Ухвала суду № 138113008, 24.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19705/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Козар М.М. звернувся з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Заява обґрунтовувалась тим, що щодо боржниці Державною прикордонною службою України 22.05.2026 року було прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону з посиланням на ухвалу Печерського районного суду від 13.11.2025 року по справі N757/19705/24-ц, якою було задоволено подання представника Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до виконання нею зобов`язань, покладених згідно зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2.

Зазначає, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче проваджения НОМЕР_2 має стан ВП: ЗАВЕРШЕНЕ, а отже на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на даний час не перебуває.

Стверджує, що, виконавче провадження на підставі якого державний виконавець звертався з поданням до суду про обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час с завершене, а тому і відпали підстави обмеження виїзду накладені Ухвалою Печерського районного суду від 13.11.2025 року по справі №757/19705/24-ц.

Заявник в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, її представник адвокат Собкович В.В. подав заяву про здійснення розгляду заяви за їх відсутності.

Заінтересована особа та її представник в судове засідання не з`явились, про розгляд повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №2-2475/10 від 30.05.2011 про стягнення солідарно з ТОВ «АВЕРC-ПЛIЮС, ЛТД», Відкритого акціонерного товариства «Мукачівська трикотажна фірам «ІЛОНА», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ?овича на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», заборгованість та штрафні санкції за кредитними договорами №38/2006-1 вiд 21 листопада 2006 року та №73/2007-1 від 27 квітня 2007 року у розмірі 1 533 707 Євро 20 Євроцентів та 1 071 718 грн. 49 коп. Стягнути солідарно з ТОВ «АВЕРC-ПЛIЮС, ЛТД», Відкритого акціонерного товариства «Мукачівська трикотажна фірам «ІЛОНА», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ?овича на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» - 1 700 грн., судових витрат та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

22.11.2017 державним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25,26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, 13.06.2018, державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна. Відповідні записи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21.01.2019 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів на рахунку боржника в АТ «Піреус Банк МКБ».

11.02.2019 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника на всіх рахунках.

З метою перевірки майнового стану боржника до реєструючих органів направлено відповідні запити.

У відповідності до листа Комунального підприємства Мукачівське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №6901-32-/50//55-24 від 02.05.2024 р. повідомлялось, що за ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності було зареєстровано 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та надано відповідні копії правовстановлюючих документів.

07.11.2025 державним виконавцем проведено опис майна та накладено арешт на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

28.10.2025 суб`єктом оціночної діяльності було направлено державному виконавцю Звіт про оцінку майна №593: «1/3 частини квартири АДРЕСА_2 власником якої є ОСОБА_1 (власник 1/3 частки)».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року, було задоволено подання представника Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до виконання нею зобов?язань, покладених згідно зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2.

04.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу у відповідності до якої виконавець зазначає, що, в ході виконання державним виконавцем описано й арештовано майно боржника, проведена оцінка майна та воно було передано на реалізацію до ДП «СЕТАМ», а саме: 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколів № 651462 від 10.12.2025, № 652449 від 31.12.2025 та № 653495 від 21.01.2016 торги не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів. У відповідності до вимог статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" на адресу стягувача направлено повідомлення, що реалізація майна боржника ОСОБА_1 не відбулася у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів та запропоновано вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна. Інформація від стягувача щодо залишення майна не надходила. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

05.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...».

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Під час розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України судом встановлено, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюком Романом Анатолійовичем 04.05.2026 р. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 у зв`язку з тим, що стягувач не вирішив питання щодо залишення за собою непроданого майна.

У відповідності до інформації про виконавче провадження НОМЕР_2 отриманої 24.06.2026 р о 13:10 вбачається, що стан виконавчого провадження НОМЕР_2 значиться, як завершене.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Таким чином повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав свідчить про не реалізацію стягувачем права залишити за собою майно боржника в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, а не про ухилення боржницею від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням.

Крім того, ані стягувачем, ані виконавцем не надано доказів того, що ОСОБА_1 має намір вибути за межі України з метою невиконання судового рішення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для існування такого заходу обмеження особистої свободи фізичної особи, як обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 8, 9, 21, 30, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-23, 353, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановлене на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у справі № 757/19705/24-ц.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. В. Вовк