Ухвала суду № 138121624, 10.07.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/829/26

НП: 4-с/453/3/26

УХВАЛА

іменем України

10 липня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,

учасники справи:

заявниця (стягувачка у виконавчому провадженні) ОСОБА_1 ;

боржник у виконавчому провадженні Державний податковий університет;

головний державний виконавець Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніч Василь Іванович;

вимоги скарги на дії та рішення державного виконавця;

розглянувши дану скаргу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за участі заявниці (стягувачки) ОСОБА_1 та представника боржника Державного податкового університету Берестеня В.В., -

в с т а н о в и в:

Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.

Стягувачка ОСОБА_1 , у визначений у ч. 1 ст. 449 ЦПК України строк, сформувавши документ в системі «Електронний суд», 03.05.2026 року подала у Сколівський районний суд Львівської області скаргу, що була зареєстрована в діловодстві 04.05.2026 року за вх. № 3576, в якій просить постановити ухвалу, якою: 1) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча В.І. від 23.04.2026 року про зняття арешту з усіх рахунків, що належать боржнику Державному податковому університету, у виконавчому провадженні № 80047163; 2) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча В.І. від 23.04.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80047163 з примусового виконання виконавчого листа № 453/1069/24 від 26.02.2025 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області, про стягнення з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 148 603 грн. 95 коп.; 3) зобов`язати Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 80047163 з примусового виконання виконавчого листа № 453/1069/24 від 25.02.2025 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 148 603 грн. 95 коп..

Скарга вмотивована тим, що оскаржувані постанови про зняття арешту з коштів від 23.04.2026 року та про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2026 року у виконавчому провадженні № 80047163 винесені з порушенням вимог ст. 8, ст. 18, пункту 9 ч. 1 ст. 39, ч. 4 ст. 59, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Так, ОСОБА_1 у своїй скарзі наголошує, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 80047163 містить суперечливі відомості, оскільки в ній одночасно зазначено про фактичне виконання рішення в повному обсязі та про те, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 148 603 грн. 95 коп., а сума стягнутого виконавчого збору 0 грн.. На переконання стягувачки ОСОБА_1 , за довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 26.04.2026 року № 4UN45K67MHDMIIJC, на її користь перераховано лише 39 526 грн. 00 коп., що не відповідає визначеній виконавчим документом сумі 148 603 грн. 95 коп., а тому відсутні докази фактичного виконання рішення суду в повному обсязі, що виключало підстави для зняття арешту (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження») та закінчення виконавчого провадження (пункт 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Стягувачка ОСОБА_1 також звертає увагу, що підставою для оскаржуваних постанов державний виконавець зазначив наявність на виконанні ідентичного виконавчого документа у виконавчому провадженні № 77686761, який нібито виконано у повному обсязі, тоді як фактичного виконання рішення в повному обсязі не відбулося, - завершує свої міркування заявниця ОСОБА_1 ..

Державний виконавець головний державний виконавець Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніч В.І. своєї правової позиції щодо скарги у письмовій формі суду не надав, витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження № 80047163 не подав. Водночас, Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у порядку самопредставництва, яке здійснює керівниця Зейналова А.Г., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 18.06.2026 року подав до Сколівського районного суду Львівської області на виконання вимог ухвали судді від 07.05.2026 року в частині витребування доказів копії матеріалів виконавчого провадженні № 80047163.

Боржник у виконавчому провадженні Державний податковий університет, в порядку представництва, котре здійснює ОСОБА_2 , сформувавши документ у системі «Електронний суд», 03.07.2026 року подав до Сколівського районного суду Львівської області письмові пояснення у справі, що були зареєстровані в діловодстві за вх. № 5515, за змістом яких скаргу ОСОБА_1 вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Обґрунтовуючи свою позицію, боржник зазначає, що ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12.03.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 виправлено арифметичну помилку та встановлено остаточний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 66 046 грн. 20 коп., а рішення суду від 17.01.2025 року слід вважати чинним з урахуванням внесених виправлень. Боржник Державний податковий університет вказує, що частину коштів у розмірі 15 256 грн. 68 коп. ним перераховано на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби ще 11.04.2025 року, а надалі, після постановлення ухвали від 12.03.2026 року та отримання вимоги державного виконавця, сплачено залишок коштів, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, у зв`язку з чим у виконавчому провадженні № 77686761 рішення виконано у повному обсязі. З огляду на це боржник вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 80047163 від 23.04.2026 року є законною, оскільки на виконанні органу державної виконавчої служби вже перебував ідентичний виконавчий документ, виданий тим самим судом щодо того самого боржника, стягувача, предмета стягнення та судового рішення, який виконано у повному обсязі в межах виконавчого провадження № 77686761. Державний податковий університет наголошує, що задоволення скарги та відновлення виконавчого провадження № 80047163 фактично створило б передумови для повторного (подвійного) виконання одного й того самого судового рішення, що суперечить принципу правової визначеності та завданню виконавчого провадження. Державний податковий університет окремо наголошує, що сам по собі факт подання апеляційної скарги на ухвалу про виправлення арифметичної помилки не припиняє її дії та не звільняє учасників виконавчого провадження від обов`язку її виконання до моменту скасування або зміни судом апеляційної інстанції. Доводи скарги ОСОБА_1 , на переконання вказаного боржника, зводяться не до доведення неправомірності дій державного виконавця, а до незгоди стягувачки ОСОБА_1 з правовими наслідками ухвали від 12.03.2026 року, що не може бути предметом розгляду у цій справі, - підсумовує представник боржника ОСОБА_2 ..

Вчинені судом процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 07.05.2026 року вищевказану скаргу на дії та рішення державного виконавця прийнято до розгляду, судове засідання щодо її розгляду призначено на 04.06.2026 року об 11:00 год., водночас, в Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витребувано належно засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 80047163.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.) від 02.06.2026 року надано можливість заявниці ОСОБА_1 та її уповноваженим представникам брати участь у всіх судових засіданнях, призначеному на 04.06.2026 року об 11:00 год, та котрі будуть призначеними у межах цієї справи для продовження її розгляду по суті, у режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ ДП «Центр судових сервісів» із застосуванням електронного підпису за вебадресою: https://vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.), без окремого письмового оформлення із занесенням до протоколу судового засідання, від 04.06.2026 року, у зв`язку з невиконанням Ірпінським відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вимог ухвали суду в частині витребування копії матеріалів виконавчого провадження № 80047163 та неповідомленням суду про неможливість їх подання, відкладено розгляд справи на 06.07.2026 року об 11:00 год..

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.) від 04.06.2026 року до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу за неподання витребуваних судом доказів без поважних причин та без повідомлення суду про неможливість їх подання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.) від 29.06.2026 року надано можливість уповноваженому представнику відповідача Державного податкового університету Берестеню В.В. брати участь у судовому засіданні, призначеному у межах цієї справи для продовження її розгляду по суті на 06.07.2026 року об 11:00 год., у режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ ДП «Центр судових сервісів» із застосуванням електронного підпису за вебадресою: https://vkz.court.gov.ua.

Стягувачка Лазор О.Д. у судовому засіданні свою скаргу підтримала у повному обсязі, наполягала на її задоволенні, посилаючись на обставини та правові підстави, викладені у скарзі. Зазначала, що державний виконавець за відсутності фактичного виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 80047163 безпідставно зняв арешт з коштів боржника та закінчив виконавче провадження, чим порушив її права як стягувачки на повне та своєчасне виконання судового рішення.

Представник боржника Державного податкового університету Берестень В.В. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив, покликаючись на обставини, викладені у додаткових поясненнях у справі. Зазначав, що рішення суду виконано у повному обсязі в межах виконавчого провадження № 77686761, а тому закінчення виконавчого провадження № 80047163 щодо ідентичного виконавчого документа є правомірним, а відновлення цього провадження призвело б до подвійного виконання одного й того самого судового рішення.

Державний виконавець головний державний виконавець Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніч В.І., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Встановлені судом фактичні обставини справи, пов`язані із розглядом цієї скарги.

Здійснюючи в межах цієї справи судовий контроль за виконанням судового рішення, суд, з метою перевірки обґрунтованості скарги та встановлення дійсних правовідносин сторін, вважає за необхідне з`ясувати повний хід виконання судового рішення, а не обмежуватися формальною перевіркою відповідності оскаржуваних постанов їхньому власному тексту. Такий підхід зумовлений вимогами частин 1, 4 ст. 12, частин 1, 2 ст. 89 та ч. 2 ст. 451 ЦПК України, за якими суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 17.01.2025 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 позов ОСОБА_1 до Державного податкового університету задоволено частково, з-поміж іншого, поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді, стягнуто з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 148 603 грн. 95 коп. та 1 500 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди, допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за один місяць (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124601962).

На підставі зазначеного рішення, Сколівським районним судом Львівської області видано два виконавчі листи. Перший виконавчий лист № 453/1069/24 видано 31.01.2025 року, тобто до набрання рішенням суду законної сили, - на виконання тієї частини рішення, щодо якої судом допущено негайне виконання, а саме в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за один місяць (статті 430, 431 ЦПК України). Другий виконавчий лист № 453/1069/24 видано 26.02.2025 року, - у зв`язку з набранням рішенням суду законної сили, на виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі (копія міститься в системі «Електронний суд»).

На підставі першого виконавчого листа № 453/1069/24 від 31.01.2025 року, постановою державного виконавця Супрун А.В. від 03.04.2025 року відкрито виконавче провадження № 77686761. На підставі другого виконавчого листа № 453/1069/24 від 26.02.2025 року, постановою державного виконавця Супрун А.В. від 21.01.2026 року відкрито виконавче провадження № 80047163, - тобто на виконання одного й того самого рішення суду від 17.01.2025 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відкрито два виконавчі провадження за двома виконавчими листами (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Постановою Львівського апеляційного суду від 19.12.2025 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про переведення скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в позові у цій частині, рішення в частині поновлення на посаді змінено, у решті рішення суду, у тому числі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 148 603 грн. 95 коп., залишено без змін (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132796000).

Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 (номер провадження: 61-1642ск26) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного податкового університету на постанову Львівського апеляційного суду від 19.12.2025 року (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134123841).

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12.03.2026 року у справі за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 задоволено заяву представника Державного податкового університету Берестеня В.В. про виправлення арифметичної помилки в рішенні суду від 17.01.2025 року, виправлено арифметичні помилки в абзацах 186, 187 мотивувальної частини та в «6» абзаці резолютивної частини рішення, внаслідок чого розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено у сумі 66 046 грн. 20 коп. замість 148 603 грн. 95 коп. (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135085464).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13.04.2026 року (номер провадження: 22-ц/811/1293/26) ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду від 12.03.2026 року та відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на цю ухвалу (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135776635), станом на час розгляду цієї скарги ОСОБА_1 розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 12.03.2026 року призначений на 29.09.2026 року.

Судом встановлено рух виконавчого провадження № 80047163, а саме: 1) постановою від 21.01.2026 року відкрито виконавче провадження та нараховано виконавчий збір у розмірі 14 860 грн. 39 коп. і мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 469 грн. 00 коп.; 2) постановою від 26.01.2026 року накладено арешт на кошти боржника; 3) постановою від 23.04.2026 року знято арешт з коштів боржника; 4) постановою від 23.04.2026 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Із тексту оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження № 80047163 від 23.04.2026 року вбачається, що підставою її винесення державний виконавець зазначив, що на виконанні у відділі перебував ідентичний виконавчий документ, а саме АСВП № 77686761, який виконаний в повному обсязі. Водночас у цій самій постанові зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 148 603 грн. 95 коп., а сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця становить 0 грн.. Так само і постанова про зняття арешту з коштів від 23.04.2026 року винесена з мотивів того, що на виконанні перебував ідентичний виконавчий документ АСВП № 77686761, виконаний у повному обсязі (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Отже, зі змісту самої оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що в межах виконавчого провадження № 80047163 жодних коштів з боржника фактично не стягнуто (сума стягнутого виконавчого збору 0 грн., залишок нестягненої суми за виконавчим документом 148 603 грн. 95 коп., тобто дорівнює всій сумі стягнення). Підставою закінчення провадження стало не фактичне виконання рішення в цьому провадженні, а наявність, за твердженням виконавця, ідентичного виконаного виконавчого документа в іншому виконавчому провадженні № 77686761.

Джерела права та роз`яснення, якими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1 та 2 ст. 55 Конституції України).

Основними засадами судочинства є, зокрема обов`язковість судового рішення (пункт 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частини 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України).

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Право на судовий розгляд було б примарним, якби внутрішня правова система Договірної Держави дозволяла, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду» у розумінні ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, § 40; «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року, заява № 60750/00). Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення ЄСПЛ у справі «Чіжов проти України» від 17.05.2005 року, заява № 6962/02).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одними із засад виконавчого провадження, котрі мають бути дотримані, є верховенство права та обов`язковість виконання судового рішення (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

В силу пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього закону виконавчі листи, що видаються судами у визначених випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Несанкціоноване втручання у роботу автоматизованої системи виконавчого провадження тягне за собою відповідальність, установлену законом (ч. 3 ст. 8 цього Закону).

Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, у разі, якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження. Якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі.

Відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до пункту 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно з пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 2218/25821/2012, за змістом пункту 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист, або у зв`язку із визнанням судом, серед іншого, виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Отже, виконання рішення про стягнення грошових коштів вважається закінченим із моменту сплати боржником усіх сум, присуджених на користь стягувача відповідно до змісту виконавчого листа, а належним виконанням є зарахування відповідної суми на рахунок стягувача.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 209/3085/20).

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно із ст. 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

В силу ст. 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Узагальнена оцінка суду за результатами розгляду скарги на дії та рішення державного виконавця.

Вирішуючи цю скаргу, суд насамперед окреслює межі судового розгляду. Предметом судового контролю у цій справі є законність двох конкретних рішень (постанов) державного виконавця, винесених у виконавчому провадженні № 80047163: 1) постанови про зняття арешту з коштів від 23.04.2026 року; 2) постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2026 року. Водночас суд наголошує, що встановлення обґрунтованості скарги, в силу ч. 2 ст. 451 ЦПК України, неможливе без з`ясування дійсних правовідносин сторін і повного руху виконавчого провадження, а тому дослідження судом обставин видачі двох виконавчих листів, відкриття двох виконавчих проваджень та фактично стягнутих сум є не виходом за межі заявлених вимог, а необхідним елементом перевірки законності названих оскаржуваних постанов.

Суд окремо підкреслює, що предметом розгляду цієї справи не є і не може бути перевірка правильності, законності чи обґрунтованості ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 12.03.2026 року про виправлення арифметичної помилки. Питання правомірності зазначеної ухвали вирішується у встановленому процесуальним законом порядку судом апеляційної інстанції, у провадженні якого ця ухвала перебуває на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 13.04.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 (номер провадження: 22-ц/811/1293/26), розгляд якої призначений на 29.09.2026 року. Суд у межах цієї справи оцінює виключно правомірність дій та рішень державного виконавця, а не зміст судового рішення, на виконання якого вони посилаються.

Щодо правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження № 80047163 від 23.04.2026 року.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено єдину підставу закінчення виконавчого провадження, застосовану державним виконавцем, - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Отже, обов`язковою умовою законності постанови про закінчення виконавчого провадження з цієї підстави є встановлення факту фактичного виконання рішення саме в межах того виконавчого провадження, яке закінчується.

Водночас зі змісту самої оскаржуваної постанови вбачається, що в межах виконавчого провадження № 80047163 фактичного виконання рішення не відбулося, оскільки, сума стягнутого виконавчого збору становить 0 грн., а залишок нестягненої суми за виконавчим документом дорівнює всій сумі стягнення 148 603 грн. 95 коп.. Тобто у цьому виконавчому провадженні з Державного податкового університету не стягнуто жодних коштів. За таких обставин, передбачена пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстава закінчення виконавчого провадження фактичне виконання рішення в повному обсязі, була відсутня, а посилання державного виконавця на цю норму не відповідає фактичним обставинам, які він сам же й зафіксував у своїй постанові.

Оскаржувана постанова, окрім того, містить внутрішнє протиріччя, - державний виконавець одночасно стверджує про фактичне виконання рішення в повному обсязі та про те, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 148 603 грн. 95 коп., тобто дорівнює повній сумі стягнення. Одночасне існування в одному процесуальному документі висновку про повне виконання та відомостей про повну несплату присудженої суми виключає можливість визнання такої постанови обґрунтованою та вмотивованою у розумінні ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд окремо оцінює наведений державним виконавцем фактичний мотив закінчення провадження, - наявність на виконанні у цьому ж відділі виконавчої служби, за його твердженням, ідентичного виконавчого документа у виконавчому провадженні № 77686761, який виконано в повному обсязі. Такий мотив не є підставою закінчення виконавчого провадження, передбаченою пунтком 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ця норма пов`язує закінчення провадження з фактичним виконанням рішення, а не з наявністю іншого, паралельного виконавчого провадження. Наявність на виконанні одного органу державної виконавчої служби двох виконавчих проваджень, відкритих за двома виконавчими листами, виданими на виконання одного судового рішення, сама по собі не свідчить про фактичне виконання рішення в повному обсязі в кожному з них та не є передбаченою законом підставою для закінчення одного з таких проваджень за пунтком 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Питання співвідношення виконавчих документів та усунення можливого дублювання підлягає вирішенню у передбачений законом спосіб, зокрема шляхом звернення до суду, який видав виконавчий документ, у порядку ст. 432 ЦПК України, а не шляхом закінчення виконавчого провадження з підстави фактичного виконання рішення, якого в цьому провадженні не відбулося.

Більше того, після відновлення виконавчого провадження № 80047163, державний виконавець та сторони виконавчого провадження не позбавлені можливості вжити передбачених законом заходів, спрямованих на упорядкування одночасного виконання одного судового рішення за двома виконавчими листами та недопущення подвійного стягнення, - зокрема не лише шляхом звернення до суду, який видав виконавчий документ, у порядку ст. 432 ЦПК України, а й шляхом об`єднання виконавчих проваджень, відкритих щодо одного боржника, у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому суд наголошує, що визнання оскаржуваної постанови протиправною та відновлення виконавчого провадження не звільняє державного виконавця та сторони виконавчого провадження від обов`язку діяти у спосіб, який виключає подвійне стягнення однієї й тієї самої присудженої суми, та не позбавляє їх права скористатися передбаченим ст. 432 ЦПК України процесуальним механізмом, у тому числі й у відновленому виконавчому провадженні. Відтак, висновки суду не спрямовані на легалізацію повторного виконання одного й того самого судового рішення, а лише повертають виконання судового рішення в законне русло.

Суд не приймає як належні доводи боржника Державного податкового університету про те, що закінчення виконавчого провадження № 80047163 є правомірним з огляду на повне виконання рішення в межах виконавчого провадження № 77686761. По-перше, наявність чи відсутність повного виконання в межах виконавчого провадження № 77686761 не є предметом розгляду цієї справи. По-друге, і це визначальне, підставою оскаржуваної постанови за її змістом є пункт 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», застосування якого вимагає фактичного виконання рішення саме в тому провадженні, що закінчується, - тоді як у виконавчому провадженні № 80047163 не стягнуто жодних коштів. Доводи вказаного боржника про ризик подвійного виконання не спростовують неправомірності оскаржуваної постанови, оскільки, як зазначено вище, недопущення подвійного стягнення забезпечується іншими, передбаченими законом процесуальними засобами, а не закінченням виконавчого провадження за підставою, яка фактично не настала.

Щодо правомірності постанови про зняття арешту з коштів від 23.04.2026 року.

Постанова про зняття арешту з коштів від 23.04.2026 року є похідною від постанови про закінчення виконавчого провадження та ґрунтується на тому самому мотиві наявності ідентичного виконаного виконавчого документа у виконавчому провадженні № 77686761. Оскільки в межах виконавчого провадження № 80047163 фактичного виконання рішення не відбулося і з Державного податкового університету не стягнуто коштів, необхідних для задоволення вимог стягувача, передбачена пунктом 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстава для зняття арешту (надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, необхідної для задоволення вимог стягувача) була відсутня. Відтак, постанова про зняття арешту з коштів від 23.04.2026 року також є неправомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). З огляду на встановлену судом неправомірність обох оскаржуваних постанов та на приписи ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», належним способом поновлення порушеного права стягувачки ОСОБА_1 є скасування оскаржуваних постанов та відновлення виконавчого провадження № 80047163.

За таких обставин, оцінивши в сукупності доводи та аргументи учасників справи, надані докази й установлені фактичні обставини, суд висновує обґрунтованість скарги стягувачки ОСОБА_1 та наявність правових підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 10, 13, 247, 258-261, 450-451 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Скаргу стягувачки ОСОБА_1 , з участю боржника Державного податкового університету та державного виконавця головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча Василя Івановича, на дії та рішення державного виконавця, - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча Василя Івановича від 23.04.2026 року про зняття арешту з коштів у виконавчому провадженні № 80047163.

Скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча Василя Івановича від 23.04.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80047163.

Визнати дії головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча Василя Івановича щодо винесення скасованих постанов (рішень), - неправомірними.

З метою поновлення порушеного права ОСОБА_1 зобов`язати зобов`язати уповноважену посадову особу Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущені порушення, відновивши виконавче провадження № 80047163 з примусового виконання виконавчого листа № 453/1069/24, виданого 26.02.2025 року Сколівським районним судом Львівської області.

Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.

Ухвала суду, в силу положень ч. 1 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена учасниками справи у строк подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата проголошення ухвали: 10 липня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН