Рішення № 138076274, 09.07.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1258/26

2/468/1074/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Зарванської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/1258/26 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між АТ «А-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 20.12.2024 року був укладений кредитний договір №АВН0СТ1551016734716604340, за яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 17 900 грн. строком на 36 місяців до 19.12.2027 року, з умовою сплати процентів у розмірі 85 % щорічно. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови угоди та не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка станом на 19.05.2026 року становить 20 867,93 гривень, із яких: 15 224,91 грн. заборгованість за кредитом; 5370,22 грн. заборгованість за процентами; 272,80 пеня. В тексті позову позивач зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності його представника та ухвалення заочного рішення.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся через систему «Електронний суд».

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач прохав відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивачем не доведено належне погодження істотних умов договору; не підтверджено ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами банку; роздруківка з сайту банку не є належним доказом; нарахування процентів є необґрунтованим; позивач не довів належними та допустимими доказами розмір заявленої заборгованості.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію паспорта споживчого кредиту від 20.12.2024 року; копію заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ1551016734716604340 від 20.12.2024 року; копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту від 20.12.2024 року; розрахунок заборгованості; копію меморіального ордеру від 20.12.2024 року; виписку по картці), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 20.12.2024 року між АТ «А-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № АВН0СТ1551016734716604340 шляхом підписання заяви від 20.12.2024 року та таблиці обчислення загальної вартості кредиту. За умовами такого договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 17 900 грн. строком на 36 місяців до 19.12.2027 року, з умовою сплати процентів у розмірі 85 % річних. Загалом договір передбачав сплату позичальником на погашення тіла кредиту та процентів 50 4007,22 грн.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За такого укладення договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

При цьому позивач надав відповідні докази укладення кредитором з відповідачем такого договору в електронній формі (паспорт споживчого кредиту, заяву про надання послуги, таблицю обчислення загальної вартості кредиту; меморіальний ордер про переказ коштів).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним станом на 19.05.2026 року становить 20 867,93 гривень, із яких: 15 224,91 грн. заборгованість за кредитом; 5370,22 грн. заборгованість за процентами; 272,80 пеня.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому сторони в договорі обумовили розмір кредиту, строк кредитування та розмір процентів за користування кредитом, тому позивач мав підстави нараховувати проценти протягом строку кредитування та надав виписку по рахунку і розрахунок заборгованості, а відповідач, заперечуючи проти такого розрахунку, свого розрахунку чи доказів відсутності заборгованості за кредитним договором не надав.

Отже відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за укладеним кредитним договором, тому його заборгованість має бути стягнута на користь кредитора.

Проте що стосується вимоги позивача про стягнення пені за вказаним договором в сумі 272,80 грн, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки вказаний вище кредитний договір в даній справі був укладений в грудні 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то вся нарахована за таким договором неустойка та передбачені ст. 625 ЦК України нарахування не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки відповідач є стороною, яка порушила договірні зобов`язання та позов підлягає задоволенню, тому на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ1551016734716604340 від 20.12.2024 року в сумі 20 595,13 грн, з яких: 15 224,91 грн. заборгованість за кредитом; 5370,22 грн. заборгованість за процентами.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 99 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2635,78 грн. (2662,40 грн. х 99 %).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ1551016734716604340 від 20.12.2024 року 20 595 (двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 13 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені за договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2635 (дві тисячі шістсот тридцять п`ять) гривень 78 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (місцезнаходження: вул. Батумська, 11 м. Дніпро, ідентифікаційний код 14360080);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 09.07.2026 року.

суддя: