Рішення № 138109901, 26.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/407/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Екотоп", с.Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 63 921,92 грн заборгованості та розірвання договору

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Екотоп" про стягнення заборгованості з орендної плати з липня 2025 року по березень 2026 року за договором оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області) № 05-07-01/76 від 29.04.2022 в сумі 63 921,92 грн, з яких 57 962,79 грн основного боргу, 5 425,10 грн пені та 534,03 грн 3% річних та з вимогою розірвання вказаного договору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/407/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2026 позовну заяву Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання доказів сплати судового збору.

21.04.2026 за вх.№ 02.3.1-02/3693/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено доказ доплати судового збору у встановленому законом розмірі.

За наслідками усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

05.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4233/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли від позивача додаткові пояснення у справі щодо актів приймання-передачі наданих послуг.

Також, 05.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4232/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло від позивача клопотання про поновлення процесуального строку на долучення до матеріалів справи довідки про стан взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Екотоп" за договором оренди № 05-07-01/76 від 29.04.2022, яке задоволено судом відповідно до ухвали від 11.05.2026.

Судом встановлено, що ухвала суду від 27.04.2026 про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та така отримана 27.04.2026.

Відповідач у встановлений судом строк в ухвалі про відкриття провадження не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом.

Згідно з частиною 2 статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України України).

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

29.04.2022 між Комунальною установою "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Екотоп", як орендарем було укладено договір оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) № 05-07-01/76 (надалі договір), за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудоване приміщення площею 10,3 кв.м (позиція на план-схемі №1-2') на першому поверсі будівлі Управління ЖКГ Закарпатської обласної ради (адмінбудинок) за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області, знаходиться на балансі Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради та включене до Переліку першого типу (Перелік об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні) (надалі об`єкт оренди).

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта оренди від 29.04.2022 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вищевказаний об`єкт.

Орендна плата за перший місяць оренди з 01.05.2022 встановлюється на підставі пропозиції переможця електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20220209-45959 від 06.04.2022, який є додатком до цього договору, що складає 3 808,00 (три тисячі вісімсот вісім гривень 00 коп.) гривень без ПДВ, окрім того нараховується та сплачується ПДВ.

Орендна плата за цим договором за перший місяць оренди з 01.05.2022 встановлюється на підставі пропозиції переможця електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону № LLE001-UA-20220209-45959 від 06.04.2022, та разом з ПДВ складає 4 569,60 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 60 коп.) гривень. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється щомісячно в порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.1.1 орендна плата за другий місяць оренди, а саме за червень 2022 року, визначається шляхом коригування орендної плати, визначеної у пункті 3.1 цього договору, на індекс інфляції за червень 2022 року. У випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється щомісячно в порядку, визначено чинним законодавством.

Орендар не позбавлений можливості самостійно здійснювати перерахування розміру орендної плати з врахуванням встановленого Державною службою статистики України індексу інфляції за відповідний місяць (пункт 3.1.3 договору).

За умовами пункту 5.2 договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар зобов`язаний щомісяця перераховувати орендодавцю встановлену договором орендну плату на вказані в цьому договорі реквізити, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 3.4 договору з метою підтвердження використання орендарем об`єкта оренди відповідно до умов цього договору сторони щомісячно складають відповідний акт приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць, який є достатньою, але не виключною, підставою для здійснення розрахунків з орендодавцем.

Сторони погодили, що орендодавець надає орендарю підписані та скріплені печаткою: рахунок на сплату орендних платежів у одному примірнику за відповідний місяць та акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках за відповідний місяць (пункт 3.4.1 договору).

Відповідно до пункт 3.4.4 орендар зобов`язується підписати надані орендодавцем два примірника акта прийому-передачі наданих послуг та повернути в обов`язковому порядку один примірник орендодавцю не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту надання їх оригіналів орендарю.

Також сторони дійшли згоди, що у випадку ненадання у вищезазначений строк орендодавцю підписаного акта прийому-передачі наданих послуг або мотивованої відмови, послуги будуть вважатися прийнятими, наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті орендарем у повному обсязі в порядку, встановленому пунктом 5.2 цього договору (пункт 3.4.5 договору).

Позивач доводить, що відповідач за період користування майном з липня 2025 року по березень 2026 року включно не сплачує орендну плату, що призвело до виникнення заборгованості в загальному розмірі 57 962,79 грн.

На підтвердження обставин користування майном позивачем долучено до матеріалів справи відповідні рахунки на оплату та акти прийому-передачі наданих послуг, з яких вбачається вартість орендної плати за липень 2025 року 6 493,74 грн, за серпень 2025 року 6 493,74 грн, за вересень 2025 року 6 513,22 грн, за жовтень 2025 року 6 571,84 грн, за листопад 2025 року 6 598,13 грн, за грудень 2025 року 6 611,32 грн, за січень 2026 року 6 657,60 грн, за лютий 2026 року 6 724,18 грн, за березень 2026 року 6 838,49 грн. Відтак, з урахуванням часткової сплати відповідачем суми 1 539,21 грн за липень 2025, загальна сума заборгованості складає 57 962,79 грн.

Відтак, позивач вважає, що наведені обставини слугують підставою для стягнення з відповідача означеної суми заборгованості в судовому порядку разом з нарахованими 5 425,10 грн пені та 534,03 грн 3% річних та розірвання договору з підстав, визначених у пункті 11.10 договору, зокрема у випадку допущення орендарем прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди майна, що належить до комунальної власності.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасної оплати орендної плати, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість в сумі 57 962,79 грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

При цьому, приписи статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на час розгляду справи, відповідач у порушення умов договору не виконав зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за період липень 2025 року березень 2026 року, спірну суму заборгованості не спростував, доказів відсутності зобов`язань до матеріалів справи не долучив, відтак позовна вимога щодо стягнення з відповідача 57 962,79 грн заборгованості підлягає до задоволення як обґрунтовано та правомірно заявлена.

Щодо вимоги про стягнення пені та 3% річних.

Відповідно до пункту 3.3.1 договору несплачена, несвоєчасно перерахована або в неповному обсязі орендна плата підлягає індексації та стягується на спецрахунок орендодавця з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, нарахованої позивачем за прострочення внесення орендної плати за кожен місяць окремо, встановив, що такий є арифметично вірним, а тому позовна вимога щодо стягнення 5 425,10 грн пені підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення суми 534,03 грн 3% річних, суд встановив, що такі нараховані арифметично вірно, у зв`язку з чим позовна вимога підлягає задоволенню у межах заявленої суми.

Щодо вимоги про розірвання договору.

Внаслідок укладення договору про оренду комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) № 05-07-01/76 від 29.04.2022 за результатами електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону № LLE001-UA-20220209-45959 від 06.04.2022 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16, зазначено, що усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина 3 статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 910/5614/23 зазначено, що як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Саме тому, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до частин 1, 3 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується:

Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності;

представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності.

Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна.

Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.

Договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню, якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п`ять років.

Відповідно до частин 1, 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його укладено;

укладення з орендарем договору концесії такого майна;

приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника);

смерті фізичної особи - орендаря;

визнання орендаря банкрутом;

знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У відповідності до пункту 11.10 договору цей договір достроково припиняється на вимогу орендодавця у випадках:

1) якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більш 3 (трьох) місяців або сумарна заборгованість з орендної плати становить більше, ніж плата за 3 (три) місяці;

Так, судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором оренди комунального майна за період з липня 2025 року по березень 2026 року становить 57 962,79 грн.

Отже, підтвердженим є факт не внесення відповідачем орендної плати за договором більше 3-х місяців поспіль, що є істотним порушенням умов спірного договору оренди, та свідчить про систематичність порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем зазначеної вище заборгованості.

Отже, відповідач, в порушення зазначених вище норм ЦК України та умов договору, не здійснив оплату по орендній платі у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 3 статті 653 ЦК України також визначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №910/6381/18.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

Виходячи із наданих позивачем доказів в підтвердження наявності заборгованості зі сплати орендної плати, враховуючи ту обставину, що зазначена умова спірного договору віднесена законодавством до істотних умов договору, несплата орендної плати понад три місяці судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статті 610, частини 2 статті 651 ЦК України, одним із наслідків якого, згідно зі статтею 611 ЦК України, законодавець визначає розірвання договору, у зв`язку з чим заявлена позивачем вимога про розірвання договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області) № 05-07-01/76 від 29.04.2022 підлягає задоволенню.

Резюмуючи наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Екотоп" про стягнення 63 921,92 грн заборгованості та розірвання договору оренди комунального майна підлягають до задоволення в повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Екотоп" (89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Сторожниця, вул. Ужгородська, буд. 38, код ЄДРПОУ 42791428) на користь Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гойди Юрія, буд. 8, код ЄДРПОУ 33165909) 63 921,92 грн (шістдесят три тисячі дев`ятсот двадцять одну гривню 92 коп.) заборгованості, з яких 57 962,79 грн (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 79 коп.) основного боргу, 5 425,10 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень 10 коп.) пені та 534,03 грн (п`ятсот тридцять чотири гривні 03 коп.) 3% річних, а також 5 324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

3. Розірвати договір оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області) № 05-07-01/76 від 29.04.2022, укладений між Комунальною установою "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради (код ЄДРПОУ 33165909) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Екотоп" (код ЄДРПОУ 42791428).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 10.07.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко