на думку представника позивача, свідчать про існування реального ризику порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки процедура, правомірність ініціювання якої є предметом судового контролю у цій справі, може бути фактично завершена до того як суд надасть оцінку законності направлення самого подання.

У зв`язку з перебуванням судді Біньковської Н.В. у відпустці, 09.07.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 300/3605/26, за результатами якого заяву від 09.07.2026 про забезпечення позову у справі № 300/3605/26 передано на розгляд судді Григоруку О.Б.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 2 статті 150 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 826/16911/18, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 26.06.2019 у справі № 826/13396/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18, від 30.09.2019 у справі № 640/868/19, від 30.09.2019 у справі № 1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19, від 20.05.2021 у справі № 640/29749/20 та від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, від 24.05.2023 у справі № 640/10883/22, від 03.08.2023 у справі № 600/2304/22-а.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

У постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 20.05.2020 у справі № 640/11330/19, від 13.10.2021 у справі № 640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14 травня 2025 року у справі № 260/5758/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись із заявою від 09.07.2026 про забезпечення позову, представник позивача зазначив, що за результатом розгляду подання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8832, яке заплановане Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України на 17.07.2016 о 11:00 год., може бути звершена процедура, пов`язана з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8832, виданого Міністерством юстиції України 13.08.2012 на ім`я Личука Т.В.

Суд звертає увагу на те, що судовому захисту підлягають не гіпотетичні права особи, а права, які є ефективними. Так, інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

З огляду на зміст прохальної частини позову, представник позивача просить суд визнати безпідставними і протиправними дії відповідача щодо направлення подання від 03.10.2025 № 10.1-1/2042-25 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зобов`язати розглянути питання щодо відсутності підстав для скерування до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання від 03.10.2025 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України має дискреційні повноваження в частині розгляду подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача.

Пунктом 12 Порядку внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011р. №1904/5 (далі - Порядок №1904/5) передбачено, що за результатами розгляду Подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень: про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1904/5 на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України.

Пунктом 17 Порядку №1904/5 визначено, що анульоване свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю підлягає поверненню до Міністерства юстиції України.

Згідно з пунктом 18 Порядку №1904/5 рішення Комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1904/5 у разі відсутності необхідної інформації стосовно обставин, викладених у Поданні, або наявності додаткових відомостей Комісія може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до вирішення зазначених питань або повернути на доопрацювання до визначеного департаменту Мін`юсту, територіального органу Міністерства юстиції, Нотаріальної палати України, але не більше ніж на тридцять днів з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону.

З огляду на вищевказане, розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю, за умови того, що згідно Порядку №1904/5 Комісія наділена дискреційними повноваженнями, і може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а також може прийняти рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю або про відмову у такому анулюванні, враховуючи що станом на час розгляду судом заяви позивача про забезпечення адміністративного позову сторонам по справі його результат не відомий і позивачем не наведено чіткі обґрунтування наявності підстав вважати, що в ході розгляду судом справи Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України буде прийняте відповідне рішення, не свідчать про істотне ускладнення чи подальшу неможливість виконання рішення суду у цій справі або неможливість ефективного захисту, поновлення порушених прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову. Представник позивача в заяві від 09.07.2026 про забезпечення позову лише навів загальні твердження про можливість настання негативних наслідків, які можуть і не настати.

З огляду на викладене наведені представником позивача доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених статтею 150 КАС України, отже, подана заява є необґрунтованою, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача від 09.07.2026 про забезпечення позову у справі № 300/3605/26 - відмовити.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Григорук О.Б.