Рішення № 138074682, 09.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

___________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. Справа № 916/1640/26Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЛІЗНИЧНІ ЕКСПРЕС-ПЕРЕВЕЗЕННЯ" (54052, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 321, оф. 105; код ЄДРПОУ 42098436),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛ-АГРО-ТРЕЙД" (66352, Одеська обл., Подільський р-н., с. Липецьке(пн), вул. Одеська, буд. 67ж1; код ЄДРПОУ 38443011),

про стягнення 171026,52 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАЛІЗНИЧНІ ЕКСПРЕС-ПЕРЕВЕЗЕННЯ" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛ-АГРО-ТРЕЙД" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 95465,61 грн, суми пені у розмірі 35652,64 грн, суми 3% річних у розмірі 8793,26 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 31115,01 грн. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн та витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 60000,00 грн позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором № 26/05-2023 від 26.05.2023 про надання послуг, пов`язаних з обробкою вагонів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 справу № 916/1640/26 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/1640/26 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) - протягом 16 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом до електронного кабінету сторін.

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем у справі 11.05.2026, про що свідчить Довідка про доставку електронного документу (т. 1, а.с. 33).

Станом на 08.07.2026 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Також від сторін у справі жодних заяв про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ГПК України не надходило.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали свідчать, що 26 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАЛІЗНИЧНІ ЕКСПРЕС-ПЕРЕВЕЗЕННЯ" (надалі виконавець або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю МАЛ-АГРО-ТРЕЙД" (надалі замовник або відповідач) був укладений Договір про надання послуг, пов`язаних з обробкою вагонів № 26/05-2023 (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надати комплекс послуг з обробки вантажних вагонів, які надходять на адресу замовника, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати належним чином надані послуги за умовами цього Договору.

Загальна вартість цього Договору визначається, виходячи з загальної вартості оплачених рахунків та наданих послуг відповідно до Актів надання послуг (п. 4.1. Договору).

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору позивачем у вересні та жовтні 2023 року було надано послуги з обробки вантажних вагонів відповідачу на загальну суму 575465,61 грн, що підтверджується:

- Актом надання послуг № 51 від 30.09.2023 на суму 558580,61 грн, на підставі якого був сформований рахунок на оплату № 84 від 30.09.2023;

- Актом надання послуг № 67 від 31.10.2023 на суму 16885,00 грн, на підставі якого був сформований рахунок на оплату № 116 від 31.10.2023.

Вказані документи були отримані відповідачем та, відповідно, підписані і скріплені печаткою підприємства (т. 1, а.с. 13-16).

Відповідно до умов п. 4.4.2. Договору остаточний розрахунок за послуги, що надані протягом місяця, проводиться сторонами протягом 3 робочих днів з моменту підписання Акту надання послуг та отримання рахунку на оплату від виконавця з урахуванням суми попередньої оплати.

Позивач вказує, що відповідач, за виставленими рахунками, частково виконав свої зобов`язання із погашення вказаної заборгованості, сплативши на користь позивача 480000,00 грн. Оплати були проведені наступним чином: 25.10.2023 на суму 100000,00 грн, 14.11.2023 на суму 100000,00 грн та 17.11.2023 на суму 280000,00 грн.

Станом на день подання позовної заяви, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги, пов`язані з обробкою вагонів у повному обсязі не виконав, в результаті чого у відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 95465,61 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 08.01.2025 за вих. № 08/01-01 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості в сумі 95465,61 грн за надані послуги та штрафних санкцій в розмірі 59321,23 грн, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу з описом вкладення (т. 1, а.с. 17-18). Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та реагування.

Позивач вважає, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості наданих послуг, у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 95465,61 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором по сплаті вартості наданих послуг у розмірі 95465,61 грн, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 35652,64 грн, 3% річних у розмірі 8793,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 31115,01 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЛІЗНИЧНІ ЕКСПРЕС-ПЕРЕВЕЗЕННЯ" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений 26.05.2023 між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

В силу частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що у зв`язку з виконанням сторонами умов Договору, були складені та підписані акти надання послуг та виставлені відповідачу рахунки на оплату (т. 1, а.с. 13-16).

Проте відповідач в порушення договірних зобов`язань за надані позивачем послуги за період з вересня по жовтень 2023 року сплатив частково, у зв`язку з чим має прострочену заборгованість у розмірі 95465,61 грн.

Строк та умови здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг за Договором, визначені розділом 4 Договору.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 95465,61 грн відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 95465,61 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до розрахунків, наведених у позові, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення суму 3% річних у розмірі 8793,26 грн, а також суму інфляційних втрат у розмірі 31115,01 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних витрат, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 31115,01 грн - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних, та встановлено наявність помилок у деяких здійснених позивачем розрахунках.

Так, наявність помилок виявлено в частині нарахування річних за актом надання послуг № 51 від 30.09.2023, лише за період з 01.01.2025 по 27.04.2026 на суму боргу 78580,61 грн, які призвели до зайвого нарахування 3% річних, а також за актом надання послуг № 67 від 31.10.2023, лише за період з 01.01.2025 по 27.04.2026 на суму боргу 16885,00 грн, які призвели до зайвого нарахування 3% річних.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок 3% річних за період з 01.01.2025 по 27.04.2026, який має наступні дані.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

з 01/01/2025 до 27/04/2026

78580,61 x 3 % x 482 : 365 : 100

Сума 3% річних за період з 01.01.2025 по 27.04.2026 складає 3113,08 грн (Акт надання послуг № 51 від 30.09.2023).

з 01/01/2025 до 27/04/2026

16885,00 x 3 % x 482 : 365 : 100

Сума 3% річних за період з 01.01.2025 по 27.04.2026 складає 668,92 грн (Акт надання послуг № 67 від 31.10.2023).

Отже, за період з 05.10.2023 по 27.04.2026 загальний розмір 3% річних за актом надання послуг № 51 від 30.09.2023 становить 7521,60 грн (918,21+753,83+88,42+290,64+2357,42+ 3113,08=7521,60).

За період з 04.11.2023 по 27.04.2026 загальний розмір 3% річних за актом надання послуг № 67 від 31.10.2023 становить 1255,97 грн (80,49+506,55+668,92=1255,97).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних лише у розмірі 8777,57 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення 3% річних - заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов наступних висновків.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені, та встановлено, що позивач неправомірно нарахував пеню за період, який перевищує 6 місяців.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України (в редакції чинній на час виникнення між сторонами правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України (в редакції чинній на час виникнення між сторонами правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції чинній на час виникнення між сторонами правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.7. Договору встановлено, що у разу несвоєчасної оплати послуг за розділом 4 Договору, замовник на вимогу виконавця оплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми, за кожний день прострочення.

Таким чином, формулювання в Договорі умови про сплату пені за кожен день прострочення не є встановленням цим Договором іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, у зв`язку з чим в цьому випадку нарахування відповідачу пені обмежується шістьма місяцями.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені (т. 1, а.с. 19, 20), та встановлено, що позивач неправомірно нарахував пеню за період, який перевищує 6 місяців, що призвело до зайвого нарахування пені.

Судом досліджено розрахунки надані позивачем та встановлено, що пеня повинна нараховуватись за актом надання послуг № 51 від 30.09.2023 - за період з 05.10.2023 по 04.04.2024, а за актом надання послуг № 67 від 31.10.2023 - за період з 04.11.2023 по 03.05.2024.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені, який має наступні дані.

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де:

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Сума пені за актом надання послуг № 51 від 30.09.2023 - за період з 05.10.2023 по 04.04.2024 складає 30528,73 грн.

Сума пені за актом надання послуг № 67 від 31.10.2023 - за період з 04.11.2023 по 03.05.2024 складає 2528,59 грн.

Отже, за період з 05.10.2023 по 04.04.2024 за актом надання послуг № 51 від 30.09.2023 розмір пені становить 30528,73 грн (12242,86+1005,11+7236,78+943,12+1928,99+1097,98+476

6,36+1307,53=30528,73). За період з 04.11.2023 по 03.05.2024 за актом надання послуг № 67 від 31.10.2023 розмір пені становить 2528,59 грн (606,93+235,93+1024,17+561,91+99,65=2528,59).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені лише у розмірі 33057,32 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення пені - заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивача, викладене у четвертому пункті прохальної частини позовної заяви про продовження здійснення нарахування 3% річних до повного фактичного виконання рішення суду в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України та стягнути отриману суму з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛ-АГРО ТРЕЙД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЛІЗНИЧНІ ЕКСПРЕС-ПЕРЕВЕЗЕННЯ», суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, згідно яких суд має вказане право, а не обов`язок, та ті обставини, що у разі задоволення цього клопотання, є значна ймовірність того, що під час виконання рішення суду в даній частині, у стягувача виникнуть труднощі з його виконанням, які пов`язані з недосконалим законодавчим врегулюванням даного питання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛ-АГРО-ТРЕЙД" (66352, Одеська обл., Подільський р-н., с. Липецьке(пн), вул. Одеська, буд. 67ж1; код ЄДРПОУ 38443011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЛІЗНИЧНІ ЕКСПРЕС-ПЕРЕВЕЗЕННЯ" (54052, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 321, оф. 105; код ЄДРПОУ 42098436) суму заборгованості у розмірі 95465,61 грн, суму пені у розмірі 33057,32 грн, суму 3 % річних у розмірі 8777,57 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 31115,01 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2385,42 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 09.07.2026.

Суддя Нікітенко С.В.