Рішення № 138103032, 10.07.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/396/26

Провадження № 2/936/176/2026

10.07.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сухої Н.І.

за участю секретаря судового засідання Притуп К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу

за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ "УкрСиббанк", третя особа: ОСОБА_2 про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача звернулася із позовом до відповідача, третя особа: ОСОБА_2 про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяжень.

В обгрунтування позову посилається на те, що між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», який у подальшому змінив назву на АТ «УкрСиббанк», далі Банк, укладено Договори про надання споживчого кредиту №11230421000 від 08.10.2007 на суму 7 800 дол США та №11230433000 від 09.10.2007 на суму 12 100 дол США.

Зобов`язання за вказаними кредитними договорами були забезпечені договорами поруки №11230421000 від 08.10.2007 та № 11230433000 від 09.10.2007, які укладені між ОСОБА_2 та відповідачем.

Крім цього, для забезпечення виконання зобов`язань позивача за вищевказаними кредитними угодами, було укладено Договір іпотеки №11230421000 від 09.10.2007.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2010 стягнуто у солідарному порядку з позивача та поручителя заборгованість за кредитними договорами в сумі 215 035,02 грн, вирішено питання про судові витрати. Позивач виконав рішення суду в повному обсязі - 24.07.2024. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2024 не оскаржувалась.

Отже, на думку позивача, у даному випадку, банк як кредитор, який погодився із судовим рішенням, яким визначено та стягнуто заборгованість з боржника у гривневому еквіваленті, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці чи повторну конвертацію в іноземну валюту.

З огляду на вказане, позивач вважає, що ним виконано зобов`язання за кредитними договорами в повному обсязі, проте як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.03.2026, іпотека, реєстраційний номер 5807185 та заборона на нерухоме майно №5807497 від 09.10.2007 зареєстрована державним нотаріусом Воловецької державної нотаріальної контори Маньо О.Ф. на об`єкт обтяження: квартира по АДРЕСА_1 не припинені.

Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки кредитні договори №11230421000 від 08.10.2007 та №11230433000 від 09.10.2007, які були підставою для обтяження квартири позивача, виконано та кошти сплачено в повному обсязі, обтяження досі не знято, його наявність створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Вважає, що порушені права позивача як власника підлягають судовому захисту шляхом зняття обтяження у вигляді заборони відчуження домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , з виключенням відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

15.04.2026 представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на таке.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/12969/24 від 23.07.2025 за позовом АТ " УкрСиббанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних від простроченої заборгованості, яким стягнуто в солідарному порядку 3 % річних у розмірі 19425,75 грн за кредитним договором №11230433000 від 09.10.2007 за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022; 3 % річних у розмірі 12 193,23 грн за кредитним договором №11230421000 від 08.10.2007 за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/12969/24 від 23.07.2025 станом на сьогодні залишається невиконаним, не оскаржувалося та набрало законної сили.

Таким чином, відповідач вважає, що станом на сьогодні існують невиконані зобов`язання з боку позивача, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили щодо необхідності відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Також, відповідач зазначає, що відповідно до договору іпотеки від 09.10.2007 він був укладений у забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами № 11230421000 від 08.10.2007 та № 11230433000 від 09.10.2007 (основні зобов`язання, забезпечені договором іпотеки). За договором іпотеки, основне зобов`язання це зобов`язання іпотекодавця за кредитним договором, який укладений із іпотекодержателем, за яким іпотекодавець має грошові зобов`язання перед іпотекодержателем, та виконання якого у повному обсязі забезпечується іпотекою за договором іпотеки.

Таким чином, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 за кредитними договорами № 11230421000 від 08.10.2007 та №11230433000 від 09.10.2007 не виконано у повному обсязі, а саме не сплачено 3 % річних за прострочення погашення сум заборгованості, підстави для припинення забезпечувального зобов`язання за договором іпотеки № 11230421000 від 09.10.2007 відсутні.

04.05.2026 представник відповідача надіслав додаткові пояснення у справі в яких зазначає, що поданий позов про визнання іпотеки припиненою є передчасним та необґрунтованим. Рішення суду, на яке посилається позивач, було ухвалено на підставі визначення кредитної валютної заборгованості станом на 2010 рік, з урахуванням валютного курсу на момент ухвалення судового рішення. Проте боржник не виконав це рішення своєчасно, а лише 24.07.2024, що призвело до часткового погашення кредитної заборгованості через коливання валютного курсу.

Відповідач стверджує, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитними договорами № 11230421000 від 08.10.2007 та № 11230433000 від 09.10.2007 не виконано у повному обсязі: відсутнє звернення до банку щодо отримання повідомлення про припинення іпотеки та заборони відчуження; відсутнє звернення до нотаріуса (реєстратора) із заявою про припинення іпотеки та заборони відчуження; відсутні докази відмови АТ «УкрСиббанк» у наданні повідомлення припинення іпотеки та заборони відчуження; відсутні докази відмови нотаріуса (реєстратора) у припиненні іпотеки та заборони відчуження; у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Заяви, клопотання учасників справи

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримала та просила задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21.04.2026 та відкладено на 06.05.2026, 26.05.2026, 07.07.2026.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

АКІБ "УкрСиббанк" (у подальшому назва змінена на АТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 уклали Договір про надання споживчого кредиту № 11230421000 від 08.10.2007, за яким позивач отримала кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі 7 800,00 дол США.

АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 уклали Договір про надання споживчого кредиту № 11230433000 від 09.10.2007, за яким позивач отримала кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі 12 100,00 дол США, які остання зобов`язалася повернути у повному обсязі згідно з графіком погашення кредиту, та сплачувати проценти за користування кредитом.

Зобов`язання за вказаними кредитними договорами були забезпечені договорами поруки №11230421000 від 08.10.2007 та № 11230433000 від 09.10.2007, які укладені між ОСОБА_2 та відповідачем.

Також у забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №11230421000 від 09.10.2007, предмет іпотеки нерухоме майно: двокімнатна квартира, загальною площею 49,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, посвідчений державним нотаріусом Воловецької державної нотаріальної контори Маньо О.Ф. за реєстр. № 2454 та встановлено заборону на нерухоме майно за реєтр. № 2455.

23.11.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення у справі № 2п-7493/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитними договорами у розмірі 215 035,02 грн та судові витрати: судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн.

На виконання вищевказаного рішення 06.12.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області були видані виконавчі листи № 2п-7493/10 і на підставі яких були відкриті виконавчі провадження № 57915069 (боржник ОСОБА_1 ) та № 62053087 (боржник ОСОБА_2 ).

Виконавчі провадження № 57915069 та № 62053087 були завершені на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) зазначено, що іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою ( згідно з частиною другою статті 4 Закону).

Згідно зі статтею 17 Закону іпотека припиняється в т.ч. у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідним від основного зобов`язання. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.08.2020 в справі № 337/1000/19; від 28.04.2021 у справі № 569/14282/19, від 07.07.2021 у справі № 756/13164/18.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

У частині третій статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Наявність заборони відчуження щодо майна є порушенням права особи на розпорядження належним йому відповідним майном, яке гарантоване статтею 319 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц зазначено, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц дійшов висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання в повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №127/26402/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №711/4556/16-ц.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), Верховний Суд України у постанові від 04.02.2015 у справі № 6-243цс14 зробив висновок, що у разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Такий висновок підтримано Верховним Судом в постанові від 18.09.2019 у справі № 695/3790/15-ц і постанові від 02.10.2019 у справі № 126/1056/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц зазначено, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння). Якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що АТ «УкрСиббанк» використав своє право, надане йому частиною другою статті 1050 ЦК України та змінив строк виконання основного зобов`язання звернувшись до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за Договорами про надання споживчого кредиту №11230433000 від 09.10.2007 та №11230421000 від 08.10.2007 у розмірі 215 035,02 грн та за наслідками таких дій банку судом у справі № 2п-7493/10 ухвалено рішення, яке позивачем виконане, що підтверджується - копією квитанції №27 від 24.07.2024, за якою ОСОБА_1 здійснила оплату на рахунок приватного виконавця Лукечі О.В. у розмірі 240 624,10 грн, призначення платежу: погашення заборгованості по ВП №57915069 та постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2024 у ВП №57915069, в якій зазначено, що при примусовому виконанні виконавчого листа №2п-7493/10 від 27.01.2011 про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми 215 035,02 грн за кредитними договорами та судових витрат - судовий збір в розмірі 1700 грн та витрати за ІТЗ судового процесу 120 грн встановлено фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом.

У зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі, заборгованість за Договорами про надання споживчого кредиту № 11230421000 від 08.10.2007 та № 11230433000 від 09.10.2007 є погашена, такого висновку дійшов і Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у справі № 308/12969/24 від 23.07.2025 за позовом АТ " УкрСиббанк " до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних від простроченої заборгованості, яким стягнуто в солідарному порядку 3 % річних за кредитними договорами №11230433000 від 09.10.2007 та №11230421000 від 08.10.2007 за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/12969/24 від 23.07.2025 набрало законної сили.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що оскільки основне зобов`язання припинено у зв`язку з його виконанням, наявні правові підстави для припинення іпотеки за договором іпотеки №11230421000 від 09.10.2007, як похідним від Договорів про надання споживчого кредиту №11230433000 від 09.10.2007 та №11230421000 від 08.10.2007 в силу припинення основного зобов`язання.

Отже, на час звернення до суду із цим позовом, ОСОБА_1 виконала зобов`язання за Договорами про надання споживчого кредиту № 11230421000 від 08.10.2007 та № 11230433000 від 09.10.2007 відповідно до судового рішення, а відповідач безпідставно не вчинив дій для припинення іпотеки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненою іпотеки за Договором іпотеки №11230421000 від 09.10.2007 укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Воловецької державної нотаріальної контори Маньо О.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 2454 реєстраційний номер обтяження в Державному реєстрі іпотек № 2455.

Отже, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, і відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними. Задоволення позовних вимог про припинення іпотеки саме по собі є підставою для державної реєстрації припинення іпотеки, що буде належним способом захисту порушеного права.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені обставини підтверджують, що позичальник виконав усі свої зобов`язання за кредитними договорами у повному обсязі, а належне виконання основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки.

Ураховуючи вищезазначене, суд, дослідивши належними чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на те, що, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 за Договорами про надання споживчого кредиту №11230421000 від 08.10.2007 на суму 7 800 дол США та №11230433000 від 09.10.2007 на суму 12100 дол. США не виконано у повному обсязі, а саме не сплачено 3 % річних за прострочення погашення сум заборгованості, підстави для припинення забезпечувального зобов`язання за договором іпотеки № 11230421000 від 09.10.2007 відсутні на увагу не заслуговують, оскільки банк, як кредитор за кредитними договорами, відповідно до статей 6, 627, 1050 ЦК України, реалізуючи своє право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2010 році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами із ОСОБА_1 , визначивши заборгованість у валюті України гривні, вказавши, що саме 215 035,02 грн є повним розміром заборгованості. При цьому припинення кредитного договору не позбавляє АТ «УкрСиббанк» звернутися з позовом про стягнення збитків або заборгованість на підставі ст. 625 ЦК України.

Також суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Відповідно, нараховані суми на підставі ст. 625 ЦК України, не можуть бути підставою для збереження іпотеки, оскільки не входять до складу зобов`язання, виконання якого нею забезпечено. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2020 у справі 569/613/19. Оскільки у справі, яка розглядається, боржник повністю виконав рішення суду про стягнення з нього заборгованості, основне зобов`язання слід вважати припиненим і в такому випадку, слід критично поставитись до аргументів відповідача про неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за кредитними договорами.

Так, у справі №202/4494/16-ц (постанова від 31.10.2018) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також, твердження відповідача щодо відсутності звернення позивача до банку щодо отримання повідомлення про припинення іпотеки та заборони відчуження, до нотаріуса (реєстратора) із заявою про припинення іпотеки та заборони відчуження, доказів відмови АТ «УкрСиббанк» у наданні повідомлення припинення іпотеки та заборони відчуження, доказів відмови нотаріуса (реєстратора) у припиненні іпотеки та заборони відчуження, судом до уваги не приймається, оскільки ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» покладає обов`язок звернення до реєстратора саме на іпотекодержателя, а обраний спосіб захисту (визнання іпотеки припиненою в судовому порядку) є належним і не потребує попереднього досудового звернення.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем не заявлено.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задоволити.

Визнати іпотеку за іпотечним договором №11230421000 від 09.10.2007, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» (АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ: 09807750) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 іпн: НОМЕР_1 посвідченим державним нотаріусом Воловецької державної нотаріальної контори Маньо О.Ф. такою, що припинена.

Припинити обтяження майна та виключити з Державного реєстру іпотек запис №5807185 від 09 жовтня 2007 року про реєстрацію іпотеки: квартири АДРЕСА_2 , вчиненого державним нотаріусом Воловецької державної нотаріальної контори Маньо О.Ф. та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно №5807497 від 09.10.2007, а саме квартири АДРЕСА_2 , накладену Воловецькою державною нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки, зареєстрованому в реєстрі №2454 від 09.10.2007.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ЄДРПОУ 09807750;

третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Суха Н.І.