Ухвала суду № 138110218, 06.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"06" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1925/26

Суддя господарського суду Київської області Рябцева О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7, код 39624119) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмхолдинг (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Лугова, будинок 36-А, офіс 109/1, код 44781453) 180179,37 грн заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № КВ 03/11/23 від 03.11.2023 р., з яких: 51135,09 грн 3 % річних та 129044,28 грн інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія звернулось до господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмхолдинг 178492,17 грн заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № КВ 03/11/23 від 03.11.2023 р., з яких: 51135,09 грн 3 % річних та 129044,28 грн інфляційних втрат, хоча фактично заявник просить стягнути 180179,37 грн, які є сукупною сумою заявлених вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу якщо, зокрема, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, відсотки за користування коштами та інфляційні втрати не є заборгованістю за договором, а є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора.

Вимоги про сплату відсотків за користування коштами та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язання, виникають з підстав, встановлених законом (статтею 625 Цивільного кодексу України), а не договором.

Відтак, окремо заявлені від суми заборгованості вимоги про стягнення відсотків за користування коштами та інфляційних втрат не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Таким чином, судом встановлено, що у заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, а відтак, не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням наведеного, суд відмовляє у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмхолдинг про видачу судового наказу.

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, невідповідність вимогам статті 148 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 148, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія у видачі судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмхолдинг про видачу судового наказу.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Рябцева