Ухвала суду № 138121626, 10.07.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/829/26

НП: 4-с/453/3/26

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

про скасування постановленої ухвали про стягнення штрафу

10 липня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,

учасники справи:

заявниця (стягувачка у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1 ;

боржник у виконавчому провадженні - Державний податковий університет;

державний виконавець - головний державний виконавець Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніч Василь Іванович;

вимоги скарги - на дії та рішення державного виконавця;

розглянувши у судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за відсутності учасників справи, клопотання Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постановленої ухвали про стягнення штрафу, -

в с т а н о в и в:

Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.

Стягувачка ОСОБА_1 , у визначений у ч. 1 ст. 449 ЦПК України строк, 03.05.2026 року сформувавши документ в системі «Електронний суд», подала у Сколівський районний суд Львівської області скаргу, що була зареєстрована в діловодстві 04.05.2026 року за вх. № 3576, в якій просить постановити ухвалу, якою: 1) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча В.І. від 23.04.2026 року про зняття арешту з усіх рахунків, що належать боржнику Державному податковому університету, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; 2) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча В.І. від 23.04.2026 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 453/1069/24 від 26.02.2025 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області, про стягнення з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 148 603 грн. 95 коп.; 3) зобов`язати Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 453/1069/24 від 25.02.2025 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 148 603 грн. 95 коп..

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 07.05.2026 року, з-поміж іншого, вищезазначену скаргу прийнято до провадження і судове засідання щодо її розгляду визначено проводити 04.06.2026 року о 11:00 год. у залі судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області. Витребувано в Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код у ЄДРПОУ: 34780165; місцезнаходження: вул. Ярославська, 11, м. Ірпінь, Київська область, 08205) належно засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Відповідно до квитанції № 6998166 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, о 15:26 год. 07.05.2026 року Ухвала суду від 07.05.2026, справа № 453/829/26, провадж. № 4-с/453/3/26 (файл 1320/1-1320-93C7D0E0-4A24-11F1-A0E4 FD5705860643.html, підпис у файлі 1320/1-1320-93C7D0E0 4A24-11F1-A0E4-FD5705860643.html.p7s) доставлена у порядку, встановленому ст. 272 ЦПК України, в електронний кабінет Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ: 34780165).

Крім того, додатково ухвала від 07.05.2026 року надсилалась судом на офіційну електронну адресу Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції: info@ir.dvs.gov.ua, та на електронну скриньку: dv-irpindvs@ukr.net, довідки про доставку електронного листа містяться в матеріалах судової справи.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.), без окремого письмового оформлення із занесенням до протоколу судового засідання, від 04.06.2026 року, у зв`язку з невиконанням Ірпінським відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вимог ухвали суду в частині витребування копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 та неповідомленням суду про неможливість їх подання, відкладено розгляд справи на 06.07.2026 року об 11:00 год..

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 04.06.2026 року до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу за неподання витребуваних судом доказів без поважних причин та без повідомлення суду про неможливість їх подання.

Супровідним листом від 04.06.2026 року суд надіслав Ірпінському відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію ухвали від 04.06.2026 року для виконання її вимог в частині витребування доказів.

Відповідно до квитанції № 7401801 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, о 16:11 год. 04.06.2026 року Ухвала суду від 04.06.2026, справа № 453/829/26, провадж. № 4-с/453/3/26 (файл 1320/1-1320-EA9AD840-602C-11F1-A0E2 1BA35FB15512.html, підпис у файлі 1320/1-1320-EA9AD840 602C-11F1-A0E2-1BA35FB15512.html.p7s) доставлена у порядку, встановленому статтями 272 ЦПК України, в електронний кабінет Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ: 34780165).

Відповідно до квитанції № 7401440 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, о 15:58 год. 04.06.2026 року Ухвала суду від 07.05.2026, справа № 453/829/26, провадж. № 4-с/453/3/26 (файл 1320/1-1320-93C7D0E0-4A24-11F1-A0E4 FD5705860643.html, підпис у файлі 1320/1-1320-93C7D0E0 4A24-11F1-A0E4-FD5705860643.html.p7s) доставлена у порядку, встановленому статтями 272 ЦПК України, в електронний кабінет Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ: 34780165).

Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у порядку самопредставництва, яке здійснює керівниця Зейналова А.Г., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 18.06.2026 року подав до Сколівського районного суду Львівської області на виконання вимог ухвали судді від 07.05.2026 року в частині витребування доказів копії матеріалів виконавчого провадженні № НОМЕР_1.

Поза тим, Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у порядку самопредставництва, яке здійснює керівниця Зейналова А.Г., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 18.06.2026 року подав до Сколівського районного суду Львівської області клопотання, за змістом якого просить скасувати ухвалу за єдиним унікальним номером судової справи 453/829/26 від 04.06.2026 року про накладення штрафу у розмірі 3 328 грн. за ненадання копій матеріалів виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1 у встановлений 5-денний строк, обґрунтовуючи це тим, що повідомлення про доставлення ухвали від 07.05.2026 року з вимогою надати докази надійшло до електронного кабінету відділу 09.05.2026 року о 19:57 год. (субота), у зв`язку з чим, на переконання заявника, отримання ухвали відбулося 11.05.2026 року, проте відділ був позбавлений технічної можливості ознайомитися з ухвалою та виконати її вимоги, оскільки доступ до електронного кабінету має виключно керівниця відділу, яка перебувала у відпустці з 11.05.2026 року по 29.05.2026 року, а тому фактично відділ ознайомився зі змістом ухвали лише 01.06.2026 року. Надалі відділ зазначає, що 04.06.2026 року на адресу Сколівського районного суду Львівської області було направлено відзив та копії матеріалів виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1 (з посиланням на реєстр поштового відправлення), а 18.06.2026 року керівницею відділу відповідні копії матеріалів було також завантажено до справи через систему, на цій підставі, з посиланням на пункт 6 ст. 148 ЦПК України, Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стверджує, що вимоги ухвали виконано у повному обсязі.

Релевантні джерела права, якими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.

В силу положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами пункту 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЦПК України, суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

За змістом абзацу 1 ч. 6 ст. 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до абзацу 1 ч. 7 ст. 14 ЦПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року № 1845/0/15-21, особам, які зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою. Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до АСДС та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Відповідно до пункту 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

За приписами частин 6-9 ст. 84 ЦПК України: будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду; особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали; у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом; притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є штраф.

В силу положень ч. 2 ст. 144 ЦПК України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 3 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Положеннями ч. 2 ст. 148 ЦПК України встановлено, що у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 990/115/22 вказала, що поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду з вимогою про вчинення процесуальної дії, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Узагальнена оцінка суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про стягнення штрафу.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить із того, що передбачена ч. 6 ст. 148 ЦПК України можливість скасування ухвали про стягнення штрафу є правом, а не обов`язком суду, на що прямо вказує формулювання «суд може скасувати». Реалізація цього права здійснюється судом з урахуванням усієї сукупності обставин, за яких було допущено порушення, та поведінки особи, до якої застосовано захід процесуального примусу. Сам по собі факт подання витребуваних доказів після постановлення ухвали про штраф автоматично не зумовлює її скасування, оскільки підстави застосування штрафу та підстави його скасування підлягають самостійній оцінці.

Насамперед суд відхиляє як такі, що спростовуються наявними у справі доказами, доводи заявника щодо дати вручення йому ухвали суду від 07.05.2026 року. Заявник стверджує, що повідомлення про доставлення зазначеної ухвали надійшло до електронного кабінету відділу ввечері суботи 09.05.2026 року о 19:57 год., у зв`язку з чим, на його переконання, отримання ухвали відбулося 11.05.2026 року. Втім, як вбачається з матеріалів судової справи, відповідно до квитанції № 6998166 ухвалу суду від 07.05.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/829/26 було доставлено до зареєстрованого електронного кабінету Ірпінського відділу державної виконавчої служби (ЄДРПОУ: 34780165) о 15:26 год. 07.05.2026 року. За приписами ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є саме день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а не день, у який особа фактично ознайомилася зі змістом доставленого документа чи відкрила відповідне повідомлення. Наведена норма пов`язує момент вручення з об`єктивним фактом доставлення документа до електронного кабінету, зафіксованим у відповідній квитанції, і не ставить його в залежність від суб`єктивної поведінки адресата. Відтак, днем вручення відділу ухвали суду від 07.05.2026 року є саме 07.05.2026 року, а передбачений ч. 8 ст. 84 ЦПК України п`ятиденний строк для подання витребуваних доказів або повідомлення суду про неможливість їх подання спливав 12.05.2026 року (вівторок), який був робочим днем.

При цьому суд зауважує, що навіть за найсприятливішим для заявника варіантом обчислення строку, який він обстоює у клопотанні, ведучи його від 11.05.2026 року, такий строк спливав би 16.05.2026 року, проте й станом на цю дату відділом не було ані подано витребуваних доказів, ані повідомлено суд про неможливість їх подання із зазначенням причин. Отже, за будь-якого з наведених варіантів обчислення строку його заявником порушено, а тому питання про точну дату початку його перебігу не має вирішального значення для оцінки правомірності застосованого штрафу. Водночас, саме по собі наведення заявником недостовірної дати доставлення ухвали, яка прямо спростовується залученою до справи квитанцією № 6998166, не додає переконливості його доводам.

Не може бути визнане поважною причиною невиконання вимог ухвали і посилання заявника на те, що доступ до електронного кабінету відділу має виключно керівниця Зейналова А.Г., яка перебувала у відпустці з 11.05.2026 року по 29.05.2026 року, внаслідок чого відділ нібито був позбавлений технічної можливості ознайомитися з ухвалою та ознайомився з нею фактично лише 01.06.2026 року. Така обставина є наслідком внутрішньої організації роботи самого відділу, зокрема нездійснення делегування прав доступу до електронного кабінету іншим уповноваженим працівникам на період відпустки керівника, а, відтак, не є об`єктивно непереборною перешкодою, що не залежить від волевиявлення заявника, у розумінні правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.11.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 990/115/22. Більше того, ухвалу суду було доставлено до електронного кабінету відділу ще 07.05.2026 року (четвер), тобто відділ мав у своєму розпорядженні щонайменше два робочих дні (07.05.2026 року та 08.05.2026 року) з повним доступом до електронного кабінету до відбуття керівниці у відпустку 11.05.2026 року (понеділок), протягом яких ухвала об`єктивно могла бути опрацьована, а її вимоги - виконані чи принаймні суд міг бути повідомлений про неможливість їх виконання, проте цією можливістю відділ не скористався. Відділ державної виконавчої служби, будучи органом державної влади, зареєстрованим як юридична особа, який, в силу ч. 6 ст. 14 ЦПК України, зобов`язаний мати зареєстрований електронний кабінет в обов`язковому порядку, несе ризики, пов`язані з належною організацією користування ним, у тому числі із забезпеченням безперебійного доступу до нього незалежно від відсутності окремого працівника. Перекладення на суд чи учасників судового провадження негативних наслідків такої неналежної внутрішньої організації роботи відділу суперечило б засадам добросовісного виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, суд критично оцінює посилання заявника на направлення 04.06.2026 року на адресу Сколівського районного суду Львівської області відзиву та копій матеріалів виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1 з підтвердженням у виді реєстру поштового відправлення. По-перше, зазначені дії вчинено відділом 04.06.2026 року, тобто вже після спливу встановленого законом строку та фактично в день постановлення судом ухвали про застосування штрафу, а отже вони не спростовують факту допущеного на той момент тривалого порушення. По-друге, долучений реєстр поштового відправлення є внутрішнім документом самого відділу, який не містить відмітки об`єкта поштового зв`язку про прийняття відправлення та не дає змоги встановити його вміст, а відтак не підтверджує ані факту, ані дати передання кореспонденції до поштового оператора. Більше того, будь-яка поштова кореспонденція від відділу на адресу Сколівського районного суду Львівської області, відправлена за цим реєстром, до суду не надходила та в діловодстві суду не реєструвалася, у зв`язку з чим наведений аргумент є голослівним і матеріалами справи не підтвердженим. По-третє, поданий відділом «відзив» не є тим процесуальним документом, подання якого вимагалося ухвалою суду: в порядку ст. 84 ЦПК України судом витребувано належно засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, тобто конкретний доказ, а не позицію відділу щодо суті скарги, тоді як подання відзиву в межах розгляду скарги на дії та рішення державного виконавця процесуальним законом взагалі не передбачене, а долучення до нього окремих документів з виконавчого провадження не свідчить про надання витребуваної судом копії матеріалів виконавчого провадження в повному обсязі.

Однак, вирішальне значення для оцінки клопотання має та обставина, що заявник у самому клопотанні фактично визнає невиконання ним вимог ухвали про витребування доказів станом на дату застосування штрафу. Так, відділ прямо зазначає, що належні копії матеріалів виконавчого провадження було завантажено ним до відповідної судової справи через систему «Електронний суд» лише 18.06.2026 року - тобто через два тижні після постановлення ухвали про застосування штрафу від 04.06.2026 року і в той самий день, коли було подано розглядуване клопотання про його скасування. Наведене беззаперечно свідчить про те, що станом на 04.06.2026 року витребувані судом докази у визначений законом спосіб подані не були, а їх подання відбулося лише постфактум і вочевидь під впливом застосованого заходу процесуального примусу, що засвідчує саме спонукальну дієвість цього заходу та досягнення ним своєї мети.

Суд повторно наголошує, що передбачена ч. 6 ст. 148 ЦПК України можливість скасування ухвали про стягнення штрафу є правом, а не обов`язком суду, реалізація якого здійснюється за результатами оцінки сукупності обставин допущеного порушення та подальшої поведінки особи. Настання однієї з перелічених у цій нормі умов, зокрема, й виправлення особою допущеного порушення, лише відкриває для суду можливість розгляду питання про скасування штрафу, проте не зобов`язує його скасувати санкцію в кожному випадку запізнілого виконання вимог суду. Протилежне тлумачення, за якого будь-яке виконання вимоги суду - навіть вимушене, здійснене вже після застосування санкції та виключно під впливом останньої - автоматично зумовлювало б скасування штрафу, позбавило б інститут процесуального примусу практичного сенсу, оскільки особа, яка тривалий час не виконувала вимоги суду, завжди могла б уникнути відповідальності шляхом формального виконання таких вимог постфактум. Штраф же було застосовано за вже вчинене на момент його накладення та завершене порушення - тривале неподання витребуваних доказів без поважних причин і без повідомлення суду про неможливість їх подання (ч. 8 ст. 84 ЦПК України), - а наступне усунення цього порушення, припиняючи протиправний стан на майбутнє, не спростовує самого факту його вчинення та не робить правомірно накладений штраф безпідставним.

Реагуючи у такий спосіб, суд керується завданням цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справ (ч. 1 ст. 2 ЦПК України), забезпечення якого є неможливим без безумовного виконання вимог суду всіма особами, яким вони адресовані. Суд також враховує, що допущене відділом тривале невиконання вимог ухвали суду призвело до відкладення розгляду скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця з 04.06.2026 року на 06.07.2026 року, чим створено ризик порушення визначеного частиною 1 ст. 2 ЦПК України завдання цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справи та гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року розумних строків розгляду. Водночас, суд повторно наголошує, що застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу не звільнило та не звільняє відділ від обов`язку подати витребувані судом докази (ч. 2 ст. 144 ЦПК України), а тому подання ним відповідних матеріалів 18.06.2026 року є виконанням процесуального обов`язку, а не підставою для звільнення від уже застосованої санкції.

За таких обставин, оцінивши доводи клопотання у їх сукупності з наявними у справі доказами, суд констатує, що ухвала Сколівського районного суду Львівської області від 04.06.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/829/26 про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу є законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням вимог статей 84, 148 ЦПК України. Поважність причин невиконання вимог суду в установлений строк заявником належними та допустимими доказами не підтверджена, а запізніле, здійснене вже після застосування санкції виправлення допущеного порушення само по собі не є достатньою підставою для скасування штрафу.

З огляду на викладене клопотання Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування ухвали про стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 12, 14, 143-144, 148, 247, 258, 260-261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 04.06.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/829/26 про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу, - відмовити.

Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.

Ухвала суду, в силу положень ч. 2 ст. 261 та ч. 1 ст. 353 ЦПК України, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Дата складення та підписання ухвали суду: 10 липня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН