Рішення № 138110198, 10.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/939/26

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»доОСОБА_1 простягнення 99710,95 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 99710,95 грн., з яких 86265,28 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13445,67 грн. заборгованість з комісії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» від 30.11.2024 № 719873439206, в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі заявлених до стягнення сум, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2026 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам у справі строки для подачі заяв по суті спору.

Запропоновано відповідачу надати суду у строк, встановлений для подання відзиву, докази належного виконання зобов`язань за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» від 30.11.2024 № 719873439206, у тому числі докази своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів.

Позивач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до його електронного кабінету копії ухвали в електронній формі.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його зареєстрованого місця проживання, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява від 15.05.2026 (вх. № суду 8605/26 від 18.05.2026) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 35000,00 грн., у зв`язку з сплатою вказаної суми відповідачем після подання позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі банк) та Фізичною особою-підприємцем Лук`янцем Дмитром Валентиновичем (далі позичальник) за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» від 30.11.2024 № 719873439206 (далі договір).

Факт укладення кредитного договору підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікаційного та удосконаленого електронного підпису від 01.04.2026.

Відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного.

Відповідно до п. 1.1.1 договору сума кредиту складає 120000,00 грн.

Пунктом 1.1.3 договору визначено, що строк кредитування до 30 листопада 2027 року включно.

Підпунктом 1.1.4.2 договору передбачено, що тариф комісійної винагороди 1,9% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення Тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2. Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п. 1.4 договору.

Відповідно до п.п. 1.1.4.3 договору процентна ставка за користування кредитом - 0,00001 % річних; Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов та сплачуються згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору.

Згідно з п.п. 1.1.4.4 договору процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001 % річних; Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов.

Положеннями п. 1.1.7 договору визначено, що цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (в разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору.

Відповідно до п. 1.1.8 договору типовими умовами є типові умови кредитування в рамках Кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АТ ПУМБ, що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.4 договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів.

Положеннями п. 5.1 договору визначено, що цей договір складається з договору та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку.

Згідно з п. 5.2 договору у всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет.

Відповідно до п. 5.3 договору сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою Системи «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП Уповноваженого представника Банку та КЕП/ УЕП Позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).

Згідно з п. 5.4 договору договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП Уповноваженого представника Банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору в повному обсязі.

Положеннями п. 5.6 договору визначено, що позичальник підписанням договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі «Реквізити та підписи Сторін» договору адресу електронної пошти позичальника підписаного сторонами договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов`язаних з виконанням та/або обслуговуванням договору.

Відповідно до пункту 3.5 Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів у сумі, зазначеній в п. 1.1.1 договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору, в строки, зазначені в п. 2.2 договору.

Згідно із пунктом 5.1 Типових умов, позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в ст. 1 Договору.

Пунктом 6.1 та 6.2 Типових умов передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити Банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених цими умовами.

Згідно із пунктом 4.1 Типових умов, кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як Несприятлива подія: (1) Несплата Позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з договором/ Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або іншими договорами, укладеними між сторонами.

Відповідно до пункту 4.2 Типових умов, у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події, Банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п. 1.4 договору, п. 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно з Договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

На виконання умов кредитного договору позивач надав позивальнику кредит в розмірі 120000,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжною інструкцією від 30.11.2024 № TR.89239056.54835.29514 на суму 120000,00 грн. та банківською випискою по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 .

Оскільки позичальник в порушення умов договору свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати комісії належним чином не виконував, позивач надіслав позичальнику вимогу від 24.02.2026 № 120 про погашення простроченої заборгованості. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення від 26.02.2026 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 26.02.2026.

Проте, позивальник вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, своїх зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати комісії не виконав, в зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з Лук`янця Дмитра Валентиновича на свою користь 99710,95 грн., з яких 86265,28 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13445,67 грн. заборгованість з комісії.

Як вбачається з відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.04.2026 № 2566713 фізична особа-підприємець Лук`янець Дмитро Валентинович припинений 25.11.2025 на підставі власного рішення.

Відповідно до ст. 124 Конституції Країни правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 ГПУ України, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка як на дату подання позову так і в процесі розгляду справи втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Аналіз змісту та підстав позову у даній справі свідчить про те, що даний спір пов`язаний з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Відповідно до ст. 3 ГК України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

У відповідності до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов`язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою підприємцем договорів не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач в квітні 2026 року правомірно звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи Лук`янця Дмитра Валентиновича, який припинив 25.11.2025 підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець на підставі власного рішення, щодо стягнення 99710,95 грн., позаяк вказаний спір, пов`язаний з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, з врахуванням фактичних обставин справи віднесено до господарської юрисдикції.

Після звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем 01.05.2026 погашена заборгованість за кредитним договором від 30.11.2024 № 719873439206 в сумі 35000,00 грн., на підтвердження чого суду надано банківською випискою по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 .

Оскільки відповідачем після подачі позову сплачена заявлена до стягнення сума за кредитним договором від 30.11.2024 № 719873439206в сумі 35000,00 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначене, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 35000,00 грн. заборгованості за кредитним договором.

Решта заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитним договором від 30.11.2024 № 719873439206 в розмірі 64710,95 грн., що є різницею між перерахованими грошовими коштами та загальною заявленою до стягнення сумою не оплачена, в зв`язку з чим, за відповідачем на час розгляду справи рахується борг за тілом кредиту та комісією перед позивачем в розмірі 64710,95 грн. Доказів протилежного суду не надано.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати комісії за користування кредитом належним чином не виконав, у зв`язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 64710,95 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 30.11.2024 № 719873439206 в розмірі 64710,95 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 64710,95 грн. заборгованості за кредитним договором від 30.11.2024 № 719873439206 є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 35000,00 грн. заборгованості за кредитним договором від 30.11.2024 № 719873439206 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору у вказаній частині.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки спір у даній справі виник в зв`язку з неправильними діями відповідача та враховуючи, що позивач не підтримує своїх вимог в частині стягнення з відповідача 35000,00 грн. основного боргу внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову та відкриття провадження у даній справі, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 123, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Закрити провадження у справі № 911/939/26 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення 35000,00 грн. заборгованості за кредитним договором від 30.11.2024 № 719873439206.

2. Решту позову Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення 64710,95 грн. заборгованості за кредитним договором від 30.11.2024 № 719873439206 задовольнити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 14282829) 64710 (шістдесят чотири тисячі сімсот десять) грн. 95 коп. заборгованості за кредитним договором від 30.11.2024 № 719873439206, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.07.2026.

Суддя Ю.В. Подоляк