Ухвала суду № 138110070, 09.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання рішення

09.07.2026Справа № 910/1048/26

За заявою Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго

про відстрочення виконання рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Д.Трейдінг

до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Костюк А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (далі ПрАТ НЕК Укренерго, заявник) про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у даній справі.

У обґрунтування своєї заяви ПрАТ НЕК Укренерго зазначило, що виконання судового рішення залежить не лише від волі боржника, а й від його скрутного фінансового становища, яке є збитковим протягом тривалого часу. Також вказав про значне навантаження відповідача спеціальними зобов`язаннями у сфері «зеленої енергетики», та діяльність підприємства у воєнний період, зокрема, ліквідацію наслідків руйнування енергетичної системи України внаслідок збройної агресії рф.

У заяві просивло відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1048/26 на 1 рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 вказану заяву було прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник заявника (відповідача) свою заяву підтримав та обґрунтував, просив її задовольнити.

Представник ТОВ Д.Трейдінг (позивача) заперечив проти поданої заяви, просив відмовити у її задоволенні, зазначив, що спір, що був предметом даної справи було ініційовано з боку позивача виключно через систематичне порушення відповідачем умов договору. При цьому відповідач не довів факту неможливості виконання рішення чи його істотне ускладнення в силу виключних обставин, а скрутне фінансове становище заявника не є підставою для звільнення його від виконання своїх зобов`язань.

Розглянувши подану заяву, заслухавши думку представників сторін та дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі від 14.05.2026 позовні вимоги були задоволені повністю, стягнуто з ПрАТ НЕК Укренерго на користь ТОВ Д.Трейдінг інфляційні втрати у сумі 46 238 405, 61 грн., 3 % річних у сумі 13 338 191, 67 грн., судовий збір у розмірі 893 648,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з роз`ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, відстрочкою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Водночас, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

У якості підстави для відстрочення виконання рішення суду відповідач вказує на складне фінансове становище ПрАТ НЕК Укренерго, що спричинене військовим станом та наявністю значної дебіторської заборгованість його контрагентів.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Норми закону не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок коштів своїх контрагентів або бюджету, у виконанні власних обов`язків за зобов`язаннями (звільнення від відповідальності, відстрочення або розстрочення зобов`язань), такого не передбачають також і положення договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0065-01024 від 07.05.2019, укладеного сторонами, у зв`язку з неналежним виконанням якого позивачем були нараховані матеріальні втрати.

За таких обставин суд вважає, що факт ненадходження коштів від його контрагентів, не є виключною обставиною для звільнення боржника від виконання судового рішення, зважаючи також на те, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик.

Отже саме лише посилання ПрАТ НЕК Укренерго на те, що порушення грошового зобов`язання сталось не з його вини, судом до уваги не приймається, оскільки неналежне виконання грошових зобов`язань контрагентом товариства або зміни у законодавстві не є підставою для звільнення його від виконання своїх зобов`язань за рішенням суду.

При цьому матеріали справи не містять належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, що погіршення його діяльності внаслідок збройної рф призведе до неможливості виконання рішення суду у даній справі.

Поряд з цим судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають вищевказані наслідки.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наявність заборгованості, підтверджена обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Виходячи з цього та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Також відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Таким чином суд вважає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги надані сторонами пояснення та заперечення у сукупності, суд дійшов висновку, що перелічені відповідачем обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому відсутні підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про відстрочення виконання рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 10 липня 2026 року.

Суддя О.В. Котков