Рішення № 138106808, 17.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/5240/26

Номер провадження2/205/4060/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 16.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн 00 коп. строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,50 % на день.

Також представник позивача зазначив, що 31.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» було укладено Договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» права грошової вимоги за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту відповідача, зазначену ним під час укладення кредитного договору.

Позивач вказує, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 32 075 грн 00 коп., яка складається з: 5 000 грн 00 коп. заборгованість за основним боргом, сумою кредиту; 17 100 грн 00 коп. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 9 975 грн 00 коп. заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 133 календарних дні, за період з 31.03.2025 року по 11.08.2025 року, в межах строку договору.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року у загальному розмірі 32 075 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , платіжної картки № НОМЕР_2 , а також щодо підтвердження або спростування факту зарахування коштів на вказану платіжну картку у сумі 5 000 грн 00 коп. за період з 16.08.2024 року включно та протягом наступних п`яти календарних днів за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» через платіжного провайдера Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».

На виконання ухвали суду Акціонерне товариство «Універсал Банк» надало відповідь, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а за період з 16.08.2024 року включно та протягом наступних п`яти календарних днів на вказану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 5 000 грн 00 коп. за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» через платіжного провайдера Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».

Інші процесуальні дії у справі, зокрема забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення чи поновлення провадження, судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Жодних письмових заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 16.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Вказаний договір відповідач підписав за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «61461».

Відповідно до пункту 1.2 договору тип кредиту кредит, сума кредиту 5 000 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредиту становить 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів кожні 18 днів.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,50 % на день, яка застосовується в межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору.

Судом також встановлено, що зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через систему iPay.ua на підставі договору про переказ коштів ФК № 342 від 02.10.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».

Крім того, на виконання ухвали суду Акціонерне товариство «Універсал Банк» надало інформацію, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

Також Акціонерне товариство «Універсал Банк» повідомило, що за період з 16.08.2024 року включно та протягом наступних п`яти календарних днів на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 5 000 грн 00 коп. за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» через платіжного провайдера Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».

Судом також встановлено, що 31.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників до Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року, станом на 11.08.2025 року заборгованість відповідача становить 32 075 грн 00 коп., що складається із: 5 000 грн 00 коп. заборгованість за основним боргом, сумою кредиту; 17 100 грн 00 коп. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 9 975 грн 00 коп. заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 133 календарних дні, за період з 31.03.2025 року по 11.08.2025 року, в межах строку договору.

Позивач, як новий кредитор у вказаному договірному зобов`язанні, наполягає на тому, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року у загальному розмірі 32 075 грн 00 коп.

Оскільки позивач наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, кредитну заборгованість не погашає, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо укладення Договору № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року суд зазначає таке.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для договорів цього виду не вимагалася, що передбачено частиною другою статті 639 ЦК України.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що передбачено статтею 1055 ЦК України.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти, оферти, однією стороною та її прийняття, акцепту, другою стороною.

За змістом частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття, акцепт, може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення формуляра заяви в електронній формі або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 16.08.2024 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» Договір № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «61461».

Матеріали справи також містять паспорт споживчого кредиту, в якому визначені сума кредиту, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, розмір процентної ставки та інші істотні умови кредитування.

Суд доходить висновку, що текст договору разом із паспортом споживчого кредиту містить усі істотні умови, притаманні цьому виду договірних правовідносин, зокрема суму кредиту, строк кредитування, порядок повернення кредиту, розмір процентної ставки та порядок її застосування.

Без здійснення відповідачем дій, спрямованих на укладення договору в обраний спосіб, у тому числі проходження ідентифікації та використання одноразового ідентифікатора, вказаний договір не був би укладений сторонами.

У зв`язку із цим суд доходить висновку, що Договір № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є таким, що укладений належним чином.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, та від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Доказів визнання Договору № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року недійсним або його оспорення відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що після підписання відповідачем кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у кредитодавця обов`язок надати кредитні кошти, а у відповідача обов`язок повернути кредит та сплатити проценти у погодженому сторонами розмірі.

Щодо факту отримання відповідачем кредитних коштів суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона, позикодавець, передає у власність другій стороні, позичальникові, грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів, суму позики, або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На виконання ухвали суду Акціонерне товариство «Універсал Банк» надало інформацію, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

Також Акціонерне товариство «Універсал Банк» повідомило, що за період з 16.08.2024 року включно та протягом наступних п`яти календарних днів на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 5 000 грн 00 коп. за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» через платіжного провайдера Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».

Наведені обставини підтверджують належність платіжної картки відповідачу та факт зарахування на неї кредитних коштів у сумі 5 000 грн 00 коп.

Отже, отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено належними доказами у справі, у зв`язку із чим у відповідача виникло зобов`язання повернути отримані кошти у строки, розмірах та порядку, визначених кредитним договором.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

Оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000 грн 00 коп. підтверджений матеріалами справи, а доказів їх повернення відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом із цим за змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, а також у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 300/438/18.

За умовами Договору № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року передбачено надання кредиту у розмірі 5 000 грн 00 коп. строком на 360 днів із процентною ставкою 1,50 % на день.

Згідно з розрахунком заборгованості первісним кредитором нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 17 100 грн 00 коп.

Вказана сума процентів нарахована в межах погодженого сторонами строку кредитування, відповідачем не спростована, доказів неправильності такого нарахування або погашення вказаної заборгованості суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, у розмірі 17 100 грн 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення процентів, нарахованих позивачем за період з 31.03.2025 року по 11.08.2025 року, суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти, нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» за 133 календарних дні, за період з 31.03.2025 року по 11.08.2025 року, у розмірі 9 975 грн 00 коп.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з реєстру боржників Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року у загальному розмірі 24 600 грн 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 5 000 грн 00 коп., суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 17 100 грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими штрафами/неустойкою у розмірі 2 500 грн 00 коп.

При цьому позивачем у цій справі заявлено до стягнення основний борг у розмірі 5 000 грн 00 коп., проценти, нараховані первісним кредитором, у розмірі 17 100 грн 00 коп., а також проценти, самостійно нараховані позивачем за період з 31.03.2025 року по 11.08.2025 року, у розмірі 9 975 грн 00 коп.

Заборгованість за нарахованими штрафами або неустойкою у розмірі 2 500 грн 00 коп. як самостійна позовна вимога позивачем до стягнення не заявлена, у зв`язку із чим суд не вирішує питання про її стягнення.

Суд звертає увагу, що позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього правових підстав для додаткового нарахування процентів після відступлення права вимоги у розмірі 9 975 грн 00 коп., а також не довів належним чином обґрунтованість такого розрахунку саме в межах заявлених позовних вимог.

Сам по собі факт укладення договору факторингу підтверджує перехід до позивача права грошової вимоги в обсязі, визначеному договором факторингу та реєстром боржників, однак не є безумовною підставою для додаткового нарахування новим кредитором процентів за період після відступлення права вимоги без належного підтвердження такого права та розрахунку.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів, нарахованих позивачем за 133 календарних дні, за період з 31.03.2025 року по 11.08.2025 року, у розмірі 9 975 грн 00 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо наявності у позивача права вимоги на підставі договору факторингу суд зазначає таке.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу, фінансування під відступлення права грошової вимоги, одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, боржника.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, наявна вимога, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому, майбутня вимога.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Судом встановлено, що 31.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 31-1/03/2025, за яким позивач набув право грошової вимоги за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року.

Доказів недійсності вказаного договору факторингу суду не надано. Відповідачем наявність у позивача права вимоги не спростовано.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» є належним кредитором за спірним кредитним договором у межах доведених позовних вимог.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягають частковому задоволенню.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року у загальному розмірі 22 100 грн 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 5 000 грн 00 коп. та суми процентів, нарахованих первісним кредитором за користування кредитом, у розмірі 17 100 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення процентів, нарахованих позивачем за 133 календарних дні, за період з 31.03.2025 року по 11.08.2025 року, у розмірі 9 975 грн 00 коп., необхідно відмовити.

Суд також враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд цієї цивільної справи по суті, у судове засідання не з`явився, заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи вирішити справу на підставі доказів, наданих позивачем, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи повинен надати суду договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг виконаних адвокатом робіт, їх вартість, а також детальний опис наданих послуг.

Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, витрачений адвокатом час та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що заявлений розмір таких витрат є завищеним щодо іншої сторони спору.

При визначенні суми компенсації витрат на професійну правничу допомогу суд враховує складність справи, витрачений адвокатом час, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони, а також співмірність заявлених витрат із характером спору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано Акт № 4893533 приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг, згідно з Договором № 01/08/024-А від 01.08.2024 року.

Відповідно до вказаного акта позивачу було надано такі види правничих послуг: зустріч адвоката та клієнта, надання усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у межах цивільного судочинства 0,5 години, вартістю 440 грн 00 коп.; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи 1 година, вартістю 840 грн 00 коп.; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду та судів апеляційної інстанції 0,5 години, вартістю 440 грн 00 коп.; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом 1 година, вартістю 840 грн 00 коп.; письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку 1 година, вартістю 840 грн 00 коп.; проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів, складання, оформлення та направлення адвокатських запитів 1 година, вартістю 840 грн 00 коп.; складання позовної заяви 2 години, вартістю 1 640 грн 00 коп.; складання та оформлення інших документів, додатків до позовної заяви, 1 година, вартістю 840 грн 00 коп.; складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції, 2 години, вартістю 1 640 грн 00 коп.; представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4893533 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , у тому числі участь у судових засіданнях, 2 години, вартістю 1 640 грн 00 коп.

Загальна сума заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000 грн 00 коп.

Проаналізувавши види заявлених адвокатом послуг, їх обсяг, характер цієї справи та фактичну складність спору, суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп. є завищеним.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Така категорія справ є типовою, не потребує значного обсягу складних процесуальних дій, проведення судових дебатів, допиту свідків, призначення експертиз чи дослідження складного комплексу доказів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права надмірних додаткових зусиль або спеціальних правових досліджень, оскільки позовна заява містить переважно виклад типових для цієї категорії спорів обставин, посилання на норми чинного законодавства та стандартні процесуальні формулювання.

Крім того, суд враховує, що представник позивача фактичної участі у судових засіданнях не брав, а підготовлені процесуальні документи мають типовий характер для спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

У зв`язку із цим суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, ціною позову та характером наданої правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує практику Європейського суду з прав людини щодо відшкодування судових витрат, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд вважає співмірним та таким, що відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн 00 коп.

Щодо судового збору суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 32 075 грн 00 коп. Судом позовні вимоги задоволено частково у розмірі 22 100 грн 00 коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 834 грн 42 коп., з розрахунку: 22 100 грн 00 коп. ? 2 662 грн 40 коп. : 32 075 грн 00 коп. = 1 834 грн 42 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 204, 509, 512, 514, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, прим. 19 літ. Н, П, код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року, станом 11.08.2025 року, заборгованість у загальному розмірі 22 100 грн. 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 5 000 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 17 100 грн. 00 коп.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення нарахованих процентів за Договором № 4893533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.08.2024 року за 133 календарних дні за період з 31.03.2025 року 11.08.2025 року у розмірі 9 975 грн. 00 коп. відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, прим. 19 літ. Н, П, код ЄДРПОУ 40966896) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, прим. 19 літ. Н, П, код ЄДРПОУ 40966896) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 834 грн. 42 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.