Ухвала суду № 138078707, 08.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

08 липня 2026 р.Справа №160/19371/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву селянського (фермерського) господарства «Степ» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом селянського (фермерського) господарства «Степ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу та визнання протиправними дій,

установив:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов селянського (фермерського) господарства «Степ» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом селянського (фермерського) господарства «Степ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу та визнання протиправними дій.

Позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №3691-п від 09 червня 2026 року, яким призначено проведення фактичної перевірки господарської одиниці Селянське (Фермерське) господарство «СТЕП» (код ЄДРПОУ 31655066) з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області утриматись від видання наказів про проведення фактичної перевірки Селянського (Фермерського) господарства «СТЕП» (код ЄДРПОУ 31655066) за відсутності повноваження, яке засноване на положеннях законодавства України, що має бути реалізоване в ході проведення фактичної перевірки на підставі наказу;

визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо складення Акта від 18 червня 2026 року №1712/04-36-09-03/31655066 «Про неможливість проведення фактичної перевірки Селянське (Фермерське) господарство «СТЕП» (код ЄДРПОУ 31655066) за адресою: с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46» та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області утриматись від прийняття рішень на підставі Акта від 18 червня 2026 року №1712/04-36-09-03/31655066 «Про неможливість проведення фактичної перевірки Селянське (Фермерське) господарство «СТЕП» (код ЄДРПОУ 31655066) за адресою: с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46» або із посиланням на даний Акт чи викладені в ньому обставини.

Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову, а саме до набрання законної сили судовим рішенням за позовом, додатком до якого є дана заява, заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, а також іншим особам Державної податкової служби України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та/або припинення дії ліцензії Селянського (Фермерського) господарства «СТЕП» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 31655066), виданої на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 15 грудня 2025 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202500386.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд вважає за можливим розглянути її в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З огляду на вказані норми процесуального права, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.12.2001 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Селянського (Фермерського) господарства «СТЕП» (код ЄДРПОУ 31655066).

Основним видом діяльності Селянського (Фермерського) господарства «СТЕП» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

За даними витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального 05.05.2026 р. Селянське (Фермерське) господарство «СТЕП» має ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (рішення від 04.12.2025 р.).

Як вбачається зі змісту акта про неможливість проведення перевірки, ГУ ДПС в Дніпропетровській області видало наказ від « 09.06.06.2026» №3691-п, яким з 17 червня 2026 року призначено проведення фактичної перевірки господарської одиниці Селянське (Фермерське) господарство «СТЕП» (код ЄДРПОУ 31655066), з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

18 червня 2026 року посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області складено акт №1712/04-36-09-03/31655066 «Про неможливість проведення фактичної перевірки Селянське (Фермерське) господарство «СТЕП» (код ЄДРПОУ 31655066) за адресою: с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46».

Надаючи оцінку вказаним доводам заявника щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, суд враховує таке.

Заявник, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову наголошує, що припинення дії ліцензії може істотно вплинути на ведення господарської діяльності позивача, а саме: може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів товариства, оскільки діяльність позивача з вирощування сільськогосподарських культур, яка є ОСНОВНИМ видом діяльності Селянського (Фермерського) господарства «СТЕП», можлива лише за наявності відповідної ліцензії, а тому припинення її дії призведе до повної зупинки всієї господарської діяльності, що, в свою чергу, потягне за собою тяжкі наслідки у вигляді: неможливості проводити сільськогосподарські роботи, неможливості забезпечити сільськогосподарську та іншу техніку паливом, суттєвого погіршення фінансового стану підприємства у воєнний час, неможливості сплати податків тощо. Тобто, припинення дії наведеної ліцензії призведе до настання негативних наслідків в значних для позивача розмірах з огляду на неможливість, внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензією діяльності, виготовлення продукції та її подальшої реалізації. Здійснення позивачем господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності чинної ліцензії.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не відповідає вимогам статей 150151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником не доведено наявності обставин, які свідчили б про існування реальної, а не гіпотетичної загрози порушення його прав до ухвалення судового рішення.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на можливість прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Водночас такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії є, зокрема, факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, зазначеними у відповідних державних реєстрах, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб.

Таким чином, наведена норма визначає конкретні юридичні факти, сукупність яких є матеріально-правовою підставою для прийняття рішення про припинення дії ліцензії. Однією з обов`язкових умов є фіксація встановленого факту саме в акті про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб.

Однак заявник не надав жодного доказу існування такого акта. Натомість до заяви додано акт про неможливість проведення перевірки.

Для визначення того, чи є ризик та підстави для припинення податковим органом дії ліцензії необхідно встановити наявність чи відсутність таких повноважень за умови, що наявний акт про неможливість проведення перевірки, але відсутній акт про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб; чи є такі акти рівноцінними для мети можливого припинення дії ліцензії.

Проте, наведена норма не містить положень, які б прирівнювали акт про неможливість проведення перевірки до акта про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб, а заявником не наведено жодних нормативних підстав, які б свідчили про їх тотожність або взаємозамінність для цілей застосування пункту 10 частини другої статті 46 Закону.

Більш ретельний аналіз вказаного питання та формування відповідних правових висновків може створювати ризики виходу за межі питань забезпечення позову та містити ознаки вирішення спору по суті.

За таких обставин відсутні належні підстави вважати, що контролюючий орган на момент звернення із заявою про забезпечення позову набув передбаченого законом права на прийняття рішення про припинення дії ліцензії.

Отже, твердження заявника про існування загрози припинення дії ліцензії є лише припущенням, яке не підтверджене належними доказами та не свідчить про наявність реальної небезпеки порушення його прав. Саме лише посилання на потенційну можливість прийняття у майбутньому рішення про припинення дії ліцензії не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Заявник також вказує, що до Акта відповідачем не додано матеріалів на підтвердження викладених в ньому фактів, належні, допустимі, достатні і достовірні докази відповідних обставин відсутні. В Акті також відсутні посилання на матеріали, які підтверджують викладене в ньому. Позивач перебуває за зареєстрованою адресою місцезнаходження, в той час як відповідач у спірних правовідносинах діяв недобросовісно, необґрунтовано і бездоказово зазначив в Акті про незнаходження позивача за відповідною адресою. Також порушено вимоги податкового законодавства (абзац 4 пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України): акт про неможливість проведення перевірки не було невідкладно, негайно складено і підписано, до того ж Акт складено не за місцем встановлення обставин, які зафіксовані в ньому. Позивач звертає увагу на те, що на дату складення Акта і на даний час у нього наявна ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 15 грудня 2025 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202500386.

Проте, вказані аргументи суд не може визнати належними для мети забезпечення позову, оскільки зазначені обставини потребують перевірки під час розгляду справи по суті.

Заявник також обґрунтовує необхідність забезпечення позову тим, що можливе припинення дії ліцензії може негативно вплинути на здійснення ним господарської діяльності, призвести до неможливості проведення сільськогосподарських робіт, погіршення фінансового стану підприємства та інших несприятливих наслідків.

Проте наведені доводи є передчасними та мають виключно характер припущень.

Самі по собі можливі несприятливі економічні наслідки для суб`єкта господарювання не можуть бути самостійною підставою для забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен оцінювати не лише можливість настання негативних наслідків для заявника, а й наявність достатніх даних, які підтверджують реальну загрозу порушення його прав до ухвалення рішення у справі. Такі докази заявником не надані.

Фактично доводи заявника зводяться до посилань на потенційні наслідки можливого припинення дії ліцензії за умови, що відповідне рішення буде прийнято у майбутньому. Однак імовірність прийняття такого рішення не може презюмуватися лише з огляду на існування спору між сторонами чи проведення контролюючим органом відповідних заходів податкового контролю.

Таким чином, заявником не доведено існування реальної та безпосередньої загрози порушення його прав чи законних інтересів до вирішення спору по суті, а наведені ним обставини мають виключно характер припущення, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову.

Заявник також посилається на те, що в умовах, коли правомірність рішень та дій фіскального органу є оспорюваною, відсутність судового рішення із питання забезпечення позову створює значні ризики неможливості провадження позивачем основної діяльності із вирощування сільгосподарських культур через припинення дії ліцензії на право зберігання пального внаслідок прийняття контролюючим органом відповідного рішення, що призведе до настання для позивача тяжких негативних наслідків. Подальше відновлення попереднього становища позивача буде неможливим, оскільки відсутність ліцензії на право зберігання пального унеможливлює провадження позивачем його основної діяльності через, зокрема, відсутність можливості забезпечити діяльність сільськогосподарської та іншої техніки. Повернення до наведеної діяльності, враховуючи сезонність у контексті вирощування сільськогосподарської продукції та втрату часу, спричинену припиненням дії ліцензії, для позивача буде неможливим або потребуватиме значного часу, пов`язаного із відновленням сільськогосподарської діяльності господарства. Крім того, невжиття зазначених у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить поновлення порушених прав та інтересів позивача. В разі виникнення негативних наслідків через припинення дії відповідної ліцензії позивач не буде здатний провести сільськогосподарські роботи, які, на відміну від припинення ліцензії або складення акта, неможливо провести коли буде бажання, а лише у конкретний період часу. НАСЛІДКИ ВІД ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ЛІЦЕНЗІЇ Є НЕЗВОРОТНИМИ, АДЖЕ ПОВЕРНУТИСЬ У МИНУЛЕ І ПРОВЕСТИ ВІДПОВІДНІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ РОБОТИ НЕМОЖЛИВО, А ТОМУ І ІСНУЄ ОЧЕВИДНА НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ПРАВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАХИСТИТИ ТАКІ ПРАВА БУДЕ НЕМОЖЛИВО ВЖЕ ПІСЛЯ РОЗГЛЯДУ ПОЗОВУ В МАЙБУТНЬОМУ.

Сам по собі можливий негативний вплив на господарську діяльність не є безумовною підставою для забезпечення позову. В іншому випадку будь-який суб`єкт господарювання, діяльність якого пов`язана з наявністю відповідної ліцензії, міг би претендувати на забезпечення позову лише з огляду на можливість настання несприятливих економічних наслідків, що суперечило б винятковому характеру інституту забезпечення позову.

Посилання заявника на сезонний характер сільськогосподарської діяльності також саме по собі не свідчить про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки не підтверджує реальності загрози припинення дії ліцензії. Сезонність виконання сільськогосподарських робіт може мати значення лише за умови доведення того, що існує реальна та безпосередня небезпека прийняття контролюючим органом відповідного рішення. Однак таких доказів заявником не надано.

Фактично заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову не для запобігання реально підтвердженому ризику порушення своїх прав, а для усунення ризиків, які можуть виникнути лише за умови настання низки майбутніх подій, можливість яких на момент розгляду заяви документально не підтверджена.

Таким чином, заявник не довів існування обставин, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які б об`єктивно свідчили про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення.

Посилання на практику ВС у справі №420/31410/24 нерелевантне, оскільки на час спірних у вказаній справі правовідносин діяв інший закон що регулював спірні правовідносини та обставини справи інші (прийнято акт про недопуск до перевірки).

Посилання на практику ВС у справі № 420/24135/25 також нерелевантне, оскільки обставини справи інші (прийнято рішення про анулювання ліцензії).

Посилання на практику ВС щодо того, що забезпечення позову необхідне для збереження існуючого становища саме по собі не є беззаперечною та достатньою підставою для забезпечення позову у всіх випадках, оскільки, крім іншого, важливим є доведення наявності підстав для забезпечення позову.

Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями150-158,248,256,294,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У заяві селянського (фермерського) господарства «Степ» про забезпечення позову у справі № 160/19371/26 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко